CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Суд. 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Книга Суддiв

Розділ 20

1 І повихо́дили всі Ізраїлеві сини, і була́ зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.

2 І стали проводирі́ всього того народу, усі Ізраїлеві племе́на, на зборах Божого народу, — чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: „Скажіть, я́к сталося таке́ зло?“

4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордо́ваної жінки, та й сказав: „До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

5 І встали на мене госпо́дарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезче́стили, — і померла вона.

6 І схопи́в я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володі́ння, бо вони вчинили розпу́сту та гидо́ту серед Ізраїля.

7 Ось ви всі Ізраїлеві сини, — дайте собі тут слово та раду!“

8 І встав увесь народ, як оди́н муж, говорячи: „Не пі́демо ніхто до намету свого, і не за́йдемо ніхто до дому свого!

9 А тепер оце та річ, що зро́бимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребко́м!

10 І ві́зьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидо́тою, що він зробив Ізраїлеві“.

11 І був зі́браний кожен ізра́їльтянин до того міста ра́зом, як один чоловік.

12 І послали Ізраїлеві племе́на людей по всіх Веніями́нових ро́дах, говорячи: „Що́ це за зло, що сталось між вами?

13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, — і ми повбиваємо їх, та й ви́губимо зло з Ізраїля“. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

14 І Веніяминові сини були зі́брані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

15 І Веніяминові сини з міст були перелі́чені того дня, — двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім ме́шканців Ґів'и, — із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

16 З усього того наро́ду було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою прави́ці своєї, лівші, — кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схи́бував.

17 І були перелічені ізра́їльтяни, окрім Веніямина, — чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військо́вий.

18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: „Хто пі́де нам спе́реду на бій з Веніяминовими синами?“ І сказав Господь: „Юда спе́реду“.

19 І встали Ізраїлеві сини рано вра́нці, і таборува́ли при Ґів'ї.

20 І вийшов Ізра́їльтянин на війну з Веніямином, і сточи́ли ізра́їльтяни з ними бій при Ґів'ї.

21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

22 І зміцнився наро́д, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.

23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: „Чи далі піду́ я на бій з синами Веніямина, мого брата?“ І сказав Господь: „Ідіть на нього!“

24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, — усі ті, що витягають меча.

26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і по́стили того дня аж до вечора. І прине́сли вони цілопа́лення та мирні жертви перед Господнім лицем.

27 І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковче́г Божого заповіту був там.

28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: „Чи далі піду́ ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?“ А Господь сказав: „Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку“.

29 І поставив Ізраїль за́сідку навколо Ґів'ї.

30 І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.

31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, — коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

32 І сказали Веніяминові сини: „Биті вони перед нами, як перше!“ А Ізраїлеві сини сказали: „Утікаймо, — і віді́рвемо їх від міста на дороги“.

33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева за́сідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

34 І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, ви́браного з усього Ізраїля, і бій став тяжки́й. А вони не знали, що суне на них те зло.

35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, — усі ті, що витягають меча.

36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізра́їльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили за́сідці, яку поставили на Ґів'у.

37 А за́сідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І за́сідка вступилася, і побила все місто ві́стрям меча.

38 А Ізра́їльтянин мав із за́сідкою умовленого знака, — щоб із міста підняла великий дим.

39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: „Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!“

40 А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, — аж ось усе місто піднялося димом до неба!

41 І обернувся Ізра́їльтянин, а Веніями́нівець перестра́шився, бо побачив, що досягло його те зло.

42 І обернулися вони перед Ізра́їльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в сере́дині його́.

43 Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.

44 Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, — усе це люди хоробрі.

45 І поверну́лися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозби́рюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.

46 І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, — усе це люди хоробрі.

47 І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, — шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

48 А ізра́їльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх ві́стрям меча, — мужчин із міста, і худобу, і все зна́йдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

Judges

Chapter 20

1 THEN all the children of Israel went out, and the congregation gathered together as one man from Dan to Beer-sheba, to the land of Gilead, to the LORD in Mizpeh.

2 And the chiefs of all the families of all the people, even of all the tribes of Israel, presented themselves in the assembly of the people of God, four hundred thousand footmen who could draw sword.

