Вiд Матвiя

Розділ 20

1 Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.

2 Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.

3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

4 та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.

5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

6 А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“

7 Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.

8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.

9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.

10 Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.

11 А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,

12 кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.

13 А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?

14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.

15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“

16 Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“

17 Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив:

18 „Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його.

19 І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“

20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

21 А Він їй сказав: „Чого хочеш?“ Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.

22 А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся)?“ „Вони кажуть Йому: „Можемо“.

23 Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу (і бу́дете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“.

24 Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів.

25 А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

26 Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.

27 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.

28 Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

29 Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий.

30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

31 Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

32 Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“

33 Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“

34 І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

Евангелие от Матфея

Глава 20

1 «Царство Небесное подобно человеку, владевшему участком земли, который вышел рано утром нанять работников на свой виноградник.

2 Договорившись с работниками за динарий в день, он послал их на свой виноградник.

3 Около девяти часов утра он проходил мимо рыночной площади и увидел там несколько человек, которые стояли, ничего не делая.

4 Владелец виноградника сказал им: „Пойдите тоже ко мне в виноградник, и я заплачу вам по справедливости”.

5 И они пошли. Около полудня он снова пошёл туда же, а потом около трёх часов и сделал то же самое.

6 Около пяти часов он снова туда вернулся и, увидев других, стоящих там, спросил: „Почему вы стоите здесь целый день без дела?”

7 Они ответили: „Потому что никто не нанял нас”. Он сказал им: „Вы тоже идите ко мне в виноградник”.

8 Когда наступил вечер, владелец виноградника сказал своему управителю: „Позови всех работников и расплатись с ними, начав с последних и заканчивая первыми”.

9 Когда пришли те, кого он нанял около пяти часов, то каждый получил по динарию.

10 Те, кого наняли первыми, считали, что им положено больше, но каждый из них тоже получил по одному динарию.

11 Получив плату, они стали жаловаться хозяину виноградника:

12 „Эти последние работали только один час, а ты приравнял их к нам, а ведь мы сделали основную работу и терпели зной целый день!”

13 В ответ он сказал одному из них: „Друг, я с тобой справедлив. Разве ты не согласился работать на меня за динарий?

14 Возьми, что тебе положено, и иди своей дорогой, а я желаю дать этому последнему столько же, сколько тебе.

15 Разве я не вправе распоряжаться, как мне угодно тем, что мне принадлежит? Или тебя гложет зависть потому, что я щедр?”

16 Вот так и последние будут первыми, а первые — последними».

17 По дороге в Иерусалим Иисус отвёл двенадцать Своих учеников в сторону и сказал им:

18 «Послушайте, мы идём в Иерусалим, где Сын Человеческий будет передан в руки главных священников и законоучителей, и они осудят Его на смерть, и предадут язычникам.

19 и передадут Его язычникам на осмеяние и бичевание, а затем распнут Его на кресте. Но на третий день Он воскреснет».

20 В то время к Иисусу пришла жена Зеведея с сыновьями и, поклонившись, обратилась к Нему с просьбой.

21 Иисус спросил у неё: «Чего ты хочешь?» Она ответила: «Обещай мне, что в Царстве Твоём эти двое моих сыновей сядут один по правую, а другой по левую руку от Тебя».

22 Но Иисус сказал сыновьям в ответ: «Вы не понимаете, о чём просите. Разве вы можете выпить горькую чашу, которую Мне придётся выпить?» И они ответили Ему: «Да, можем».

23 Он сказал им: «Вы действительно выпьете горькую чашу, которую Я пью, но сесть по правую или по левую руку от Меня — это не в Моей власти. Эти места для тех, кому приготовил их Мой Отец».

24 Услышав это, остальные десять учеников вознегодовали на двух братьев.

25 Но Иисус призвал их к Себе и сказал: «Вы знаете, что у язычников правители любят демонстрировать свою власть над народом, а вельможи — своё господство над людьми.

26 Но не так должно быть среди вас. Тот, кто хочет быть главным среди вас, должен стать вашим слугой,

27 и тот, кто хочет быть первым, должен стать вашим рабом,

28 подобно тому как Сын Человеческий пришёл не для того, чтобы Ему служили, но чтобы Самому служить и отдать Свою жизнь как выкуп за спасение многих жизней».

29 Когда Иисус и Его ученики уходили из Иерихона, толпы народа следовали за Ним.

30 Двое слепых, сидевших у дороги, услышав, что Иисус проходит мимо, закричали: «Господи, Сын Давидов, смилуйся над нами!»

31 Когда же толпа стала осуждать их, пытаясь заставить их замолчать, они стали ещё громче кричать: «Господи, Сын Давидов, смилуйся над нами!»

32 Тогда Иисус остановился и спросил их: «Что вы хотите, чтобы Я сделал для вас?»

33 Они ответили: «Господи, мы хотим обрести зрение».

34 Движимый состраданием, Иисус коснулся их глаз, и к ним тотчас вернулось зрение, и они последовали за Ним.

