Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Iвана

Розділ 6

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“

10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.

18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.

19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.

20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“

21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.

23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.

25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“

26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.

27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.

28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“

29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.

30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“

31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.

34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“

35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.

36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.

40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.

41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.

42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“

43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.

48 Я — хліб життя!

49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.

50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.

51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.

52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“

53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.

56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.

57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“

59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?

62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.

66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“

68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.

69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“

70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.

71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана

Глава 6

1 После этого Иса переправился на другую сторону Галилейского, или, как его ещё называют, Тивериадского озера.

2 За Ним последовало множество людей, потому что они видели знамения, которые Иса творил, исцеляя больных.

3 Иса поднялся на склон горы и сел там со Своими учениками.

4 Приближалось время иудейского праздника Освобождения.

5 Когда Иса поднял глаза и увидел множество людей, идущих к Нему, Он сказал Филиппу: – Где бы нам купить хлеба, чтобы накормить этих людей?

6 Он спросил это для того, чтобы испытать Филиппа, а Сам Он уже знал, что будет делать.

7 Филипп ответил: – Если купить хлеба и на двести серебряных монет, . то этого не хватит даже, чтобы раздать каждому по кусочку!

8 Другой Его ученик, брат Шимона Петира, Андер, сказал:

9 – Тут есть мальчик, у которого пять ячменных лепёшек и две рыбки, но разве этого хватит на всех?

10 Иса сказал: – Велите людям возлечь. Там было много травы, и все возлегли на траву. Одних только мужчин присутствовало около пяти тысяч.

11 Иса взял лепёшки, поблагодарил за них Всевышнего и раздал возлежавшим, так что каждый брал, сколько хотел. То же самое Он сделал и с рыбой.

12 Когда все наелись, Он сказал Своим ученикам: – Соберите оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало.

13 Они собрали и наполнили двенадцать корзин тем, что осталось у тех, кто ел, от пяти ячменных лепёшек.

14 Когда люди увидели это знамение, сотворённое Исой, они начали говорить: – Он точно Тот Пророк, Который должен прийти в мир.

15 Иса понял, что они хотят насильно поставить Его царём, и поэтому снова ушёл на гору один.

16 Когда наступил вечер, ученики Исы спустились к озеру

17 и, сев в лодку, поплыли через озеро в Капернаум. Было уже темно, а Исы всё не было.

18 Озеро разбушевалось, так как подул сильный ветер.

19 Проплыв пять-шесть километров, . они увидели Ису, идущего по воде и приближающегося к лодке. Ученики испугались.

20 – Это Я, не бойтесь, – сказал Иса.

21 Они хотели взять Его в лодку, и лодка в тот же момент оказалась уже у берега, к которому они плыли.

22 На следующий день народ, оставшийся на противоположном берегу озера, вспомнил, что там была только одна лодка. Они знали, что Иса не садился в эту лодку вместе со Своими учениками и что ученики отправились одни.

23 К берегу подошли потом другие лодки из Тивериады и тоже пристали там, где народ ел хлеб после того, как Повелитель произнёс благодарственную молитву.

24 Когда люди обнаружили, что ни Исы, ни Его учеников там нет, они сели в лодки и отправились в Капернаум искать Ису.

25 Они нашли Его на противоположном берегу и спросили: – Учитель, когда Ты сюда пришёл?

26 Иса ответил: – Говорю вам истину, вы ищете Меня не потому, что видели знамения, а потому, что ели хлеб и наелись досыта.

27 Заботьтесь не о временной пище, а о пище, дающей жизнь вечную, которую Ниспосланный как Человек даст вам, потому что Его избрал Всевышний, Небесный Отец.

28 Они спросили: – Что же нам делать, чтобы творить дела, угодные Всевышнему?

29 Иса ответил: – Дело, угодное Всевышнему, – это верить в Того, Кого Всевышний послал.

30 Они спросили: – Какое знамение Ты мог бы нам показать, чтобы мы поверили Тебе? Что Ты можешь сделать?

31 Например, отцы наши ели манну в пустыне, как об этом написано: «Он дал им хлеб с небес». .

32 Иса сказал им: – Говорю вам истину, это не Муса дал вам хлеб с небес, а Мой Отец даёт вам истинный хлеб с небес.

33 Потому что хлеб Всевышнего – это Тот, Кто приходит с небес и даёт миру жизнь.

34 Тогда они стали просить Его: – Господин, давай нам всегда такой хлеб.

35 Иса сказал: – Я Сам и есть хлеб жизни. Кто приходит ко Мне, тот никогда не останется голодным, и кто верит Мне, тот не будет испытывать жажды.

