Библия - Обещанное Восстановление

Iсая

Розділ 10

1 Горе законода́вцям несправедли́вим, та писаря́м, які пишуть на лихо,

2 щоб від правосу́ддя усу́нути бідних, і щоб відняти права́ від убогих наро́ду Мого, щоб стали вдови́ці здоби́чею їм, і пограбува́ти сирі́т.

3 А що́ ви чини́тимете в день наві́щення, і на́глої згу́би, що при́йде здале́ка, — до ко́го втече́те за по́міччю, і де́ позоста́вите славу свою?

4 Нічого́ не ли́шиться — тільки зігну́тися між полоне́ними, і попа́дати між позаби́ваними. При цьо́му всьому не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його!

5 Біда асирі́йцеві, же́злові гніву Мого, а кий у руках його — це пересе́рдя Моє!

6 На люд нечести́вий пошлю́ Я його́, про наро́д Мого гніву йому накажу́, щоб набрати здоби́чі й вчинити грабу́нок, і щоб потопта́ти його́, як боло́то на ву́лицях.

7 Та не так він собі розуміє, а серце його не так ми́слить, бо в серці його — щоб немало наро́дів пони́щити та погуби́ти!

8 Бо говорить: Хіба мої провідники́ ра́зом усі не царі?

9 Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хама́т не такий, як Арпа́д? Хіба ж не така Самарі́я, як Дамаск?

10 Тому́ що рука моя ца́рства божкі́в досягла́, а в них більші бовва́ни, як в Єрусалимі та в Самарі́ї,

11 то хіба не зроблю́ я так само для Єрусалиму й бовва́нів його, як зробив я був для Самарі́ї й божкі́в її?

12 І станеться, як докона́є ввесь чин Свій Госпо́дь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу́ я плоди́ гордови́тости серця царя асирійського та пишно́ту чванли́вих оче́й його!

13 Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, — і відміня́ю границі наро́дів, а їхній маєток грабу́ю, й як сильний, скида́ю пану́ючих!

14 І досягла́, мов кубло́ те, багатства наро́дів рука моя, й як збирають поки́нені я́йця, я всю зе́млю зібрав, — і ніхто не порушив крило́м, і дзюбка́ не відкрив, і не зацвірі́нькав.

15 Чи бу́де сокира пиша́тися понад свого́ рубача́? Чи понад свого́ пилува́льника буде горди́тися пилка? Ніби жезло пови́щує тих, хто його́ підіймає, ніби підно́сить кий того, хто не є дерево!

16 Зате Госпо́дь, Бог Савао́т пошле сухорля́вість на ситих його, і під його славою — по́лум'я буде пала́ти, немов би пожар!

17 І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його — по́лум'ям, і запа́лить воно, й пожере́ його те́рня й будя́ччя його в один день!

18 І славу лісу його й його са́ду ви́губить Він від душі й аж до тіла, і бу́де, що зни́діє він, мов той хворий, —

19 і буде оста́нок дере́в його лісу такий нечисле́нний, що й хло́пець їх спише!

20 І станеться в день той, оста́нок Ізраїля і врято́вані дому Якова не бу́дуть вже більш опира́тись на то́го, хто б'є їх, — й обіпру́ться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого.

21 Останок наве́рнеться, останок Якова, до Сильного Бога.

22 Бо коли б був наро́д твій, Ізра́їль, як мо́рський пісок, тільки останок із нього наве́рнеться! Заги́бель призна́чена є, щоб ви́повнилась справедливість,

23 бо ви́конає Господь, Бог Савао́т постано́влену згу́бу посеред всієї землі.

24 Тому так промовляє Госпо́дь, Бог Савао́т: Мій наро́де, мешка́нче Сіону, не бійсь асирі́йця! Він па́лицею тебе вдарить, і кия свого піді́йме на те́бе, як колись на дорозі єгипетській.

25 Бо мало ще, трохи побу́де, — та й скі́нчиться лють, і зве́рнеться гнів Мій на зни́щення їх!

