CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Вих. 32
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вихід

Розділ 32

1 І побачив наро́д, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався наро́д проти Аарона, та й сказали до нього: „Устань, зроби нам богі́в, що бу́дуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому“.

2 І сказав їм Аарон „Поздіймайте золоті сере́жки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочо́к ваших, і поприносьте до мене“.

3 І ввесь наро́д поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позно́сили до Аарона.

4 І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського кра́ю!“

5 І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: „Завтра свято для Господа!“

6 І повставали вони взавтра ра́но вранці, і принесли цілопа́лення, і привели́ мирну жертву. І засів наро́д до їди́ та до пиття́, і встали ба́витися.

7 А Господь промовляв до Мойсея: „Іди, зійди, бо зіпсувся наро́д твій, якого ти вивів із єгипетського краю.

8 Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, — зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому́ жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!“

9 І промовив Господь до Мойсея: „Я бачив наро́д той, і ось наро́д — твердошиїй він!

10 А тепер залиши Мене, — і розпа́литься гнів Мій на них, і Я ви́нищу їх, а тебе зроблю́ великим наро́дом“.

11 І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: „На́що, Господи, розпа́люється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського кра́ю силою великою та міцно́ю рукою?

12 На́що будуть казати єги́птяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в гора́х, та щоб винищити їх з пове́рхні землі?.. Вернися з ро́зпалу гніву Свого, та й відверни́ зло від Свого́ наро́ду!

13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: „Помно́жу ваших наща́дків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим наща́дкам, — і вони пося́дуть навіки“.

14 І відверну́в Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народо́ві.

15 І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, — а в руці його дві табли́ці свідо́цтва, писані з обох їхніх сторін, — звідси й звідти вони були́ писані.

16 А табли́ці — Божа робота вони, а письмо — Боже письмо воно, ви́різьблене на табли́цях.

17 І почув Ісус голос наро́ду, як кричав він, та й сказав до Мойсея: „Крик бо́ю в табо́рі!“

18 А той відказав: „Це не крик сили перемо́жців і не крик слабости переможених, — я чую голос співу!“

19 І сталося, коли він набли́зився до табо́ру, то побачив теля те та та́нці... І розпали́вся гнів Мойсеїв, і він кинув табли́ці із рук свої́х, — та й розторо́щив їх під горою!..

20 І схопи́в він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох І розси́пав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізра́їлевих.

21 І сказав Мойсей Ааронові: „Що́ вчинив тобі наро́д цей, що ти гріх великий навів на нього?“

22 А Аарон відказав: „Нехай не запа́литься гнів мого пана! Ти знаєш наро́д цей, що він у злому.

23 І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому.

24 І сказав я до них: Хто має золото, — поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, — і вийшло те теля“.

25 І побачив Мойсей народ, що незагну́зданий він, бо Аарон розгнузда́в його на га́ньбу поміж їхніми ворогами.

26 І став Мойсей у брамі табо́ру й сказав: „Хто за Господа — до мене!“ І зібралися до нього всі Левіїні сини.

27 І сказав він до них: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припаші́ть кожен меча свого́ на стегно́ своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в табо́рі, — і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен бли́жнього свого́“.

28 І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з наро́ду того дня близько трьох тисяч чоловіка.

29 І сказав Мойсей: „Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благослове́ння“.

30 І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: „Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду́ я до Господа, — може складу́ оку́плення за ваш гріх“.

31 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „О, згрішив цей наро́д великим гріхом, — вони зробили собі золотих богі́в!

32 А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, — витри мене з книги Своєї, яку Ти написав“.

33 І промовив Господь до Мойсея: „Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.

34 А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї — покараю їх за їхній гріх!

35 І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.

Exodus

Chapter 32

1 WHEN the people saw that Moses delayed to come down from the mountain, they gathered themselves together unto Aaron and said to him, Arise, make us gods that they may go before us; as for this man Moses who brought us up out of the land of Egypt, we do not know what has become of him.

2 And Aaron said to them, Remove the golden earrings which are in the ears of your wives, of your sons, and of your daughters, and bring them to me.

3 So all the people removed the golden earrings which were in their ears, and brought them to Aaron.

4 And he received them, and drew a design, and made it a molten calf; and they said, This is your god, O Israel, who brought you up out of the land of Egypt.

