CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Нав. 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Iсус Навин

Розділ 22

1 Тоді покликав Ісус племе́но Рувимове та Ґадове, та половину Манасіїного племени,

2 та й сказав їм: „Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував.

3 Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували ви́конання за́повідей Господа, Бога вашого.

4 А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверні́ться, та й ідіть собі до наметів своїх, до кра́ю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йорда́ну.

5 Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Зако́на, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма́ Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею“.

6 І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наме́тів своїх.

7 А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йорда́ну на за́хід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наме́тів, то поблагословив їх,

8 та й сказав до них, говорячи: „Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже числе́нною худобою, зо сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома́ одежами. Поділіть здо́бич від ваших ворогів із вашими братами“.

9 І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло́, що в ханаанському краї, щоб піти до кра́ю Ґілеад, до кра́ю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея.

10 І прийшли до йорда́нських могил, що в ханаанському кра́ї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника над Йорда́ном, жертівника великого на вид.

11 І почули Ізраїлеві сини таке: „Оце збудували сини Руви́мові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника навпроти ханаанського кра́ю, при йорданських моги́лах, на боці Ізраїлевих синів.

12 І почули це Ізраїлеві сини, і була́ зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло́, щоб піти на них війною.

13 І послали Ізраїлеві сини до синів Руви́мових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського кра́ю Пінхаса, сина священика Елеазара,

14 та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них — голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих.

15 І прийшли вони до синів Руви́мових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського кра́ю, та й говорили з ними, кажучи:

16 „Так сказала вся Господня громада: Що́ це за пере́ступ, що ви спроневі́рилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі же́ртівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа.

17 Чи нам мало Пеорового гріха́, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пора́за в Господній громаді?

18 А ви відверта́єтеся сьогодні від Господа. І станеться, — ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду.

19 І справді, — якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до кра́ю Господньої посілости, що там пробу ває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудува́нням собі же́ртівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого.

20 Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневі́рився був пере́ступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єди́ний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх“.

21 І відповіли сини Руви́мові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих:

22 „Бог богів Господь, Бог богів Господь, — Він знає, і Ізра́їль — він буде знати. Не пощади́ нас цього дня, якщо бунтом і якщо пере́ступом проти Господа ми це зробили,

23 якщо ми збудували собі же́ртівника на відве́рнення від Господа; а якщо ми будували на прине́сення цілопа́лення та жертви хлі́бної, і якщо на споря́дження на ньому мирних жертов, то Господь — Він відплатить,

24 і якщо ми не зробили цього з оба́вою про таку річ, гово́рячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?

25 Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йорда́н, — нема вам наділу в Господі! І ваші сини віді́рвуть наших синів від бо́язні Господа.

26 Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопа́лення й не на жертву,

27 але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопа́леннями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі!

28 І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколі́нь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопа́лення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами.

29 Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відверта́тися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопа́лення, і на жертву хлі́бну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його“.

30 І почув священик Пінхас та начальники громади й го́лови тисяч Ізра́їлевих, що були з ним, ті слова́, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх оча́х.

31 І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: „Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневі́рилися Господе́ві тим пере́ступом, — тепе́р ви ви́зволили Ізраїлевих синів від Господньої руки“.

32 І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського кра́ю до Кра́ю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали́ їм звіт.

33 І була́ добра та річ в оча́х синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому.

34 І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я́ жертівникові: Ед, бо він свідок між нами, що Господь — Він Бог.

Книга Иисуса Навина

Глава 22

1 Затем Иисус созвал всех людей из колен Рувима, Гада и половины племени Манассии

2 и обратился к ним с такими словами: «Моисей был слугой Господа, и вы подчинялись всему, что он повелел вам. Вы также исполняли всё, что я вам приказывал.

3 Всё это время вы поддерживали весь остальной народ Израиля. Вы неукоснительно исполняли все повеления Господа, Бога вашего.

4 Господь, Бог ваш, обещал дать народу Израиля мир. И вот теперь Господь исполнил то, что обещал, и вы можете идти по домам. Слуга Господний, Моисей, дал вам землю на восточном берегу Иордана, и вы можете идти домой на эту землю.

5 Но помните: продолжайте исполнять Закон, который завещал вам Моисей. Любите Господа, Бога вашего, и исполняйте Его повеления, продолжайте следовать и служить Ему всем сердцем и всей душой».

6 Потом Иисус попрощался с ними, и они разошлись по своим домам.

7 Моисей дал землю в Васане одной половине колена Манассии, а Иисус дал землю на западной стороне Иордана другой половине колена Манассии и, благословив их, отослал домой.

