CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дан. 9
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Даниїл

Розділ 9

1 За першого року Дарія, Ахашверо́шового сина, з насіння мі́дян, що зацарював над халдейським царством,

2 за першого року його царюва́ння я, Даниїл, бачив у книгах число тих ро́ків, про які було́ Господнє слово до пророка Єремії, — що спо́вниться для руїн Єрусалиму сімдеся́т ро́ків.

3 І звернув я своє обличчя до Господа Бога, — проха́ти з молитвою та з блага́ннями, у по́сті, у вере́тищі та в по́пелі.

4 І молився я Господе́ві, Богові своєму, і сповіда́вся й казав: „О мій Господи, Боже великий і грізни́й, що стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої за́повіді!

5 Ми прогрішилися та чинили беззако́ння, і були несправедливі, і бунтува́лися, і відверта́лися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх.

6 І не прислуха́лися ми до Твоїх рабів пророків, що говорили в Твоїм Імені до наших царів, наших начальників та наших батьків, і до всього наро́ду землі.

7 Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя, як цього дня для юдея, і для ме́шканців Єрусалиму, і для всього Ізраїля, близьки́х та далеких, по всіх тих края́х, куди Ти їх вигнав за їхнє спроневі́рення, що допустилися його перед Тобою.

8 Господи, сором на обличчя нам, нашим царям, князя́м нашим та нашим батька́м, що згрішили перед Тобою!

9 А Господе́ві, нашому Богові, — милість та про́щення, бо ми бунтува́лися проти Нього,

10 і не слухалися голосу Господа, нашого Бога, щоб ходити зако́нами Його, які Він дав нам через Своїх рабів пророків.

11 І ввесь Ізраїль переступив Зако́на Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокля́ття й та прися́га, що написана в Зако́ні Мойсея, Божого раба, бо ми прогріши́лися Йому.

12 І Він спо́внив Своє слово, яке говорив на нас та на наших су́ддів, що судили нас, щоб спрова́дити на нас велике зло, — такого не було вчи́нено під ці́лим небом, яке було́ вчинене в Єрусалимі!

13 Як написано в Мойсеєвому Зако́ні, усе те лихо прийшло на нас, та ми не вблагали Господа, нашого Бога, щоб вернутися нам від свого гріха́, і щоб порозумнішати в Твоїй правді.

14 І Господь пильнував того лиха, і спровадив його на нас, бо справедливий Господь, Бог наш, у всіх Своїх чи́нах, які Він зробив, та ми не слухали Його голосу.

15 А тепер, Господи, Боже наш, що вивів з єгипетського краю Свій наро́д поту́жною рукою, і зробив Собі славне Ім'я́, як цього дня, — згрішили ми, стали несправедливі!

16 Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відве́рнеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори́, бо через наші гріхи та через провини наших батьків Єрусалим та наро́д Твій відда́ний на га́ньбу для всіх наших око́лиць.

17 І ни́ні прислу́хайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його блага́нь, і нехай засві́титься Твоє лице над Твоєю спусто́шеною святинею, ради Господа!

18 Нахили, Боже мій, вухо Своє та й послухай, відкрий Свої очі й побач наші спусто́шення та те місто, де кли́калося Ім'я́ Твоє в ньому, бо ми кладемо свої блага́ння перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість.

19 Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислу́хайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім'я́ Твоє кли́четься над Твоїм містом і над Твоїм наро́дом!“

20 А ще я говорив і молився, та іспові́дував гріх свій та наро́ду мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу го́ру мого Бога,

21 і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напоча́тку, швидко прилетів, і доторкну́вся до мене за ча́су вечірньої хлі́бної жертви.

22 І він напу́чував мене, і говорив зо мною та й сказав: „Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудри́ти тебе в розумінні.

23 На поча́тку молито́в твоїх вийшло слово, і я прийшов об'явити його тобі, бо ти улю́блений, і приглянься до цього слова, і придивися до виді́ння.

24 Сімдеся́т ро́ків-ти́жнів призна́чено для твого наро́ду та для міста твоєї святині, аж поки пере́ступ буде докі́нчений, і міра гріха́ буде повна, аж поки вина буде споку́тувана, і вічна правда приве́дена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб пома́зати Святеє Святих.

25 Та знай і розумій: від ви́ходу нака́зу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месі́ї сім тижнів та шістдеся́т і два тижні. І ве́рнеться наро́д, і відбудо́ваний буде майда́н і вулиця, і то буде за тяжко́го ча́су.

26 І по тих шостидесятьо́х і двох ти́жнях буде погу́блений Месі́я, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить наро́д воло́даря, що при́йде, а кінець його — у пові́дді. І аж до кінця буде війна, гострі спусто́шення.

