Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Iвана

Розділ 6

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“

10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.

18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.

19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.

20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“

21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.

23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.

25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“

26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.

27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.

28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“

29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.

30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“

31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.

34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“

35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.

36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.

40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.

41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.

42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“

43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.

48 Я — хліб життя!

49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.

50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.

51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.

52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“

53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.

56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.

57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“

59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?

62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.

66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“

68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.

69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“

70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.

71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.

Евангелие по Иоанну

Глава 6

1 После того Иисус отправился на другую сторону Галилейского (по-другому — Тивериадского) моря.

2 За Ним следовала большая толпа: люди видели чудеса, совершаемые Им при исцелении больных.

3 Иисус поднялся на гору и сел там с учениками Своими.

4 Приближалась Пасха, праздник иудейский.

5 Оглядевшись и увидев, что к Нему приближается большая толпа, Иисус спросил Филиппа: «Где бы купить хлеба, чтобы накормить их?»

6 Сам-то Он знал уже, что сделает, а спросил для того, чтобы испытать ученика.

7 «Не хватит и двухсот денариев, чтобы каждому хоть немного хлеба досталось», — отвечал Филипп.

8 Тогда Андрей — один из учеников, брат Симона Петра, — сказал Иисусу:

9 «Есть здесь у одного мальчика в толпе пять небольших ячменных хлебов и две рыбки. Но что это на такую толпу?»

10 «Пусть все сядут!» — сказал Иисус. Там было много травы, и люди (среди них только мужчин было тысяч пять) расположились на ней.

11 Тогда Иисус взял хлебы и, возблагодарив Бога, дал тем, кто расположился на траве. То же сделал Он и с рыбой, и ели все, сколько хотели.

12 Когда люди насытились, Иисус сказал ученикам: «Соберите оставшееся, чтобы ничто не пропало!»

13 Те собрали всё, что осталось несъеденным от пяти наломанных ячменных хлебов, и наполнили этим целых двенадцать корзин.

14 Увидев, какое чудо сотворил Иисус, люди стали говорить: «Воистину Он и есть тот Пророк, о Котором говорится, что должно прийти Ему в мир».

15 Иисус понял, что они хотели бы завладеть Им, чтобы провозгласить Его своим царем, и снова ушел один на гору.

16 Вечером ученики Его спустились к морю

17 и, сев в лодку, отправились через море в Капернаум. Стемнело, и не было с ними Иисуса.

18 А море тем временем разбушевалось от сильного ветра.

19 Они проплыли уже довольно много, мили две-три, когда увидели вдруг Иисуса, идущего к ним по воде. Он приближался к лодке. Страх охватил учеников.

20 Но Он, успокаивая их, сказал: «Это Я, не бойтесь!»

21 Они хотели было взять Его в лодку, но лодка в тот же миг оказалась у берега, к которому направлялась.

22 На другой день люди, которые остались на противоположном берегу моря, вдруг осознали, что там была всего одна лодка и что Иисус не садился в нее с учениками Своими — они отплыли одни.

23 Из Тивериады между тем прибыли другие лодки. Они пристали к берегу у того места, где народ ел хлебы, над которыми произнес Господь благодарственную молитву.

24 Когда же люди увидели, что нет уже там ни Иисуса, ни учеников Его, они сели в пришедшие лодки и поплыли в Капернаум искать Его.

25 Найдя Иисуса на другом берегу моря, они спросили: «Равви, когда же Ты прибыл сюда?»

26 Иисус ответил: «Вот что скажу Я вам, не потому ищете вы Меня, что видели знамения, но потому лишь, что ели хлеб и насытились.

27 А вам надо больше трудиться не ради тленной пищи, но ради той, что вечную жизнь в себе несет. Пищу эту даст вам Сын Человеческий, ибо отметил Его печатью Своею Бог Отец».

28 Тогда спросили они Его: «Что еще должны мы исполнить, чтобы делать нам угодные Богу дела?»

29 «Делать угодное Богу, — ответил им Иисус, — значит верить в Того, Кого послал Он».

30 Но снова приступили они к Нему: «Какое еще сотворишь Ты знамение, чтобы, увидев его, поверили мы Тебе? Что можешь еще Ты сделать?

31 Отцы наши ели в пустыне манну небесную. О ней в Писании говорится: „Дал Он им в пищу хлеб с Неба“».

32 «Поверьте, — отозвался на это Иисус, — не Моисей дал вам хлеб с Неба, но Отец Мой, только Он дает вам истинный хлеб, хлеб небесный.

33 Хлеб, что дает Бог, с Неба нисходит и дарует миру жизнь».

34 «Господин, — попросили они, — вот такой и давай нам хлеб всегда!»

