Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 32

1 І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, — і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.

2 А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи́.

3 І Яків сказав, коли їх побачив: „Це Божий табір!“ І він назвав ім'я́ тому місцю: Маханаїм.

4 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.

5 І наказав їм, говорячи: „Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і заде́ржався аж дотепер.

6 І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх“.

7 І вернулися посли до Якова, та й сказали: „Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.“

8 І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив наро́д, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.

9 І сказав: „Коли при́йде Ісав до табору одного, і розі́б'є його, то вціліє позосталий табір“.

10 І Яків промовив: „Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: „Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю́ тобі добре“.

11 Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йорда́н, а тепер я стався на два табори.

12 Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.

13 А Ти ж був сказав: „Учинити добро — учиню я з тобою добро; а наща́дки твої́ покладу, як той мо́рський пісок, що його не злічити через безліч“.

14 І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що́ під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:

15 кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,

16 верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.

17 І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: „Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом“.

18 І він наказав першому, кажучи: „Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?

19 то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами“.

20 І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: „Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви зна́йдете його,

21 і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, — може він піді́йме обличчя моє.“

22 І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.

23 І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.

24 І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.

25 І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.

26 І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до сугло́бу стегна́ його. І звихнувся сугло́б стегна́ Якова, як він боровся з Ним.

27 І промовив: „Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря“. А той відказав: „Не пущу́ Тебе, коли не поблагосло́виш мене“.

28 І промовив до нього: „Як твоє ймення!“ Той відказав: „Яків“.

29 І сказав „Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізра́їль, бо ти боровся з Богом та з людьми, — і подужав“.

30 І запитав Яків і сказав: „Скажи ж Ім'я Своє“. А Той відказав: „Пощо питаєш про Ймення Моє!“ І Він поблагословив його там.

31 І назвав Яків ім'я́ того місця: Пенуїл, бо „бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя“.

32 І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно́.

33 Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на сугло́бі стегна́, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна́ Якового, жили стегна.

Бытие

Глава 32

1 А когда Иаков с семьей продолжил свой путь, навстречу ему вышли ангелы Божьи.

2 Увидев их, Иаков воскликнул: «Это, верно, стан Божий!» — и назвал это место Маханаим.

3 Оттуда он послал вестников к брату своему Исаву, в землю Сеир, в страну Эдом,

4 с поручением: «Так скажите господину моему Исаву: „Вот что говорит раб твой Иаков: „До сего времени я жил на чужбине у Лавана

5 и обрел там крупный рогатый скот, вьючных животных и овец, рабов и рабынь. И ныне посылаю вестников, чтобы сказать тебе об этом, господин мой, и снискать твое расположение““».

6 Вестники возвратились к Иакову и доложили: «Мы ходили к брату твоему Исаву, и он уже идет тебе навстречу и с ним — четыреста человек».

7 Охваченный ужасом, полный недобрых предчувствий, Иаков разделил своих людей, а также овец, коров и быков и верблюдов на два стана.

8 «Если Исав нападет на один стан, — думал Иаков, — и всех в нем перебьет, то всё же те, кто в другом стане, смогут спастись бегством».

9 «Боже, — молился Иаков, — Боже отцов моих, Авраама и Исаака, ГОСПОДИ, это Ты сказал мне: „Возвратись в землю свою, к родным своим, а Я позабочусь о благополучии твоем!“

10 Недостоин я той любви неизменной, с которой Ты всегда относился ко мне, рабу Своему. Уходя из дома, я с одним посохом в руке перешел через Иордан, а теперь — у меня два стана!

11 Молю, спаси меня от брата моего, от Исава! Боюсь я его: придет он и убьет нас, не пощадит ни женщин, ни детей.

12 Ты ведь Сам обещал: „Я позабочусь о благополучии твоем, и потомков у тебя будет много — несчетно, как песку морского“».

13 Проведя там ночь, Иаков отобрал из всего, что у него было, в дар брату своему Исаву

14 двести коз и двадцать козлов, двести овец и двадцать баранов,

15 тридцать верблюдиц дойных с верблюжатами, сорок коров и десять быков, двадцать ослиц и десять ослов.

16 Разделив на стада, он передал этих животных своим слугам-погонщикам, приказав им: «Идите впереди меня и держитесь на расстоянии один от другого».

17 Слуге, шедшему с первым стадом, Иаков сказал: «Когда брат мой Исав встретит тебя и спросит: „Чей ты? Куда ты идешь и чей скот гонишь?“ —

18 отвечай ему: „Скот этот раба твоего Иакова, он посылает его в дар господину своему Исаву, а сам Иаков идет за нами следом“».