27 І він зміцни́ть заповіта для багатьох на один ти́ждень, а на півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню при́йде гидо́та спусто́шення, поки зни́щення й рішучий суд кари не виллється на спустоши́теля“.

Daniel

Chapter 9

1 IN the first year of Darius, the son of Ahasuerus, a descendant of the Medes who became king over the realm of the Chaldeans,

2 In the first year of his reign I, Daniel, understood by the scriptures the number of the years, seeing that the word of the LORD came to pass which the prophet Jeremiah said, that seventy years would elapse before the desolations of Jerusalem would come to an end.

3 And I lifted up my face before the LORD God, to seek by prayer and supplications, with fasting and with sackcloth and with ashes;

4 And I prayed before the LORD my God and made my confession and said, I beseech thee, O LORD, the great and revered God, who keepest the covenant and mercy to them that love him and to them that keep his commandments;

5 We have sinned and have committed iniquity and have done wickedly and have rebelled and have gone astray from thy commandments and thy judgments;

6 Neither have we listened to thy servants the prophets, who spoke in thy name to our kings, our princes and our fathers, and to all the people of the land.

7 O LORD, victory belongs to thee, but shame is ours, as at this day, to the men of Judah and to the inhabitants of Jerusalem and to all Israel that are near and that are far off, through all the countries whither thou hast driven them, because of their iniquity which they transgressed against thee.

8 O LORD, to us belongs shame of faces to our kings, to our princes, and to our fathers, because we have sinned against thee.

9 To the LORD God belong mercies and forgiveness of sins, for we have rebelled against him;

10 Neither have we obeyed the voice of the LORD our God, to walk according to his laws which he set before us by his servants the prophets.

11 Yea, all Israel have transgressed thy law and have gone astray and have not obeyed thy voice; therefore thou hast brought upon them the curses and the oaths that are written in the law of Moses the servant of God, because we have sinned in his presence.

12 And he has confirmed his words which he spoke against us and against our judges that judged us, by bringing upon us a great evil; for under the whole heaven has not been done as has been done upon Jerusalem.

13 As it is written in the law of Moses, all this evil has come upon us; yet we have not prayed before the LORD our God, that we might repent from our iniquities and understand thy truth.

14 Therefore the LORD has stirred up this evil and brought it upon us; for the LORD our God is righteous in all his works which he has done, and yet we have not obeyed his voice.

15 And now, O LORD our God, who didst bring thy people out of the land of Egypt with a mighty hand, and hast made thee a name, as at this day; we have sinned, we have done wickedly.

16 O LORD, according to all thy righteousness which thou didst toward us, let thine anger and thy fury be turned away from thy city Jerusalem and from thy holy mountain, because for our sins, and for the iniquities of our fathers, thy people are scattered in every land, and Jerusalem has become a reproach to all peoples.

17 Now therefore, O God, hear the prayer of thy servant and his supplication, and cause thy face to shine upon thy sanctuary which is desolate, for thy name's sake, O LORD.

18 O my God, incline thine ear and hear; open thine eyes and behold our ruined and desolate places and the city which is called by thy name; for we do not present our supplications before thee for our righteousness, but for thy great mercies.

19 O LORD, hear; O LORD, forgive us; O LORD, hearken and do; delay not for thy own name's sake, O my God, because thy city and thy people are called by thy name.

20 And while I was yet praying and confessing my offenses and the offenses of my people Israel and presenting my supplication before the LORD my God for the holy mountain of my God,

21 Yea, while I was speaking in prayer, the man Gabriel, whom I had seen in the vision before, came from heaven, flying swiftly, and drew near me at the time of the evening sacrifice.

22 And he came and talked to me and said to me, O Daniel, I am now come forth to instruct you, so that you might understand.

23 At the beginning of your prayer, the word came forth and I have come to make it known to you; for you are greatly beloved; therefore discern the matter and understand the vision.

24 Seventy times seven weeks are determined upon your people and upon your holy city, to finish the transgressions and to make an end of sins and for the forgiveness of the iniquity and to bring in everlasting righteousness and to fulfill the vision of the prophets and to give the most holy to Messiah.

25 Know therefore and understand that from the going forth of the word to restore and build Jerusalem to the coming of the Messiah the king shall be seven times seven weeks, and sixty-two times seven weeks; the people shall return and build Jerusalem, its streets, and its broad ways at the end of the appointed times.

26 After sixty-two times seven weeks, Messiah shall be slain, and the city shall be without a ruler; and the holy city shall be destroyed together with the coming king; and the end thereof shall be a mass exile, and at the end of the war, desolations are determined.

27 And he shall confirm the covenant with many for seven weeks and half of seven weeks, then he shall cause the sacrifice and gift offerings to cease, and upon the horns of the altar the abomination of desolation; and the desolation shall continue until the end of the appointed time; the city shall remain desolate.

