Вiд МаркаРозділ 8 |
|
1 |
|
2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́. |
|
3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“. |
|
4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині? |
|
5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“. |
|
6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові, |
|
7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх. |
|
8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали. |
|
9 А їдців було тисяч з чотири! |
|
10 |
|
11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба. |
|
12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“ |
|
13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в. |
|
14 |
|
15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“ |
|
16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони. |
|
17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим? |
|
18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте, |
|
19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“. |
|
20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“. |
|
21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“ |
|
22 |
|
23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. |
|
24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“. |
|
25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все! |
|
26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“ |
|
27 |
|
28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“. |
|
29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“ |
|
30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали! |
|
31 |
|
32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити. |
|
33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“ |
|
34 |
|
35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже. |
|
36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить? |
|
37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою? |
|
38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“. |
MarkChapter 8 |
|
1 In those |
|
2 |
|
3 |
|
4 And his disciples |
|
5 And he asked |
|
6 And he commanded |
|
7 And they had |
|
8 So |
|
9 And they that had eaten |
|
10 And straightway |
|
11 And the Pharisees |
|
12 And he sighed |
|
13 And he left |
|
14 Now |
|
15 And he charged |
|
16 And they reasoned |
|
17 And when Jesus |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 And he said |
|
22 And he comes |
|
23 And he took |
|
24 And he looked |
|
25 After |
|
26 And he sent |
|
27 And Jesus |
|
28 And they answered, |
|
29 And he said |
|
30 And he charged |
|
31 And he began |
|
32 And he spoke |
|
33 But when he had turned |
|
34 And when he had called |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
Вiд МаркаРозділ 8 |
MarkChapter 8 |
|
1 |
1 In those |
|
2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́. |
2 |
|
3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“. |
3 |
|
4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині? |
4 And his disciples |
|
5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“. |
5 And he asked |
|
6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові, |
6 And he commanded |
|
7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх. |
7 And they had |
|
8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали. |
8 So |
|
9 А їдців було тисяч з чотири! |
9 And they that had eaten |
|
10 |
10 And straightway |
|
11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба. |
11 And the Pharisees |
|
12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“ |
12 And he sighed |
|
13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в. |
13 And he left |
|
14 |
14 Now |
|
15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“ |
15 And he charged |
|
16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони. |
16 And they reasoned |
|
17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим? |
17 And when Jesus |
|
18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте, |
18 |
|
19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“. |
19 |
|
20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“. |
20 |
|
21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“ |
21 And he said |
|
22 |
22 And he comes |
|
23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. |
23 And he took |
|
24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“. |
24 And he looked |
|
25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все! |
25 After |
|
26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“ |
26 And he sent |
|
27 |
27 And Jesus |
|
28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“. |
28 And they answered, |
|
29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“ |
29 And he said |
|
30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали! |
30 And he charged |
|
31 |
31 And he began |
|
32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити. |
32 And he spoke |
|
33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“ |
33 But when he had turned |
|
34 |
34 And when he had called |
|
35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже. |
35 |
|
36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить? |
36 |
|
37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою? |
37 |
|
38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“. |
38 |