3 (Now the Benjamites heard that the children of Israel were gone up to Mizpeh.) Then said the children of Israel, Tell us, how did this wickedness happen?

4 And the Levite, the husband of the woman who was killed, answered and said to them, I came into Gibeah, that belongs to Benjamin, I and my concubine, to spend the night.

5 And the men of Gibeah rose against me, and beset me in the house during the night, and they sought to kill me; and they raped my concubine, and she died.

6 And I took my concubine, and cut her in pieces, and sent them throughout all the country of the inheritance of Israel; for they had committed sin and wickedness in Israel.

7 Behold, you are all here, O children of Israel, give an answer and counsel concerning this crime.

8 And all the people arose as one man, saying, We will not any of us go to our tents, neither shall any one of us turn aside to go to his house.

9 But now this will be the thing which we shall do to Gibeah; we will draw lots against it;

10 We will take ten men of a hundred throughout all the tribes of Israel, and a hundred of a thousand, and a thousand out of ten thousand, to take provisions for the people, who cross over against Gibeah of Benjamin, to do to it according to all the wickedness which they have committed in Israel.

11 So all the men of Israel were gathered against the city, agreeing together as one man.

12 And the tribes of Israel sent men through all the tribe of Benjamin, saying, What wickedness is this that has been done among you?

13 Now therefore deliver up the wicked men, who are in Gibeah, that we may put them to death, and put away evil from Israel. But the Benjamites would not listen to the voice of their brethren, the children of Israel;

14 But all the Benjamites gathered themselves together in Gibeah from their cities, to go out to battle against the children of Israel.

15 And the Benjamites were numbered in that day out of the cities twenty-six thousand men that drew sword, besides the inhabitants of Gibeah, who were numbered seven hundred chosen men.

16 Among all these people there were seven hundred chosen men who were lefthanded; every one of them could sling stones at an hairbreadth, and not miss.

17 And the men of Israel, as compared with the Benjamites, were numbered four hundred thousand men that drew sword; all these were men of war.

18 And the children of Israel arose and went up to Beth-el, and inquired of God, and said, Which of us shall go up first to battle against the Benjamites? And the LORD said, Judah shall go first.

19 And the children of Israel rose up in the morning and encamped against Gibeah.

20 And the Benjamites went out of Gibeah to battle against Israel, and arrayed themselves against Israel; and the men of Israel put themselves in array to fight against them at Gibeah.

21 And the Benjamites came forth out of Gibeah, and put themselves in array against Israel, and left dead on the ground that day twenty-two thousand men of the children of Israel.

22 But the children of Israel rallied themselves, and once more set themselves in array in the same place where they had put themselves in array the first day.

23 And the children of Israel went up to Beth-el, and wept before the LORD until evening, and they asked counsel of the LORD, saying, Shall we go up again to battle against our brethren the Benjamites? And the LORD said, Go up against them.

24 And the children of Israel drew near to battle against the Benjamites on the second day.

25 And the Benjamites went out against them from Gibeah the second day, and left dead on the ground eighteen thousand men of the children of Israel; all of these men who drew the sword.

26 Then all the children of Israel, and all the people, went up and came to Beth-el, and wept and sat there before the LORD, and fasted that day until evening, and offered burnt offerings and peace offerings before the LORD.

27 And the children of Israel inquired of the LORD (for the ark of the covenant of the LORD was there in those days;

28 And Phinehas, the son of Eleazar, the son of Aaron the priest, ministered before it in those days), saying, Shall we yet again go out to battle against our brethren the Benjamites, or shall we cease? And the LORD said, Go up; for tomorrow I will deliver them into your hands.

29 So Israel set ambushes round about Gibeah.

30 Then the children of Israel went up against the Benjamites on the third day., and put themselves in array against Gibeah, as at other times.

31 And the Benjamites went out against the people, and were drawn away from the city: and they began to smite the people, and kill, as at other times, in the highways, one of which goes up to Gibeah, and the other to Beth-el through the field, about thirty men of Israel.

32 And the Benjamites said, They are defeated before us, as at first. But the children of Israel said, Let us flee, and draw them away from the city to the highways.

33 And all the men of Israel rose up out of their places, and put themselves in array at Baal-tamar; and those Israelites in ambush came forth out of their places from the cave which is in Gibeah.

