Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 4

1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.

2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:

3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.

4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.

5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;

6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.

7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.

8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.

11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,

12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“

13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

14 Сіяч сіє слово.

15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,

19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.

20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?

22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.

23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.

25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.

26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,

27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.

28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.

29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.

30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?

31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.

32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.

33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.

36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.

37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!

38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“

39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.

40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“

41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“

Евангелие от Марка

Глава 4

1 Иисус опять учил у озера. Вокруг Него собралась огромная толпа, так что Он был вынужден сесть в лодку и немного отплыть, а весь народ стоял на берегу.

2 Иисус многому учил народ в притчах, говоря им:

3 — Послушайте: сеятель вышел сеять.

4 Когда он разбрасывал семена, то некоторые из них упали у самой дороги. Прилетели птицы и склевали их.

5 Другие упали в каменистые места, где было мало плодородной почвы. Они быстро проросли, потому что почва была неглубокой.

6 Но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и те засохли, так как у них не было глубоких корней.

7 Другие упали в терновник, который разросся, заглушил их, и семена не дали урожая.

8 Но семена, которые упали на хорошую почву, взошли, выросли и принесли урожай в тридцать, а то и в шестьдесят, и даже во сто крат больше, чем было посеяно.

9 Потом Иисус добавил: — У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит!

10 Позже, когда Иисус был один, Его постоянные спутники вместе с двенадцатью спросили Его о притчах.

11 Иисус ответил: — Вам открыта тайна Божьего Царства, а тем, внешним, все дается в притчах,

12 чтобы «они смотрели, но не увидели, и слушали, но не поняли; чтобы они не обратились и не были бы прощены».

13 Потом Иисус спросил: — Неужели и вы не поняли эту притчу? Как же вы тогда вообще сможете понимать притчи?

14 Сеятель сеет слово.

15 Некоторые люди похожи на семена, посеянные у дороги. Как только они услышат слово, приходит сатана и похищает посеянное в них.

16 Другие похожи на семена, посеянные на каменистой почве. Эти люди, когда слышат слово, сразу же принимают его с радостью.

17 Но у них нет корня, и поэтому их хватает лишь на короткое время, и когда наступают трудности и гонения за слово, они сразу же отступаются.

18 Третьи — как семена, посеянные среди терновника. Они слышат слово,

19 но повседневные заботы, любовь к богатству и другие желания заглушают слово, делая его бесплодным.

20 А есть люди, похожие на семена, посеянные в хорошую почву. Они слышат слово, принимают его и приносят плод — в тридцать, шестьдесят, а то и во сто крат больше посеянного.

21 Затем Он сказал им: — Разве для того вносят в дом светильник, чтобы поставить его под горшок или под кровать? Наоборот, его ставят на подставку.

22 Нет ничего тайного, что не станет явным, и нет ничего скрытого, что не выйдет на свет.

23 Если у кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит.

24 И еще сказал им: — Будьте внимательны к тому, что вы слышите. Какой мерой вы мерите, такой будет отмерено и вам, и даже прибавлено.

25 У кого есть, тому будет дано еще, и у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.

26 Еще Он сказал: — Божье Царство похоже на то, как если бы человек засеял поле.

27 Проходят дни и ночи, человек то спит, то бодрствует, а семена всходят и растут, он и сам не знает как,

28 ведь земля сама дает плод. Сначала появляется росток, затем колос, колос наливается зерном,

29 и когда созреет урожай, человек приходит с серпом, потому что наступила жатва.

30 Иисус продолжал: — С чем можно сравнить Божье Царство? В какой притче можно описать его?

31 Оно как горчичное зерно. Когда его сеют в землю, оно самое маленькое из всех семян,

32 но когда вырастает, то становится больше всех огородных растений и раскидывает такие большие ветви, что птицы небесные могут вить гнезда в их тени.

33 Иисус рассказывал им много подобных притч. Он не говорил им больше того, что они были в силах воспринять.

34 Без притч Иисус вообще не учил, но когда Он оставался наедине со Своими учениками, Он все им объяснял.

35 В тот же день, вечером, Иисус сказал Своим ученикам: — Переправимся на другую сторону озера.

36 Отпустив народ, они вошли в лодку к Иисусу и отплыли от берега. К ним присоединились и другие лодки.

37 Внезапно поднялся сильный шторм. Волны били о борта лодки, и ее стало заливать.

38 А Иисус в это время спал на корме, подложив подушку под голову. Ученики разбудили Его и сказали: — Учитель! Неужели Тебе все равно, что мы гибнем?

39 Проснувшись, Он запретил ветру и приказал озеру: — Умолкни! Перестань! В тот же момент ветер стих, и наступил полный штиль.

40 — Ну, что вы испугались? — сказал Он ученикам. — Неужели у вас еще нет веры?

41 Перепуганные ученики спрашивали друг друга: — Кто Он, что даже ветер и море Ему повинуются?

