БуттяРозділ 41 |
1 |
2 І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, — і па́слися на лузі. |
3 А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки. |
4 І корови бридкі́ виглядом і худі тілом поз'їда́ли сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон. |
5 І знову заснув він. І снилося йому вдруге, — аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих. |
6 А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром. |
7 І проковтнули ті тонкі́ колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, — а то був сон. |
8 І сталося рано, — і занепоко́ївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, — та ніхто не міг відгадати їх фараонові. |
9 І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: „Я сьогодні згадую гріхи свої. |
10 Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царсько́ї сторожі, мене й начальника пекарів. |
11 І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм зна́ченням. |
12 А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли́ йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав. |
13 І сталося, — як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив“. |
14 І послав фараон, і покликав Йо́сипа, — і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, — і він прибув до фараона. |
15 І промовив фараон до Йосипа: „Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його“. |
16 А Йосип сказав до фараона, говорячи: „Не я, — Бог дасть у відповідь мир фараонові“. |
17 І сказав фараон до Йосипа: „Бачив я в сні своїм — ось я стою на березі Річки. |
18 І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони па́слися на лузі. |
19 А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридки́х, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському. |
20 І корови худі та бридкі поз'їда́ли сім корів перших ситих. |
21 І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, — і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся. |
22 І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих. |
23 А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром. |
24 І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив“. |
25 І сказав Йо́сип до фараона: „Сон фараонів — один він. Що́ Бог робить, те Він звістив фараонові. |
26 Семеро корів добрих — то сім літ, і семеро колосків добрих — сім літ вони. А сон — один він. |
27 А сім корів худих і бридки́х, що вийшли за ними, — сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром — то бу́дуть сім літ голодних. |
28 Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що́ Бог робить, те Він показав фараонові. |
29 Ось приходять сім літ, — великий достаток у всім краї єгипетськім. |
30 А по них настануть сім літ голодних, — і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край. |
31 І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане по́тім, бо він буде дуже тяжки́й. |
32 А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її. |
33 А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею. |
34 Нехай учинить фараон, і нехай призна́чить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі. |
35 І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть. |
36 І буде та їжа на запа́с для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, — і край не буде знищений голодом“. |
37 І була ця річ добра в оча́х фараона та в очах усіх його рабів. |
38 |
39 І сказав фараон Йосипові: „Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. |
40 Ти бу́деш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь наро́д мій. Тільки троном я буду вищий від тебе“. |
41 І сказав фараон Йо́сипові: „Дивись, — я поставив тебе над усім краєм єгипетським“. |
42 І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йо́сипову, і зодягнув його в одежу віссо́нну, а на шию йому повісив золотого ланцюга. |
43 І зробив, що він їздив його другим по́возом, і кричали перед обличчям його: „Кланяйтеся!“ І поставив його над усім єгипетським краєм. |
44 І сказав фараон Йосипові: „Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім“. |
45 І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм. |
46 А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край. |
47 А земля в сім літ достатку родила на повні жмені. |
48 І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім кра́ї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньо́му. |
49 І зібрав Йо́сип збіжжя дуже багато, як мо́рський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа. |
50 А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону. |
