Пiсня над пiснями

Розділ 8

1 „О, коли б ти мені був за брата, що пе́рса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе,— і ніхто мені не докоря́в би!

2 Повела́ б я тебе й привела́ б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашни́м, со́ком грана́тових яблук своїх!

3 Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!

4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — нащо б споло́хали, й нащо б збудили любови, аж доки йому до вподо́би!“

5 „Хто вона, що вихо́дить із пустині, спира́ючися на свого коханого? Під яблунею я збуди́ла тебе, — там повила́ тебе мати твоя, там тебе повила́ твоя породи́телька!“

6 „Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на раме́но своє, бо сильна любов, як смерть, за́здрощі неперемо́жні, немов той шео́л, — його жар — жар огню, воно по́лум'я Господа!

7 Во́ди великі не зможуть згаси́ти коха́ння, ані рі́ки його не заллю́ть! Коли б хто давав за любов маєток увесь свого дому, то ним погорди́ли б зовсі́м!“

8 „Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестри́чці в той день, коли сва́тати бу́дуть її? —

9 Якщо вона мур, — заборо́ло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері — обкладе́мо кедро́вою до́шкою їх“.

10 „Я мур, мої ж пе́рса — як ба́шти, — тоді я була́ в його о́чах мов та, яка спо́кій прова́дить“.

11 „Виноградника мав Соломон у Баал-Гамо́ні, виноградника він віддава́в сторожа́м, — щоб кожен прино́сив за плід його тисячу срі́бла.

12 Але мій виногра́дник, що маю його, при мені! Тобі, Соломо́не, хай буде та тисяча, а сторожа́м його пло́ду — дві сотні!

13 О ти, що сидиш у садка́х, — друзі твої прислуха́ються до твого голосу: дай почути його і мені!“

14 „Утікай, мій коха́ний, і станься подібний до са́рни собі, чи до молодого оленя у бальза́мових го́рах!“

Песнь песней Соломона

Глава 8

1 О, будь ты братом моим, вскормленным грудью моей матери, — целовала бы я тебя, встретив на улице, и никто бы меня упрекнуть не посмел.

2 Я увлекла бы тебя, привела в дом своей матери, воспитавшей меня. Я поила бы тебя вином пряным, свежим соком гранатов.

3 Левая его рука под моей головою, правой он обнимает меня.

4 Заклинаю вас, девушки иерусалимские, не будите любовь, не пробуждайте, пока сама она того не пожелает.

5 Кто она — та, что восходит от пустыни, прильнув к желанному своему? Под яблоней я разбудила тебя, где зачала тебя мать твоя, где зачала родившая тебя.

6 Не расставайся со мной — как с печатью, что носят у сердца, как с перстнем на руке твоей, ибо любовь, как смерть, неодолима, как Шеол, безжалостна ревность, жар ее — жар огненный, пламя ГОСПОДНЕ.

7 Водам пучины не угасить любовь и потокам бездны ее не залить! Если кто пожелает снискать любовь ценою всех богатств своих — с презреньем того отвергнут.

8 Сестра у нас есть меньшая, грудь у нее еще не поднялась. Как нам быть с сестрою нашей, когда ее сватать будут?

9 Коль стена она неприступнаямы воздвигнем на ней башни зубчатые из серебра. Коль ворота она — заложим ее засовом кедровым.

10 Я — стена, и груди мои словно башни, но для милого моего я источник благоденствия.

11 Виноградник есть у Соломона в Баал-Хамоне. Он отдал его сторожам внаем, каждый должен заплатить за плоды его тысячу серебром.

12 Но у меня — виноградник свой, и лишь я им владею. Тысячу шекелей возьми себе, Соломон, и по двести — тем, кто плоды стережет.

13 В садах обитающая! Среди друзей, что тебе внимают, дай и мне услышать твой голос.

14 Беги, мой желанный, беги, словно серна, словно олененок по горам благовонным!