5 And Aaron was afraid, and he built an altar before it; then Aaron made a proclamation, and said, Tomorrow is a feast to the LORD.

6 And they rose up early on the morrow and offered burnt offerings and brought peace offerings; and the people sat down to eat and to drink, and rose up to play and to quarrel.

7 And the LORD said to Moses, Go down, get away from here; for your people whom you have brought out of the land of Egypt have corrupted themselves;

8 They have turned aside quickly from the way which I commanded them; they have made for themselves a molten calf, and have worshipped it, and have sacrificed to it, and said, This is your god, O Israel, who has brought you out of the land of Egypt.

9 And the LORD said to Moses, I have seen this people, and, behold it is a stiff-necked people;

10 Now therefore let me alone, that my wrath may be kindled against them and that I may destroy them; and I will make of you a great nation.

11 But Moses prayed before the LORD his God and said, Not so, O LORD, let not thy wrath kindle against thy people whom thou hast brought forth out of the land of Egypt with great power and with a mighty hand.

12 Why should the Egyptians say, It was for their injury he did bring them out to slay them in the mountains and to consume them from the face of the earth? Rest from thy fierce anger and be reconciled concerning the evil deed of thy people.

13 Remember Abraham, Isaac, and Israel, thy servants, to whom thou didst swear by thine own self and didst say to them, I will multiply your descendants as the stars in heaven, and all the land that I have spoken of I will give to thy descendants, and they shall inherit it for ever.

14 And the LORD was reconciled concerning the evil which he had purposed to do to his people.

15 And Moses turned and went down from the mountain, and the two stone tablets of the testimony were in his hand, the tablets that were written on both sides; on the one side and on the other were they written.

16 The tablets were the work of God, and the writing was the writing of God, engraved upon the tablets.

17 And when Joshua heard the noise of the people fighting, he said to Moses, There is a noise of war in the camp.

18 Moses said to him, It is not the sound of the cry of mighty men, neither is it the sound of the cry of weak men; but it is the sound of sin that I hear.

19 And it came to pass as soon as they came near to the camp, he saw the calf and the cymbals; and Moses' anger raged, and he threw the tablets out of his hand and broke them at the foot of the mountain.

20 And he took the calf which they had made, and burned it in the fire, and filed it with a file until it was ground into dust, and he scattered it upon the water, and made the children of Israel drink of it.

21 And Moses said to Aaron, What has this people done to you that you have brought so great a sin upon them?

22 And Aaron said, Let not the anger of my lord rage; you yourself know this people, that they are bad.

23 For they said to me, Make us gods that they shall go before us; as for this Moses who brought us up out of the land of Egypt, we do not know what has become of him.

24 And I said to them, Whosoever has any gold bring it to me. So they brought it to me; then I cast it into the fire, and it became this calf.

25 And when Moses saw that the people had sinned; (for Aaron had caused them to sin, and to leave a bad name behind them);

26 Then Moses stood in the gate of the camp and said, Who is on the LORD'S side? Let him come to me. And all the Levites gathered themselves together to him.

27 And Moses said to them, Thus says the LORD God of Israel: Put every man his sword by his side, and go in and out from door to door throughout the camp, and slay every man his brother, his friend, and his neighbor.

28 And the Levites did according to the word of Moses; and there fell of the people that day about three thousand men.

29 And Moses said to them, Strengthen yourselves today before the LORD, every man with his son and with his brother; for a blessing shall come upon you today.

30 ¶And it came to pass on the next day, Moses said to the people, You have sinned this great sin; and now I will go up to the LORD; perhaps he may forgive your transgressions.

31 So Moses returned to the LORD and said, I beseech thee, O LORD God, truly this people have sinned a great sin and have made for themselves gods of gold.

32 But now, if thou wilt, forgive their sins; and if not, blot me, I pray thee, out of thy book which thou hast written.

33 And the LORD said to Moses, Whosoever has sinned against me, him will I blot out of my book.

34 Therefore now go, lead the people to the place where I tell you; behold, my angel shall go before you; nevertheless in the day when I punish I will visit their sins upon them.

