Библия - Обещанное Восстановление

Єремiя

Розділ 5

1 Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгля́ньтеся та розпізна́йте, і на майда́нах його пошукайте: чи не зна́йдете там люди́ни, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукає, — то Я їм проба́чу!

2 Коли ж вони кажуть: „Як живий Господь“, то справді клянуться неправдою.

3 Хіба ж о́чі Твої не для правди, о Господи? Ура́зив Ти їх, але їм не боли́ть, понищив Ти їх, та відмовились узяти поу́ку вони, обличчя свої поробили від скелі тверді́шими, відмо́вилися наверну́тись!

4 А Я думав: Це про́сті лиш люди, безглу́зді, — вони бо не знають дороги Господньої, права Бога свого́.

5 Піду́ но собі до вельмо́жних і з ними помо́влю, — бо знають доро́гу Господню вони, право Бога свого, — та й вони усі ра́зом зламали ярмо́, а шле́ї пірва́ли!

6 Тому лев лісови́й їх поб'є, погубить їх вовк степови́й, панте́ра чига́є на їхні міста́: кожен, хто вийде із них, пошмато́ваний буде, бо помно́жились їхні гріхи́, їхні відсту́пства числе́нними стали!

7 Хіба через це Я проба́чу тобі: твої діти Мене полишили, і присяга́ються тим, хто не Бог. Я їх нагодува́в, а вони чужоло́жать і на́товпом ходять до дому блудниці,

8 воло́чаться, мов жеребці́ відгодо́вані: кожен ірже́ до жони свого бли́жнього.

9 Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над наро́дом, як цей, не помсти́ться душа Моя?

10 Зберіться на мури його та й пони́щте, але́ не вчиня́йте кінця́ їм! Усуньте підпо́ри його, бо вони не для Господа,

11 бо зра́джуючи, Мене зра́див Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Госпо́дь.

12 Вони відцура́лися Господа та говорили: „Немає Його, й зло не при́йде на нас, — ні меча, ані го́лоду ми не побачимо!“

13 А пророки поро́бляться вітром, і немає в них слова Господнього, — отак їм поро́блено буде!

14 Тому́ вирікає отак Господь Бог Савао́т: За те, що гово́рите слово таке́, ось Я в у́ста твої вкладу слово Своє за огонь, а наро́д цей — то дро́ва, — і він пожере́ їх!

15 Ось Я приведу́ іздале́ка наро́да на вас, о доме Ізраїлів, каже Госпо́дь, — це сильний наро́д, старода́вній це люд, люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говори́тиме.

16 Його сагайда́к, як відчи́нений гріб, усі хоро́брі вони.

17 І він пожере́ твоє жни́во та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну́ та худобу велику твою пожере́, з'їсть твого́ виноградника й фіґу твою́, понищить мече́м тверди́нні міста твої, на які ти наді́єшся.

18 Та й за тих днів, — говорить Госпо́дь, — не зроблю́ Я із вами кінця́!

19 І буде, як скажуть: За́ що Господь, Бог наш зробив нам усе це? то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому кра́ї бога́м чужозе́мним, так чужи́нцям служити ви будете в кра́ї не вашому!

20 Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь.

21 Почуй же оце, ти наро́де безумний й безсердий, який має очі — й не бачить, має вуха — й не чує!

22 Чи Мене ви боятись не бу́дете, — каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм? Мене, що пісок покла́в за границю для моря, за вічну межу́, якої воно не пере́йде: хоч повста́нуть, та не перемо́жуть, і шумі́тимуть хвилі його, але не пересту́плять її!

23 А серце в наро́да цього неслухня́не та непокі́рне, відпа́ли вони та й пішли.

24 І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній ча́су його, стереже́ нам уста́влені тижні для жнив.

25 Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи́ від вас стри́мали цеє добро́.

26 Бо в наро́ді Моєму безбожники є, — чига́ють вони, немов той птахоло́в, вони сі́тки розста́вили, хапа́ють людей.

27 Як клі́тка, напо́внена пта́хами, так доми́ їхні повні ома́ни, — тому́ повиро́стали та збагати́лись вони!

28 Потовсті́ли вони та погла́дшали, переступа́ють також міру злого, справедливо вони не судили сирі́тського су́ду, — і мають пово́дження! — і не помагають убогим у їхній справі.

29 Чи ж оцьо́го Я не покараю? говорить Господь. І хіба над наро́дом, як цей, не помсти́ться душа Моя?