8 Он сказал: «Вы очень разбогатели, у вас много скота, золота, серебра и дорогих украшений. У вас много красивой одежды. Вам досталось великое богатство от ваших врагов. Разделите всё это между собой и идите по домам».

9 Люди из колен Рувима, Гада и Манассии ушли от народа Израиля из Силома, находящегося в Ханаанской земле, и вернулись в Галаад, в свою собственную землю, которую по повелению Господа дал им Моисей.

10 Сыны Рувима, Гада и Манассии отправились в местность, которая называлась Гелилот, в Ханаанской земле, в окрестностях реки Иордан, и поставили там красивый жертвенник.

11 Сыны Израиля, которые остались в Силоме, услышали об этом жертвеннике, построенном тремя коленами на границе с Ханааном, в местечке Гелилот, на израильской стороне реки Иордан.

12 Весь народ Израиля очень рассердился на эти три колена. Израильтяне собрались вместе и решили идти на них войной.

13 Народ Израиля послал нескольких человек к коленам Рувима, Гада и Манассии. Ими руководил Финеес, сын священника Елеазара.

14 Они также послали туда десять вождей колен Израиля, по одному человеку от каждого колена Израиля, которые были в Силоме.

15 Эти одиннадцать человек отправились в Галаад поговорить с людьми Рувима, Гада и Манассии и, придя туда, сказали:

16 «Весь народ Израиля спрашивает вас: почему вы совершили такое против Бога Израиля? Почему отступили от Господа? Почему вы возвели для себя жертвенник? Вы ведь знаете, что это противоречит закону Божьему!

17 Помните, что случилось в Фегоре? Мы всё ещё страдаем от того греха. Из-за того греха Бог поразил народ Израиля болезнями, и мы всё ещё страдаем от них и сегодня.

18 А вы сейчас делаете то же самое! Вы идёте против Господа! Разве вы отказываетесь повиноваться Господу? Остановитесь, не делайте этого, чтобы Господь не прогневался на весь народ в Израиле.

19 Если ваша земля не пригодна для поклонения Богу, то приходите в нашу землю, в шатёр Господа. Вы можете взять себе часть нашей земли и жить там. Но не отступайте от Господа, не ставьте другой жертвенник. У нас уже есть жертвенник Господа, Бога нашего, в шатре собрания.

20 Помните человека по имени Ахан, сына Зары. Он не послушался повеления о вещах, которые надлежало уничтожить. Один человек нарушил Божий закон, а наказан был весь народ Израиля. Ахан умер за свой грех, но умерло также и много других людей».

21 В ответ на это люди из колен Рувима, Гада и Манассии сказали:

22 «Господь — Бог наш! Господь — Бог наш! Господь знает, почему мы сделали это, и мы хотим, чтобы и вы тоже знали и могли судить о нашем поступке. Если вы считаете, что мы сделали что-либо против Господа или отказываемся следовать Его воле, то убейте нас.

23 Если мы нарушили закон Божий, тогда мы просим Самого Господа наказать нас.

24 Вы думаете, мы построили этот жертвенник для того, чтобы приносить жертвы всесожжения, хлебное приношение и жертвы содружества? Нет, не для этого мы воздвигли его. Мы боялись, что в будущем вы не примите нас как часть своего народа и что ваш народ скажет, что мы не можем молиться Господу, Богу Израиля.

25 Бог дал нам землю на другой стороне Иордана, а это значит, что река Иордан разделяет нас. Мы боялись, что, когда вырастут ваши дети и станут править вашей страной, они забудут о том, что и мы были вашим народом, и скажут нам: „Вы, народы Рувима и Гада, не являетесь частью Израиля!” И тогда ваши дети не допустят, чтобы наши дети чтили Господа.

26 И вот мы решили соорудить жертвенник, но не для приношения жертв и жертв всесожжения,

27 а чтобы показать нашему народу, что мы чтим того же Бога, что и вы. Этот жертвенник будет для вас, для нас и для всех наших будущих родов доказательством того, что мы служим Господу. Мы приносим свои жертвы, благодарения и жертвы всесожжения Господу. Мы хотим, чтобы ваши дети росли и знали, что мы, как и вы, тоже народ Израиля.

28 В будущем, если случится так, что дети ваши скажут, что мы не принадлежим Израилю, наши дети смогут ответить: „Смотрите! Наши отцы, которые жили до нас, поставили жертвенник, и он точно такой же, как жертвенник Господа в священном шатре. Но мы не пользуемся этим алтарём для жертвоприношений. Он — доказательство того, что мы являемся частью Израиля”.