34 And there came toward Gibeah ten thousand chosen men out of all Israel, and the battle was hard fought; but they did not know that disaster was near them.

35 And the LORD defeated Benjamin before Israel; and the children of Israel destroyed of the Benjamites that day twenty-five thousand, one hundred men; all of those who drew the sword.

36 So the Benjamites saw that they were defeated; and the children of Israel gave ground to the Benjamites, because they trusted in the ambushes that they had set against Gibeah.

37 And the men who were in ambush quietly made an attack against Gibeah; then the men in ambush moved forward and smote all the city with the edge of the sword.

38 Now there was an appointed signal between the men of Israel and the men in ambush, which was that they should make a great flame with smoke rise up out of the city.

39 And when the men of Israel retreated in the battle, the Benjamites killed of the men of Israel about thirty men; for they said. Surely they are defeated before us, as in the first battle.

40 But when the smoke began to rise out of the city like a pillar, the Benjamites looked behind them, and. behold, the flames of the city ascended up to heaven.

41 And when the men of Israel turned against them, the Benjamites were terrified; for they saw that disaster was upon them.

42 Therefore they fled before the men of Israel on their way to the wilderness; but the battle overtook them; and those who came out of the city first were trapped in the midst of them.

43 Thus they pursued the Benjamites and drove them away, and smote them with ease, to the east beyond Gibeah.

44 And there fell of the Benjamites eighteen thousand men; all these were men of valor.

45 And they turned and fled toward the wilderness to the rock of Rimmon; and five thousand of them fell in the highway; all men that drew the sword; and they pursued hard after them as far as Gibeon, and slew two thousand men of them.

46 So all who fell that day of Benjamin were twenty-five thousand men that drew the sword; all these were men of valor.

47 But six hundred men turned and fled to the wilderness to the rock of Rimmon, and abode in the rock of Rimmon four months.

48 And the men of Israel turned again upon the Benjamites, and smote them with the edge of the sword, and consumed them out of the cities, both men and beasts and all that they found; also they set on fire all the cities which they found.

Книга Суддiв

Розділ 20

Judges

Chapter 20

1 І повихо́дили всі Ізраїлеві сини, і була́ зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.

1 THEN all the children of Israel went out, and the congregation gathered together as one man from Dan to Beer-sheba, to the land of Gilead, to the LORD in Mizpeh.

2 І стали проводирі́ всього того народу, усі Ізраїлеві племе́на, на зборах Божого народу, — чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

2 And the chiefs of all the families of all the people, even of all the tribes of Israel, presented themselves in the assembly of the people of God, four hundred thousand footmen who could draw sword.

3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: „Скажіть, я́к сталося таке́ зло?“

3 (Now the Benjamites heard that the children of Israel were gone up to Mizpeh.) Then said the children of Israel, Tell us, how did this wickedness happen?

4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордо́ваної жінки, та й сказав: „До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

4 And the Levite, the husband of the woman who was killed, answered and said to them, I came into Gibeah, that belongs to Benjamin, I and my concubine, to spend the night.

5 І встали на мене госпо́дарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезче́стили, — і померла вона.

5 And the men of Gibeah rose against me, and beset me in the house during the night, and they sought to kill me; and they raped my concubine, and she died.

6 І схопи́в я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володі́ння, бо вони вчинили розпу́сту та гидо́ту серед Ізраїля.

6 And I took my concubine, and cut her in pieces, and sent them throughout all the country of the inheritance of Israel; for they had committed sin and wickedness in Israel.

7 Ось ви всі Ізраїлеві сини, — дайте собі тут слово та раду!“

7 Behold, you are all here, O children of Israel, give an answer and counsel concerning this crime.

8 І встав увесь народ, як оди́н муж, говорячи: „Не пі́демо ніхто до намету свого, і не за́йдемо ніхто до дому свого!

8 And all the people arose as one man, saying, We will not any of us go to our tents, neither shall any one of us turn aside to go to his house.

9 А тепер оце та річ, що зро́бимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребко́м!

9 But now this will be the thing which we shall do to Gibeah; we will draw lots against it;

10 І ві́зьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидо́тою, що він зробив Ізраїлеві“.

