ДаниїлРозділ 5 |
1 |
2 Коли вино опанувало розум, Валтаса́р наказав прине́сти золотий та срібний по́суд, який виніс був його батько Навуходоно́сор із храму, що в Єрусалимі, щоб із нього пили́ цар та вельможі його, його жінки́ та його нало́жниці. |
3 Тоді прине́сли золотий по́суд, що винесли з храму божого дому, що в Єрусалимі, і пили́ з них цар та вельмо́жі його, жінки́ його та його нало́жниці. |
4 Пили́ вони вино й сла́вили богі́в золотих та срібних, мідяни́х, залізних, дерев'я́них та камі́нних. |
5 Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людсько́ї руки́, і писали навпро́ти свічника́ на вапні́ стіни царсько́го пала́цу, і цар бачив за́рис руки, що писала. |
6 Тоді зміни́лася ясність царя, і думки́ його настра́шили його, ослабі́ли сугло́би кри́жів його, і билися коліна його одне об о́дне. |
7 Цар сильно закричав приве́сти заклиначі́в, халде́їв та віщуні́в. Цар заговорив та й сказав вавилонським мудреця́м: „Кожен муж, що прочитає це писа́ння й об'явить мені його ро́зв'язку, той зодя́гне пурпу́ру й золотого ланцюга́ на свою шию, і буде панувати третім у царстві“. |
8 Тоді поприхо́дили всі царські́ мудреці́, та не могли прочитати писа́ння й об'явити царе́ві його ро́зв'язку. |
9 Тоді цар Валтаса́р сильно перестра́шився, а його ясність зміни́лася на ньому, і його вельмо́жі були безра́дні. |
10 На слова́ царя та вельмо́ж його ввійшла до дому прийняття́ цариця. Цариця заговорила та й сказала: „Ца́рю, живи навіки! Нехай не страша́ть тебе думки́ твої, а ясність твоя нехай не міня́ється! |
11 Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святих богі́в, а за днів твого батька в ньому знахо́дилась ясність і розум та мудрість, рівна мудрості богі́в. І цар Навуходоно́сор, твій батько, настановив його начальником чарівникі́в, заклиначі́в, халде́їв, віщуні́в, ба́тько твій цар, |
12 бо в ньо́му, в Даниїлові, якому цар дав ім'я́ Валтаса́р, знахо́дився надмірний дух, і знання́ та розум розв'я́зувати сни, і висло́влювати за́гадки та розплу́тувати вузли́. Нехай буде покликаний тепер Даниїл, і нехай він оголосить ро́зв'язку!“ |
13 Того ча́су Даниїл був приве́дений перед царя. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Чи ти той Даниїл, що з Юдиних синів вигна́ння, яких вивів цар, мій ба́тько, з Юдеї? |
14 І чув я про тебе, що в тобі дух богі́в, і що в тобі знахо́диться ясність, і розум та надмі́рна мудрість. |
15 А тепер були́ приве́дені перед мене мудреці́, заклиначі́, щоб прочитали оце писа́ння, і розповіли́ мені його ро́зв'язку, та не могли вони ви́словити ро́зв'язки цієї речі. |
16 А я чув про тебе, що ти можеш розв'я́зувати недовідо́ме, і розплу́тувати вузли́. Тож тепер, якщо можеш прочитати це писа́ння, і розповісти́ мені його ро́зв'язку, то зодя́гнеш пурпу́ру, а золотий ланцю́г — на твою шию, і ти бу́деш панувати третім у царстві“. |
17 Тоді Даниїл відповів та й сказав перед царем: „Твої да́ри нехай бу́дуть тобі, а дару́нки свої давай іншим. Це писа́ння я прочитаю цареві, і розповім тобі його ро́зв'язку. |
18 Ти, ца́рю, — Всевишній Бог дав твоєму ба́тькові Навуходоносорові царство, і ве́лич, і славу та пишноту́. |
19 А через ве́лич, яку Він дав був йому, всі наро́ди, племе́на та язи́ки тремті́ли та лякалися перед ним, бо кого він хотів — забивав, а кого хотів — лишав при житті, і кого хотів — підіймав, а кого хотів — пони́жував. |
20 А коли загорди́лося його серце, а дух його ще більше запишні́в, він був ски́нений з тро́ну свого царства, і його слава була взя́та від нього. |