35 Иисус же сказал: «Я — хлеб жизни. Никто из приходящих ко Мне не будет голодным, и тот, кто верит в Меня, никогда не будет томиться жаждой.

36 Но Я уже говорил вам: хотя и видели вы [Меня], всё же не верите Мне.

37 Все, кого посылает ко Мне Отец, придут ко Мне, и никого из приходящих ко Мне Я не отвергну.

38 Я ведь не для того сошел с Неба, чтобы по Своей воле поступать, но дабы исполнить волю Того, Кто послал Меня.

39 И по воле Меня Пославшего не должен Я ничего потерять из того, что дал Он Мне, — должен всех воскресить Я [в] последний День.

40 Так угодно Отцу Моему, чтобы всякий, кто видит Сына и верит в Него, вечную обрел жизнь; Я воскрешу его [в] День последний».

41 Слова Иисуса: «Я — хлеб, с Неба сошедший», вызвали ропот у иудеев.

42 «Да это же Иисус, сын Иосифа! — говорили они. — Мы ведь знаем Его отца и мать. Как Он может говорить о Себе: „Я с Неба сошел“?»

43 «Что ропщете?! — откликнулся Иисус. —

44 Никто не придет ко Мне, если не приведет его Отец, пославший Меня. Того же, кто ко Мне придет, воскрешу Я в День последний.

45 Ведь написано у пророков: „Все они Богом будут научены“. Каждый, кто слышит Отца и учится у Него, приходит ко Мне.

46 Это не значит, конечно, что кто-то видел Отца, кроме Того, кто Сам от Бога и видел Бога Отца.

47 Заверяю вас: вечную жизнь обрел всякий, кто верит в Меня.

48 Я — хлеб жизни.

49 Отцы ваши, хоть и ели манну в пустыне, всё же умерли они.

50 А Я говорю вам о хлебе, который сходит с Неба: кто будет есть его, никогда не умрет.

51 Этот хлеб живой — Я, сошедший с Небес; кто ест этот хлеб, жить будет вечно. Хлеб, который Я дам, — это плоть Моя. Отдаю ее, чтобы мир мог жить».

52 Тогда иудеи заспорили между собой. «Как может Он дать нам есть [Свою] плоть?» — возмущались они.

53 На это так ответил им Иисус: «Если не будете есть плоть Сына Человеческого и пить кровь Его, не будет в вас жизни, поверьте Мне.

54 Кто плоть Мою ест и пьет Мою кровь, уже вечной жизнью живет, и в День последний Я воскрешу его.

55 Плоть Моя — это истинная пища, и кровь Моя — истинное питье.

56 Кто плоть Мою ест и пьет Мою кровь, тот живет во Мне, и Я — в нем.

57 И как Я, посланный в мир вечно живым Отцом, Им живу, так и тот, для кого Я стал пищей, будет жить Мною.

58 Это хлеб, сошедший с Небес. Но не тот, что ели отцы: хоть и ели они его, всё же умерли. Это хлеб, вкушая который, всякий будет жить вечно».

59 Вот что говорил Иисус, когда учил собравшихся в капернаумской синагоге.

60 Услышав такое, даже многие из Его учеников смутились: «Невыносимо то, что Он говорит! Кто может слушать такое?»

61 Иисус, хотя никто не говорил Ему о том, знал об их ропоте; Он сказал им: «И это-то смутило и так глубоко задело вас?!

62 Что же тогда будет, когда увидите Сына Человеческого возносящимся туда, где был Он прежде?

63 Дух животворит, плоть тут ни при чем; Слова, которые сказал Я вам, — дух и жизнь.

64 Однако есть среди вас такие, кто не верит». С самого начала знал Иисус, кто не верит в Него и кто Его предаст,

65 и потому закончил так: «Вот потому Я вам и сказал: никто не может прийти ко Мне, если не будет дано ему это Отцом Моим».

66 Многие [из] учеников Его после того оставили Его и больше не ходили с Ним.

67 Тогда Иисус спросил у Двенадцати: «Не хотите ли уйти и вы?»

68 Но Симон Петр возразил: «Господи, к кому пойдем? Слова Твои — вечной жизни слова;

69 мы поверили и познали, что Ты Святой, что от Бога пришел».

70 Тогда сказал Иисус: «Не Я ли избрал вас, всех Двенадцать? И всё же один из вас — дьявол!»

71 Об Иуде говорил Он, о сыне Симона Искариота: один из Двенадцати, тот собирался предать Иисуса.

