ВихідРозділ 32 |
1 |
2 І сказав їм Аарон „Поздіймайте золоті сере́жки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочо́к ваших, і поприносьте до мене“. |
3 І ввесь наро́д поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позно́сили до Аарона. |
4 І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського кра́ю!“ |
5 І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: „Завтра свято для Господа!“ |
6 І повставали вони взавтра ра́но вранці, і принесли цілопа́лення, і привели́ мирну жертву. І засів наро́д до їди́ та до пиття́, і встали ба́витися. |
7 А Господь промовляв до Мойсея: „Іди, зійди, бо зіпсувся наро́д твій, якого ти вивів із єгипетського краю. |
8 Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, — зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому́ жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!“ |
9 І промовив Господь до Мойсея: „Я бачив наро́д той, і ось наро́д — твердошиїй він! |
10 А тепер залиши Мене, — і розпа́литься гнів Мій на них, і Я ви́нищу їх, а тебе зроблю́ великим наро́дом“. |
11 І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: „На́що, Господи, розпа́люється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського кра́ю силою великою та міцно́ю рукою? |
12 На́що будуть казати єги́птяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в гора́х, та щоб винищити їх з пове́рхні землі?.. Вернися з ро́зпалу гніву Свого, та й відверни́ зло від Свого́ наро́ду! |
13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: „Помно́жу ваших наща́дків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим наща́дкам, — і вони пося́дуть навіки“. |
14 І відверну́в Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народо́ві. |
15 І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, — а в руці його дві табли́ці свідо́цтва, писані з обох їхніх сторін, — звідси й звідти вони були́ писані. |
16 А табли́ці — Божа робота вони, а письмо — Боже письмо воно, ви́різьблене на табли́цях. |
17 І почув Ісус голос наро́ду, як кричав він, та й сказав до Мойсея: „Крик бо́ю в табо́рі!“ |
18 А той відказав: „Це не крик сили перемо́жців і не крик слабости переможених, — я чую голос співу!“ |
19 І сталося, коли він набли́зився до табо́ру, то побачив теля те та та́нці... І розпали́вся гнів Мойсеїв, і він кинув табли́ці із рук свої́х, — та й розторо́щив їх під горою!.. |
20 І схопи́в він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох І розси́пав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізра́їлевих. |
21 І сказав Мойсей Ааронові: „Що́ вчинив тобі наро́д цей, що ти гріх великий навів на нього?“ |
22 А Аарон відказав: „Нехай не запа́литься гнів мого пана! Ти знаєш наро́д цей, що він у злому. |
23 І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому. |
24 І сказав я до них: Хто має золото, — поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, — і вийшло те теля“. |
25 І побачив Мойсей народ, що незагну́зданий він, бо Аарон розгнузда́в його на га́ньбу поміж їхніми ворогами. |
26 І став Мойсей у брамі табо́ру й сказав: „Хто за Господа — до мене!“ І зібралися до нього всі Левіїні сини. |
27 І сказав він до них: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припаші́ть кожен меча свого́ на стегно́ своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в табо́рі, — і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен бли́жнього свого́“. |
28 І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з наро́ду того дня близько трьох тисяч чоловіка. |
29 І сказав Мойсей: „Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благослове́ння“. |
30 |
31 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „О, згрішив цей наро́д великим гріхом, — вони зробили собі золотих богі́в! |
32 А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, — витри мене з книги Своєї, яку Ти написав“. |
33 І промовив Господь до Мойсея: „Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї. |
34 А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї — покараю їх за їхній гріх! |
35 І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був. |
ИсходГлава 32 |
1 |
2 Харун ответил им: |
3 Народ снял золотые серьги и принёс их Харуну. |
4 Он взял то, что они принесли ему, и сделал из этого золота литого тельца, придав ему вид резцом. Тогда они сказали: |