21 І він був ви́гнаний з-поміж лю́дських синів, і серце його було зрі́вняне зо звіри́ним, а пробува́ння його було з дикими ослами. Годували його травою, як волів, а небесною росою зро́шувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людсько́му царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче. |
22 А ти, сину його́ Валтаса́ре, не смири́в свого серця, хоч усе це знав. |
23 І ти піднісся понад Небесного Господа, і по́суд храму Його прине́сли перед тебе, а ти та вельмо́жі твої, жінки́ твої та нало́жниці твої пили́ з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяни́х, залізних, дерев'яних та камі́нних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославля́в. |
24 Того ча́су від Нього по́сланий за́рис руки, і написане оце писа́ння. |
25 А оце писа́ння, що написане: Мене́, мене́, теке́л упарсі́н. |
26 Ось розв'язка цієї речі: „Мене́“ — порахував Бог царство твоє, і покінчи́в його. |
27 „Теке́л“ — ти зва́жений на вазі́, і знайдений леге́ньким. |
28 „Пере́с“ — поді́лене царство твоє, і ві́ддане мі́дянам та пе́рсам“. |
29 Тоді наказав Валтаса́р, і надягли́ на Даниїла пурпу́ру, а золотого ланцюга́ — на шию його, і розголоси́ли про нього, що він бу́де третім пануючим у царстві. |
30 Тієї ж ночі був забитий Валтаса́р, цар халдейський. |
Пророк ДаниялГлава 5 |
1 |
2 Выпив вина, Валтасар приказал принести золотые и серебряные кубки, которые его дед Навуходоносор взял из Иерусалимского храма. Царь со своими приближёнными, жёнами и наложницами собирался пить из них. |
3 Золотые и серебряные кубки, взятые из храма Всевышнего в Иерусалиме, были принесены, и царь со своими приближёнными, жёнами и наложницами пил из них. |
4 Они пили вино и славили богов, сделанных из золота и серебра, из бронзы, железа, дерева и камня. |
5 В тот же час появились пальцы человеческой руки, которые стали писать на штукатурке стены царского дворца, рядом со светильником. Царь глядел на эту руку, когда она писала. |
6 Его лицо побледнело, и он так испугался, что его колени затряслись, и у него подкосились ноги. |
7 Царь громко закричал, чтобы привели волшебников, астрологов и колдунов, и сказал этим вавилонским мудрецам: |
8 Все царские мудрецы вошли, но не смогли ни прочитать надписи, ни объяснить царю её смысл. |
9 Тогда царь Валтасар перепугался ещё больше, и его лицо побледнело ещё сильнее. Его приближённые были в крайнем замешательстве. |
10 Услышав голоса царя и его приближённых, в пиршественный зал вошла царица. . |
11 В твоём царстве есть человек, в котором пребывает дух святых богов. . Во времена твоего деда он прославился своей просвещённостью, разумом и мудростью, подобной мудрости богов. Царь Навуходоносор, твой дед, поставил его главой чародеев, волшебников, астрологов и колдунов – сам царь, твой дед. |
12 В этом человеке, Данияле, которого царь назвал Валтасисаром, нашлись проницательность, знание, разум и умение толковать сны, раскрывать загадки и разрешать сложные задачи. Вели позвать Данияла, и он объяснит тебе смысл надписи. |
13 Тогда привели Данияла к царю, и царь сказал ему: |
14 Я слышал, что в тебе пребывает дух богов и что в тебе нашлись просвещённость, разум и великая мудрость. |
15 Ко мне приводили мудрецов и волшебников, чтобы они прочитали эту надпись и объяснили мне её смысл, но они не смогли сделать это. |