19 Такой же наказ дал он второму, и третьему, и всем остальным гнавшим скот, требуя, чтобы каждый при встрече с Исавом сказал то же самое.

20 При этом они должны были обязательно добавить: «Раб твой Иаков идет за нами следом», ибо он думал: «Послав свой дар заранее, я умилостивлю его, а потом, когда мы уже встретимся лицом к лицу, быть может, он по-доброму отнесется ко мне».

21 Итак, посланные с даром для Исава пошли вперед, а сам Иаков ту ночь провел в стане.

22 Той же ночью он встал и, подняв обеих жен своих, обеих наложниц и одиннадцать сыновей, вброд перешел поток Яввок.

23 После того как он перевел их через поток и с ними отправил всё, что у него было,

24 Иаков остался один. И вдруг появился Некто и боролся с ним до самой зари,

25 пока не стало очевидным: Иакова не победить. Тогда Боровшийся с Иаковом с силой коснулся его бедра — оно тут же вывихнулось.

26 И сказал Он Иакову: «Не удерживай Меня — Я ухожу. Заря уже занялась». «Не отпущу Тебя, пока не благословишь меня», — вырвалось у Иакова.

27 И Тот спросил его: «Как зовут тебя?» Он ответил: «Иаков».

28 «Отныне имя твое будет не Иаков, а Израиль, — сказал Боровшийся с ним, — ибо ты боролся с Богом и с людьми — и побеждал».

29 Тогда Иаков попросил: «Назови же и Ты мне имя Свое». Но Тот лишь сказал: «Зачем ты спрашиваешь об имени Моем?» И там, расставаясь с Иаковом, Он благословил его.

30 Поэтому Иаков назвал то место Пени-Эль, воскликнув: «Я видел Бога лицом к лицу и остался жив!»

31 Уже взошло солнце, когда Иаков, с трудом передвигаясь из-за боли в бедре, покинул Пени-Эль.

32 (Вот почему все потомки Израиля и поныне не едят того, что они называют поврежденной жилой, что над тазобедренным суставом, ибо по ней ударил Тот, Кто боролся с Иаковом.)

