Числа

Розділ 21

1 І почув ханаане́янин, цар Ара́ду, що сидів на полу́дні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, — і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полоне́них.

2 І склав Ізраїль обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти наро́д той у мою руку, то я вчиню́ їхні міста закля́ттям“.

3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, — і дав йому ханаане́янина, і він учинив закля́ттям їх та їхні міста, і назвав ім'я́ тому містові: Хорма.

4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едо́мський край. І підупала душа того наро́ду в тій дорозі.

5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: „На́що ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обри́дла ця непридатна ї́жа“.

6 І послав Господь на той наро́д зміїв сара́фів, і вони кусали наро́д. І померло багато народу з Ізраїля.

7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: „Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв“. І молився Мойсей за народ.

8 І сказав Господь до Мойсея: „Зроби собі сара́фа, і вистав його на жерди́ні. І станеться, — кожен поку́саний, як погляне на нього, то буде жити“.

9 І зробив Мойсей мідяно́го змія, і виставив його на жерди́ні. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяно́го змія — і жив!

10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборува́ли в Овоті.

11 І рушили вони з Овоту, і таборува́ли в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від схо́ду сонця.

12 Звідти вони рушили, і таборува́ли в долині Зереду.

13 Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон — границя Моаву між Моавом та аморе́янином.

14 Тому розповідається в „Книжці воєн Господніх“: „Вагев у Суфі, і потоки Арнону,

15 і спад потоків, що збо́чив на місце Ару, і на моавську границю опертий“.

16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: „Збери наро́д, і нехай Я дам їм воду“.

17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: „Піднесися, крини́це, співайте про неї!

18 Криниця, — вельмо́жі копали її, її викопали наро́дні достойники бе́рлом, жезла́ми своїми“. А з Мідбару до Маттани,

19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,

20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що зве́рнена до пустині.

21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморе́йського царя, говорячи:

22 „Нехай я перейду́ в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, — ми підемо царсько́ю дорогою, аж поки пере́йдемо землю твою“.

23 І не дав Сиго́н Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.

24 І вдарив його Ізраїль ві́стрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз — границя синів Аммону.

25 І позабирав Ізраїль усі ті міста́. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.

26 Бо Хешбо́н — місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.

27 Тому й розповідають кобзарі: „Підіть до Хешбо́ну, — нехай він збуду́ється, і хай міцно поставиться місто Сиго́нове.

28 Бо вийшов огонь із Хешбо́ну, а по́лум'я з міста Сигонового, — він місто моавське пожер, волода́рів арнонських висот.

29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, наро́де Кемо́шів! Він зробив був синів своїх утікача́ми, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.

30 I розбили ми їх, — згинув Хешбон до Дівону, і ми попусто́шили аж до Нофаху, що аж до Медви́“.

31 І Ізраїль осів в аморейському краї.

32 І послав Мойсей розвідати про Язера, — і вони здобули́ його залежні міста, і заволоділи аморе́янином, що жив там.

33 І повернулись вони, і пішли доро́гою Башану. І вийшов Оґ, цар баша́нський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

34 І сказав Господь до Мойсея: „Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.

35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.

Числа

Глава 21

1 Когда ханаанский царь Арада, расположенного в Негеве, услышал, что Израиль идет по атаримской дороге, он напал на израильтян и взял некоторых из них в плен.

2 Тогда Израиль дал Господу обет: — Если Ты отдашь этот народ в наши руки, мы полностью уничтожим его города.

3 Господь услышал мольбу израильтян и отдал им во власть хананеев. Они полностью уничтожили их с их городами. Так это место было названо Хорма.

4 От горы Ор они тронулись в путь по дороге к Красному морю, чтобы обойти Эдом. Но в пути народ пал духом;

5 они роптали на Бога и на Моисея: — Зачем вы вывели нас из Египта? Чтобы мы умерли в пустыне? Хлеба нет! Воды нет! А эта убогая пища нам противна!