51 І назвав Йо́сип ім'я́ перворідному: Манасі́я, бо „Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька“. |
52 А ймення другому назвав: Єфрем, бо „розмножив мене Бог у краї недолі моєї“. |
53 І скінчи́лися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї. |
54 І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб. |
55 Але виголоднів увесь єгипетський край, а наро́д став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: „Ідіть до Йосипа. Що́ він вам скаже, те робіть“. |
56 І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було́ в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї. |
57 І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі. |
БытиеГлава 41 |
1 |
2 и вот из реки поднялись семь коров — гладких и жирных — и стали пастись в тростниках. |
3 Вслед за ними вышли из Нила другие семь коров — безобразных и тощих — и встали рядом с теми на берегу реки. |
4 И безобразные, тощие коровы пожрали семь гладких, жирных коров. Тут фараон проснулся. |
5 |
6 Вслед за ними выросли еще семь колосьев — тощих и опаленных восточным ветром. |
7 Тощие колосья проглотили семь здоровых, полных колосьев. Тут фараон проснулся: это был сон. |
8 |
9 |
10 Однажды фараон разгневался на своих слуг и заключил меня и главного пекаря в доме начальника стражи. |
11 И мне, и ему в одну и ту же ночь приснился сон, и каждый сон имел свое значение. |
12 Там с нами был молодой еврей, слуга начальника стражи. Мы рассказали ему наши сны, и он истолковал их нам; каждому он дал свое толкование. |
13 И как он истолковал, так все и вышло: меня возвратили на прежнюю службу, а того посадили на кол. |
14 |
15 Фараон сказал Иосифу: |
16 |
17 |
18 и вдруг из реки поднялись семь коров, жирных и гладких, и стали пастись в тростниках. |
19 Вслед за ними поднялись семь других коров — костлявых, худых и таких безобразных, каких я никогда прежде не видел во всей земле египетской. |
20 Тощие, безобразные коровы пожрали семь жирных коров, которые вышли первыми. |
21 Но это не пошло им впрок: они остались такими же безобразными, как и прежде. Тут я проснулся. |
22 |
23 Вслед за ними выросли другие семь колосьев — сухие, тощие и опаленные восточным ветром. |
24 Тощие колосья проглотили семь полных колосьев. Я рассказал чародеям, но никто не смог дать мне объяснение. |
25 |
26 Семь хороших коров — это семь лет, и семь хороших колосьев — это семь лет; смысл тот же. |
27 Семь худых, безобразных коров, которые пришли следом — это семь лет, и так же — семь тощих колосьев, опаленных восточным ветром — это семь лет голода. |
28 |
29 В земле египетской наступают семь лет великого изобилия, |
30 а за ними последуют семь лет голода, когда все изобилие в Египте будет забыто, и голод опустошит землю. |
31 Прежнее изобилие забудется в этой земле из-за голода, который последует за ним, потому что голод будет жестокий. |
32 А то, что сон повторился фараону дважды, означает, что Бог твердо определил это и вскоре исполнит Свой замысел. |
33 |
34 Пусть фараон назначит чиновников по всей стране, чтобы они собирали пятую часть урожая в Египте в те семь лет изобилия. |
35 Пусть в те добрые годы они собирают все продовольствие, что поступает к ним, и пусть властью фараона запасают зерно и хранят его в городах. |
36 Это продовольствие будет для страны про запас, чтобы страна не погибла в те семь лет голода, которые потом будут в Египте. |
37 |
38 Фараон спросил своих приближенных: |
39 |
40 Я ставлю тебя над моим домом, и весь мой народ будет слушаться твоих приказов. Только троном я буду выше тебя. |
41 |
42 |
43 Он велел возить его в колеснице как второго после себя и кричать перед ним: «Дорогу!» Так он поставил его над всей землей Египта. |
44 |
45 |
46 |
47 В семь лет изобилия земля приносила богатый урожай. |
48 Иосиф собирал весь урожай тех семи лет изобилия в Египте и складывал его в городах; в каждом городе он складывал урожай с окрестных полей. |
49 Собранного Иосифом зерна было как песка в море, и он перестал вести ему счет, потому что сосчитать его было невозможно. |
50 |
51 Иосиф назвал своего первенца Манассия и сказал: «Это потому, что Бог дал мне забыть все мои страдания и дом моего отца». |
52 Второго сына он назвал Ефрем, сказав: «Это потому, что Бог сделал меня плодовитым в земле моего страдания». |
53 |
54 и начались семь лет голода, как Иосиф и предсказал. Голод был во всех других землях, только в земле Египта была пища. |
55 Когда весь Египет начал голодать, люди взмолились к фараону о пище, и фараон сказал египтянам: |
56 |
57 Из всех стран приходили в Египет, чтобы купить у Иосифа зерна, потому что по всему миру был жестокий голод. |