16 А о тебе я слышал, что ты можешь давать истолкования и разрешать трудные задачи. Если ты сможешь прочитать эту надпись и объяснить мне её смысл, то тебя оденут в пурпур, возложат тебе на шею золотую цепь, и ты станешь третьим человеком в царстве. |
17 И Даниял ответил царю: |
18 Царь, Бог Высочайший дал твоему деду Навуходоносору владычество и величие, славу и честь. |
19 От величия, которое Он ему дал, все народы, племена и люди всякого языка трепетали перед ним и боялись его. Тех, кого царь хотел предать смерти, он предавал смерти; тех, кого он хотел пощадить, щадил; тех, кого он хотел возвысить, возвышал, а тех, кого хотел смирить, смирял. |
20 Но когда его сердце возгордилось и огрубело от гордости, он был смещён с престола и лишён славы. |
21 Его прогнали от людей, и его разум уподобился разуму зверя; он жил с дикими ослами и ел траву, подобно волу; его тело омывалось небесной росой, пока он не признал, что Бог Высочайший властвует над царствами смертных и ставит над ними кого желает. |
22 Но ты, его внук Валтасар, не смирил себя, хотя знал всё это! |
23 Ты возвысил себя против Владыки небес. Ты велел принести себе кубки из Его храма, и со своими приближёнными, жёнами и наложницами пил из них. Ты славил богов из серебра и золота, из бронзы, железа, дерева и камня, которые не могут ни видеть, ни слышать, ни понимать. Но Всевышнего, в руках Которого твоя жизнь и все твои пути, ты не почтил. |
24 Поэтому и послана была от Него рука, которая сделала эту надпись. |
25 Вот, что здесь написано: |
26 |
27 |
28 |
29 Тогда, по повелению Валтасара, Данияла одели в пурпур, возложили ему на шею золотую цепь и провозгласили третьим человеком в царстве. |
30 В ту же ночь Валтасар, царь вавилонян, был убит, |
ДаниїлРозділ 5 |
Пророк ДаниялГлава 5 |
1 |
1 |
2 Коли вино опанувало розум, Валтаса́р наказав прине́сти золотий та срібний по́суд, який виніс був його батько Навуходоно́сор із храму, що в Єрусалимі, щоб із нього пили́ цар та вельможі його, його жінки́ та його нало́жниці. |
2 Выпив вина, Валтасар приказал принести золотые и серебряные кубки, которые его дед Навуходоносор взял из Иерусалимского храма. Царь со своими приближёнными, жёнами и наложницами собирался пить из них. |
3 Тоді прине́сли золотий по́суд, що винесли з храму божого дому, що в Єрусалимі, і пили́ з них цар та вельмо́жі його, жінки́ його та його нало́жниці. |
3 Золотые и серебряные кубки, взятые из храма Всевышнего в Иерусалиме, были принесены, и царь со своими приближёнными, жёнами и наложницами пил из них. |
4 Пили́ вони вино й сла́вили богі́в золотих та срібних, мідяни́х, залізних, дерев'я́них та камі́нних. |
4 Они пили вино и славили богов, сделанных из золота и серебра, из бронзы, железа, дерева и камня. |
5 Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людсько́ї руки́, і писали навпро́ти свічника́ на вапні́ стіни царсько́го пала́цу, і цар бачив за́рис руки, що писала. |
5 В тот же час появились пальцы человеческой руки, которые стали писать на штукатурке стены царского дворца, рядом со светильником. Царь глядел на эту руку, когда она писала. |
6 Тоді зміни́лася ясність царя, і думки́ його настра́шили його, ослабі́ли сугло́би кри́жів його, і билися коліна його одне об о́дне. |
6 Его лицо побледнело, и он так испугался, что его колени затряслись, и у него подкосились ноги. |