26 І збу́дить на нього бича́ Госпо́дь Савао́т, як ура́зив був Він Мадія́ма при скелі Оре́в, і кий Його буде на морі, і його Він простя́гне, як колись на Єгипет!

27 І станеться в день той, з твого рамена тяга́р його зді́йметься, а з-над шиї твоєї ярмо́ його, і через ситість ярмо́ буде зни́щене!

28 Він при́йде навпроти Айя́ту, пере́йде в Мігро́н, свої речі складе до Міхма́шу.

29 Пере́йдуть прова́лля, Гева — ночлі́г нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів'а.

30 Заголоси́ ти, о до́чко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте!

31 Мадме́на розбіглась, мешка́нці Гевіму втікають.

32 Ще сьогодні зоста́неться він у Нові; своєю рукою грози́ть горі дочки́ Сіону, па́гірку Єрусалиму.

33 Ось Господь, Бог Саваот відтина́є галу́зки застраша́льною силою, — і найвищі поста́вою будуть пости́нані, а високі бу́дуть пони́жені.

34 І буде обтя́та навко́ло залізом гуща́вина лісу, і Ліва́н упаде́ від Могу́тнього!

Книга пророка Исайи

Глава 10

1 Беда ждет тех, кто пагубные указы издает, принимает законы, угнетающие народ,

2 неимущего не допускает в суд, бедняков Моих правосудия лишает, делает вдов добычей своей и сирот обирает.

3 Что в день суда будете делать, когда нагрянет погибель ваша издалека? К кому броситесь за помощью, где спрячете богатство свое?

4 Будете ли стоять на коленях среди пленных, лежать среди убитых? Но и на этом не иссякнет гнев Божий, рука Его всё еще простерта.

5 «Увы, Ассирия — скипетр Моего гнева, жезл в ее руке — Мое негодование!

6 Я пошлю Ассирию на племя неверное, на народ, что разгневал Меня, — грабить грабительски, добывая добычу, попирать их, словно грязь на улице.

7 Но у нее другие намерения, и не то замышляет Ассирия в сердце своем. Она думает, как бы погубить, истребить побольше народов.

8 Кичится она: „Все мои вожди — не цари ли?

9 И Калне не равен ли Каркемишу, Хамат — Арпаду, а Самария — Дамаску?

10 Одолела я царства с их идолами, которые превосходили тех резных идолов, что в Самарии и Иерусалиме.

11 Разве не расправлюсь я так же с Иерусалимом и его идолами, как я поступила с Самарией и с ее резными кумирами?“»

12 Когда же свершит Владыка Господь дело Свое на горе Сион, в Иерусалиме, остудит Он надменное сердце царя Ассирии и взор его горделивый погасит.

13 Потому что обольщается царь: «Это моя рука всё осилила, и мудрость моя всё измыслила! Стер я границы меж народами, богатствами их завладел и правителей их, как исполин, низверг.

14 Захватил я богатства народов, будто гнездо разорил; как оставленные яйца забирают, так забрал я себе всю землю — никто и крылом не пошевелил, клюва не раскрыл и не издал ни звука».

15 Превозносится ли топор над дровосеком? Надмевается ль пила перед столяром? Поднимет ли жердь того, кто ее держит, и посох обопрется ли на того, кто держит его в руке?

16 Посему Владыка, ГОСПОДЬ Воинств, нашлет изнуряющую болезнь на Своих крепких воинов, запалит под их славой огонь, как костер разводят.

17 Свет Израиля вспыхнет огнем, его Святыня пламенем заполыхает, в один день сожжет, истребит колючки и терновник,

18 величественный лес и сады — и ничего живого не останется, истает всё, как чахнет человек от болезни;

19 и деревьев так мало останется, что даже ребенок сосчитать их сможет.

20 И в тот день уже не будут полагаться оставшиеся в Израиле и уцелевшие в доме Иакова на тех, кто нанес им удар, а лишь на ГОСПОДА уповать будут. Он — истинная Святыня Израиля!