35 And the LORD smote the people because they worshipped the calf which Aaron made.

Вихід

Розділ 32

Exodus

Chapter 32

1 І побачив наро́д, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався наро́д проти Аарона, та й сказали до нього: „Устань, зроби нам богі́в, що бу́дуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому“.

1 WHEN the people saw that Moses delayed to come down from the mountain, they gathered themselves together unto Aaron and said to him, Arise, make us gods that they may go before us; as for this man Moses who brought us up out of the land of Egypt, we do not know what has become of him.

2 І сказав їм Аарон „Поздіймайте золоті сере́жки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочо́к ваших, і поприносьте до мене“.

2 And Aaron said to them, Remove the golden earrings which are in the ears of your wives, of your sons, and of your daughters, and bring them to me.

3 І ввесь наро́д поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позно́сили до Аарона.

3 So all the people removed the golden earrings which were in their ears, and brought them to Aaron.

4 І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського кра́ю!“

4 And he received them, and drew a design, and made it a molten calf; and they said, This is your god, O Israel, who brought you up out of the land of Egypt.

5 І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: „Завтра свято для Господа!“

5 And Aaron was afraid, and he built an altar before it; then Aaron made a proclamation, and said, Tomorrow is a feast to the LORD.

6 І повставали вони взавтра ра́но вранці, і принесли цілопа́лення, і привели́ мирну жертву. І засів наро́д до їди́ та до пиття́, і встали ба́витися.

6 And they rose up early on the morrow and offered burnt offerings and brought peace offerings; and the people sat down to eat and to drink, and rose up to play and to quarrel.

7 А Господь промовляв до Мойсея: „Іди, зійди, бо зіпсувся наро́д твій, якого ти вивів із єгипетського краю.

7 And the LORD said to Moses, Go down, get away from here; for your people whom you have brought out of the land of Egypt have corrupted themselves;

8 Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, — зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому́ жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!“

8 They have turned aside quickly from the way which I commanded them; they have made for themselves a molten calf, and have worshipped it, and have sacrificed to it, and said, This is your god, O Israel, who has brought you out of the land of Egypt.

9 І промовив Господь до Мойсея: „Я бачив наро́д той, і ось наро́д — твердошиїй він!

9 And the LORD said to Moses, I have seen this people, and, behold it is a stiff-necked people;

10 А тепер залиши Мене, — і розпа́литься гнів Мій на них, і Я ви́нищу їх, а тебе зроблю́ великим наро́дом“.

10 Now therefore let me alone, that my wrath may be kindled against them and that I may destroy them; and I will make of you a great nation.

11 І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: „На́що, Господи, розпа́люється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського кра́ю силою великою та міцно́ю рукою?

11 But Moses prayed before the LORD his God and said, Not so, O LORD, let not thy wrath kindle against thy people whom thou hast brought forth out of the land of Egypt with great power and with a mighty hand.

12 На́що будуть казати єги́птяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в гора́х, та щоб винищити їх з пове́рхні землі?.. Вернися з ро́зпалу гніву Свого, та й відверни́ зло від Свого́ наро́ду!

12 Why should the Egyptians say, It was for their injury he did bring them out to slay them in the mountains and to consume them from the face of the earth? Rest from thy fierce anger and be reconciled concerning the evil deed of thy people.

13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: „Помно́жу ваших наща́дків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим наща́дкам, — і вони пося́дуть навіки“.

13 Remember Abraham, Isaac, and Israel, thy servants, to whom thou didst swear by thine own self and didst say to them, I will multiply your descendants as the stars in heaven, and all the land that I have spoken of I will give to thy descendants, and they shall inherit it for ever.

14 І відверну́в Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народо́ві.

14 And the LORD was reconciled concerning the evil which he had purposed to do to his people.

15 І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, — а в руці його дві табли́ці свідо́цтва, писані з обох їхніх сторін, — звідси й звідти вони були́ писані.

15 And Moses turned and went down from the mountain, and the two stone tablets of the testimony were in his hand, the tablets that were written on both sides; on the one side and on the other were they written.

16 А табли́ці — Божа робота вони, а письмо — Боже письмо воно, ви́різьблене на табли́цях.