6 Тогда Господь наслал на них ядовитых змей; они жалили израильтян, и многие умерли.

7 Народ пришел к Моисею и сказал: — Мы согрешили, когда роптали на Господа и на тебя. Помолись, чтобы Господь избавил нас от змей. Моисей помолился за народ,

8 и Господь сказал Моисею: — Сделай змея и укрепи его на шесте: всякий ужаленный посмотрит на него и останется жить.

9 Моисей сделал медного змея и укрепил его на шесте. И когда змея жалила человека, он, взглянув на медного змея, оставался жив.

10 Израильтяне двинулись дальше и остановились в Овоте.

11 Они тронулись в путь из Овота и остановились в Ийе-Авариме, в пустыне, что против Моава, к восходу солнца.

12 Оттуда они двинулись дальше и остановились в долине Заред.

13 Оттуда они двинулись дальше и остановились на другой стороне реки Арнона, в пустыне, которая простирается от рубежей аморреев (Арнон — это граница Моава, между Моавом и аморреями).

14 Вот почему в «Книге Господних войн» упоминается:

15 «Вагеб в Суфе и притоки Арнона, и склоны ущелий, что тянутся к местности Ар и лежат вдоль границ Моава».

16 Оттуда они продолжили путь к Беэру, колодцу, где Господь сказал Моисею: — Собери народ, и Я дам им воду.

17 Тогда Израиль пел эту песню: «Наполняйся, колодец! Пойте о нем,

18 о колодце, что выкопали вожди, вырыла знать народа скипетрами и жезлами». Они пошли из пустыни в Маттану,

19 из Маттаны в Нахалиил, из Нахалиила в Бамот,

20 а из Бамота в долину Моава, где высится над пустыней вершина Фасги.

21 Израиль послал вестников, чтобы сказать Сигону, царю аморреев:

22 — Позволь нам пройти через твою страну. Мы не свернем ни на поле, ни в виноградник, не будем пить воду из колодцев. Мы будем идти по Царской дороге, пока не пройдем через твою землю.

23 Но Сигон не позволил Израилю пройти через свою землю. Он собрал войско и выступил в пустыню навстречу Израилю. Подойдя к Иахацу, он сразился с Израилем.

24 Но Израиль предал его мечу и завладел его землей от реки Арнона до реки Яббока, до аммонитян, потому что граница аммонитян была укреплена.

25 Израиль захватил все города аморреев и занял их, включая Хешбон с окрестными поселениями.

26 Хешбон был столицей Сигона, царя аморреев, который воевал с прежним царем Моава и отнял у него всю его землю до самого Арнона.

27 Вот почему сказители поют: «Идите в Хешбон — пусть будет отстроен; пусть встанет из праха город Сигона!

28 Полыхает огонь из Хешбона, пышет пламя из города Сигона. Оно пожрало Ар-Моав, хозяев высот Арнона.

29 Горе тебе, Моав! Сгинул ты, народ Кемоша! Сыновей своих беженцами он сделал, дочерей своих — пленницами Сигона, царя аморреев.

30 Сгинуло твое потомство от Хешбона до Дивона. Мы до Нофаха разоряли, что простерлась до Медевы».

31 Так Израиль поселился на земле аморреев.

32 Моисей послал разведчиков в Иазер, и израильтяне захватили села вокруг него, выгнав из них аморреев.

33 Потом они повернули и поднялись по дороге к Башану. Ог, царь Башана, выступил со всем своим войском им навстречу, чтобы сразиться с ними у города Эдреи.

34 Господь сказал Моисею: — Не бойся его, потому что Я предал его в твои руки со всем его войском и землей. Сделай с ним то же, что и с Сигоном, царем аморреев, который правил в Хешбоне.

35 Они убили его вместе с его сыновьями и всем войском, не оставив в живых никого, и завладели его землей.