30 Чудне́ та страшне́ стало в кра́ї: пророки віщу́ють неправду, при помочі їхній панують священики, і наро́д Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому при́йде?

Книга пророка Иеремии

Глава 5

1 — Пройдите по улицам Иерусалима, посмотрите, разведайте, поищите на площадях: если найдете хотя бы одного человека, поступающего честно и ищущего правды, тогда Я пощажу этот город.

2 Пусть они говорят: «Верно, как и то, что жив Господь», их клятвы лживы.

3 — Господи, разве не истины ищут Твои глаза? Ты поражаешь их, а они не чувствуют боли; Ты их сокрушаешь, а они отвергают урок. Лица сделали тверже камня, и отказываются вернуться.

4 Я думал: «Они бедны и глупы, они не знают пути Господнего и Закона своего Бога.

5 Пойду я к знатным, поговорю с ними; уж они-то знают Господень путь и Закон своего Бога». Но и они разбили ярмо и разорвали оковы.

6 За это их разорвет лев из зарослей, загрызет волк из иорданской долины. Леопард сторожит у их городов: любой, кто выйдет, будет растерзан, потому что велик их мятеж, многочисленны их отступничества.

7 — Как Мне тебя простить? Твои дети Меня оставили и клянутся теми, кто вовсе не боги. Я насыщал их, а они изменяли и толпами ходили в дома блудниц.

8 Они откормленные, похотливые жеребцы, каждый ржет на чужую жену.

9 Неужели Я не накажу их за это? — возвещает Господь. — Неужели Я не воздам по заслугам такому народу, как этот?

10 Ступайте по его виноградникам и опустошайте их, но не разрушайте их полностью. Отсекайте его ветви — они не принадлежат Господу.

11 Дом Израиля и дом Иуды изменили Мне, — возвещает Господь.

12 Они оклеветали Господа, сказав: «Он ничего не сделает! Не придет к нам беда; мы не увидим ни меча, ни голода.

13 Пророки — лишь ветер, и нет в них слов Господа. Поступим же с ними по их словам».

14 Поэтому так говорит Господь, Бог Сил: — За эти слова, сказанные ими, Я вложу Мои слова в твои уста, как пламя, а этот народ станет дровами, и его пожрет это пламя.

15 О дом Израиля, — возвещает Господь, — Я веду против вас народ издалека, сильный народ, древний народ, народ, чей язык ты не знаешь, чья речь тебе непонятна.

16 Стрелы их — распахнутая гробница; все они — могучие воины.

17 Съедят они твою жатву и твой хлеб, съедят твоих сыновей и дочерей, съедят твоих овец и волов, съедят твой виноград и инжир. Они разрушат своим мечом укрепленные города, на которые ты надеешься.

18 Но даже в те дни, — возвещает Господь, — Я не погублю вас до конца.

19 И когда народ спросит: «Почему Господь, наш Бог, сделал с нами все это?» — ты ответь им: «Так как вы оставили Меня и служили в своей земле чужим богам, вы будете служить иноземцам в земле не вашей».

20 — Объявите дому Иакова, возвестите в Иудее:

21 Слушай, глупый и безрассудный народ, у которого есть глаза, но который не видит, есть уши, но не слышит!

22 Разве ты не боишься Меня? — возвещает Господь. — Разве ты передо Мной не трепещешь? Я сделал песок границей морю, вечной гранью, которую не переступить. Волны накатывают, но отступают, ревут, но не в силах переступить.

23 А у этого народа упрямое и мятежное сердце; они повернулись и ушли прочь.

24 Не говорят себе: «Убоимся Господа, нашего Бога, Который вовремя посылает нам дожди осенние и весенние и назначает время для жатвы».

25 Ваши беззакония отняли все это, ваши грехи лишили вас всех благ.

26 Есть среди Моего народа неправедные, которые сидят в засаде, как птицеловы, и ставят силки, чтобы ловить людей.

27 Как клетки полны птиц, так дома их полны обмана; они возвысились, разбогатели,

28 разжирели, лоснятся от жира. Их злодействам нет пределов; дела сирот они не судят по справедливости, не решают в их пользу, и не защищают прав бедных.

29 Неужели Я не накажу их за это? — возвещает Господь. — Неужели Я не воздам по заслугам такому народу, как этот?

