Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 15

1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.

2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.

3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?

5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.

6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.

7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...

8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?

9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“

10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.

11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.

12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.

15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.

16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.

17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!

18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.

19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.

20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.

22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.

23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,

24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.

25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.

26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“

27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.

28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.

30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.

31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“

Евангелие от Луки

Глава 15

1 Послушать Иисуса собирались все сборщики налогов и другие грешники.

2 Фарисеи же и учители Закона недовольно переговаривались: — Он общается с грешниками и ест вместе с ними.

3 Тогда Иисус рассказал им притчу:

4 — Предположим, у кого-либо из вас есть сто овец, и одна из них заблудилась. Разве он не оставит девяносто девять в пустыне и не пойдет искать заблудившуюся до тех пор, пока не найдет?

5 И когда он найдет ее, то с радостью возьмет к себе на плечи.

6 И когда он придет домой, то созовет своих друзей и соседей и скажет им: «Порадуйтесь со мной, потому что я нашел мою пропавшую овцу!»

7 Говорю вам, что на небе будет больше радости об одном раскаявшемся грешнике, чем о девяноста девяти праведниках, не нуждающихся в покаянии.

8 Или если у женщины есть десять серебряных монет и она одну из них потеряет, разве она не зажжет свечу и не станет выметать из всех углов до тех пор, пока не найдет ее?

9 И когда она ее найдет, то созовет подруг и соседок и скажет: «Порадуйтесь со мной, я нашла мою потерянную монету».

10 Итак, Я говорю вам, что Божьи ангелы радуются даже об одном раскаивающемся грешнике!

11 Иисус продолжал: — У одного человека было два сына.

12 Младший сказал отцу: «Отец, дай мне ту часть наследства, которая причитается мне». И отец разделил имущество между сыновьями.

13 Через несколько дней младший сын собрал все, что у него было, и отправился в далекую страну. Там он растратил все свои средства, ведя распутную жизнь.

14 Когда у него уже ничего не осталось, в той стране начался сильный голод, и он оказался в нужде.

15 Тогда он пошел и нанялся к одному из жителей той страны, а тот послал его на свои поля пасти свиней.

16 Он так голодал, что рад был набить желудок хоть стручками, которыми кормили свиней, но и тех ему не давали.

17 И, опомнившись, он сказал: «Сколько наемных работников в доме моего отца, и у них пища в избытке, а я здесь умираю от голода!

18 Пойду, вернусь к моему отцу и скажу ему: „Отец! Согрешил я против Неба и против тебя.

19 Я больше не достоин называться твоим сыном, обращайся со мной как с одним из своих батраков“».

20 И он встал и пошел к своему отцу. Когда он был еще далеко, отец увидел его, и ему стало жалко сына. Он побежал к нему навстречу, обнял его и стал целовать.

21 Сын сказал ему: «Отец! Согрешил я против Неба и против тебя. Я больше не достоин называться твоим сыном».

22 Но отец сказал своим слугам: «Идите быстрее, принесите лучшую одежду и оденьте его. Наденьте ему на палец перстень и обуйте его в сандалии.

23 Приведите откормленного теленка и зарежьте его, устроим пир и будем веселиться.

24 Ведь мой сын был мертв, и вот он опять жив! Он был потерян и нашелся!» И они начали веселиться.

25 А старший сын в это время был в поле. Когда он подходил к дому, то услышал, что в доме музыка и танцы.

26 Он подозвал одного из слуг и спросил его, что происходит.

27 «Твой брат пришел, — ответил ему тот, — и твой отец зарезал откормленного теленка, потому что его сын вернулся живым и здоровым».

28 Старший сын рассердился и не захотел зайти в дом. Тогда отец вышел и стал его уговаривать.

29 Но сын ответил: «Все эти годы я работал на тебя, как слуга, и всегда исполнял то, что ты говорил. Ты же никогда не дал мне даже козленка, чтобы я мог повеселиться с друзьями.

30 Но когда этот твой сын, который растратил твое имущество с блудницами, пришел домой, ты зарезал для него откормленного теленка!»

31 «Сынок, — сказал тогда отец, — ты ведь всегда со мной, и все, что у меня есть, — все твое.

32 Но мы должны веселиться и радоваться, ведь твой брат был мертв и ожил, был потерян и нашелся!»