Вiд Матвiя

Розділ 20

Евангелие от Матфея

Глава 20

1 Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.

1 «Царство Небесное подобно человеку, владевшему участком земли, который вышел рано утром нанять работников на свой виноградник.

2 Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.

2 Договорившись с работниками за динарий в день, он послал их на свой виноградник.

3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

3 Около девяти часов утра он проходил мимо рыночной площади и увидел там несколько человек, которые стояли, ничего не делая.

4 та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.

4 Владелец виноградника сказал им: „Пойдите тоже ко мне в виноградник, и я заплачу вам по справедливости”.

5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

5 И они пошли. Около полудня он снова пошёл туда же, а потом около трёх часов и сделал то же самое.

6 А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“

6 Около пяти часов он снова туда вернулся и, увидев других, стоящих там, спросил: „Почему вы стоите здесь целый день без дела?”

7 Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.

7 Они ответили: „Потому что никто не нанял нас”. Он сказал им: „Вы тоже идите ко мне в виноградник”.

8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.

8 Когда наступил вечер, владелец виноградника сказал своему управителю: „Позови всех работников и расплатись с ними, начав с последних и заканчивая первыми”.

9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.

9 Когда пришли те, кого он нанял около пяти часов, то каждый получил по динарию.

10 Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.

10 Те, кого наняли первыми, считали, что им положено больше, но каждый из них тоже получил по одному динарию.

11 А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,

11 Получив плату, они стали жаловаться хозяину виноградника:

12 кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.

12 „Эти последние работали только один час, а ты приравнял их к нам, а ведь мы сделали основную работу и терпели зной целый день!”

13 А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?

13 В ответ он сказал одному из них: „Друг, я с тобой справедлив. Разве ты не согласился работать на меня за динарий?

14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.

14 Возьми, что тебе положено, и иди своей дорогой, а я желаю дать этому последнему столько же, сколько тебе.

15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“

15 Разве я не вправе распоряжаться, как мне угодно тем, что мне принадлежит? Или тебя гложет зависть потому, что я щедр?”

16 Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“

16 Вот так и последние будут первыми, а первые — последними».

17 Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив:

17 По дороге в Иерусалим Иисус отвёл двенадцать Своих учеников в сторону и сказал им:

18 „Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його.

18 «Послушайте, мы идём в Иерусалим, где Сын Человеческий будет передан в руки главных священников и законоучителей, и они осудят Его на смерть, и предадут язычникам.

19 І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“

19 и передадут Его язычникам на осмеяние и бичевание, а затем распнут Его на кресте. Но на третий день Он воскреснет».

20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

20 В то время к Иисусу пришла жена Зеведея с сыновьями и, поклонившись, обратилась к Нему с просьбой.

21 А Він їй сказав: „Чого хочеш?“ Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.

21 Иисус спросил у неё: «Чего ты хочешь?» Она ответила: «Обещай мне, что в Царстве Твоём эти двое моих сыновей сядут один по правую, а другой по левую руку от Тебя».

22 А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся)?“ „Вони кажуть Йому: „Можемо“.

22 Но Иисус сказал сыновьям в ответ: «Вы не понимаете, о чём просите. Разве вы можете выпить горькую чашу, которую Мне придётся выпить?» И они ответили Ему: «Да, можем».

23 Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу (і бу́дете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“.

23 Он сказал им: «Вы действительно выпьете горькую чашу, которую Я пью, но сесть по правую или по левую руку от Меня — это не в Моей власти. Эти места для тех, кому приготовил их Мой Отец».

24 Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів.

24 Услышав это, остальные десять учеников вознегодовали на двух братьев.

25 А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

25 Но Иисус призвал их к Себе и сказал: «Вы знаете, что у язычников правители любят демонстрировать свою власть над народом, а вельможи — своё господство над людьми.

26 Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.

26 Но не так должно быть среди вас. Тот, кто хочет быть главным среди вас, должен стать вашим слугой,

27 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.

27 и тот, кто хочет быть первым, должен стать вашим рабом,

28 Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

28 подобно тому как Сын Человеческий пришёл не для того, чтобы Ему служили, но чтобы Самому служить и отдать Свою жизнь как выкуп за спасение многих жизней».

29 Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий.

29 Когда Иисус и Его ученики уходили из Иерихона, толпы народа следовали за Ним.

30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

30 Двое слепых, сидевших у дороги, услышав, что Иисус проходит мимо, закричали: «Господи, Сын Давидов, смилуйся над нами!»

31 Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

31 Когда же толпа стала осуждать их, пытаясь заставить их замолчать, они стали ещё громче кричать: «Господи, Сын Давидов, смилуйся над нами!»

32 Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“

32 Тогда Иисус остановился и спросил их: «Что вы хотите, чтобы Я сделал для вас?»

33 Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“

33 Они ответили: «Господи, мы хотим обрести зрение».

34 І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

34 Движимый состраданием, Иисус коснулся их глаз, и к ним тотчас вернулось зрение, и они последовали за Ним.