Даниїл

Розділ 9

Daniel

Chapter 9

1 За першого року Дарія, Ахашверо́шового сина, з насіння мі́дян, що зацарював над халдейським царством,

1 IN the first year of Darius, the son of Ahasuerus, a descendant of the Medes who became king over the realm of the Chaldeans,

2 за першого року його царюва́ння я, Даниїл, бачив у книгах число тих ро́ків, про які було́ Господнє слово до пророка Єремії, — що спо́вниться для руїн Єрусалиму сімдеся́т ро́ків.

2 In the first year of his reign I, Daniel, understood by the scriptures the number of the years, seeing that the word of the LORD came to pass which the prophet Jeremiah said, that seventy years would elapse before the desolations of Jerusalem would come to an end.

3 І звернув я своє обличчя до Господа Бога, — проха́ти з молитвою та з блага́ннями, у по́сті, у вере́тищі та в по́пелі.

3 And I lifted up my face before the LORD God, to seek by prayer and supplications, with fasting and with sackcloth and with ashes;

4 І молився я Господе́ві, Богові своєму, і сповіда́вся й казав: „О мій Господи, Боже великий і грізни́й, що стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої за́повіді!

4 And I prayed before the LORD my God and made my confession and said, I beseech thee, O LORD, the great and revered God, who keepest the covenant and mercy to them that love him and to them that keep his commandments;

5 Ми прогрішилися та чинили беззако́ння, і були несправедливі, і бунтува́лися, і відверта́лися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх.

5 We have sinned and have committed iniquity and have done wickedly and have rebelled and have gone astray from thy commandments and thy judgments;

6 І не прислуха́лися ми до Твоїх рабів пророків, що говорили в Твоїм Імені до наших царів, наших начальників та наших батьків, і до всього наро́ду землі.

6 Neither have we listened to thy servants the prophets, who spoke in thy name to our kings, our princes and our fathers, and to all the people of the land.

7 Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя, як цього дня для юдея, і для ме́шканців Єрусалиму, і для всього Ізраїля, близьки́х та далеких, по всіх тих края́х, куди Ти їх вигнав за їхнє спроневі́рення, що допустилися його перед Тобою.

7 O LORD, victory belongs to thee, but shame is ours, as at this day, to the men of Judah and to the inhabitants of Jerusalem and to all Israel that are near and that are far off, through all the countries whither thou hast driven them, because of their iniquity which they transgressed against thee.

8 Господи, сором на обличчя нам, нашим царям, князя́м нашим та нашим батька́м, що згрішили перед Тобою!

8 O LORD, to us belongs shame of faces to our kings, to our princes, and to our fathers, because we have sinned against thee.

9 А Господе́ві, нашому Богові, — милість та про́щення, бо ми бунтува́лися проти Нього,

9 To the LORD God belong mercies and forgiveness of sins, for we have rebelled against him;

10 і не слухалися голосу Господа, нашого Бога, щоб ходити зако́нами Його, які Він дав нам через Своїх рабів пророків.

10 Neither have we obeyed the voice of the LORD our God, to walk according to his laws which he set before us by his servants the prophets.

11 І ввесь Ізраїль переступив Зако́на Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокля́ття й та прися́га, що написана в Зако́ні Мойсея, Божого раба, бо ми прогріши́лися Йому.

11 Yea, all Israel have transgressed thy law and have gone astray and have not obeyed thy voice; therefore thou hast brought upon them the curses and the oaths that are written in the law of Moses the servant of God, because we have sinned in his presence.

12 І Він спо́внив Своє слово, яке говорив на нас та на наших су́ддів, що судили нас, щоб спрова́дити на нас велике зло, — такого не було вчи́нено під ці́лим небом, яке було́ вчинене в Єрусалимі!

12 And he has confirmed his words which he spoke against us and against our judges that judged us, by bringing upon us a great evil; for under the whole heaven has not been done as has been done upon Jerusalem.

13 Як написано в Мойсеєвому Зако́ні, усе те лихо прийшло на нас, та ми не вблагали Господа, нашого Бога, щоб вернутися нам від свого гріха́, і щоб порозумнішати в Твоїй правді.

13 As it is written in the law of Moses, all this evil has come upon us; yet we have not prayed before the LORD our God, that we might repent from our iniquities and understand thy truth.

14 І Господь пильнував того лиха, і спровадив його на нас, бо справедливий Господь, Бог наш, у всіх Своїх чи́нах, які Він зробив, та ми не слухали Його голосу.

14 Therefore the LORD has stirred up this evil and brought it upon us; for the LORD our God is righteous in all his works which he has done, and yet we have not obeyed his voice.

15 А тепер, Господи, Боже наш, що вивів з єгипетського краю Свій наро́д поту́жною рукою, і зробив Собі славне Ім'я́, як цього дня, — згрішили ми, стали несправедливі!