36 Но как Я уже говорил вам, вы видели Меня и всё равно не верите.

37 Все, кого Отец дал Мне, непременно придут ко Мне, и кто придёт ко Мне, того Я никогда не прогоню.

38 Ведь Я пришёл с небес не для того, чтобы делать то, что Сам хочу, но чтобы исполнять волю Того, Кто послал Меня.

39 А воля Пославшего Меня заключается в том, чтобы Я не потерял никого из тех, кого Он Мне дал, но чтобы в Последний день Я воскресил их.

40 Воля Моего Отца заключается в том, чтобы каждый, кто видит Сына и верит в Него, имел жизнь вечную, и Я воскрешу его в Последний день.

41 Бывших там иудеев разозлило то, что Иса сказал: «Я хлеб, пришедший с небес».

42 Они говорили: – Разве Он не Иса, сын Юсуфа? . Мы же знаем и отца Его, и мать! Как Он может говорить: «Я пришёл с небес»?

43 Иса сказал: – Не возмущайтесь.

44 Никто не может прийти ко Мне, если Отец, Который послал Меня, не привлечёт его, и Я воскрешу его в Последний день.

45 В Книге Пророков записано: «Они будут все научены Всевышним». . Каждый, кто слушает Отца и учится у Него, приходит ко Мне.

46 Но никто не видел Отца, кроме Пришедшего от Всевышнего, только Он видел Отца.

47 Говорю вам истину: тот, кто верит в Меня, имеет жизнь вечную.

48 Я – хлеб жизни.

49 Ваши праотцы ели манну в пустыне и всё же умерли.

50 Но этот хлеб, сходящий с небес, таков, что человек, который ест его, не умрёт.

51 Я – живой хлеб, пришедший с небес. Кто ест этот хлеб, тот будет жить вечно. Этот хлеб – тело Моё, которое Я отдаю ради жизни мира.

52 Тогда между иудеями начался спор: – Как это Он может дать нам Своё тело, чтобы мы его ели?!

53 Иса сказал им: – Говорю вам истину: если вы не будете есть тела Ниспосланного как Человек и не будете пить Его крови, то в вас не будет и жизни.

54 Каждый, кто ест тело Моё и пьёт кровь Мою, имеет жизнь вечную, и Я воскрешу его в Последний день,

55 потому что тело Моё – это истинная пища, и кровь Моя – это истинное питьё.

56 Тот, кто ест тело Моё и кто пьёт кровь Мою, тот находится во Мне, и Я в нём.

57 Как живой Отец послал Меня и как Я живу благодаря Отцу, так и тот, кто питается Мной, будет жить благодаря Мне.

58 Хлеб этот пришёл с небес, и он не таков, как тот, который ели ваши праотцы, – они все умерли. Но тот, кто питается этим хлебом, будет жить вечно.

59 Иса сказал это, когда учил в молитвенном доме в Капернауме.

60 Многие из Его учеников, услышав это, говорили: – Это какое-то ужасное учение, и кто только может его слушать?

61 Иса понял, что Его ученики остались недовольны Его словами, и сказал им: – Вас это задевает?

62 А что, если вы увидите Ниспосланного как Человек поднимающимся туда, где был раньше?

63 Только Дух даёт жизнь, человеку это не под силу. В словах, которые Я вам говорил, есть Дух, дающий жизнь.

64 Но некоторые из вас не верят (Иса ведь с самого начала знал, кто не верит и кто предаст Его), –

65 и Он продолжал: – Поэтому Я говорил вам, что никто не сможет прийти ко Мне, если ему это не будет дано Небесным Отцом.

66 Тогда многие из Его учеников оставили Его и больше не ходили с Ним.

67 – Не хотите ли и вы Меня оставить? – спросил Он у двенадцати Своих посланников.

68 Шимон Петир ответил: – Повелитель, к кому нам ещё идти? У Тебя слова вечной жизни.

69 Мы верим и знаем, что Ты – Святой Всевышнего.

70 Иса ответил: – Не Я ли избрал вас, всех двенадцать? И всё же один из вас – дьявол!

71 Он имел в виду Иуду, сына Шимона Искариота, который, хоть и был одним из двенадцати, в будущем предал Его.