29 Мы не хотим идти против Господа, не хотим сейчас отступить от Него. Мы знаем, что единственный истинный алтарь находится перед священным шатром и принадлежит Господу, Богу нашему».

30 Священник Финеес и вожди, бывшие с ним, услышали всё, что сказали сыны колен Рувима, Гада и Манассии и поверили в то, что эти люди говорят правду.

31 Тогда священник Финеес сказал: «Теперь мы знаем, что Господь пребывает с нами, и что вы не ослушались Господа, и Он не накажет народ Израиля».

32 После этого Финеес и вожди отправились домой. Они покинули народ Рувима и Гада на земле Галаада и вернулись в Ханаан. Они пришли к народу Израиля и рассказали им обо всём, что произошло.

33 Тогда израильтяне тоже обрадовались и возблагодарили Бога, и решили не выступать войной против народа Рувима, Гада и Манассии и не уничтожать землю, на которой жили эти народы.

34 А народ Рувима и Гада дал жертвеннику имя. Они назвали его «Свидетельство нашей веры в Господа Бога».

Iсус Навин

Розділ 22

Книга Иисуса Навина

Глава 22

1 Тоді покликав Ісус племе́но Рувимове та Ґадове, та половину Манасіїного племени,

1 Затем Иисус созвал всех людей из колен Рувима, Гада и половины племени Манассии

2 та й сказав їм: „Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував.

2 и обратился к ним с такими словами: «Моисей был слугой Господа, и вы подчинялись всему, что он повелел вам. Вы также исполняли всё, что я вам приказывал.

3 Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували ви́конання за́повідей Господа, Бога вашого.

3 Всё это время вы поддерживали весь остальной народ Израиля. Вы неукоснительно исполняли все повеления Господа, Бога вашего.

4 А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверні́ться, та й ідіть собі до наметів своїх, до кра́ю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йорда́ну.

4 Господь, Бог ваш, обещал дать народу Израиля мир. И вот теперь Господь исполнил то, что обещал, и вы можете идти по домам. Слуга Господний, Моисей, дал вам землю на восточном берегу Иордана, и вы можете идти домой на эту землю.

5 Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Зако́на, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма́ Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею“.

5 Но помните: продолжайте исполнять Закон, который завещал вам Моисей. Любите Господа, Бога вашего, и исполняйте Его повеления, продолжайте следовать и служить Ему всем сердцем и всей душой».

6 І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наме́тів своїх.

6 Потом Иисус попрощался с ними, и они разошлись по своим домам.

7 А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йорда́ну на за́хід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наме́тів, то поблагословив їх,

7 Моисей дал землю в Васане одной половине колена Манассии, а Иисус дал землю на западной стороне Иордана другой половине колена Манассии и, благословив их, отослал домой.

8 та й сказав до них, говорячи: „Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже числе́нною худобою, зо сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома́ одежами. Поділіть здо́бич від ваших ворогів із вашими братами“.

8 Он сказал: «Вы очень разбогатели, у вас много скота, золота, серебра и дорогих украшений. У вас много красивой одежды. Вам досталось великое богатство от ваших врагов. Разделите всё это между собой и идите по домам».

9 І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло́, що в ханаанському краї, щоб піти до кра́ю Ґілеад, до кра́ю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея.

9 Люди из колен Рувима, Гада и Манассии ушли от народа Израиля из Силома, находящегося в Ханаанской земле, и вернулись в Галаад, в свою собственную землю, которую по повелению Господа дал им Моисей.

10 І прийшли до йорда́нських могил, що в ханаанському кра́ї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника над Йорда́ном, жертівника великого на вид.

10 Сыны Рувима, Гада и Манассии отправились в местность, которая называлась Гелилот, в Ханаанской земле, в окрестностях реки Иордан, и поставили там красивый жертвенник.

11 І почули Ізраїлеві сини таке: „Оце збудували сини Руви́мові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника навпроти ханаанського кра́ю, при йорданських моги́лах, на боці Ізраїлевих синів.

11 Сыны Израиля, которые остались в Силоме, услышали об этом жертвеннике, построенном тремя коленами на границе с Ханааном, в местечке Гелилот, на израильской стороне реки Иордан.

12 І почули це Ізраїлеві сини, і була́ зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло́, щоб піти на них війною.

12 Весь народ Израиля очень рассердился на эти три колена. Израильтяне собрались вместе и решили идти на них войной.