7 Цар сильно закричав приве́сти заклиначі́в, халде́їв та віщуні́в. Цар заговорив та й сказав вавилонським мудреця́м: „Кожен муж, що прочитає це писа́ння й об'явить мені його ро́зв'язку, той зодя́гне пурпу́ру й золотого ланцюга́ на свою шию, і буде панувати третім у царстві“. |
7 Царь громко закричал, чтобы привели волшебников, астрологов и колдунов, и сказал этим вавилонским мудрецам: |
8 Тоді поприхо́дили всі царські́ мудреці́, та не могли прочитати писа́ння й об'явити царе́ві його ро́зв'язку. |
8 Все царские мудрецы вошли, но не смогли ни прочитать надписи, ни объяснить царю её смысл. |
9 Тоді цар Валтаса́р сильно перестра́шився, а його ясність зміни́лася на ньому, і його вельмо́жі були безра́дні. |
9 Тогда царь Валтасар перепугался ещё больше, и его лицо побледнело ещё сильнее. Его приближённые были в крайнем замешательстве. |
10 На слова́ царя та вельмо́ж його ввійшла до дому прийняття́ цариця. Цариця заговорила та й сказала: „Ца́рю, живи навіки! Нехай не страша́ть тебе думки́ твої, а ясність твоя нехай не міня́ється! |
10 Услышав голоса царя и его приближённых, в пиршественный зал вошла царица. . |
11 Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святих богі́в, а за днів твого батька в ньому знахо́дилась ясність і розум та мудрість, рівна мудрості богі́в. І цар Навуходоно́сор, твій батько, настановив його начальником чарівникі́в, заклиначі́в, халде́їв, віщуні́в, ба́тько твій цар, |
11 В твоём царстве есть человек, в котором пребывает дух святых богов. . Во времена твоего деда он прославился своей просвещённостью, разумом и мудростью, подобной мудрости богов. Царь Навуходоносор, твой дед, поставил его главой чародеев, волшебников, астрологов и колдунов – сам царь, твой дед. |
12 бо в ньо́му, в Даниїлові, якому цар дав ім'я́ Валтаса́р, знахо́дився надмірний дух, і знання́ та розум розв'я́зувати сни, і висло́влювати за́гадки та розплу́тувати вузли́. Нехай буде покликаний тепер Даниїл, і нехай він оголосить ро́зв'язку!“ |
12 В этом человеке, Данияле, которого царь назвал Валтасисаром, нашлись проницательность, знание, разум и умение толковать сны, раскрывать загадки и разрешать сложные задачи. Вели позвать Данияла, и он объяснит тебе смысл надписи. |
13 Того ча́су Даниїл був приве́дений перед царя. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Чи ти той Даниїл, що з Юдиних синів вигна́ння, яких вивів цар, мій ба́тько, з Юдеї? |
13 Тогда привели Данияла к царю, и царь сказал ему: |
14 І чув я про тебе, що в тобі дух богі́в, і що в тобі знахо́диться ясність, і розум та надмі́рна мудрість. |
14 Я слышал, что в тебе пребывает дух богов и что в тебе нашлись просвещённость, разум и великая мудрость. |
15 А тепер були́ приве́дені перед мене мудреці́, заклиначі́, щоб прочитали оце писа́ння, і розповіли́ мені його ро́зв'язку, та не могли вони ви́словити ро́зв'язки цієї речі. |
15 Ко мне приводили мудрецов и волшебников, чтобы они прочитали эту надпись и объяснили мне её смысл, но они не смогли сделать это. |
16 А я чув про тебе, що ти можеш розв'я́зувати недовідо́ме, і розплу́тувати вузли́. Тож тепер, якщо можеш прочитати це писа́ння, і розповісти́ мені його ро́зв'язку, то зодя́гнеш пурпу́ру, а золотий ланцю́г — на твою шию, і ти бу́деш панувати третім у царстві“. |
16 А о тебе я слышал, что ты можешь давать истолкования и разрешать трудные задачи. Если ты сможешь прочитать эту надпись и объяснить мне её смысл, то тебя оденут в пурпур, возложат тебе на шею золотую цепь, и ты станешь третьим человеком в царстве. |
