Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Матвiя

Розділ 20

1 Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.

2 Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.

3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

4 та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.

5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

6 А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“

7 Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.

8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.

9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.

10 Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.

11 А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,

12 кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.

13 А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?

14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.

15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“

16 Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“

17 Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив:

18 „Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його.

19 І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“

20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

21 А Він їй сказав: „Чого хочеш?“ Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.

22 А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся)?“ „Вони кажуть Йому: „Можемо“.

23 Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу (і бу́дете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“.

24 Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів.

25 А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

26 Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.

27 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.

28 Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

29 Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий.

30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

31 Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

32 Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“

33 Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“

34 І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

Евангелие по Матфею

Глава 20

1 Иисус продолжал: «Царство Небесное вот с чем можно сравнить. Один человек вышел как-то рано утром из дома своего нанять работников для своего виноградника.

2 Сговорившись с работниками об оплате по денарию за день, он послал их в свой виноградник.

3 Выйдя еще раз около девяти часов утра, он увидел других людей, стоявших на рыночной площади без дела.

4 „Ступайте и вы в мой виноградник, — сказал он им, — и я заплачу вам по справедливости“.

5 И они пошли. Когда он опять вышел, уже в обед и в три часа пополудни, то сделал то же самое.

6 Наконец, выйдя около пяти часов вечера, он опять нашел других людей, стоявших там, и спросил у них: „Почему весь день вы стоите здесь без дела?“

7 „Нас никто не нанял“, — ответили они ему. „Идите и вы в виноградник“, — сказал он им.

8 А когда настал вечер, хозяин виноградника говорит своему управляющему: „Позови работников и заплати им, начав с последних и кончая первыми“.

9 И те, кого наняли около пяти часов вечера, пришли и получили по денарию.

10 Когда же пришли те, кого наняли первыми, то решили они, что получат больше, но тоже получили по денарию, как было условленно.

11 [11-12]Получив эти деньги, стали они роптать, говоря хозяину дома: „Эти последние, только час они проработали, а ты приравнял их к нам, трудившимся целый день под палящим солнцем“.

13 „Друг! — ответил он одному из них. — Не обижаю тебя я. Не за денарий ли ты сговорился со мной?

14 Возьми же свое и ступай домой. Ну, а я хочу тому, кто пришел последним, дать столько же, сколько тебе.

15 Разве не могу я распорядиться принадлежащим мне так, как того я хочу? Или тебе завидно, что щедр я к этим людям?“

16 Так последние станут первыми, а первые — последними».

17 Когда они шли в Иерусалим, в пути Иисус отозвал в сторону двенадцать [учеников] и сказал им одним:

18 «Вот идем мы в Иерусалим, и Сын Человеческий будет предан там первосвященникам и книжникам, и приговорят Его к смерти.

19 Предадут Его язычникам на глумление, бичевание и распятие, и на третий день пробужден Он будет от смерти».

20 Потом подошла к Нему мать сыновей Зеведея с сыновьями своими и, встав перед Ним на колени, о чем-то стала просить Его.

21 «Чего ты хочешь?» — спросил у нее Иисус. «Позволь, — ответила она, — этим двум моим сыновьям сесть одному справа от Тебя, а другому слева в Царстве Твоем».

22 Иисус же сказал им в ответ: «Не знаете, чего просите. Можете ли пить чашу, которую Я буду пить?» «Можем», — сказали они Ему.

23 «Из чаши Моей вы будете пить, — говорит им Иисус, — сесть же кому по правую Мою сторону и по левую, не Я решаю. Эти места для тех, кому приготовил их Отец Мой Небесный».

24 Услышав это, остальные десять учеников возмутились поступком двух братьев.

25 Но Иисус подозвал их к Себе и сказал: «Вы знаете, что мирские владыки господствуют над своими народами, и великие этого мира держат их в своей власти.

26 Но не так должно быть у вас! Пусть тот, кто хочет стать главным среди вас, будет вам слугой.

27 И кто хочет быть среди вас первым, пусть будет вам рабом,

28 так же ведь и Сын Человеческий не для того пришел, чтобы Ему служили, но для того, чтобы служить и отдать Свою жизнь как выкуп за многих».

29 Когда они выходили из Иерихона, за Ним следовала огромная толпа народа.

30 И вот двое слепых, сидевших у дороги, услышав, что мимо идет Иисус, закричали: «[Господи!] Сын Давида! Сжалься над нами!»

31 Народ же требовал, чтобы они молчали, но они стали кричать еще громче: «Господи! Сын Давида! Сжалься над нами!»

32 Остановившись, Иисус позвал их и спросил: «Что вы хотите? Что сделать для вас?»

33 «Господи! — сказали они Ему. — Мы хотим, чтобы видели наши глаза!»

34 Движимый глубоким состраданием, Иисус прикоснулся к глазам их, и они тотчас снова стали видеть и пошли вслед за Ним.

