БуттяРозділ 15 |
|
1 |
|
2 А Аврам відізвався: „Господи, Господи, — що́ даси Ти мені, коли я бездітний ходжу́, а керівник мого господарства — він Елі-Езеріз Дамаску“. |
|
3 І сказав Аврам: „Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник — спадкоє́мець мені“. |
|
4 І ось слово Господнє до нього таке: „Він не бу́де спадкоє́мець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра,— він буде спадкоє́мець тобі“. |
|
5 І Господь його вивів надвір та й сказав: „Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити“. І до нього прорік: „Таким буде потомство твоє!“ |
|
6 І ввірував Аврам Господе́ві, а Він залічив йому те в праведність. |
|
7 І промовив до нього: „Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоє́мець її“. |
|
8 І промовив Аврам: „Господи, Господи, — з чого я довідаюся, що буду спадкоє́мець її?“ |
|
9 Він же промовив до нього: „Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине“. |
|
10 І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік. |
|
11 І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його. |
|
12 Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І ось спадає на нього жах темний, великий. |
|
13 І промовив Господь до Аврама: „Добре знай, що потомство твоє буде прихо́дьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ. |
|
14 Але наро́д, якому служити вони будуть, Я засуджу́; та вони потім вийдуть з великим маєтком. |
|
15 А ти до своєї рідні при́йдеш у мирі, у старості добрій похований будеш. |
|
16 А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина“. |
|
17 І сталось, коли зайшло сонце й була те́мрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняни́й перейшов поміж тими кусками жертви. |
|
18 І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: „Насінню твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата: |
|
19 хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина, |
|
20 і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина, |
|
21 і амореянина, і ханаанеянина, і ґірґашеянина, і евусеянина“. |
GenesisChapter 15 |
|
1 After |
|
2 And Abram |
|
3 And Abram |
|
4 And, behold, |
|
5 And he brought |
|
6 And he believed |
|
7 And he said |
|
8 And he said, |
|
9 And he said |
|
10 And he took |
|
11 And when the fowls |
|
12 And when |
|
13 And he said |
|
14 And also |
|
15 And you shall go |
|
16 But in the fourth |
|
17 And it came |
|
18 In the same |
|
19 The Kenites, |
|
20 And the Hittites, |
|
21 And the Amorites, |
БуттяРозділ 15 |
GenesisChapter 15 |
|
1 |
1 After |
|
2 А Аврам відізвався: „Господи, Господи, — що́ даси Ти мені, коли я бездітний ходжу́, а керівник мого господарства — він Елі-Езеріз Дамаску“. |
2 And Abram |
|
3 І сказав Аврам: „Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник — спадкоє́мець мені“. |
3 And Abram |
|
4 І ось слово Господнє до нього таке: „Він не бу́де спадкоє́мець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра,— він буде спадкоє́мець тобі“. |
4 And, behold, |
|
5 І Господь його вивів надвір та й сказав: „Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити“. І до нього прорік: „Таким буде потомство твоє!“ |
5 And he brought |
|
6 І ввірував Аврам Господе́ві, а Він залічив йому те в праведність. |
6 And he believed |
|
7 І промовив до нього: „Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоє́мець її“. |
7 And he said |
|
8 І промовив Аврам: „Господи, Господи, — з чого я довідаюся, що буду спадкоє́мець її?“ |
8 And he said, |
|
9 Він же промовив до нього: „Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине“. |
9 And he said |
|
10 І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік. |
10 And he took |
|
11 І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його. |
11 And when the fowls |
|
12 Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І ось спадає на нього жах темний, великий. |
12 And when |
|
13 І промовив Господь до Аврама: „Добре знай, що потомство твоє буде прихо́дьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ. |
13 And he said |
|
14 Але наро́д, якому служити вони будуть, Я засуджу́; та вони потім вийдуть з великим маєтком. |
14 And also |
|
15 А ти до своєї рідні при́йдеш у мирі, у старості добрій похований будеш. |
15 And you shall go |
|
16 А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина“. |
16 But in the fourth |
|
17 І сталось, коли зайшло сонце й була те́мрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняни́й перейшов поміж тими кусками жертви. |
17 And it came |
|
18 І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: „Насінню твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата: |
18 In the same |
|
19 хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина, |
19 The Kenites, |
|
20 і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина, |
20 And the Hittites, |
|
21 і амореянина, і ханаанеянина, і ґірґашеянина, і евусеянина“. |
21 And the Amorites, |