Числа

Розділ 21

Числа

Глава 21

1 І почув ханаане́янин, цар Ара́ду, що сидів на полу́дні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, — і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полоне́них.

1 Когда ханаанский царь Арада, расположенного в Негеве, услышал, что Израиль идет по атаримской дороге, он напал на израильтян и взял некоторых из них в плен.

2 І склав Ізраїль обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти наро́д той у мою руку, то я вчиню́ їхні міста закля́ттям“.

2 Тогда Израиль дал Господу обет: — Если Ты отдашь этот народ в наши руки, мы полностью уничтожим его города.

3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, — і дав йому ханаане́янина, і він учинив закля́ттям їх та їхні міста, і назвав ім'я́ тому містові: Хорма.

3 Господь услышал мольбу израильтян и отдал им во власть хананеев. Они полностью уничтожили их с их городами. Так это место было названо Хорма.

4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едо́мський край. І підупала душа того наро́ду в тій дорозі.

4 От горы Ор они тронулись в путь по дороге к Красному морю, чтобы обойти Эдом. Но в пути народ пал духом;

5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: „На́що ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обри́дла ця непридатна ї́жа“.

5 они роптали на Бога и на Моисея: — Зачем вы вывели нас из Египта? Чтобы мы умерли в пустыне? Хлеба нет! Воды нет! А эта убогая пища нам противна!

6 І послав Господь на той наро́д зміїв сара́фів, і вони кусали наро́д. І померло багато народу з Ізраїля.

6 Тогда Господь наслал на них ядовитых змей; они жалили израильтян, и многие умерли.

7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: „Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв“. І молився Мойсей за народ.

7 Народ пришел к Моисею и сказал: — Мы согрешили, когда роптали на Господа и на тебя. Помолись, чтобы Господь избавил нас от змей. Моисей помолился за народ,

8 І сказав Господь до Мойсея: „Зроби собі сара́фа, і вистав його на жерди́ні. І станеться, — кожен поку́саний, як погляне на нього, то буде жити“.

8 и Господь сказал Моисею: — Сделай змея и укрепи его на шесте: всякий ужаленный посмотрит на него и останется жить.

9 І зробив Мойсей мідяно́го змія, і виставив його на жерди́ні. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяно́го змія — і жив!

9 Моисей сделал медного змея и укрепил его на шесте. И когда змея жалила человека, он, взглянув на медного змея, оставался жив.

10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборува́ли в Овоті.

10 Израильтяне двинулись дальше и остановились в Овоте.

11 І рушили вони з Овоту, і таборува́ли в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від схо́ду сонця.

11 Они тронулись в путь из Овота и остановились в Ийе-Авариме, в пустыне, что против Моава, к восходу солнца.

12 Звідти вони рушили, і таборува́ли в долині Зереду.

12 Оттуда они двинулись дальше и остановились в долине Заред.

13 Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон — границя Моаву між Моавом та аморе́янином.

13 Оттуда они двинулись дальше и остановились на другой стороне реки Арнона, в пустыне, которая простирается от рубежей аморреев (Арнон — это граница Моава, между Моавом и аморреями).

14 Тому розповідається в „Книжці воєн Господніх“: „Вагев у Суфі, і потоки Арнону,

14 Вот почему в «Книге Господних войн» упоминается:

15 і спад потоків, що збо́чив на місце Ару, і на моавську границю опертий“.

15 «Вагеб в Суфе и притоки Арнона, и склоны ущелий, что тянутся к местности Ар и лежат вдоль границ Моава».

16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: „Збери наро́д, і нехай Я дам їм воду“.

16 Оттуда они продолжили путь к Беэру, колодцу, где Господь сказал Моисею: — Собери народ, и Я дам им воду.

17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: „Піднесися, крини́це, співайте про неї!