БуттяРозділ 41 |
БытиеГлава 41 |
1 |
1 |
2 І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, — і па́слися на лузі. |
2 и вот из реки поднялись семь коров — гладких и жирных — и стали пастись в тростниках. |
3 А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки. |
3 Вслед за ними вышли из Нила другие семь коров — безобразных и тощих — и встали рядом с теми на берегу реки. |
4 І корови бридкі́ виглядом і худі тілом поз'їда́ли сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон. |
4 И безобразные, тощие коровы пожрали семь гладких, жирных коров. Тут фараон проснулся. |
5 І знову заснув він. І снилося йому вдруге, — аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих. |
5 |
6 А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром. |
6 Вслед за ними выросли еще семь колосьев — тощих и опаленных восточным ветром. |
7 І проковтнули ті тонкі́ колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, — а то був сон. |
7 Тощие колосья проглотили семь здоровых, полных колосьев. Тут фараон проснулся: это был сон. |
8 І сталося рано, — і занепоко́ївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, — та ніхто не міг відгадати їх фараонові. |
8 |
9 І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: „Я сьогодні згадую гріхи свої. |
9 |
10 Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царсько́ї сторожі, мене й начальника пекарів. |
10 Однажды фараон разгневался на своих слуг и заключил меня и главного пекаря в доме начальника стражи. |
11 І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм зна́ченням. |
11 И мне, и ему в одну и ту же ночь приснился сон, и каждый сон имел свое значение. |
12 А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли́ йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав. |
12 Там с нами был молодой еврей, слуга начальника стражи. Мы рассказали ему наши сны, и он истолковал их нам; каждому он дал свое толкование. |
13 І сталося, — як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив“. |
13 И как он истолковал, так все и вышло: меня возвратили на прежнюю службу, а того посадили на кол. |
14 І послав фараон, і покликав Йо́сипа, — і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, — і він прибув до фараона. |
14 |
15 І промовив фараон до Йосипа: „Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його“. |
15 Фараон сказал Иосифу: |
16 А Йосип сказав до фараона, говорячи: „Не я, — Бог дасть у відповідь мир фараонові“. |
16 |
17 І сказав фараон до Йосипа: „Бачив я в сні своїм — ось я стою на березі Річки. |
17 |
18 І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони па́слися на лузі. |
18 и вдруг из реки поднялись семь коров, жирных и гладких, и стали пастись в тростниках. |
19 А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридки́х, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському. |
19 Вслед за ними поднялись семь других коров — костлявых, худых и таких безобразных, каких я никогда прежде не видел во всей земле египетской. |
20 І корови худі та бридкі поз'їда́ли сім корів перших ситих. |
20 Тощие, безобразные коровы пожрали семь жирных коров, которые вышли первыми. |
21 І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, — і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся. |
21 Но это не пошло им впрок: они остались такими же безобразными, как и прежде. Тут я проснулся. |
22 І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих. |
22 |
23 А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром. |
23 Вслед за ними выросли другие семь колосьев — сухие, тощие и опаленные восточным ветром. |
24 І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив“. |
24 Тощие колосья проглотили семь полных колосьев. Я рассказал чародеям, но никто не смог дать мне объяснение. |
25 І сказав Йо́сип до фараона: „Сон фараонів — один він. Що́ Бог робить, те Він звістив фараонові. |
25 |
26 Семеро корів добрих — то сім літ, і семеро колосків добрих — сім літ вони. А сон — один він. |
26 Семь хороших коров — это семь лет, и семь хороших колосьев — это семь лет; смысл тот же. |
27 А сім корів худих і бридки́х, що вийшли за ними, — сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром — то бу́дуть сім літ голодних. |
27 Семь худых, безобразных коров, которые пришли следом — это семь лет, и так же — семь тощих колосьев, опаленных восточным ветром — это семь лет голода. |
28 Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що́ Бог робить, те Він показав фараонові. |
28 |
29 Ось приходять сім літ, — великий достаток у всім краї єгипетськім. |