Вiд Марка Розділ 4	Евангелие от Марка Глава 4
1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.	1 Иисус опять учил у озера. Вокруг Него собралась огромная толпа, так что Он был вынужден сесть в лодку и немного отплыть, а весь народ стоял на берегу.
2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:	2 Иисус многому учил народ в притчах, говоря им:
3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.	3 — Послушайте: сеятель вышел сеять.
4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.	4 Когда он разбрасывал семена, то некоторые из них упали у самой дороги. Прилетели птицы и склевали их.
5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;	5 Другие упали в каменистые места, где было мало плодородной почвы. Они быстро проросли, потому что почва была неглубокой.
6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.	6 Но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и те засохли, так как у них не было глубоких корней.
7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.	7 Другие упали в терновник, который разросся, заглушил их, и семена не дали урожая.
8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.	8 Но семена, которые упали на хорошую почву, взошли, выросли и принесли урожай в тридцать, а то и в шестьдесят, и даже во сто крат больше, чем было посеяно.
9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“	9 Потом Иисус добавил: — У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит!
10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.	10 Позже, когда Иисус был один, Его постоянные спутники вместе с двенадцатью спросили Его о притчах.
11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,	11 Иисус ответил: — Вам открыта тайна Божьего Царства, а тем, внешним, все дается в притчах,
12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“	12 чтобы «они смотрели, но не увидели, и слушали, но не поняли; чтобы они не обратились и не были бы прощены».
13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!	13 Потом Иисус спросил: — Неужели и вы не поняли эту притчу? Как же вы тогда вообще сможете понимать притчи?
14 Сіяч сіє слово.	14 Сеятель сеет слово.
15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.	15 Некоторые люди похожи на семена, посеянные у дороги. Как только они услышат слово, приходит сатана и похищает посеянное в них.
16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,	16 Другие похожи на семена, посеянные на каменистой почве. Эти люди, когда слышат слово, сразу же принимают его с радостью.
17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.	17 Но у них нет корня, и поэтому их хватает лишь на короткое время, и когда наступают трудности и гонения за слово, они сразу же отступаются.
18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,	18 Третьи — как семена, посеянные среди терновника. Они слышат слово,
19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.	19 но повседневные заботы, любовь к богатству и другие желания заглушают слово, делая его бесплодным.
20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.	20 А есть люди, похожие на семена, посеянные в хорошую почву. Они слышат слово, принимают его и приносят плод — в тридцать, шестьдесят, а то и во сто крат больше посеянного.
21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?	21 Затем Он сказал им: — Разве для того вносят в дом светильник, чтобы поставить его под горшок или под кровать? Наоборот, его ставят на подставку.
22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.	22 Нет ничего тайного, что не станет явным, и нет ничего скрытого, что не выйдет на свет.
23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“	23 Если у кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит.
24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.	24 И еще сказал им: — Будьте внимательны к тому, что вы слышите. Какой мерой вы мерите, такой будет отмерено и вам, и даже прибавлено.
25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.	25 У кого есть, тому будет дано еще, и у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.
26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,	26 Еще Он сказал: — Божье Царство похоже на то, как если бы человек засеял поле.
27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.	27 Проходят дни и ночи, человек то спит, то бодрствует, а семена всходят и растут, он и сам не знает как,
28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.	28 ведь земля сама дает плод. Сначала появляется росток, затем колос, колос наливается зерном,
29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.	29 и когда созреет урожай, человек приходит с серпом, потому что наступила жатва.
30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?	30 Иисус продолжал: — С чем можно сравнить Божье Царство? В какой притче можно описать его?
31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.	31 Оно как горчичное зерно. Когда его сеют в землю, оно самое маленькое из всех семян,
32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.	32 но когда вырастает, то становится больше всех огородных растений и раскидывает такие большие ветви, что птицы небесные могут вить гнезда в их тени.
33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.	33 Иисус рассказывал им много подобных притч. Он не говорил им больше того, что они были в силах воспринять.
34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.	34 Без притч Иисус вообще не учил, но когда Он оставался наедине со Своими учениками, Он все им объяснял.
35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.	35 В тот же день, вечером, Иисус сказал Своим ученикам: — Переправимся на другую сторону озера.
36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.	36 Отпустив народ, они вошли в лодку к Иисусу и отплыли от берега. К ним присоединились и другие лодки.
37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!	37 Внезапно поднялся сильный шторм. Волны били о борта лодки, и ее стало заливать.
38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“	38 А Иисус в это время спал на корме, подложив подушку под голову. Ученики разбудили Его и сказали: — Учитель! Неужели Тебе все равно, что мы гибнем?
39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.	39 Проснувшись, Он запретил ветру и приказал озеру: — Умолкни! Перестань! В тот же момент ветер стих, и наступил полный штиль.
40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“	40 — Ну, что вы испугались? — сказал Он ученикам. — Неужели у вас еще нет веры?
41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“	41 Перепуганные ученики спрашивали друг друга: — Кто Он, что даже ветер и море Ему повинуются?

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие от Марка

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие от Марка

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие от Марка

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие от Марка

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт