БуттяРозділ 33 |
1 |
2 І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йо́сипа останніми. |
3 А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого. |
4 І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали. |
5 І звів свої очі Ісав, і побачив жінок та дітей. І сказав: „Хто то такі?“ А той відказав: „Діти, якими обдарував Бог твого раба“. |
6 І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й вклонилися. |
7 І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а потім підійшов Йо́сип і Рахі́ль, та й вклонилися. |
8 І сказав Ісав: „А що це за ці́лий табір той, що я спіткав?“ А той відказав: „Щоб знайти милість в очах мого пана“. |
9 А Ісав сказав: „Я маю багато, мій брате, — твоє нехай бу́де тобі“. |
10 А Яків сказав: „Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене. |
11 Візьми ж благослове́ння моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все“. І благав він його, — і той узяв. |
12 І промовив Ісав: „Рушаймо й ходім, а я піду́ обік те́бе“. |
13 А той відказав: „Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара. |
14 Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду́ поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду́ до пана свого до Сеїру“. |
15 І промовив Ісав: „Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною“. А той відказав: „Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?“ |
16 І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру. |
17 |
18 І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Кра́ї ханаанському, і розта́борився перед містом. |
19 І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібнякі́в. |
20 І поставив там жертівника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль. |
БытиеГлава 33 |
1 |
2 И поставил служанок и детей их впереди, Лию и детей ее за ними, а Рахиль и Иосифа позади. |
3 А сам пошел перед ними, и поклонился до земли семь раз, подходя к брату своему. |
4 Исав побежал ему навстречу, обнял его, бросился ему на шею, и целовал его, и плакали. |
5 И возведши очи свои, увидел жен и детей, и спросил: кто это у тебя? Иаков отвечал: дети, которых Бог даровал рабу твоему. |
6 И подошли служанки, сами и дети их, и поклонились. |
7 Потом подошла Лия и дети ее, и поклонились. Наконец подошли Иосиф и Рахиль, и поклонились. |
8 |
9 Исав сказал: у меня много, братец; пусть твое - у тебя. |
10 Но Иаков сказал: нет, сделай милость; если я обрел благоволение в очах твоих, прими дар мой от руки моей; ибо я увидел лице твое, как бы кто увидел лице Божие, и ты принял меня милостиво. |
11 Прими благословение мое, которое представлено тебе; потому что Бог даровал мне, и есть у меня все. И принудил его, и он взял. |
12 |
13 Он отвечал ему: господин мой знает, что дети мои молоды, а мелкий и крупный скот дойный; если погнать его один день, то помрет весь скот. |
14 Пусть господин мой пойдет впереди раба своего, а я пойду тихим шагом своим, как пойдет скот, который передо мною, и как пойдут дети; и приду к господину моему в Сеир. |
15 |
16 |
17 А Иаков пошел в Сокхоф, и построил себе дом, и для скота своего сделал дворы. От сего дано имя месту: Сокхоф. |
18 |
19 И купил часть поля, на котором он раскинул шатер свой, у сынов Эммора, отца Сихемова, за сто монет. |
20 И поставил там жертвенник; и назвал его: Бог крепкий, Бог Израилев. |
БуттяРозділ 33 |
БытиеГлава 33 |
1 |
1 |
2 І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йо́сипа останніми. |
2 И поставил служанок и детей их впереди, Лию и детей ее за ними, а Рахиль и Иосифа позади. |
3 А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого. |
3 А сам пошел перед ними, и поклонился до земли семь раз, подходя к брату своему. |
4 І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали. |
4 Исав побежал ему навстречу, обнял его, бросился ему на шею, и целовал его, и плакали. |
5 І звів свої очі Ісав, і побачив жінок та дітей. І сказав: „Хто то такі?“ А той відказав: „Діти, якими обдарував Бог твого раба“. |
5 И возведши очи свои, увидел жен и детей, и спросил: кто это у тебя? Иаков отвечал: дети, которых Бог даровал рабу твоему. |
6 І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й вклонилися. |
6 И подошли служанки, сами и дети их, и поклонились. |
7 І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а потім підійшов Йо́сип і Рахі́ль, та й вклонилися. |
7 Потом подошла Лия и дети ее, и поклонились. Наконец подошли Иосиф и Рахиль, и поклонились. |
8 І сказав Ісав: „А що це за ці́лий табір той, що я спіткав?“ А той відказав: „Щоб знайти милість в очах мого пана“. |
8 |
9 А Ісав сказав: „Я маю багато, мій брате, — твоє нехай бу́де тобі“. |
9 Исав сказал: у меня много, братец; пусть твое - у тебя. |
10 А Яків сказав: „Ні ж бо! Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки. Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене. |
10 Но Иаков сказал: нет, сделай милость; если я обрел благоволение в очах твоих, прими дар мой от руки моей; ибо я увидел лице твое, как бы кто увидел лице Божие, и ты принял меня милостиво. |
11 Візьми ж благослове́ння моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все“. І благав він його, — і той узяв. |
11 Прими благословение мое, которое представлено тебе; потому что Бог даровал мне, и есть у меня все. И принудил его, и он взял. |
12 І промовив Ісав: „Рушаймо й ходім, а я піду́ обік те́бе“. |
12 |
13 А той відказав: „Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара. |
13 Он отвечал ему: господин мой знает, что дети мои молоды, а мелкий и крупный скот дойный; если погнать его один день, то помрет весь скот. |
14 Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду́ поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду́ до пана свого до Сеїру“. |
14 Пусть господин мой пойдет впереди раба своего, а я пойду тихим шагом своим, как пойдет скот, который передо мною, и как пойдут дети; и приду к господину моему в Сеир. |
15 І промовив Ісав: „Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною“. А той відказав: „Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?“ |
15 |
16 І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру. |
16 |
17 |
17 А Иаков пошел в Сокхоф, и построил себе дом, и для скота своего сделал дворы. От сего дано имя месту: Сокхоф. |
18 І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Кра́ї ханаанському, і розта́борився перед містом. |
18 |
19 І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібнякі́в. |
19 И купил часть поля, на котором он раскинул шатер свой, у сынов Эммора, отца Сихемова, за сто монет. |
20 І поставив там жертівника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль. |
20 И поставил там жертвенник; и назвал его: Бог крепкий, Бог Израилев. |