10 We will take ten men of a hundred throughout all the tribes of Israel, and a hundred of a thousand, and a thousand out of ten thousand, to take provisions for the people, who cross over against Gibeah of Benjamin, to do to it according to all the wickedness which they have committed in Israel.

11 І був зі́браний кожен ізра́їльтянин до того міста ра́зом, як один чоловік.

11 So all the men of Israel were gathered against the city, agreeing together as one man.

12 І послали Ізраїлеві племе́на людей по всіх Веніями́нових ро́дах, говорячи: „Що́ це за зло, що сталось між вами?

12 And the tribes of Israel sent men through all the tribe of Benjamin, saying, What wickedness is this that has been done among you?

13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, — і ми повбиваємо їх, та й ви́губимо зло з Ізраїля“. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

13 Now therefore deliver up the wicked men, who are in Gibeah, that we may put them to death, and put away evil from Israel. But the Benjamites would not listen to the voice of their brethren, the children of Israel;

14 І Веніяминові сини були зі́брані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

14 But all the Benjamites gathered themselves together in Gibeah from their cities, to go out to battle against the children of Israel.

15 І Веніяминові сини з міст були перелі́чені того дня, — двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім ме́шканців Ґів'и, — із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

15 And the Benjamites were numbered in that day out of the cities twenty-six thousand men that drew sword, besides the inhabitants of Gibeah, who were numbered seven hundred chosen men.

16 З усього того наро́ду було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою прави́ці своєї, лівші, — кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схи́бував.

16 Among all these people there were seven hundred chosen men who were lefthanded; every one of them could sling stones at an hairbreadth, and not miss.

17 І були перелічені ізра́їльтяни, окрім Веніямина, — чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військо́вий.

17 And the men of Israel, as compared with the Benjamites, were numbered four hundred thousand men that drew sword; all these were men of war.

18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: „Хто пі́де нам спе́реду на бій з Веніяминовими синами?“ І сказав Господь: „Юда спе́реду“.

18 And the children of Israel arose and went up to Beth-el, and inquired of God, and said, Which of us shall go up first to battle against the Benjamites? And the LORD said, Judah shall go first.

19 І встали Ізраїлеві сини рано вра́нці, і таборува́ли при Ґів'ї.

19 And the children of Israel rose up in the morning and encamped against Gibeah.

20 І вийшов Ізра́їльтянин на війну з Веніямином, і сточи́ли ізра́їльтяни з ними бій при Ґів'ї.

20 And the Benjamites went out of Gibeah to battle against Israel, and arrayed themselves against Israel; and the men of Israel put themselves in array to fight against them at Gibeah.

21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

21 And the Benjamites came forth out of Gibeah, and put themselves in array against Israel, and left dead on the ground that day twenty-two thousand men of the children of Israel.

22 І зміцнився наро́д, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.

22 But the children of Israel rallied themselves, and once more set themselves in array in the same place where they had put themselves in array the first day.

23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: „Чи далі піду́ я на бій з синами Веніямина, мого брата?“ І сказав Господь: „Ідіть на нього!“

23 And the children of Israel went up to Beth-el, and wept before the LORD until evening, and they asked counsel of the LORD, saying, Shall we go up again to battle against our brethren the Benjamites? And the LORD said, Go up against them.

24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

24 And the children of Israel drew near to battle against the Benjamites on the second day.

25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, — усі ті, що витягають меча.

25 And the Benjamites went out against them from Gibeah the second day, and left dead on the ground eighteen thousand men of the children of Israel; all of these men who drew the sword.

26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і по́стили того дня аж до вечора. І прине́сли вони цілопа́лення та мирні жертви перед Господнім лицем.

26 Then all the children of Israel, and all the people, went up and came to Beth-el, and wept and sat there before the LORD, and fasted that day until evening, and offered burnt offerings and peace offerings before the LORD.

27 І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковче́г Божого заповіту був там.

27 And the children of Israel inquired of the LORD (for the ark of the covenant of the LORD was there in those days;

28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: „Чи далі піду́ ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?“ А Господь сказав: „Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку“.