17 Тоді Даниїл відповів та й сказав перед царем: „Твої да́ри нехай бу́дуть тобі, а дару́нки свої давай іншим. Це писа́ння я прочитаю цареві, і розповім тобі його ро́зв'язку. |
17 И Даниял ответил царю: |
18 Ти, ца́рю, — Всевишній Бог дав твоєму ба́тькові Навуходоносорові царство, і ве́лич, і славу та пишноту́. |
18 Царь, Бог Высочайший дал твоему деду Навуходоносору владычество и величие, славу и честь. |
19 А через ве́лич, яку Він дав був йому, всі наро́ди, племе́на та язи́ки тремті́ли та лякалися перед ним, бо кого він хотів — забивав, а кого хотів — лишав при житті, і кого хотів — підіймав, а кого хотів — пони́жував. |
19 От величия, которое Он ему дал, все народы, племена и люди всякого языка трепетали перед ним и боялись его. Тех, кого царь хотел предать смерти, он предавал смерти; тех, кого он хотел пощадить, щадил; тех, кого он хотел возвысить, возвышал, а тех, кого хотел смирить, смирял. |
20 А коли загорди́лося його серце, а дух його ще більше запишні́в, він був ски́нений з тро́ну свого царства, і його слава була взя́та від нього. |
20 Но когда его сердце возгордилось и огрубело от гордости, он был смещён с престола и лишён славы. |
21 І він був ви́гнаний з-поміж лю́дських синів, і серце його було зрі́вняне зо звіри́ним, а пробува́ння його було з дикими ослами. Годували його травою, як волів, а небесною росою зро́шувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людсько́му царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче. |
21 Его прогнали от людей, и его разум уподобился разуму зверя; он жил с дикими ослами и ел траву, подобно волу; его тело омывалось небесной росой, пока он не признал, что Бог Высочайший властвует над царствами смертных и ставит над ними кого желает. |
22 А ти, сину його́ Валтаса́ре, не смири́в свого серця, хоч усе це знав. |
22 Но ты, его внук Валтасар, не смирил себя, хотя знал всё это! |
23 І ти піднісся понад Небесного Господа, і по́суд храму Його прине́сли перед тебе, а ти та вельмо́жі твої, жінки́ твої та нало́жниці твої пили́ з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяни́х, залізних, дерев'яних та камі́нних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославля́в. |
23 Ты возвысил себя против Владыки небес. Ты велел принести себе кубки из Его храма, и со своими приближёнными, жёнами и наложницами пил из них. Ты славил богов из серебра и золота, из бронзы, железа, дерева и камня, которые не могут ни видеть, ни слышать, ни понимать. Но Всевышнего, в руках Которого твоя жизнь и все твои пути, ты не почтил. |
24 Того ча́су від Нього по́сланий за́рис руки, і написане оце писа́ння. |
24 Поэтому и послана была от Него рука, которая сделала эту надпись. |
25 А оце писа́ння, що написане: Мене́, мене́, теке́л упарсі́н. |
25 Вот, что здесь написано: |
26 Ось розв'язка цієї речі: „Мене́“ — порахував Бог царство твоє, і покінчи́в його. |
26 |
27 „Теке́л“ — ти зва́жений на вазі́, і знайдений леге́ньким. |
27 |
28 „Пере́с“ — поді́лене царство твоє, і ві́ддане мі́дянам та пе́рсам“. |
28 |
29 Тоді наказав Валтаса́р, і надягли́ на Даниїла пурпу́ру, а золотого ланцюга́ — на шию його, і розголоси́ли про нього, що він бу́де третім пануючим у царстві. |
29 Тогда, по повелению Валтасара, Данияла одели в пурпур, возложили ему на шею золотую цепь и провозгласили третьим человеком в царстве. |
30 Тієї ж ночі був забитий Валтаса́р, цар халдейський. |
30 В ту же ночь Валтасар, царь вавилонян, был убит, |