30 Страшное и ужасное происходит в этой стране:

Єремiя Розділ 5	Книга пророка Иеремии Глава 5
1 Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгля́ньтеся та розпізна́йте, і на майда́нах його пошукайте: чи не зна́йдете там люди́ни, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукає, — то Я їм проба́чу!	1 — Пройдите по улицам Иерусалима, посмотрите, разведайте, поищите на площадях: если найдете хотя бы одного человека, поступающего честно и ищущего правды, тогда Я пощажу этот город.
2 Коли ж вони кажуть: „Як живий Господь“, то справді клянуться неправдою.	2 Пусть они говорят: «Верно, как и то, что жив Господь», их клятвы лживы.
3 Хіба ж о́чі Твої не для правди, о Господи? Ура́зив Ти їх, але їм не боли́ть, понищив Ти їх, та відмовились узяти поу́ку вони, обличчя свої поробили від скелі тверді́шими, відмо́вилися наверну́тись!	3 — Господи, разве не истины ищут Твои глаза? Ты поражаешь их, а они не чувствуют боли; Ты их сокрушаешь, а они отвергают урок. Лица сделали тверже камня, и отказываются вернуться.
4 А Я думав: Це про́сті лиш люди, безглу́зді, — вони бо не знають дороги Господньої, права Бога свого́.	4 Я думал: «Они бедны и глупы, они не знают пути Господнего и Закона своего Бога.
5 Піду́ но собі до вельмо́жних і з ними помо́влю, — бо знають доро́гу Господню вони, право Бога свого, — та й вони усі ра́зом зламали ярмо́, а шле́ї пірва́ли!	5 Пойду я к знатным, поговорю с ними; уж они-то знают Господень путь и Закон своего Бога». Но и они разбили ярмо и разорвали оковы.
6 Тому лев лісови́й їх поб'є, погубить їх вовк степови́й, панте́ра чига́є на їхні міста́: кожен, хто вийде із них, пошмато́ваний буде, бо помно́жились їхні гріхи́, їхні відсту́пства числе́нними стали!	6 За это их разорвет лев из зарослей, загрызет волк из иорданской долины. Леопард сторожит у их городов: любой, кто выйдет, будет растерзан, потому что велик их мятеж, многочисленны их отступничества.
7 Хіба через це Я проба́чу тобі: твої діти Мене полишили, і присяга́ються тим, хто не Бог. Я їх нагодува́в, а вони чужоло́жать і на́товпом ходять до дому блудниці,	7 — Как Мне тебя простить? Твои дети Меня оставили и клянутся теми, кто вовсе не боги. Я насыщал их, а они изменяли и толпами ходили в дома блудниц.
8 воло́чаться, мов жеребці́ відгодо́вані: кожен ірже́ до жони свого бли́жнього.	8 Они откормленные, похотливые жеребцы, каждый ржет на чужую жену.
9 Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над наро́дом, як цей, не помсти́ться душа Моя?	9 Неужели Я не накажу их за это? — возвещает Господь. — Неужели Я не воздам по заслугам такому народу, как этот?
10 Зберіться на мури його та й пони́щте, але́ не вчиня́йте кінця́ їм! Усуньте підпо́ри його, бо вони не для Господа,	10 Ступайте по его виноградникам и опустошайте их, но не разрушайте их полностью. Отсекайте его ветви — они не принадлежат Господу.
11 бо зра́джуючи, Мене зра́див Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Госпо́дь.	11 Дом Израиля и дом Иуды изменили Мне, — возвещает Господь.
12 Вони відцура́лися Господа та говорили: „Немає Його, й зло не при́йде на нас, — ні меча, ані го́лоду ми не побачимо!“	12 Они оклеветали Господа, сказав: «Он ничего не сделает! Не придет к нам беда; мы не увидим ни меча, ни голода.
13 А пророки поро́бляться вітром, і немає в них слова Господнього, — отак їм поро́блено буде!	13 Пророки — лишь ветер, и нет в них слов Господа. Поступим же с ними по их словам».
14 Тому́ вирікає отак Господь Бог Савао́т: За те, що гово́рите слово таке́, ось Я в у́ста твої вкладу слово Своє за огонь, а наро́д цей — то дро́ва, — і він пожере́ їх!	14 Поэтому так говорит Господь, Бог Сил: — За эти слова, сказанные ими, Я вложу Мои слова в твои уста, как пламя, а этот народ станет дровами, и его пожрет это пламя.
15 Ось Я приведу́ іздале́ка наро́да на вас, о доме Ізраїлів, каже Госпо́дь, — це сильний наро́д, старода́вній це люд, люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говори́тиме.	15 О дом Израиля, — возвещает Господь, — Я веду против вас народ издалека, сильный народ, древний народ, народ, чей язык ты не знаешь, чья речь тебе непонятна.
16 Його сагайда́к, як відчи́нений гріб, усі хоро́брі вони.	16 Стрелы их — распахнутая гробница; все они — могучие воины.
17 І він пожере́ твоє жни́во та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну́ та худобу велику твою пожере́, з'їсть твого́ виноградника й фіґу твою́, понищить мече́м тверди́нні міста твої, на які ти наді́єшся.	17 Съедят они твою жатву и твой хлеб, съедят твоих сыновей и дочерей, съедят твоих овец и волов, съедят твой виноград и инжир. Они разрушат своим мечом укрепленные города, на которые ты надеешься.
18 Та й за тих днів, — говорить Госпо́дь, — не зроблю́ Я із вами кінця́!	18 Но даже в те дни, — возвещает Господь, — Я не погублю вас до конца.
19 І буде, як скажуть: За́ що Господь, Бог наш зробив нам усе це? то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому кра́ї бога́м чужозе́мним, так чужи́нцям служити ви будете в кра́ї не вашому!	19 И когда народ спросит: «Почему Господь, наш Бог, сделал с нами все это?» — ты ответь им: «Так как вы оставили Меня и служили в своей земле чужим богам, вы будете служить иноземцам в земле не вашей».
20 Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь.	20 — Объявите дому Иакова, возвестите в Иудее:
21 Почуй же оце, ти наро́де безумний й безсердий, який має очі — й не бачить, має вуха — й не чує!	21 Слушай, глупый и безрассудный народ, у которого есть глаза, но который не видит, есть уши, но не слышит!
22 Чи Мене ви боятись не бу́дете, — каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм? Мене, що пісок покла́в за границю для моря, за вічну межу́, якої воно не пере́йде: хоч повста́нуть, та не перемо́жуть, і шумі́тимуть хвилі його, але не пересту́плять її!	22 Разве ты не боишься Меня? — возвещает Господь. — Разве ты передо Мной не трепещешь? Я сделал песок границей морю, вечной гранью, которую не переступить. Волны накатывают, но отступают, ревут, но не в силах переступить.
23 А серце в наро́да цього неслухня́не та непокі́рне, відпа́ли вони та й пішли.	23 А у этого народа упрямое и мятежное сердце; они повернулись и ушли прочь.
24 І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній ча́су його, стереже́ нам уста́влені тижні для жнив.	24 Не говорят себе: «Убоимся Господа, нашего Бога, Который вовремя посылает нам дожди осенние и весенние и назначает время для жатвы».
25 Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи́ від вас стри́мали цеє добро́.	25 Ваши беззакония отняли все это, ваши грехи лишили вас всех благ.
26 Бо в наро́ді Моєму безбожники є, — чига́ють вони, немов той птахоло́в, вони сі́тки розста́вили, хапа́ють людей.	26 Есть среди Моего народа неправедные, которые сидят в засаде, как птицеловы, и ставят силки, чтобы ловить людей.
27 Як клі́тка, напо́внена пта́хами, так доми́ їхні повні ома́ни, — тому́ повиро́стали та збагати́лись вони!	27 Как клетки полны птиц, так дома их полны обмана; они возвысились, разбогатели,
28 Потовсті́ли вони та погла́дшали, переступа́ють також міру злого, справедливо вони не судили сирі́тського су́ду, — і мають пово́дження! — і не помагають убогим у їхній справі.	28 разжирели, лоснятся от жира. Их злодействам нет пределов; дела сирот они не судят по справедливости, не решают в их пользу, и не защищают прав бедных.
29 Чи ж оцьо́го Я не покараю? говорить Господь. І хіба над наро́дом, як цей, не помсти́ться душа Моя?	29 Неужели Я не накажу их за это? — возвещает Господь. — Неужели Я не воздам по заслугам такому народу, как этот?
30 Чудне́ та страшне́ стало в кра́ї: пророки віщу́ють неправду, при помочі їхній панують священики, і наро́д Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому при́йде?	30 Страшное и ужасное происходит в этой стране:

Старий
завіт

Новий
завіт

Єремiя

Розділ 5

Книга пророка Иеремии

Глава 5

Єремiя

Розділ 5

Книга пророка Иеремии

Глава 5

Старий завіт

Новий завіт

Єремiя

Розділ 5

Книга пророка Иеремии

Глава 5

Єремiя

Розділ 5

Книга пророка Иеремии

Глава 5

Старий
завіт

Новий
завіт