Буття Розділ 32	Бытие Глава 32
1 І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, — і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.	1 А когда Иаков с семьей продолжил свой путь, навстречу ему вышли ангелы Божьи.
2 А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи́.	2 Увидев их, Иаков воскликнул: «Это, верно, стан Божий!» — и назвал это место Маханаим.
3 І Яків сказав, коли їх побачив: „Це Божий табір!“ І він назвав ім'я́ тому місцю: Маханаїм.	3 Оттуда он послал вестников к брату своему Исаву, в землю Сеир, в страну Эдом,
4 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.	4 с поручением: «Так скажите господину моему Исаву: „Вот что говорит раб твой Иаков: „До сего времени я жил на чужбине у Лавана
5 І наказав їм, говорячи: „Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і заде́ржався аж дотепер.	5 и обрел там крупный рогатый скот, вьючных животных и овец, рабов и рабынь. И ныне посылаю вестников, чтобы сказать тебе об этом, господин мой, и снискать твое расположение““».
6 І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх“.	6 Вестники возвратились к Иакову и доложили: «Мы ходили к брату твоему Исаву, и он уже идет тебе навстречу и с ним — четыреста человек».
7 І вернулися посли до Якова, та й сказали: „Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.“	7 Охваченный ужасом, полный недобрых предчувствий, Иаков разделил своих людей, а также овец, коров и быков и верблюдов на два стана.
8 І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив наро́д, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.	8 «Если Исав нападет на один стан, — думал Иаков, — и всех в нем перебьет, то всё же те, кто в другом стане, смогут спастись бегством».
9 І сказав: „Коли при́йде Ісав до табору одного, і розі́б'є його, то вціліє позосталий табір“.	9 «Боже, — молился Иаков, — Боже отцов моих, Авраама и Исаака, ГОСПОДИ, это Ты сказал мне: „Возвратись в землю свою, к родным своим, а Я позабочусь о благополучии твоем!“
10 І Яків промовив: „Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: „Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю́ тобі добре“.	10 Недостоин я той любви неизменной, с которой Ты всегда относился ко мне, рабу Своему. Уходя из дома, я с одним посохом в руке перешел через Иордан, а теперь — у меня два стана!
11 Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йорда́н, а тепер я стався на два табори.	11 Молю, спаси меня от брата моего, от Исава! Боюсь я его: придет он и убьет нас, не пощадит ни женщин, ни детей.
12 Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.	12 Ты ведь Сам обещал: „Я позабочусь о благополучии твоем, и потомков у тебя будет много — несчетно, как песку морского“».
13 А Ти ж був сказав: „Учинити добро — учиню я з тобою добро; а наща́дки твої́ покладу, як той мо́рський пісок, що його не злічити через безліч“.	13 Проведя там ночь, Иаков отобрал из всего, что у него было, в дар брату своему Исаву
14 І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що́ під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:	14 двести коз и двадцать козлов, двести овец и двадцать баранов,
15 кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,	15 тридцать верблюдиц дойных с верблюжатами, сорок коров и десять быков, двадцать ослиц и десять ослов.
16 верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.	16 Разделив на стада, он передал этих животных своим слугам-погонщикам, приказав им: «Идите впереди меня и держитесь на расстоянии один от другого».
17 І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: „Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом“.	17 Слуге, шедшему с первым стадом, Иаков сказал: «Когда брат мой Исав встретит тебя и спросит: „Чей ты? Куда ты идешь и чей скот гонишь?“ —
18 І він наказав першому, кажучи: „Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?	18 отвечай ему: „Скот этот раба твоего Иакова, он посылает его в дар господину своему Исаву, а сам Иаков идет за нами следом“».
19 то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами“.	19 Такой же наказ дал он второму, и третьему, и всем остальным гнавшим скот, требуя, чтобы каждый при встрече с Исавом сказал то же самое.
20 І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: „Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви зна́йдете його,	20 При этом они должны были обязательно добавить: «Раб твой Иаков идет за нами следом», ибо он думал: «Послав свой дар заранее, я умилостивлю его, а потом, когда мы уже встретимся лицом к лицу, быть может, он по-доброму отнесется ко мне».
21 і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, — може він піді́йме обличчя моє.“	21 Итак, посланные с даром для Исава пошли вперед, а сам Иаков ту ночь провел в стане.
22 І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.	22 Той же ночью он встал и, подняв обеих жен своих, обеих наложниц и одиннадцать сыновей, вброд перешел поток Яввок.
23 І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.	23 После того как он перевел их через поток и с ними отправил всё, что у него было,
24 І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.	24 Иаков остался один. И вдруг появился Некто и боролся с ним до самой зари,
25 І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.	25 пока не стало очевидным: Иакова не победить. Тогда Боровшийся с Иаковом с силой коснулся его бедра — оно тут же вывихнулось.
26 І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до сугло́бу стегна́ його. І звихнувся сугло́б стегна́ Якова, як він боровся з Ним.	26 И сказал Он Иакову: «Не удерживай Меня — Я ухожу. Заря уже занялась». «Не отпущу Тебя, пока не благословишь меня», — вырвалось у Иакова.
27 І промовив: „Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря“. А той відказав: „Не пущу́ Тебе, коли не поблагосло́виш мене“.	27 И Тот спросил его: «Как зовут тебя?» Он ответил: «Иаков».
28 І промовив до нього: „Як твоє ймення!“ Той відказав: „Яків“.	28 «Отныне имя твое будет не Иаков, а Израиль, — сказал Боровшийся с ним, — ибо ты боролся с Богом и с людьми — и побеждал».
29 І сказав „Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізра́їль, бо ти боровся з Богом та з людьми, — і подужав“.	29 Тогда Иаков попросил: «Назови же и Ты мне имя Свое». Но Тот лишь сказал: «Зачем ты спрашиваешь об имени Моем?» И там, расставаясь с Иаковом, Он благословил его.
30 І запитав Яків і сказав: „Скажи ж Ім'я Своє“. А Той відказав: „Пощо питаєш про Ймення Моє!“ І Він поблагословив його там.	30 Поэтому Иаков назвал то место Пени-Эль, воскликнув: «Я видел Бога лицом к лицу и остался жив!»
31 І назвав Яків ім'я́ того місця: Пенуїл, бо „бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя“.	31 Уже взошло солнце, когда Иаков, с трудом передвигаясь из-за боли в бедре, покинул Пени-Эль.
32 І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно́.	32 (Вот почему все потомки Израиля и поныне не едят того, что они называют поврежденной жилой, что над тазобедренным суставом, ибо по ней ударил Тот, Кто боролся с Иаковом.)
33 Тому не їдять Ізраїлеві сини жили стегна, що на сугло́бі стегна́, аж до сьогодні, бо Він доторкнувся був до стегна́ Якового, жили стегна.	33

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 32

Бытие

Глава 32

Буття

Розділ 32

Бытие

Глава 32

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 32

Бытие

Глава 32

Буття

Розділ 32

Бытие

Глава 32

Старий
завіт

Новий
завіт