Вiд Iвана Розділ 6	Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана Глава 6
1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.	1 После этого Иса переправился на другую сторону Галилейского, или, как его ещё называют, Тивериадского озера.
2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.	2 За Ним последовало множество людей, потому что они видели знамения, которые Иса творил, исцеляя больных.
3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.	3 Иса поднялся на склон горы и сел там со Своими учениками.
4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.	4 Приближалось время иудейского праздника Освобождения.
5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“	5 Когда Иса поднял глаза и увидел множество людей, идущих к Нему, Он сказал Филиппу: – Где бы нам купить хлеба, чтобы накормить этих людей?
6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.	6 Он спросил это для того, чтобы испытать Филиппа, а Сам Он уже знал, что будет делать.
7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.	7 Филипп ответил: – Если купить хлеба и на двести серебряных монет, . то этого не хватит даже, чтобы раздать каждому по кусочку!
8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:	8 Другой Его ученик, брат Шимона Петира, Андер, сказал:
9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“	9 – Тут есть мальчик, у которого пять ячменных лепёшек и две рыбки, но разве этого хватит на всех?
10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.	10 Иса сказал: – Велите людям возлечь. Там было много травы, и все возлегли на траву. Одних только мужчин присутствовало около пяти тысяч.
11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.	11 Иса взял лепёшки, поблагодарил за них Всевышнего и раздал возлежавшим, так что каждый брал, сколько хотел. То же самое Он сделал и с рыбой.
12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.	12 Когда все наелись, Он сказал Своим ученикам: – Соберите оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало.
13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.	13 Они собрали и наполнили двенадцать корзин тем, что осталось у тех, кто ел, от пяти ячменных лепёшек.
14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“	14 Когда люди увидели это знамение, сотворённое Исой, они начали говорить: – Он точно Тот Пророк, Который должен прийти в мир.
15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.	15 Иса понял, что они хотят насильно поставить Его царём, и поэтому снова ушёл на гору один.
16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.	16 Когда наступил вечер, ученики Исы спустились к озеру
17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.	17 и, сев в лодку, поплыли через озеро в Капернаум. Было уже темно, а Исы всё не было.
18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.	18 Озеро разбушевалось, так как подул сильный ветер.
19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.	19 Проплыв пять-шесть километров, . они увидели Ису, идущего по воде и приближающегося к лодке. Ученики испугались.
20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“	20 – Это Я, не бойтесь, – сказал Иса.
21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.	21 Они хотели взять Его в лодку, и лодка в тот же момент оказалась уже у берега, к которому они плыли.
22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.	22 На следующий день народ, оставшийся на противоположном берегу озера, вспомнил, что там была только одна лодка. Они знали, что Иса не садился в эту лодку вместе со Своими учениками и что ученики отправились одни.
23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.	23 К берегу подошли потом другие лодки из Тивериады и тоже пристали там, где народ ел хлеб после того, как Повелитель произнёс благодарственную молитву.
24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.	24 Когда люди обнаружили, что ни Исы, ни Его учеников там нет, они сели в лодки и отправились в Капернаум искать Ису.
25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“	25 Они нашли Его на противоположном берегу и спросили: – Учитель, когда Ты сюда пришёл?
26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.	26 Иса ответил: – Говорю вам истину, вы ищете Меня не потому, что видели знамения, а потому, что ели хлеб и наелись досыта.
27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.	27 Заботьтесь не о временной пище, а о пище, дающей жизнь вечную, которую Ниспосланный как Человек даст вам, потому что Его избрал Всевышний, Небесный Отец.
28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“	28 Они спросили: – Что же нам делать, чтобы творить дела, угодные Всевышнему?
29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.	29 Иса ответил: – Дело, угодное Всевышнему, – это верить в Того, Кого Всевышний послал.
30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“	30 Они спросили: – Какое знамение Ты мог бы нам показать, чтобы мы поверили Тебе? Что Ты можешь сделать?
31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.	31 Например, отцы наши ели манну в пустыне, как об этом написано: «Он дал им хлеб с небес». .
32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.	32 Иса сказал им: – Говорю вам истину, это не Муса дал вам хлеб с небес, а Мой Отец даёт вам истинный хлеб с небес.
33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.	33 Потому что хлеб Всевышнего – это Тот, Кто приходит с небес и даёт миру жизнь.
34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“	34 Тогда они стали просить Его: – Господин, давай нам всегда такой хлеб.
35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.	35 Иса сказал: – Я Сам и есть хлеб жизни. Кто приходит ко Мне, тот никогда не останется голодным, и кто верит Мне, тот не будет испытывать жажды.