16 The tablets were the work of God, and the writing was the writing of God, engraved upon the tablets.

17 І почув Ісус голос наро́ду, як кричав він, та й сказав до Мойсея: „Крик бо́ю в табо́рі!“

17 And when Joshua heard the noise of the people fighting, he said to Moses, There is a noise of war in the camp.

18 А той відказав: „Це не крик сили перемо́жців і не крик слабости переможених, — я чую голос співу!“

18 Moses said to him, It is not the sound of the cry of mighty men, neither is it the sound of the cry of weak men; but it is the sound of sin that I hear.

19 І сталося, коли він набли́зився до табо́ру, то побачив теля те та та́нці... І розпали́вся гнів Мойсеїв, і він кинув табли́ці із рук свої́х, — та й розторо́щив їх під горою!..

19 And it came to pass as soon as they came near to the camp, he saw the calf and the cymbals; and Moses' anger raged, and he threw the tablets out of his hand and broke them at the foot of the mountain.

20 І схопи́в він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох І розси́пав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізра́їлевих.

20 And he took the calf which they had made, and burned it in the fire, and filed it with a file until it was ground into dust, and he scattered it upon the water, and made the children of Israel drink of it.

21 І сказав Мойсей Ааронові: „Що́ вчинив тобі наро́д цей, що ти гріх великий навів на нього?“

21 And Moses said to Aaron, What has this people done to you that you have brought so great a sin upon them?

22 А Аарон відказав: „Нехай не запа́литься гнів мого пана! Ти знаєш наро́д цей, що він у злому.

22 And Aaron said, Let not the anger of my lord rage; you yourself know this people, that they are bad.

23 І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому.

23 For they said to me, Make us gods that they shall go before us; as for this Moses who brought us up out of the land of Egypt, we do not know what has become of him.

24 І сказав я до них: Хто має золото, — поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, — і вийшло те теля“.

24 And I said to them, Whosoever has any gold bring it to me. So they brought it to me; then I cast it into the fire, and it became this calf.

25 І побачив Мойсей народ, що незагну́зданий він, бо Аарон розгнузда́в його на га́ньбу поміж їхніми ворогами.

25 And when Moses saw that the people had sinned; (for Aaron had caused them to sin, and to leave a bad name behind them);

26 І став Мойсей у брамі табо́ру й сказав: „Хто за Господа — до мене!“ І зібралися до нього всі Левіїні сини.

26 Then Moses stood in the gate of the camp and said, Who is on the LORD'S side? Let him come to me. And all the Levites gathered themselves together to him.

27 І сказав він до них: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припаші́ть кожен меча свого́ на стегно́ своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в табо́рі, — і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен бли́жнього свого́“.

27 And Moses said to them, Thus says the LORD God of Israel: Put every man his sword by his side, and go in and out from door to door throughout the camp, and slay every man his brother, his friend, and his neighbor.

28 І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з наро́ду того дня близько трьох тисяч чоловіка.

28 And the Levites did according to the word of Moses; and there fell of the people that day about three thousand men.

29 І сказав Мойсей: „Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благослове́ння“.

29 And Moses said to them, Strengthen yourselves today before the LORD, every man with his son and with his brother; for a blessing shall come upon you today.

30 І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: „Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду́ я до Господа, — може складу́ оку́плення за ваш гріх“.

30 ¶And it came to pass on the next day, Moses said to the people, You have sinned this great sin; and now I will go up to the LORD; perhaps he may forgive your transgressions.

31 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „О, згрішив цей наро́д великим гріхом, — вони зробили собі золотих богі́в!

31 So Moses returned to the LORD and said, I beseech thee, O LORD God, truly this people have sinned a great sin and have made for themselves gods of gold.

32 А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, — витри мене з книги Своєї, яку Ти написав“.

32 But now, if thou wilt, forgive their sins; and if not, blot me, I pray thee, out of thy book which thou hast written.

33 І промовив Господь до Мойсея: „Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.

33 And the LORD said to Moses, Whosoever has sinned against me, him will I blot out of my book.

34 А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї — покараю їх за їхній гріх!

34 Therefore now go, lead the people to the place where I tell you; behold, my angel shall go before you; nevertheless in the day when I punish I will visit their sins upon them.

35 І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.

35 And the LORD smote the people because they worshipped the calf which Aaron made.