28 And Phinehas, the son of Eleazar, the son of Aaron the priest, ministered before it in those days), saying, Shall we yet again go out to battle against our brethren the Benjamites, or shall we cease? And the LORD said, Go up; for tomorrow I will deliver them into your hands.

29 І поставив Ізраїль за́сідку навколо Ґів'ї.

29 So Israel set ambushes round about Gibeah.

30 І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.

30 Then the children of Israel went up against the Benjamites on the third day., and put themselves in array against Gibeah, as at other times.

31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, — коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

31 And the Benjamites went out against the people, and were drawn away from the city: and they began to smite the people, and kill, as at other times, in the highways, one of which goes up to Gibeah, and the other to Beth-el through the field, about thirty men of Israel.

32 І сказали Веніяминові сини: „Биті вони перед нами, як перше!“ А Ізраїлеві сини сказали: „Утікаймо, — і віді́рвемо їх від міста на дороги“.

32 And the Benjamites said, They are defeated before us, as at first. But the children of Israel said, Let us flee, and draw them away from the city to the highways.

33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева за́сідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

33 And all the men of Israel rose up out of their places, and put themselves in array at Baal-tamar; and those Israelites in ambush came forth out of their places from the cave which is in Gibeah.

34 І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, ви́браного з усього Ізраїля, і бій став тяжки́й. А вони не знали, що суне на них те зло.

34 And there came toward Gibeah ten thousand chosen men out of all Israel, and the battle was hard fought; but they did not know that disaster was near them.

35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, — усі ті, що витягають меча.

35 And the LORD defeated Benjamin before Israel; and the children of Israel destroyed of the Benjamites that day twenty-five thousand, one hundred men; all of those who drew the sword.

36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізра́їльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили за́сідці, яку поставили на Ґів'у.

36 So the Benjamites saw that they were defeated; and the children of Israel gave ground to the Benjamites, because they trusted in the ambushes that they had set against Gibeah.

37 А за́сідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І за́сідка вступилася, і побила все місто ві́стрям меча.

37 And the men who were in ambush quietly made an attack against Gibeah; then the men in ambush moved forward and smote all the city with the edge of the sword.

38 А Ізра́їльтянин мав із за́сідкою умовленого знака, — щоб із міста підняла великий дим.

38 Now there was an appointed signal between the men of Israel and the men in ambush, which was that they should make a great flame with smoke rise up out of the city.

39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: „Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!“

39 And when the men of Israel retreated in the battle, the Benjamites killed of the men of Israel about thirty men; for they said. Surely they are defeated before us, as in the first battle.

40 А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, — аж ось усе місто піднялося димом до неба!

40 But when the smoke began to rise out of the city like a pillar, the Benjamites looked behind them, and. behold, the flames of the city ascended up to heaven.

41 І обернувся Ізра́їльтянин, а Веніями́нівець перестра́шився, бо побачив, що досягло його те зло.

41 And when the men of Israel turned against them, the Benjamites were terrified; for they saw that disaster was upon them.

42 І обернулися вони перед Ізра́їльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в сере́дині його́.

42 Therefore they fled before the men of Israel on their way to the wilderness; but the battle overtook them; and those who came out of the city first were trapped in the midst of them.

43 Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.

43 Thus they pursued the Benjamites and drove them away, and smote them with ease, to the east beyond Gibeah.

44 Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, — усе це люди хоробрі.

44 And there fell of the Benjamites eighteen thousand men; all these were men of valor.

45 І поверну́лися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозби́рюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.

45 And they turned and fled toward the wilderness to the rock of Rimmon; and five thousand of them fell in the highway; all men that drew the sword; and they pursued hard after them as far as Gibeon, and slew two thousand men of them.

46 І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, — усе це люди хоробрі.

46 So all who fell that day of Benjamin were twenty-five thousand men that drew the sword; all these were men of valor.

47 І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, — шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

47 But six hundred men turned and fled to the wilderness to the rock of Rimmon, and abode in the rock of Rimmon four months.

48 А ізра́їльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх ві́стрям меча, — мужчин із міста, і худобу, і все зна́йдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

48 And the men of Israel turned again upon the Benjamites, and smote them with the edge of the sword, and consumed them out of the cities, both men and beasts and all that they found; also they set on fire all the cities which they found.