29 В земле египетской наступают семь лет великого изобилия, |
30 А по них настануть сім літ голодних, — і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край. |
30 а за ними последуют семь лет голода, когда все изобилие в Египте будет забыто, и голод опустошит землю. |
31 І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане по́тім, бо він буде дуже тяжки́й. |
31 Прежнее изобилие забудется в этой земле из-за голода, который последует за ним, потому что голод будет жестокий. |
32 А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її. |
32 А то, что сон повторился фараону дважды, означает, что Бог твердо определил это и вскоре исполнит Свой замысел. |
33 А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею. |
33 |
34 Нехай учинить фараон, і нехай призна́чить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі. |
34 Пусть фараон назначит чиновников по всей стране, чтобы они собирали пятую часть урожая в Египте в те семь лет изобилия. |
35 І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть. |
35 Пусть в те добрые годы они собирают все продовольствие, что поступает к ним, и пусть властью фараона запасают зерно и хранят его в городах. |
36 І буде та їжа на запа́с для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, — і край не буде знищений голодом“. |
36 Это продовольствие будет для страны про запас, чтобы страна не погибла в те семь лет голода, которые потом будут в Египте. |
37 І була ця річ добра в оча́х фараона та в очах усіх його рабів. |
37 |
38 |
38 Фараон спросил своих приближенных: |
39 І сказав фараон Йосипові: „Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. |
39 |
40 Ти бу́деш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь наро́д мій. Тільки троном я буду вищий від тебе“. |
40 Я ставлю тебя над моим домом, и весь мой народ будет слушаться твоих приказов. Только троном я буду выше тебя. |
41 І сказав фараон Йо́сипові: „Дивись, — я поставив тебе над усім краєм єгипетським“. |
41 |
42 І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йо́сипову, і зодягнув його в одежу віссо́нну, а на шию йому повісив золотого ланцюга. |
42 |
43 І зробив, що він їздив його другим по́возом, і кричали перед обличчям його: „Кланяйтеся!“ І поставив його над усім єгипетським краєм. |
43 Он велел возить его в колеснице как второго после себя и кричать перед ним: «Дорогу!» Так он поставил его над всей землей Египта. |
44 І сказав фараон Йосипові: „Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім“. |
44 |
45 І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм. |
45 |
46 А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край. |
46 |
47 А земля в сім літ достатку родила на повні жмені. |
47 В семь лет изобилия земля приносила богатый урожай. |
48 І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім кра́ї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньо́му. |
48 Иосиф собирал весь урожай тех семи лет изобилия в Египте и складывал его в городах; в каждом городе он складывал урожай с окрестных полей. |
49 І зібрав Йо́сип збіжжя дуже багато, як мо́рський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа. |
49 Собранного Иосифом зерна было как песка в море, и он перестал вести ему счет, потому что сосчитать его было невозможно. |
50 А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону. |
50 |
51 І назвав Йо́сип ім'я́ перворідному: Манасі́я, бо „Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька“. |
51 Иосиф назвал своего первенца Манассия и сказал: «Это потому, что Бог дал мне забыть все мои страдания и дом моего отца». |
52 А ймення другому назвав: Єфрем, бо „розмножив мене Бог у краї недолі моєї“. |
52 Второго сына он назвал Ефрем, сказав: «Это потому, что Бог сделал меня плодовитым в земле моего страдания». |
53 І скінчи́лися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї. |
53 |
54 І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб. |
54 и начались семь лет голода, как Иосиф и предсказал. Голод был во всех других землях, только в земле Египта была пища. |
55 Але виголоднів увесь єгипетський край, а наро́д став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: „Ідіть до Йосипа. Що́ він вам скаже, те робіть“. |
55 Когда весь Египет начал голодать, люди взмолились к фараону о пище, и фараон сказал египтянам: |
56 І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було́ в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї. |
56 |
57 І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі. |
57 Из всех стран приходили в Египет, чтобы купить у Иосифа зерна, потому что по всему миру был жестокий голод. |