Пiсня над пiснями

Розділ 8

Песнь песней Соломона

Глава 8

1 „О, коли б ти мені був за брата, що пе́рса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе,— і ніхто мені не докоря́в би!

1 О, будь ты братом моим, вскормленным грудью моей матери, — целовала бы я тебя, встретив на улице, и никто бы меня упрекнуть не посмел.

2 Повела́ б я тебе й привела́ б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашни́м, со́ком грана́тових яблук своїх!

2 Я увлекла бы тебя, привела в дом своей матери, воспитавшей меня. Я поила бы тебя вином пряным, свежим соком гранатов.

3 Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!

3 Левая его рука под моей головою, правой он обнимает меня.

4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — нащо б споло́хали, й нащо б збудили любови, аж доки йому до вподо́би!“

4 Заклинаю вас, девушки иерусалимские, не будите любовь, не пробуждайте, пока сама она того не пожелает.

5 „Хто вона, що вихо́дить із пустині, спира́ючися на свого коханого? Під яблунею я збуди́ла тебе, — там повила́ тебе мати твоя, там тебе повила́ твоя породи́телька!“

5 Кто она — та, что восходит от пустыни, прильнув к желанному своему? Под яблоней я разбудила тебя, где зачала тебя мать твоя, где зачала родившая тебя.

6 „Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на раме́но своє, бо сильна любов, як смерть, за́здрощі неперемо́жні, немов той шео́л, — його жар — жар огню, воно по́лум'я Господа!

6 Не расставайся со мной — как с печатью, что носят у сердца, как с перстнем на руке твоей, ибо любовь, как смерть, неодолима, как Шеол, безжалостна ревность, жар ее — жар огненный, пламя ГОСПОДНЕ.

7 Во́ди великі не зможуть згаси́ти коха́ння, ані рі́ки його не заллю́ть! Коли б хто давав за любов маєток увесь свого дому, то ним погорди́ли б зовсі́м!“

7 Водам пучины не угасить любовь и потокам бездны ее не залить! Если кто пожелает снискать любовь ценою всех богатств своих — с презреньем того отвергнут.

8 „Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще. Що зробимо нашій сестри́чці в той день, коли сва́тати бу́дуть її? —

8 Сестра у нас есть меньшая, грудь у нее еще не поднялась. Как нам быть с сестрою нашей, когда ее сватать будут?

9 Якщо вона мур, — заборо́ло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері — обкладе́мо кедро́вою до́шкою їх“.

9 Коль стена она неприступнаямы воздвигнем на ней башни зубчатые из серебра. Коль ворота она — заложим ее засовом кедровым.

10 „Я мур, мої ж пе́рса — як ба́шти, — тоді я була́ в його о́чах мов та, яка спо́кій прова́дить“.

10 Я — стена, и груди мои словно башни, но для милого моего я источник благоденствия.

11 „Виноградника мав Соломон у Баал-Гамо́ні, виноградника він віддава́в сторожа́м, — щоб кожен прино́сив за плід його тисячу срі́бла.

11 Виноградник есть у Соломона в Баал-Хамоне. Он отдал его сторожам внаем, каждый должен заплатить за плоды его тысячу серебром.

12 Але мій виногра́дник, що маю його, при мені! Тобі, Соломо́не, хай буде та тисяча, а сторожа́м його пло́ду — дві сотні!

12 Но у меня — виноградник свой, и лишь я им владею. Тысячу шекелей возьми себе, Соломон, и по двести — тем, кто плоды стережет.

13 О ти, що сидиш у садка́х, — друзі твої прислуха́ються до твого голосу: дай почути його і мені!“

13 В садах обитающая! Среди друзей, что тебе внимают, дай и мне услышать твой голос.

14 „Утікай, мій коха́ний, і станься подібний до са́рни собі, чи до молодого оленя у бальза́мових го́рах!“

14 Беги, мой желанный, беги, словно серна, словно олененок по горам благовонным!