ЄзекiїльРозділ 33 |
|
1 |
|
2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м, |
|
3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ, |
|
4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде! |
|
5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу. |
|
6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го. |
|
7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене. |
|
8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки. |
|
9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в. |
|
10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“ |
|
11 |
|
12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́. |
|
13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре! |
|
14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість: |
|
15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре! |
|
16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити! |
|
17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“ тоді як несправедлива їхня власна дорога. |
|
18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те! |
|
19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити! |
|
20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“ |
|
21 |
|
22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий! |
|
23 І було мені слово Господнє таке: |
|
24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину ! |
|
25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви? |
|
26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви? |
|
27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці! |
|
28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого. |
|
29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони. |
|
30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа? |
|
31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою. |
|
32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують! |
|
33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“. |
Книга пророка ИезекииляГлава 33 |
|
1 |
|
2 «Смертный человек! Возвести своим соплеменникам, скажи им: „Если Я нашлю на какую-либо страну меч, а люди в той стране выберут из своей среды человека и поставят его на страже города, |
|
3 и он увидит, как надвигается на страну меч, и затрубит в рог, чтобы предупредить народ, |
|
4 то всякий, кто, услышав звук рога, не примет предостережение, сам будет виновен в своей гибели, когда придет меч и обрушится на него. |
|
5 И поскольку он слышал звук рога, но не внял предостережению, сам будет виновен в своей гибели. Если бы он принял это предостережение, то мог бы спасти свою жизнь. |
|
6 Но если стоящий на страже, видя надвигающийся меч, не затрубит в рог и не предупредит народ, и нагрянет меч и поразит кого-либо из живущих там, то сраженные мечом погибнут во грехах своих, но за их гибель Я призову к ответу стражника“. |
|
7 |
|
8 Если Я скажу злодею: „Смерть тебя ждет, злодей!“, а ты не скажешь ему, не наставишь его свернуть со своего пути, то он умрет за свое преступление, но с тебя Я спрошу за его гибель. |
|
9 А если ты наставишь злодея, подскажешь ему свернуть со своего пути, и он не сделает этого, то он умрет за свое преступление, но ты спасешь свою жизнь. |
|
10 |
|
11 Скажи им: „Жив Я! — клятвенно заверяет Владыка ГОСПОДЬ. — Я не желаю смерти злодею, но чтобы он оставил путь свой и остался жив. Раскайтесь же и оставьте пути зла! Для чего погибать тебе, род Израилев?“ |
|
12 Смертный, вот что возвести своим соплеменникам. Не спасет праведника былая праведность, если он совершит преступление. И злодей не погибнет за свои прошлые злодеяния, если он прекратит их, как и праведник не останется жив за свою былую праведность, если начнет грешить. |
|
13 Если Я скажу праведнику: „Жизнь будет дарована тебе!“ — а он, уповая на свою праведность, станет поступать нечестиво, то вся его праведность будет забыта, и он погибнет за свои нечестивые поступки. |
|
14 А если Я скажу злодею: „Тебя ждет смерть!“ — а он, отвратившись от греха, станет поступать справедливо и жить праведно, |
|
15 и если он отдаст должнику залог, возвратит награбленное, станет поступать по заповедям, дарующим жизнь, не делая ничего нечестивого, — ему будет сохранена жизнь, не умрет он! |
|
16 Все прежние его преступления не припомнятся ему. Отныне он поступает справедливо и живет праведно, и потому ему будет дарована жизнь! |
|
17 |
|
18 Если праведник отступится от праведности своей и станет творить зло, за это и погибнет. |
|
19 Если злодей отвратится от греха и станет поступать справедливо и жить праведно, жизнь ему будет сохранена. |
|
20 А вы говорите, что неправильно поступает Владыка! О народ Израилев! Я буду судить каждого из вас по вашим поступкам». |
|
21 |
|
22 Но еще накануне вечером, до прихода беженца, коснулась меня рука ГОСПОДНЯ, и Он открыл мне уста. Еще прежде, чем пришел беженец утром, вернулся ко мне дар речи и я более не был безмолвен. |
|
23 |
|
24 «Смертный человек, те люди, что живут среди развалин в стране израильской, говорят: „Авраам был один, но получил эту землю во владение, а нас много — стало быть, эта земля отдана нам во владение!“ |
|
25 Потому возвести им, что говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Вы едите мясо с кровью, засматриваетесь на идолов своих, кровь невинную проливаете — и что же, будете владеть этой землей? |
|
26 Вы полагаетесь на свой меч, мерзости творите, один бесчестит жену другого — и что же, вам будет отдана эта земля во владение?“ |
|
27 Возвести же им то, что клятвенно обещает Владыка ГОСПОДЬ: „Жив Я! Те, кто прячется среди развалин, падут от меча, а кто в чистом поле, тех Я отдам зверям на съедение, а кто в крепостях и пещерах, те погибнут от мора. |
|
28 Страну израильскую Я разорю и превращу в пустыню, придет конец ее горделивому могуществу, опустеют холмы израильские, и никто там не будет ходить. |
|
29 И узнают, что Я — ГОСПОДЬ, когда Я предам разорению эту страну и превращу в пустыню за все мерзости, которые они творили!“ |
|
30 |
|
31 Да, приходят они к тебе гурьбой, садятся перед тобой, выслушивает народ Мой твои слова, но не исполняет их. Речи их льстивы, а сердце гонится за неправедной прибылью. |
|
32 Ты для них что сладкозвучный певец с красивым голосом, что приятная музыка — вот послушают они твои слова, а исполнять их не станут. |
|
33 А когда нагрянет беда — она уже на пороге! — узнают они, что был среди них пророк». |