Вiд Iвана Розділ 6	Евангелие по Иоанну Глава 6
1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.	1 После того Иисус отправился на другую сторону Галилейского (по-другому — Тивериадского) моря.
2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.	2 За Ним следовала большая толпа: люди видели чудеса, совершаемые Им при исцелении больных.
3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.	3 Иисус поднялся на гору и сел там с учениками Своими.
4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.	4 Приближалась Пасха, праздник иудейский.
5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“	5 Оглядевшись и увидев, что к Нему приближается большая толпа, Иисус спросил Филиппа: «Где бы купить хлеба, чтобы накормить их?»
6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.	6 Сам-то Он знал уже, что сделает, а спросил для того, чтобы испытать ученика.
7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.	7 «Не хватит и двухсот денариев, чтобы каждому хоть немного хлеба досталось», — отвечал Филипп.
8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:	8 Тогда Андрей — один из учеников, брат Симона Петра, — сказал Иисусу:
9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“	9 «Есть здесь у одного мальчика в толпе пять небольших ячменных хлебов и две рыбки. Но что это на такую толпу?»
10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.	10 «Пусть все сядут!» — сказал Иисус. Там было много травы, и люди (среди них только мужчин было тысяч пять) расположились на ней.
11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.	11 Тогда Иисус взял хлебы и, возблагодарив Бога, дал тем, кто расположился на траве. То же сделал Он и с рыбой, и ели все, сколько хотели.
12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.	12 Когда люди насытились, Иисус сказал ученикам: «Соберите оставшееся, чтобы ничто не пропало!»
13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.	13 Те собрали всё, что осталось несъеденным от пяти наломанных ячменных хлебов, и наполнили этим целых двенадцать корзин.
14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“	14 Увидев, какое чудо сотворил Иисус, люди стали говорить: «Воистину Он и есть тот Пророк, о Котором говорится, что должно прийти Ему в мир».
15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.	15 Иисус понял, что они хотели бы завладеть Им, чтобы провозгласить Его своим царем, и снова ушел один на гору.
16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.	16 Вечером ученики Его спустились к морю
17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.	17 и, сев в лодку, отправились через море в Капернаум. Стемнело, и не было с ними Иисуса.
18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.	18 А море тем временем разбушевалось от сильного ветра.
19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.	19 Они проплыли уже довольно много, мили две-три, когда увидели вдруг Иисуса, идущего к ним по воде. Он приближался к лодке. Страх охватил учеников.
20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“	20 Но Он, успокаивая их, сказал: «Это Я, не бойтесь!»
21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.	21 Они хотели было взять Его в лодку, но лодка в тот же миг оказалась у берега, к которому направлялась.
22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.	22 На другой день люди, которые остались на противоположном берегу моря, вдруг осознали, что там была всего одна лодка и что Иисус не садился в нее с учениками Своими — они отплыли одни.
23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.	23 Из Тивериады между тем прибыли другие лодки. Они пристали к берегу у того места, где народ ел хлебы, над которыми произнес Господь благодарственную молитву.
24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.	24 Когда же люди увидели, что нет уже там ни Иисуса, ни учеников Его, они сели в пришедшие лодки и поплыли в Капернаум искать Его.
25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“	25 Найдя Иисуса на другом берегу моря, они спросили: «Равви, когда же Ты прибыл сюда?»
26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.	26 Иисус ответил: «Вот что скажу Я вам, не потому ищете вы Меня, что видели знамения, но потому лишь, что ели хлеб и насытились.
27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.	27 А вам надо больше трудиться не ради тленной пищи, но ради той, что вечную жизнь в себе несет. Пищу эту даст вам Сын Человеческий, ибо отметил Его печатью Своею Бог Отец».
28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“	28 Тогда спросили они Его: «Что еще должны мы исполнить, чтобы делать нам угодные Богу дела?»
29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.	29 «Делать угодное Богу, — ответил им Иисус, — значит верить в Того, Кого послал Он».
30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“	30 Но снова приступили они к Нему: «Какое еще сотворишь Ты знамение, чтобы, увидев его, поверили мы Тебе? Что можешь еще Ты сделать?
31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.	31 Отцы наши ели в пустыне манну небесную. О ней в Писании говорится: „Дал Он им в пищу хлеб с Неба“».
32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.	32 «Поверьте, — отозвался на это Иисус, — не Моисей дал вам хлеб с Неба, но Отец Мой, только Он дает вам истинный хлеб, хлеб небесный.
33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.	33 Хлеб, что дает Бог, с Неба нисходит и дарует миру жизнь».
34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“	34 «Господин, — попросили они, — вот такой и давай нам хлеб всегда!»
35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.	35 Иисус же сказал: «Я — хлеб жизни. Никто из приходящих ко Мне не будет голодным, и тот, кто верит в Меня, никогда не будет томиться жаждой.