21 Возвратится остаток, остаток Иакова — к Богу Могучему.

22 Будь народу твоего, Израиль, что песка морского, лишь остаток возвратится: другим же предначертано истребление, справедливое, неодолимое.

23 На всю землю погибель придет по воле Владыки, ГОСПОДА Воинств.

24 Потому так говорит Владыка, ГОСПОДЬ Воинств: «Не бойся, народ Мой, живущий на Сионе, ассирийского жезла, над тобою занесенного; и палок его, которыми бьют тебя, как в Египте, не страшись.

25 Еще немного, еще чуть-чуть — остынет Мое негодование, гнев Мой против врага твоего обернется».

26 Тогда занесет ГОСПОДЬ Воинств бич над Ассирией, как над мидьянитянами в битве у скалы Орев, поднимет жезл Свой над морем, как сделал это в Египте.

27 В тот день сбросит с плеч твоих иноземное бремя, ярмо его — с шеи твоей, разломится ярмо на окрепшей шее твоей.

28 Идут на Аят, проходят Мигрон, в Михмасе оставляют запасы,

29 минуют проходы, в Гиве ночуют, трепещет Рама, бежит Гива Саулова.

30 Во весь голос кричи, дочь Галлима: «Слушай, Лайша! В Анатоте несчастье!»

31 Разбежались обитатели Мадмены, попрятались жители Гевима.

32 Только день простоит в Нове враг, погрозит оттуда рукой горе Сионской, холму Иерусалима.

33 Владыка, ГОСПОДЬ Воинств, ударом сильным отсечет ветви, срублены будут стволы, ввысь взметнувшиеся, и падут — вознесенные.

34 Посечет лесные заросли Его топор железный, падут могучие кедры Ливана.