ЄзекiїльРозділ 33 |
Книга пророка ИезекииляГлава 33 |
|
1 |
1 |
|
2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м, |
2 «Смертный человек! Возвести своим соплеменникам, скажи им: „Если Я нашлю на какую-либо страну меч, а люди в той стране выберут из своей среды человека и поставят его на страже города, |
|
3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ, |
3 и он увидит, как надвигается на страну меч, и затрубит в рог, чтобы предупредить народ, |
|
4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде! |
4 то всякий, кто, услышав звук рога, не примет предостережение, сам будет виновен в своей гибели, когда придет меч и обрушится на него. |
|
5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу. |
5 И поскольку он слышал звук рога, но не внял предостережению, сам будет виновен в своей гибели. Если бы он принял это предостережение, то мог бы спасти свою жизнь. |
|
6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го. |
6 Но если стоящий на страже, видя надвигающийся меч, не затрубит в рог и не предупредит народ, и нагрянет меч и поразит кого-либо из живущих там, то сраженные мечом погибнут во грехах своих, но за их гибель Я призову к ответу стражника“. |
|
7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене. |
7 |
|
8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки. |
8 Если Я скажу злодею: „Смерть тебя ждет, злодей!“, а ты не скажешь ему, не наставишь его свернуть со своего пути, то он умрет за свое преступление, но с тебя Я спрошу за его гибель. |
|
9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в. |
9 А если ты наставишь злодея, подскажешь ему свернуть со своего пути, и он не сделает этого, то он умрет за свое преступление, но ты спасешь свою жизнь. |
|
10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“ |
10 |
|
11 |
11 Скажи им: „Жив Я! — клятвенно заверяет Владыка ГОСПОДЬ. — Я не желаю смерти злодею, но чтобы он оставил путь свой и остался жив. Раскайтесь же и оставьте пути зла! Для чего погибать тебе, род Израилев?“ |
|
12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́. |
12 Смертный, вот что возвести своим соплеменникам. Не спасет праведника былая праведность, если он совершит преступление. И злодей не погибнет за свои прошлые злодеяния, если он прекратит их, как и праведник не останется жив за свою былую праведность, если начнет грешить. |
|
13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре! |
13 Если Я скажу праведнику: „Жизнь будет дарована тебе!“ — а он, уповая на свою праведность, станет поступать нечестиво, то вся его праведность будет забыта, и он погибнет за свои нечестивые поступки. |
|
14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість: |
14 А если Я скажу злодею: „Тебя ждет смерть!“ — а он, отвратившись от греха, станет поступать справедливо и жить праведно, |
|
15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре! |
15 и если он отдаст должнику залог, возвратит награбленное, станет поступать по заповедям, дарующим жизнь, не делая ничего нечестивого, — ему будет сохранена жизнь, не умрет он! |
|
16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити! |
16 Все прежние его преступления не припомнятся ему. Отныне он поступает справедливо и живет праведно, и потому ему будет дарована жизнь! |
|
17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“ тоді як несправедлива їхня власна дорога. |
17 |
|
18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те! |
18 Если праведник отступится от праведности своей и станет творить зло, за это и погибнет. |
|
19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити! |
19 Если злодей отвратится от греха и станет поступать справедливо и жить праведно, жизнь ему будет сохранена. |
|
20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“ |
20 А вы говорите, что неправильно поступает Владыка! О народ Израилев! Я буду судить каждого из вас по вашим поступкам». |
|
21 |
21 |
|
22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий! |
22 Но еще накануне вечером, до прихода беженца, коснулась меня рука ГОСПОДНЯ, и Он открыл мне уста. Еще прежде, чем пришел беженец утром, вернулся ко мне дар речи и я более не был безмолвен. |
|
23 І було мені слово Господнє таке: |
23 |
|
24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину ! |
24 «Смертный человек, те люди, что живут среди развалин в стране израильской, говорят: „Авраам был один, но получил эту землю во владение, а нас много — стало быть, эта земля отдана нам во владение!“ |
|
25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви? |
25 Потому возвести им, что говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Вы едите мясо с кровью, засматриваетесь на идолов своих, кровь невинную проливаете — и что же, будете владеть этой землей? |
|
26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви? |
26 Вы полагаетесь на свой меч, мерзости творите, один бесчестит жену другого — и что же, вам будет отдана эта земля во владение?“ |
|
27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці! |
27 Возвести же им то, что клятвенно обещает Владыка ГОСПОДЬ: „Жив Я! Те, кто прячется среди развалин, падут от меча, а кто в чистом поле, тех Я отдам зверям на съедение, а кто в крепостях и пещерах, те погибнут от мора. |
|
28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого. |
28 Страну израильскую Я разорю и превращу в пустыню, придет конец ее горделивому могуществу, опустеют холмы израильские, и никто там не будет ходить. |
|
29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони. |
29 И узнают, что Я — ГОСПОДЬ, когда Я предам разорению эту страну и превращу в пустыню за все мерзости, которые они творили!“ |
|
30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа? |
30 |
|
31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою. |
31 Да, приходят они к тебе гурьбой, садятся перед тобой, выслушивает народ Мой твои слова, но не исполняет их. Речи их льстивы, а сердце гонится за неправедной прибылью. |
|
32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують! |
32 Ты для них что сладкозвучный певец с красивым голосом, что приятная музыка — вот послушают они твои слова, а исполнять их не станут. |
|
33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“. |
33 А когда нагрянет беда — она уже на пороге! — узнают они, что был среди них пророк». |