15 And now, O LORD our God, who didst bring thy people out of the land of Egypt with a mighty hand, and hast made thee a name, as at this day; we have sinned, we have done wickedly.

16 Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відве́рнеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори́, бо через наші гріхи та через провини наших батьків Єрусалим та наро́д Твій відда́ний на га́ньбу для всіх наших око́лиць.

16 O LORD, according to all thy righteousness which thou didst toward us, let thine anger and thy fury be turned away from thy city Jerusalem and from thy holy mountain, because for our sins, and for the iniquities of our fathers, thy people are scattered in every land, and Jerusalem has become a reproach to all peoples.

17 І ни́ні прислу́хайся, Боже наш, до молитви Твого раба та до його блага́нь, і нехай засві́титься Твоє лице над Твоєю спусто́шеною святинею, ради Господа!

17 Now therefore, O God, hear the prayer of thy servant and his supplication, and cause thy face to shine upon thy sanctuary which is desolate, for thy name's sake, O LORD.

18 Нахили, Боже мій, вухо Своє та й послухай, відкрий Свої очі й побач наші спусто́шення та те місто, де кли́калося Ім'я́ Твоє в ньому, бо ми кладемо свої блага́ння перед Твоїм лицем не через свої справедливості, але через велику Твою милість.

18 O my God, incline thine ear and hear; open thine eyes and behold our ruined and desolate places and the city which is called by thy name; for we do not present our supplications before thee for our righteousness, but for thy great mercies.

19 Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислу́хайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім'я́ Твоє кли́четься над Твоїм містом і над Твоїм наро́дом!“

19 O LORD, hear; O LORD, forgive us; O LORD, hearken and do; delay not for thy own name's sake, O my God, because thy city and thy people are called by thy name.

20 А ще я говорив і молився, та іспові́дував гріх свій та наро́ду мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу го́ру мого Бога,

20 And while I was yet praying and confessing my offenses and the offenses of my people Israel and presenting my supplication before the LORD my God for the holy mountain of my God,

21 і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напоча́тку, швидко прилетів, і доторкну́вся до мене за ча́су вечірньої хлі́бної жертви.

21 Yea, while I was speaking in prayer, the man Gabriel, whom I had seen in the vision before, came from heaven, flying swiftly, and drew near me at the time of the evening sacrifice.

22 І він напу́чував мене, і говорив зо мною та й сказав: „Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудри́ти тебе в розумінні.

22 And he came and talked to me and said to me, O Daniel, I am now come forth to instruct you, so that you might understand.

23 На поча́тку молито́в твоїх вийшло слово, і я прийшов об'явити його тобі, бо ти улю́блений, і приглянься до цього слова, і придивися до виді́ння.

23 At the beginning of your prayer, the word came forth and I have come to make it known to you; for you are greatly beloved; therefore discern the matter and understand the vision.

24 Сімдеся́т ро́ків-ти́жнів призна́чено для твого наро́ду та для міста твоєї святині, аж поки пере́ступ буде докі́нчений, і міра гріха́ буде повна, аж поки вина буде споку́тувана, і вічна правда приве́дена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб пома́зати Святеє Святих.

24 Seventy times seven weeks are determined upon your people and upon your holy city, to finish the transgressions and to make an end of sins and for the forgiveness of the iniquity and to bring in everlasting righteousness and to fulfill the vision of the prophets and to give the most holy to Messiah.

25 Та знай і розумій: від ви́ходу нака́зу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месі́ї сім тижнів та шістдеся́т і два тижні. І ве́рнеться наро́д, і відбудо́ваний буде майда́н і вулиця, і то буде за тяжко́го ча́су.

25 Know therefore and understand that from the going forth of the word to restore and build Jerusalem to the coming of the Messiah the king shall be seven times seven weeks, and sixty-two times seven weeks; the people shall return and build Jerusalem, its streets, and its broad ways at the end of the appointed times.

26 І по тих шостидесятьо́х і двох ти́жнях буде погу́блений Месі́я, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить наро́д воло́даря, що при́йде, а кінець його — у пові́дді. І аж до кінця буде війна, гострі спусто́шення.

26 After sixty-two times seven weeks, Messiah shall be slain, and the city shall be without a ruler; and the holy city shall be destroyed together with the coming king; and the end thereof shall be a mass exile, and at the end of the war, desolations are determined.

27 І він зміцни́ть заповіта для багатьох на один ти́ждень, а на півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню при́йде гидо́та спусто́шення, поки зни́щення й рішучий суд кари не виллється на спустоши́теля“.

27 And he shall confirm the covenant with many for seven weeks and half of seven weeks, then he shall cause the sacrifice and gift offerings to cease, and upon the horns of the altar the abomination of desolation; and the desolation shall continue until the end of the appointed time; the city shall remain desolate.