Iсая Розділ 10	Книга пророка Исайи Глава 10
1 Горе законода́вцям несправедли́вим, та писаря́м, які пишуть на лихо,	1 Беда ждет тех, кто пагубные указы издает, принимает законы, угнетающие народ,
2 щоб від правосу́ддя усу́нути бідних, і щоб відняти права́ від убогих наро́ду Мого, щоб стали вдови́ці здоби́чею їм, і пограбува́ти сирі́т.	2 неимущего не допускает в суд, бедняков Моих правосудия лишает, делает вдов добычей своей и сирот обирает.
3 А що́ ви чини́тимете в день наві́щення, і на́глої згу́би, що при́йде здале́ка, — до ко́го втече́те за по́міччю, і де́ позоста́вите славу свою?	3 Что в день суда будете делать, когда нагрянет погибель ваша издалека? К кому броситесь за помощью, где спрячете богатство свое?
4 Нічого́ не ли́шиться — тільки зігну́тися між полоне́ними, і попа́дати між позаби́ваними. При цьо́му всьому не відверну́всь Його гнів, і ви́тягнена ще рука Його!	4 Будете ли стоять на коленях среди пленных, лежать среди убитых? Но и на этом не иссякнет гнев Божий, рука Его всё еще простерта.
5 Біда асирі́йцеві, же́злові гніву Мого, а кий у руках його — це пересе́рдя Моє!	5 «Увы, Ассирия — скипетр Моего гнева, жезл в ее руке — Мое негодование!
6 На люд нечести́вий пошлю́ Я його́, про наро́д Мого гніву йому накажу́, щоб набрати здоби́чі й вчинити грабу́нок, і щоб потопта́ти його́, як боло́то на ву́лицях.	6 Я пошлю Ассирию на племя неверное, на народ, что разгневал Меня, — грабить грабительски, добывая добычу, попирать их, словно грязь на улице.
7 Та не так він собі розуміє, а серце його не так ми́слить, бо в серці його — щоб немало наро́дів пони́щити та погуби́ти!	7 Но у нее другие намерения, и не то замышляет Ассирия в сердце своем. Она думает, как бы погубить, истребить побольше народов.
8 Бо говорить: Хіба мої провідники́ ра́зом усі не царі?	8 Кичится она: „Все мои вожди — не цари ли?
9 Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хама́т не такий, як Арпа́д? Хіба ж не така Самарі́я, як Дамаск?	9 И Калне не равен ли Каркемишу, Хамат — Арпаду, а Самария — Дамаску?
10 Тому́ що рука моя ца́рства божкі́в досягла́, а в них більші бовва́ни, як в Єрусалимі та в Самарі́ї,	10 Одолела я царства с их идолами, которые превосходили тех резных идолов, что в Самарии и Иерусалиме.
11 то хіба не зроблю́ я так само для Єрусалиму й бовва́нів його, як зробив я був для Самарі́ї й божкі́в її?	11 Разве не расправлюсь я так же с Иерусалимом и его идолами, как я поступила с Самарией и с ее резными кумирами?“»
12 І станеться, як докона́є ввесь чин Свій Госпо́дь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу́ я плоди́ гордови́тости серця царя асирійського та пишно́ту чванли́вих оче́й його!	12 Когда же свершит Владыка Господь дело Свое на горе Сион, в Иерусалиме, остудит Он надменное сердце царя Ассирии и взор его горделивый погасит.
13 Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, — і відміня́ю границі наро́дів, а їхній маєток грабу́ю, й як сильний, скида́ю пану́ючих!	13 Потому что обольщается царь: «Это моя рука всё осилила, и мудрость моя всё измыслила! Стер я границы меж народами, богатствами их завладел и правителей их, как исполин, низверг.
14 І досягла́, мов кубло́ те, багатства наро́дів рука моя, й як збирають поки́нені я́йця, я всю зе́млю зібрав, — і ніхто не порушив крило́м, і дзюбка́ не відкрив, і не зацвірі́нькав.	14 Захватил я богатства народов, будто гнездо разорил; как оставленные яйца забирают, так забрал я себе всю землю — никто и крылом не пошевелил, клюва не раскрыл и не издал ни звука».
15 Чи бу́де сокира пиша́тися понад свого́ рубача́? Чи понад свого́ пилува́льника буде горди́тися пилка? Ніби жезло пови́щує тих, хто його́ підіймає, ніби підно́сить кий того, хто не є дерево!	15 Превозносится ли топор над дровосеком? Надмевается ль пила перед столяром? Поднимет ли жердь того, кто ее держит, и посох обопрется ли на того, кто держит его в руке?
16 Зате Госпо́дь, Бог Савао́т пошле сухорля́вість на ситих його, і під його славою — по́лум'я буде пала́ти, немов би пожар!	16 Посему Владыка, ГОСПОДЬ Воинств, нашлет изнуряющую болезнь на Своих крепких воинов, запалит под их славой огонь, как костер разводят.
