До галатiвРозділ 4 |
1 |
2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько. |
3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу. |
4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном, |
5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́. |
6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“ |
7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа. |
8 |
9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити? |
10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки. |
11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.. |
12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили! |
13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію, |
14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса! |
15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б! |
16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам? |
17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них. |
18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас. |
19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас! |
20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас. |
21 |
22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“. |
23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею. |
24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р. |
25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́. |
26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам! |
27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“ |
28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком! |
29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер. |
30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“. |
31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної! |
Послание апостола Павла христианам в ГалатииГлава 4 |
1 |
2 он подвластен опекунам и управляющим до срока, установленного его отцом. |
3 Так и мы, когда в младенчестве духовном находились, были рабами начатков богопознания в мире сем, |
4 но, когда исполнилось время всех чаяний, Бог послал к нам Своего Сына, Который родился от женщины и Закону подчинился, |
5 чтобы искупить подчиненных Закону и усыновить нас. |
6 А поскольку и вы, и мы теперь дети Его, то и послал Бог в сердца наши Духа Сына Своего, Духа взывающего: «Авва, Отец мой!» |
7 Так что не раб ты уже, а сын, если же сын, то Бог и наследником сделал тебя. |
8 |
9 Теперь же, познав и признав Бога, или, вернее, признанные Самим Богом, как можете вы опять возвращаться к слабым и жалким азбучным знаниям? Неужели вы снова хотите стать их рабами? |
10 Дни соблюдаете вы и месяцы, времена и годы. |
11 Но боюсь я за вас: не напрасно ли столько для вас я трудился? |
12 |
13 Вы же помните, что это из-за болезни я оказался у вас и впервые возвещал вам Благую Весть. |
14 Та болезнь моя явилась испытанием для вас — вы не гнушались мною и не отвергли меня, а приняли, как ангела Божьего, как Самого Христа Иисуса. |
15 Где же ваше прежнее блаженство? Ведь могу засвидетельствовать вам: вы даже готовы были вырвать свои глаза, чтобы мне их отдать, если б это было возможно. |
16 Так неужели я стал вашим врагом, говоря вам истину? |
17 |
18 Хорошо, если вам уделяют внимание из благих побуждений и притом постоянно, а не только тогда, когда я с вами. |
19 Снова я, дети мои, вас в муках рождаю, покуда не будет воссоздан в вас образ Христов. |
20 Хотел бы я теперь оказаться у вас и в ином тоне поговорить с вами, потому что вы привели меня в недоумение. |
21 |
22 Ведь сказано там, что у Авраама было два сына: один — от рабыни, другой — от свободной; |
23 тот, что от рабыни, рождением своим был обязан человеческому естеству, а тот, что от свободной, — обещанию Божию. |
24 |
25 Она представляет собой гору Синай в Аравии и соответствует нынешнему Иерусалиму, потому что он находится в рабстве со своими детьми. |
26 Но небесный Иерусалим свободен, он — мать всем нам. |
27 Ибо написано: |
28 |
29 Но так же, как в давние дни рожденный человеческой силой гнал рожденного силою Духа, так происходит и ныне. |
30 А что говорит Писание? « |
31 Так что мы, братья мои, не рабыни дети, а свободной. |
До галатiвРозділ 4 |
Послание апостола Павла христианам в ГалатииГлава 4 |
1 |
1 |
2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько. |
2 он подвластен опекунам и управляющим до срока, установленного его отцом. |
3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу. |
3 Так и мы, когда в младенчестве духовном находились, были рабами начатков богопознания в мире сем, |
4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном, |
4 но, когда исполнилось время всех чаяний, Бог послал к нам Своего Сына, Который родился от женщины и Закону подчинился, |
5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́. |
5 чтобы искупить подчиненных Закону и усыновить нас. |
6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“ |
6 А поскольку и вы, и мы теперь дети Его, то и послал Бог в сердца наши Духа Сына Своего, Духа взывающего: «Авва, Отец мой!» |
7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа. |
7 Так что не раб ты уже, а сын, если же сын, то Бог и наследником сделал тебя. |
8 |
8 |
9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити? |
9 Теперь же, познав и признав Бога, или, вернее, признанные Самим Богом, как можете вы опять возвращаться к слабым и жалким азбучным знаниям? Неужели вы снова хотите стать их рабами? |
10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки. |
10 Дни соблюдаете вы и месяцы, времена и годы. |
11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.. |
11 Но боюсь я за вас: не напрасно ли столько для вас я трудился? |
12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили! |
12 |
13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію, |
13 Вы же помните, что это из-за болезни я оказался у вас и впервые возвещал вам Благую Весть. |
14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса! |
14 Та болезнь моя явилась испытанием для вас — вы не гнушались мною и не отвергли меня, а приняли, как ангела Божьего, как Самого Христа Иисуса. |
15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б! |
15 Где же ваше прежнее блаженство? Ведь могу засвидетельствовать вам: вы даже готовы были вырвать свои глаза, чтобы мне их отдать, если б это было возможно. |
16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам? |
16 Так неужели я стал вашим врагом, говоря вам истину? |
17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них. |
17 |
18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас. |
18 Хорошо, если вам уделяют внимание из благих побуждений и притом постоянно, а не только тогда, когда я с вами. |
19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас! |
19 Снова я, дети мои, вас в муках рождаю, покуда не будет воссоздан в вас образ Христов. |
20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас. |
20 Хотел бы я теперь оказаться у вас и в ином тоне поговорить с вами, потому что вы привели меня в недоумение. |
21 |
21 |
22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“. |
22 Ведь сказано там, что у Авраама было два сына: один — от рабыни, другой — от свободной; |
23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею. |
23 тот, что от рабыни, рождением своим был обязан человеческому естеству, а тот, что от свободной, — обещанию Божию. |
24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р. |
24 |
25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́. |
25 Она представляет собой гору Синай в Аравии и соответствует нынешнему Иерусалиму, потому что он находится в рабстве со своими детьми. |
26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам! |
26 Но небесный Иерусалим свободен, он — мать всем нам. |
27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“ |
27 Ибо написано: |
28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком! |
28 |
29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер. |
29 Но так же, как в давние дни рожденный человеческой силой гнал рожденного силою Духа, так происходит и ныне. |
30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“. |
30 А что говорит Писание? « |
31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної! |
31 Так что мы, братья мои, не рабыни дети, а свободной. |