36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.	36 Но Я уже говорил вам: хотя и видели вы [Меня], всё же не верите Мне.
37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.	37 Все, кого посылает ко Мне Отец, придут ко Мне, и никого из приходящих ко Мне Я не отвергну.
38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.	38 Я ведь не для того сошел с Неба, чтобы по Своей воле поступать, но дабы исполнить волю Того, Кто послал Меня.
39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.	39 И по воле Меня Пославшего не должен Я ничего потерять из того, что дал Он Мне, — должен всех воскресить Я [в] последний День.
40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.	40 Так угодно Отцу Моему, чтобы всякий, кто видит Сына и верит в Него, вечную обрел жизнь; Я воскрешу его [в] День последний».
41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.	41 Слова Иисуса: «Я — хлеб, с Неба сошедший», вызвали ропот у иудеев.
42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“	42 «Да это же Иисус, сын Иосифа! — говорили они. — Мы ведь знаем Его отца и мать. Как Он может говорить о Себе: „Я с Неба сошел“?»
43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!	43 «Что ропщете?! — откликнулся Иисус. —
44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.	44 Никто не придет ко Мне, если не приведет его Отец, пославший Меня. Того же, кто ко Мне придет, воскрешу Я в День последний.
45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.	45 Ведь написано у пророков: „Все они Богом будут научены“. Каждый, кто слышит Отца и учится у Него, приходит ко Мне.
46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.	46 Это не значит, конечно, что кто-то видел Отца, кроме Того, кто Сам от Бога и видел Бога Отца.
47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.	47 Заверяю вас: вечную жизнь обрел всякий, кто верит в Меня.
48 Я — хліб життя!	48 Я — хлеб жизни.
49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.	49 Отцы ваши, хоть и ели манну в пустыне, всё же умерли они.
50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.	50 А Я говорю вам о хлебе, который сходит с Неба: кто будет есть его, никогда не умрет.
51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.	51 Этот хлеб живой — Я, сошедший с Небес; кто ест этот хлеб, жить будет вечно. Хлеб, который Я дам, — это плоть Моя. Отдаю ее, чтобы мир мог жить».
52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“	52 Тогда иудеи заспорили между собой. «Как может Он дать нам есть [Свою] плоть?» — возмущались они.
53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.	53 На это так ответил им Иисус: «Если не будете есть плоть Сына Человеческого и пить кровь Его, не будет в вас жизни, поверьте Мне.
54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.	54 Кто плоть Мою ест и пьет Мою кровь, уже вечной жизнью живет, и в День последний Я воскрешу его.
55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.	55 Плоть Моя — это истинная пища, и кровь Моя — истинное питье.
56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.	56 Кто плоть Мою ест и пьет Мою кровь, тот живет во Мне, и Я — в нем.
57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.	57 И как Я, посланный в мир вечно живым Отцом, Им живу, так и тот, для кого Я стал пищей, будет жить Мною.
58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“	58 Это хлеб, сошедший с Небес. Но не тот, что ели отцы: хоть и ели они его, всё же умерли. Это хлеб, вкушая который, всякий будет жить вечно».
59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.	59 Вот что говорил Иисус, когда учил собравшихся в капернаумской синагоге.
60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“	60 Услышав такое, даже многие из Его учеников смутились: «Невыносимо то, что Он говорит! Кто может слушать такое?»
61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?	61 Иисус, хотя никто не говорил Ему о том, знал об их ропоте; Он сказал им: «И это-то смутило и так глубоко задело вас?!
62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?	62 Что же тогда будет, когда увидите Сына Человеческого возносящимся туда, где был Он прежде?
63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.	63 Дух животворит, плоть тут ни при чем; Слова, которые сказал Я вам, — дух и жизнь.
64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.	64 Однако есть среди вас такие, кто не верит». С самого начала знал Иисус, кто не верит в Него и кто Его предаст,
65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.	65 и потому закончил так: «Вот потому Я вам и сказал: никто не может прийти ко Мне, если не будет дано ему это Отцом Моим».
66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.	66 Многие [из] учеников Его после того оставили Его и больше не ходили с Ним.
67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“	67 Тогда Иисус спросил у Двенадцати: «Не хотите ли уйти и вы?»
68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.	68 Но Симон Петр возразил: «Господи, к кому пойдем? Слова Твои — вечной жизни слова;
69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“	69 мы поверили и познали, что Ты Святой, что от Бога пришел».
70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.	70 Тогда сказал Иисус: «Не Я ли избрал вас, всех Двенадцать? И всё же один из вас — дьявол!»
71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.	71 Об Иуде говорил Он, о сыне Симона Искариота: один из Двенадцати, тот собирался предать Иисуса.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие по Иоанну

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие по Иоанну

Глава 6

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие по Иоанну

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие по Иоанну

Глава 6

Старий
завіт

Новий
завіт