17 І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його — по́лум'ям, і запа́лить воно, й пожере́ його те́рня й будя́ччя його в один день!	17 Свет Израиля вспыхнет огнем, его Святыня пламенем заполыхает, в один день сожжет, истребит колючки и терновник,
18 І славу лісу його й його са́ду ви́губить Він від душі й аж до тіла, і бу́де, що зни́діє він, мов той хворий, —	18 величественный лес и сады — и ничего живого не останется, истает всё, как чахнет человек от болезни;
19 і буде оста́нок дере́в його лісу такий нечисле́нний, що й хло́пець їх спише!	19 и деревьев так мало останется, что даже ребенок сосчитать их сможет.
20 І станеться в день той, оста́нок Ізраїля і врято́вані дому Якова не бу́дуть вже більш опира́тись на то́го, хто б'є їх, — й обіпру́ться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого.	20 И в тот день уже не будут полагаться оставшиеся в Израиле и уцелевшие в доме Иакова на тех, кто нанес им удар, а лишь на ГОСПОДА уповать будут. Он — истинная Святыня Израиля!
21 Останок наве́рнеться, останок Якова, до Сильного Бога.	21 Возвратится остаток, остаток Иакова — к Богу Могучему.
22 Бо коли б був наро́д твій, Ізра́їль, як мо́рський пісок, тільки останок із нього наве́рнеться! Заги́бель призна́чена є, щоб ви́повнилась справедливість,	22 Будь народу твоего, Израиль, что песка морского, лишь остаток возвратится: другим же предначертано истребление, справедливое, неодолимое.
23 бо ви́конає Господь, Бог Савао́т постано́влену згу́бу посеред всієї землі.	23 На всю землю погибель придет по воле Владыки, ГОСПОДА Воинств.
24 Тому так промовляє Госпо́дь, Бог Савао́т: Мій наро́де, мешка́нче Сіону, не бійсь асирі́йця! Він па́лицею тебе вдарить, і кия свого піді́йме на те́бе, як колись на дорозі єгипетській.	24 Потому так говорит Владыка, ГОСПОДЬ Воинств: «Не бойся, народ Мой, живущий на Сионе, ассирийского жезла, над тобою занесенного; и палок его, которыми бьют тебя, как в Египте, не страшись.
25 Бо мало ще, трохи побу́де, — та й скі́нчиться лють, і зве́рнеться гнів Мій на зни́щення їх!	25 Еще немного, еще чуть-чуть — остынет Мое негодование, гнев Мой против врага твоего обернется».
26 І збу́дить на нього бича́ Госпо́дь Савао́т, як ура́зив був Він Мадія́ма при скелі Оре́в, і кий Його буде на морі, і його Він простя́гне, як колись на Єгипет!	26 Тогда занесет ГОСПОДЬ Воинств бич над Ассирией, как над мидьянитянами в битве у скалы Орев, поднимет жезл Свой над морем, как сделал это в Египте.
27 І станеться в день той, з твого рамена тяга́р його зді́йметься, а з-над шиї твоєї ярмо́ його, і через ситість ярмо́ буде зни́щене!	27 В тот день сбросит с плеч твоих иноземное бремя, ярмо его — с шеи твоей, разломится ярмо на окрепшей шее твоей.
28 Він при́йде навпроти Айя́ту, пере́йде в Мігро́н, свої речі складе до Міхма́шу.	28 Идут на Аят, проходят Мигрон, в Михмасе оставляют запасы,
29 Пере́йдуть прова́лля, Гева — ночлі́г нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів'а.	29 минуют проходы, в Гиве ночуют, трепещет Рама, бежит Гива Саулова.
30 Заголоси́ ти, о до́чко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте!	30 Во весь голос кричи, дочь Галлима: «Слушай, Лайша! В Анатоте несчастье!»
31 Мадме́на розбіглась, мешка́нці Гевіму втікають.	31 Разбежались обитатели Мадмены, попрятались жители Гевима.
32 Ще сьогодні зоста́неться він у Нові; своєю рукою грози́ть горі дочки́ Сіону, па́гірку Єрусалиму.	32 Только день простоит в Нове враг, погрозит оттуда рукой горе Сионской, холму Иерусалима.
33 Ось Господь, Бог Саваот відтина́є галу́зки застраша́льною силою, — і найвищі поста́вою будуть пости́нані, а високі бу́дуть пони́жені.	33 Владыка, ГОСПОДЬ Воинств, ударом сильным отсечет ветви, срублены будут стволы, ввысь взметнувшиеся, и падут — вознесенные.
34 І буде обтя́та навко́ло залізом гуща́вина лісу, і Ліва́н упаде́ від Могу́тнього!	34 Посечет лесные заросли Его топор железный, падут могучие кедры Ливана.

Старий
завіт

Новий
завіт

Iсая

Розділ 10

Книга пророка Исайи

Глава 10

Iсая

Розділ 10

Книга пророка Исайи

Глава 10

Старий завіт

Новий завіт

Iсая

Розділ 10

Книга пророка Исайи

Глава 10

Iсая

Розділ 10

Книга пророка Исайи

Глава 10

Старий
завіт

Новий
завіт