36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.	36 Но как Я уже говорил вам, вы видели Меня и всё равно не верите.
37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.	37 Все, кого Отец дал Мне, непременно придут ко Мне, и кто придёт ко Мне, того Я никогда не прогоню.
38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.	38 Ведь Я пришёл с небес не для того, чтобы делать то, что Сам хочу, но чтобы исполнять волю Того, Кто послал Меня.
39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.	39 А воля Пославшего Меня заключается в том, чтобы Я не потерял никого из тех, кого Он Мне дал, но чтобы в Последний день Я воскресил их.
40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.	40 Воля Моего Отца заключается в том, чтобы каждый, кто видит Сына и верит в Него, имел жизнь вечную, и Я воскрешу его в Последний день.
41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.	41 Бывших там иудеев разозлило то, что Иса сказал: «Я хлеб, пришедший с небес».
42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“	42 Они говорили: – Разве Он не Иса, сын Юсуфа? . Мы же знаем и отца Его, и мать! Как Он может говорить: «Я пришёл с небес»?
43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!	43 Иса сказал: – Не возмущайтесь.
44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.	44 Никто не может прийти ко Мне, если Отец, Который послал Меня, не привлечёт его, и Я воскрешу его в Последний день.
45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.	45 В Книге Пророков записано: «Они будут все научены Всевышним». . Каждый, кто слушает Отца и учится у Него, приходит ко Мне.
46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.	46 Но никто не видел Отца, кроме Пришедшего от Всевышнего, только Он видел Отца.
47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.	47 Говорю вам истину: тот, кто верит в Меня, имеет жизнь вечную.
48 Я — хліб життя!	48 Я – хлеб жизни.
49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.	49 Ваши праотцы ели манну в пустыне и всё же умерли.
50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.	50 Но этот хлеб, сходящий с небес, таков, что человек, который ест его, не умрёт.
51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.	51 Я – живой хлеб, пришедший с небес. Кто ест этот хлеб, тот будет жить вечно. Этот хлеб – тело Моё, которое Я отдаю ради жизни мира.
52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“	52 Тогда между иудеями начался спор: – Как это Он может дать нам Своё тело, чтобы мы его ели?!
53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.	53 Иса сказал им: – Говорю вам истину: если вы не будете есть тела Ниспосланного как Человек и не будете пить Его крови, то в вас не будет и жизни.
54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.	54 Каждый, кто ест тело Моё и пьёт кровь Мою, имеет жизнь вечную, и Я воскрешу его в Последний день,
55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.	55 потому что тело Моё – это истинная пища, и кровь Моя – это истинное питьё.
56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.	56 Тот, кто ест тело Моё и кто пьёт кровь Мою, тот находится во Мне, и Я в нём.
57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.	57 Как живой Отец послал Меня и как Я живу благодаря Отцу, так и тот, кто питается Мной, будет жить благодаря Мне.
58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“	58 Хлеб этот пришёл с небес, и он не таков, как тот, который ели ваши праотцы, – они все умерли. Но тот, кто питается этим хлебом, будет жить вечно.
59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.	59 Иса сказал это, когда учил в молитвенном доме в Капернауме.
60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“	60 Многие из Его учеников, услышав это, говорили: – Это какое-то ужасное учение, и кто только может его слушать?
61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?	61 Иса понял, что Его ученики остались недовольны Его словами, и сказал им: – Вас это задевает?
62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?	62 А что, если вы увидите Ниспосланного как Человек поднимающимся туда, где был раньше?
63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.	63 Только Дух даёт жизнь, человеку это не под силу. В словах, которые Я вам говорил, есть Дух, дающий жизнь.
64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.	64 Но некоторые из вас не верят (Иса ведь с самого начала знал, кто не верит и кто предаст Его), –
65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.	65 и Он продолжал: – Поэтому Я говорил вам, что никто не сможет прийти ко Мне, если ему это не будет дано Небесным Отцом.
66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.	66 Тогда многие из Его учеников оставили Его и больше не ходили с Ним.
67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“	67 – Не хотите ли и вы Меня оставить? – спросил Он у двенадцати Своих посланников.
68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.	68 Шимон Петир ответил: – Повелитель, к кому нам ещё идти? У Тебя слова вечной жизни.
69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“	69 Мы верим и знаем, что Ты – Святой Всевышнего.
70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.	70 Иса ответил: – Не Я ли избрал вас, всех двенадцать? И всё же один из вас – дьявол!
71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.	71 Он имел в виду Иуду, сына Шимона Искариота, который, хоть и был одним из двенадцати, в будущем предал Его.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Iвана

Розділ 6

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана

Глава 6

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Iвана

Розділ 6

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Иохана

Глава 6

Старий
завіт

Новий
завіт