5 Увидев это, Харун поставил перед тельцом жертвенник и возвестил: |
6 Встав на следующий день рано утром, они принесли всесожжения и жертвы примирения. Народ сел есть и пить, а потом встал и начал веселиться. |
7 Тогда Вечный сказал Мусе: |
8 Как скоро они уклонились от того, что Я повелел им! Они сделали себе литого тельца, поклонились ему и принесли ему жертвы, говоря: |
9 – Я вижу этот народ, – сказал Вечный Мусе, – он упрям. |
10 Итак, оставь Меня. Я обращу Свой гнев на них и погублю их. Потом Я произведу великий народ от тебя. |
11 Но Муса принялся умолять Вечного, своего Бога: |
12 Зачем египтянам давать повод говорить: |
13 Вспомни Твоих рабов Ибрахима, Исхака и Якуба, . которым Ты клялся Собой: |
14 Вечный смягчился и не навёл на Свой народ беду, которой грозил. |
15 Муса повернулся и сошёл с горы с двумя каменными плитками священного соглашения в руках. Они были исписаны с обеих сторон, спереди и сзади. |
16 Всевышний сделал эти плитки; Он высек на них Свои письмена. |
17 Когда Иешуа услышал гул кричащего народа, он сказал Мусе: |
18 Но Муса ответил: |
19 |
20 Он взял сделанного ими тельца и расплавил его в огне. Он стёр его в порошок, рассыпал по воде и заставил исраильтян пить эту воду. |
21 Муса сказал Харуну: |
22 – Не гневайся, мой господин, – ответил Харун. – Ты знаешь, как склонны эти люди к злу. |
23 Они сказали мне: |
24 Тогда я сказал им: |
25 Муса увидел, что люди необузданны, потому что Харун позволил им это на посмешище врагам; |
26 он встал у входа в лагерь и сказал: |
27 Он сказал им: |
28 Левиты сделали, как повелел Муса, и в тот день погибло около трёх тысяч человек. |
29 Муса сказал: |
30 На другой день Муса сказал народу: |
31 Муса вернулся к Вечному и сказал: |
32 Но теперь, молю, прости их, а если не простишь, так сотри и моё имя из книги, которую Ты написал. . |
33 Вечный ответил Мусе: |
34 А теперь ступай, веди народ туда, куда Я тебе сказал, и Мой Ангел пойдёт перед тобой. Но когда придёт срок, Я накажу их за грех. |
35 Вечный поразил народ мором за то, что они сделали тельца – того, которого изготовил Харун. |
ВихідРозділ 32 |
ИсходГлава 32 |
1 |
1 |
2 І сказав їм Аарон „Поздіймайте золоті сере́жки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочо́к ваших, і поприносьте до мене“. |
2 Харун ответил им: |
3 І ввесь наро́д поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позно́сили до Аарона. |
3 Народ снял золотые серьги и принёс их Харуну. |
4 І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: „Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського кра́ю!“ |
4 Он взял то, что они принесли ему, и сделал из этого золота литого тельца, придав ему вид резцом. Тогда они сказали: |
5 І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: „Завтра свято для Господа!“ |
5 Увидев это, Харун поставил перед тельцом жертвенник и возвестил: |
6 І повставали вони взавтра ра́но вранці, і принесли цілопа́лення, і привели́ мирну жертву. І засів наро́д до їди́ та до пиття́, і встали ба́витися. |
6 Встав на следующий день рано утром, они принесли всесожжения и жертвы примирения. Народ сел есть и пить, а потом встал и начал веселиться. |
7 А Господь промовляв до Мойсея: „Іди, зійди, бо зіпсувся наро́д твій, якого ти вивів із єгипетського краю. |
7 Тогда Вечный сказал Мусе: |
8 Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, — зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому́ жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!“ |
8 Как скоро они уклонились от того, что Я повелел им! Они сделали себе литого тельца, поклонились ему и принесли ему жертвы, говоря: |
9 І промовив Господь до Мойсея: „Я бачив наро́д той, і ось наро́д — твердошиїй він! |
9 – Я вижу этот народ, – сказал Вечный Мусе, – он упрям. |
10 А тепер залиши Мене, — і розпа́литься гнів Мій на них, і Я ви́нищу їх, а тебе зроблю́ великим наро́дом“. |
10 Итак, оставь Меня. Я обращу Свой гнев на них и погублю их. Потом Я произведу великий народ от тебя. |
11 І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: „На́що, Господи, розпа́люється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського кра́ю силою великою та міцно́ю рукою? |
11 Но Муса принялся умолять Вечного, своего Бога: |