Вiд Матвiя Розділ 20	Евангелие по Матфею Глава 20
1 Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.	1 Иисус продолжал: «Царство Небесное вот с чем можно сравнить. Один человек вышел как-то рано утром из дома своего нанять работников для своего виноградника.
2 Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.	2 Сговорившись с работниками об оплате по денарию за день, он послал их в свой виноградник.
3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,	3 Выйдя еще раз около девяти часов утра, он увидел других людей, стоявших на рыночной площади без дела.
4 та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.	4 „Ступайте и вы в мой виноградник, — сказал он им, — и я заплачу вам по справедливости“.
5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.	5 И они пошли. Когда он опять вышел, уже в обед и в три часа пополудни, то сделал то же самое.
6 А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“	6 Наконец, выйдя около пяти часов вечера, он опять нашел других людей, стоявших там, и спросил у них: „Почему весь день вы стоите здесь без дела?“
7 Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.	7 „Нас никто не нанял“, — ответили они ему. „Идите и вы в виноградник“, — сказал он им.
8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.	8 А когда настал вечер, хозяин виноградника говорит своему управляющему: „Позови работников и заплати им, начав с последних и кончая первыми“.
9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.	9 И те, кого наняли около пяти часов вечера, пришли и получили по денарию.
10 Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.	10 Когда же пришли те, кого наняли первыми, то решили они, что получат больше, но тоже получили по денарию, как было условленно.
11 А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,	11 [11-12]Получив эти деньги, стали они роптать, говоря хозяину дома: „Эти последние, только час они проработали, а ты приравнял их к нам, трудившимся целый день под палящим солнцем“.
12 кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.	12
13 А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?	13 „Друг! — ответил он одному из них. — Не обижаю тебя я. Не за денарий ли ты сговорился со мной?
14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.	14 Возьми же свое и ступай домой. Ну, а я хочу тому, кто пришел последним, дать столько же, сколько тебе.
15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“	15 Разве не могу я распорядиться принадлежащим мне так, как того я хочу? Или тебе завидно, что щедр я к этим людям?“
16 Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“	16 Так последние станут первыми, а первые — последними».
17 Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив:	17 Когда они шли в Иерусалим, в пути Иисус отозвал в сторону двенадцать [учеников] и сказал им одним:
18 „Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його.	18 «Вот идем мы в Иерусалим, и Сын Человеческий будет предан там первосвященникам и книжникам, и приговорят Его к смерти.
19 І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“	19 Предадут Его язычникам на глумление, бичевание и распятие, и на третий день пробужден Он будет от смерти».
20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.	20 Потом подошла к Нему мать сыновей Зеведея с сыновьями своими и, встав перед Ним на колени, о чем-то стала просить Его.
21 А Він їй сказав: „Чого хочеш?“ Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.	21 «Чего ты хочешь?» — спросил у нее Иисус. «Позволь, — ответила она, — этим двум моим сыновьям сесть одному справа от Тебя, а другому слева в Царстве Твоем».
22 А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся)?“ „Вони кажуть Йому: „Можемо“.	22 Иисус же сказал им в ответ: «Не знаете, чего просите. Можете ли пить чашу, которую Я буду пить?» «Можем», — сказали они Ему.
23 Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу (і бу́дете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“.	23 «Из чаши Моей вы будете пить, — говорит им Иисус, — сесть же кому по правую Мою сторону и по левую, не Я решаю. Эти места для тех, кому приготовил их Отец Мой Небесный».
24 Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів.	24 Услышав это, остальные десять учеников возмутились поступком двух братьев.
25 А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.	25 Но Иисус подозвал их к Себе и сказал: «Вы знаете, что мирские владыки господствуют над своими народами, и великие этого мира держат их в своей власти.
26 Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.	26 Но не так должно быть у вас! Пусть тот, кто хочет стать главным среди вас, будет вам слугой.
27 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.	27 И кто хочет быть среди вас первым, пусть будет вам рабом,
28 Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!	28 так же ведь и Сын Человеческий не для того пришел, чтобы Ему служили, но для того, чтобы служить и отдать Свою жизнь как выкуп за многих».
29 Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий.	29 Когда они выходили из Иерихона, за Ним следовала огромная толпа народа.
30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“	30 И вот двое слепых, сидевших у дороги, услышав, что мимо идет Иисус, закричали: «[Господи!] Сын Давида! Сжалься над нами!»
31 Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“	31 Народ же требовал, чтобы они молчали, но они стали кричать еще громче: «Господи! Сын Давида! Сжалься над нами!»
32 Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“	32 Остановившись, Иисус позвал их и спросил: «Что вы хотите? Что сделать для вас?»
33 Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“	33 «Господи! — сказали они Ему. — Мы хотим, чтобы видели наши глаза!»
34 І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.	34 Движимый глубоким состраданием, Иисус прикоснулся к глазам их, и они тотчас снова стали видеть и пошли вслед за Ним.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Матвiя

Розділ 20

Евангелие по Матфею

Глава 20

Вiд Матвiя

Розділ 20

Евангелие по Матфею

Глава 20

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Матвiя

Розділ 20

Евангелие по Матфею

Глава 20

Вiд Матвiя

Розділ 20

Евангелие по Матфею

Глава 20

Старий
завіт

Новий
завіт