17 Тогда Израиль пел эту песню: «Наполняйся, колодец! Пойте о нем,

18 Криниця, — вельмо́жі копали її, її викопали наро́дні достойники бе́рлом, жезла́ми своїми“. А з Мідбару до Маттани,

18 о колодце, что выкопали вожди, вырыла знать народа скипетрами и жезлами». Они пошли из пустыни в Маттану,

19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,

19 из Маттаны в Нахалиил, из Нахалиила в Бамот,

20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що зве́рнена до пустині.

20 а из Бамота в долину Моава, где высится над пустыней вершина Фасги.

21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморе́йського царя, говорячи:

21 Израиль послал вестников, чтобы сказать Сигону, царю аморреев:

22 „Нехай я перейду́ в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, — ми підемо царсько́ю дорогою, аж поки пере́йдемо землю твою“.

22 — Позволь нам пройти через твою страну. Мы не свернем ни на поле, ни в виноградник, не будем пить воду из колодцев. Мы будем идти по Царской дороге, пока не пройдем через твою землю.

23 І не дав Сиго́н Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.

23 Но Сигон не позволил Израилю пройти через свою землю. Он собрал войско и выступил в пустыню навстречу Израилю. Подойдя к Иахацу, он сразился с Израилем.

24 І вдарив його Ізраїль ві́стрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз — границя синів Аммону.

24 Но Израиль предал его мечу и завладел его землей от реки Арнона до реки Яббока, до аммонитян, потому что граница аммонитян была укреплена.

25 І позабирав Ізраїль усі ті міста́. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.

25 Израиль захватил все города аморреев и занял их, включая Хешбон с окрестными поселениями.

26 Бо Хешбо́н — місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.

26 Хешбон был столицей Сигона, царя аморреев, который воевал с прежним царем Моава и отнял у него всю его землю до самого Арнона.

27 Тому й розповідають кобзарі: „Підіть до Хешбо́ну, — нехай він збуду́ється, і хай міцно поставиться місто Сиго́нове.

27 Вот почему сказители поют: «Идите в Хешбон — пусть будет отстроен; пусть встанет из праха город Сигона!

28 Бо вийшов огонь із Хешбо́ну, а по́лум'я з міста Сигонового, — він місто моавське пожер, волода́рів арнонських висот.

28 Полыхает огонь из Хешбона, пышет пламя из города Сигона. Оно пожрало Ар-Моав, хозяев высот Арнона.

29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, наро́де Кемо́шів! Він зробив був синів своїх утікача́ми, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.

29 Горе тебе, Моав! Сгинул ты, народ Кемоша! Сыновей своих беженцами он сделал, дочерей своих — пленницами Сигона, царя аморреев.

30 I розбили ми їх, — згинув Хешбон до Дівону, і ми попусто́шили аж до Нофаху, що аж до Медви́“.

30 Сгинуло твое потомство от Хешбона до Дивона. Мы до Нофаха разоряли, что простерлась до Медевы».

31 І Ізраїль осів в аморейському краї.

31 Так Израиль поселился на земле аморреев.

32 І послав Мойсей розвідати про Язера, — і вони здобули́ його залежні міста, і заволоділи аморе́янином, що жив там.

32 Моисей послал разведчиков в Иазер, и израильтяне захватили села вокруг него, выгнав из них аморреев.

33 І повернулись вони, і пішли доро́гою Башану. І вийшов Оґ, цар баша́нський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

33 Потом они повернули и поднялись по дороге к Башану. Ог, царь Башана, выступил со всем своим войском им навстречу, чтобы сразиться с ними у города Эдреи.

34 І сказав Господь до Мойсея: „Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.

34 Господь сказал Моисею: — Не бойся его, потому что Я предал его в твои руки со всем его войском и землей. Сделай с ним то же, что и с Сигоном, царем аморреев, который правил в Хешбоне.

35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.

35 Они убили его вместе с его сыновьями и всем войском, не оставив в живых никого, и завладели его землей.