12 На́що будуть казати єги́птяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в гора́х, та щоб винищити їх з пове́рхні землі?.. Вернися з ро́зпалу гніву Свого, та й відверни́ зло від Свого́ наро́ду! |
12 Зачем египтянам давать повод говорить: |
13 Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: „Помно́жу ваших наща́дків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим наща́дкам, — і вони пося́дуть навіки“. |
13 Вспомни Твоих рабов Ибрахима, Исхака и Якуба, . которым Ты клялся Собой: |
14 І відверну́в Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народо́ві. |
14 Вечный смягчился и не навёл на Свой народ беду, которой грозил. |
15 І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, — а в руці його дві табли́ці свідо́цтва, писані з обох їхніх сторін, — звідси й звідти вони були́ писані. |
15 Муса повернулся и сошёл с горы с двумя каменными плитками священного соглашения в руках. Они были исписаны с обеих сторон, спереди и сзади. |
16 А табли́ці — Божа робота вони, а письмо — Боже письмо воно, ви́різьблене на табли́цях. |
16 Всевышний сделал эти плитки; Он высек на них Свои письмена. |
17 І почув Ісус голос наро́ду, як кричав він, та й сказав до Мойсея: „Крик бо́ю в табо́рі!“ |
17 Когда Иешуа услышал гул кричащего народа, он сказал Мусе: |
18 А той відказав: „Це не крик сили перемо́жців і не крик слабости переможених, — я чую голос співу!“ |
18 Но Муса ответил: |
19 І сталося, коли він набли́зився до табо́ру, то побачив теля те та та́нці... І розпали́вся гнів Мойсеїв, і він кинув табли́ці із рук свої́х, — та й розторо́щив їх під горою!.. |
19 |
20 І схопи́в він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох І розси́пав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізра́їлевих. |
20 Он взял сделанного ими тельца и расплавил его в огне. Он стёр его в порошок, рассыпал по воде и заставил исраильтян пить эту воду. |
21 І сказав Мойсей Ааронові: „Що́ вчинив тобі наро́д цей, що ти гріх великий навів на нього?“ |
21 Муса сказал Харуну: |
22 А Аарон відказав: „Нехай не запа́литься гнів мого пана! Ти знаєш наро́д цей, що він у злому. |
22 – Не гневайся, мой господин, – ответил Харун. – Ты знаешь, как склонны эти люди к злу. |
23 І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського кра́ю, — ми не знаємо, що сталось йому. |
23 Они сказали мне: |
24 І сказав я до них: Хто має золото, — поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, — і вийшло те теля“. |
24 Тогда я сказал им: |
25 І побачив Мойсей народ, що незагну́зданий він, бо Аарон розгнузда́в його на га́ньбу поміж їхніми ворогами. |
25 Муса увидел, что люди необузданны, потому что Харун позволил им это на посмешище врагам; |
26 І став Мойсей у брамі табо́ру й сказав: „Хто за Господа — до мене!“ І зібралися до нього всі Левіїні сини. |
26 он встал у входа в лагерь и сказал: |
27 І сказав він до них: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припаші́ть кожен меча свого́ на стегно́ своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в табо́рі, — і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен бли́жнього свого́“. |
27 Он сказал им: |
28 І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з наро́ду того дня близько трьох тисяч чоловіка. |
28 Левиты сделали, как повелел Муса, и в тот день погибло около трёх тысяч человек. |
29 І сказав Мойсей: „Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благослове́ння“. |
29 Муса сказал: |
30 |
30 На другой день Муса сказал народу: |
31 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „О, згрішив цей наро́д великим гріхом, — вони зробили собі золотих богі́в! |
31 Муса вернулся к Вечному и сказал: |
32 А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, — витри мене з книги Своєї, яку Ти написав“. |
32 Но теперь, молю, прости их, а если не простишь, так сотри и моё имя из книги, которую Ты написал. . |
33 І промовив Господь до Мойсея: „Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї. |
33 Вечный ответил Мусе: |
34 А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї — покараю їх за їхній гріх! |
34 А теперь ступай, веди народ туда, куда Я тебе сказал, и Мой Ангел пойдёт перед тобой. Но когда придёт срок, Я накажу их за грех. |
35 І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був. |
35 Вечный поразил народ мором за то, что они сделали тельца – того, которого изготовил Харун. |