Вiд Луки Розділ 15	Евангелие от Луки Глава 15
1 Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.	1 Послушать Иисуса собирались все сборщики налогов и другие грешники.
2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.	2 Фарисеи же и учители Закона недовольно переговаривались: — Он общается с грешниками и ест вместе с ними.
3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:	3 Тогда Иисус рассказал им притчу:
4 „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?	4 — Предположим, у кого-либо из вас есть сто овец, и одна из них заблудилась. Разве он не оставит девяносто девять в пустыне и не пойдет искать заблудившуюся до тех пор, пока не найдет?
5 А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.	5 И когда он найдет ее, то с радостью возьмет к себе на плечи.
6 І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.	6 И когда он придет домой, то созовет своих друзей и соседей и скажет им: «Порадуйтесь со мной, потому что я нашел мою пропавшую овцу!»
7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...	7 Говорю вам, что на небе будет больше радости об одном раскаявшемся грешнике, чем о девяноста девяти праведниках, не нуждающихся в покаянии.
8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?	8 Или если у женщины есть десять серебряных монет и она одну из них потеряет, разве она не зажжет свечу и не станет выметать из всех углов до тех пор, пока не найдет ее?
9 А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“	9 И когда она ее найдет, то созовет подруг и соседок и скажет: «Порадуйтесь со мной, я нашла мою потерянную монету».
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.	10 Итак, Я говорю вам, что Божьи ангелы радуются даже об одном раскаивающемся грешнике!
11 І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.	11 Иисус продолжал: — У одного человека было два сына.
12 І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.	12 Младший сказал отцу: «Отец, дай мне ту часть наследства, которая причитается мне». И отец разделил имущество между сыновьями.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.	13 Через несколько дней младший сын собрал все, что у него было, и отправился в далекую страну. Там он растратил все свои средства, ведя распутную жизнь.
14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.	14 Когда у него уже ничего не осталось, в той стране начался сильный голод, и он оказался в нужде.
15 І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.	15 Тогда он пошел и нанялся к одному из жителей той страны, а тот послал его на свои поля пасти свиней.
16 I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.	16 Он так голодал, что рад был набить желудок хоть стручками, которыми кормили свиней, но и тех ему не давали.
17 Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!	17 И, опомнившись, он сказал: «Сколько наемных работников в доме моего отца, и у них пища в избытке, а я здесь умираю от голода!
18 Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.	18 Пойду, вернусь к моему отцу и скажу ему: „Отец! Согрешил я против Неба и против тебя.
19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.	19 Я больше не достоин называться твоим сыном, обращайся со мной как с одним из своих батраков“».
20 І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!	20 И он встал и пошел к своему отцу. Когда он был еще далеко, отец увидел его, и ему стало жалко сына. Он побежал к нему навстречу, обнял его и стал целовать.
21 І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.	21 Сын сказал ему: «Отец! Согрешил я против Неба и против тебя. Я больше не достоин называться твоим сыном».
22 А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.	22 Но отец сказал своим слугам: «Идите быстрее, принесите лучшую одежду и оденьте его. Наденьте ему на палец перстень и обуйте его в сандалии.
23 Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,	23 Приведите откормленного теленка и зарежьте его, устроим пир и будем веселиться.
24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.	24 Ведь мой сын был мертв, и вот он опять жив! Он был потерян и нашелся!» И они начали веселиться.
25 А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.	25 А старший сын в это время был в поле. Когда он подходил к дому, то услышал, что в доме музыка и танцы.
26 І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“	26 Он подозвал одного из слуг и спросил его, что происходит.
27 А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.	27 «Твой брат пришел, — ответил ему тот, — и твой отец зарезал откормленного теленка, потому что его сын вернулся живым и здоровым».
28 І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.	28 Старший сын рассердился и не захотел зайти в дом. Тогда отец вышел и стал его уговаривать.
29 А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.	29 Но сын ответил: «Все эти годы я работал на тебя, как слуга, и всегда исполнял то, что ты говорил. Ты же никогда не дал мне даже козленка, чтобы я мог повеселиться с друзьями.
30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.	30 Но когда этот твой сын, который растратил твое имущество с блудницами, пришел домой, ты зарезал для него откормленного теленка!»
31 І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!	31 «Сынок, — сказал тогда отец, — ты ведь всегда со мной, и все, что у меня есть, — все твое.
32 Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“	32 Но мы должны веселиться и радоваться, ведь твой брат был мертв и ожил, был потерян и нашелся!»

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 15

Евангелие от Луки

Глава 15

Вiд Луки

Розділ 15

Евангелие от Луки

Глава 15

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 15

Евангелие от Луки

Глава 15

Вiд Луки

Розділ 15

Евангелие от Луки

Глава 15

Старий
завіт

Новий
завіт