13 І послали Ізраїлеві сини до синів Руви́мових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського кра́ю Пінхаса, сина священика Елеазара,

13 Народ Израиля послал нескольких человек к коленам Рувима, Гада и Манассии. Ими руководил Финеес, сын священника Елеазара.

14 та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них — голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих.

14 Они также послали туда десять вождей колен Израиля, по одному человеку от каждого колена Израиля, которые были в Силоме.

15 І прийшли вони до синів Руви́мових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського кра́ю, та й говорили з ними, кажучи:

15 Эти одиннадцать человек отправились в Галаад поговорить с людьми Рувима, Гада и Манассии и, придя туда, сказали:

16 „Так сказала вся Господня громада: Що́ це за пере́ступ, що ви спроневі́рилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі же́ртівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа.

16 «Весь народ Израиля спрашивает вас: почему вы совершили такое против Бога Израиля? Почему отступили от Господа? Почему вы возвели для себя жертвенник? Вы ведь знаете, что это противоречит закону Божьему!

17 Чи нам мало Пеорового гріха́, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пора́за в Господній громаді?

17 Помните, что случилось в Фегоре? Мы всё ещё страдаем от того греха. Из-за того греха Бог поразил народ Израиля болезнями, и мы всё ещё страдаем от них и сегодня.

18 А ви відверта́єтеся сьогодні від Господа. І станеться, — ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду.

18 А вы сейчас делаете то же самое! Вы идёте против Господа! Разве вы отказываетесь повиноваться Господу? Остановитесь, не делайте этого, чтобы Господь не прогневался на весь народ в Израиле.

19 І справді, — якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до кра́ю Господньої посілости, що там пробу ває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудува́нням собі же́ртівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого.

19 Если ваша земля не пригодна для поклонения Богу, то приходите в нашу землю, в шатёр Господа. Вы можете взять себе часть нашей земли и жить там. Но не отступайте от Господа, не ставьте другой жертвенник. У нас уже есть жертвенник Господа, Бога нашего, в шатре собрания.

20 Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневі́рився був пере́ступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єди́ний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх“.

20 Помните человека по имени Ахан, сына Зары. Он не послушался повеления о вещах, которые надлежало уничтожить. Один человек нарушил Божий закон, а наказан был весь народ Израиля. Ахан умер за свой грех, но умерло также и много других людей».

21 І відповіли сини Руви́мові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих:

21 В ответ на это люди из колен Рувима, Гада и Манассии сказали:

22 „Бог богів Господь, Бог богів Господь, — Він знає, і Ізра́їль — він буде знати. Не пощади́ нас цього дня, якщо бунтом і якщо пере́ступом проти Господа ми це зробили,

22 «Господь — Бог наш! Господь — Бог наш! Господь знает, почему мы сделали это, и мы хотим, чтобы и вы тоже знали и могли судить о нашем поступке. Если вы считаете, что мы сделали что-либо против Господа или отказываемся следовать Его воле, то убейте нас.

23 якщо ми збудували собі же́ртівника на відве́рнення від Господа; а якщо ми будували на прине́сення цілопа́лення та жертви хлі́бної, і якщо на споря́дження на ньому мирних жертов, то Господь — Він відплатить,

23 Если мы нарушили закон Божий, тогда мы просим Самого Господа наказать нас.

24 і якщо ми не зробили цього з оба́вою про таку річ, гово́рячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?

24 Вы думаете, мы построили этот жертвенник для того, чтобы приносить жертвы всесожжения, хлебное приношение и жертвы содружества? Нет, не для этого мы воздвигли его. Мы боялись, что в будущем вы не примите нас как часть своего народа и что ваш народ скажет, что мы не можем молиться Господу, Богу Израиля.

25 Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йорда́н, — нема вам наділу в Господі! І ваші сини віді́рвуть наших синів від бо́язні Господа.

25 Бог дал нам землю на другой стороне Иордана, а это значит, что река Иордан разделяет нас. Мы боялись, что, когда вырастут ваши дети и станут править вашей страной, они забудут о том, что и мы были вашим народом, и скажут нам: „Вы, народы Рувима и Гада, не являетесь частью Израиля!” И тогда ваши дети не допустят, чтобы наши дети чтили Господа.

26 Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопа́лення й не на жертву,

26 И вот мы решили соорудить жертвенник, но не для приношения жертв и жертв всесожжения,

27 але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопа́леннями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі!

27 а чтобы показать нашему народу, что мы чтим того же Бога, что и вы. Этот жертвенник будет для вас, для нас и для всех наших будущих родов доказательством того, что мы служим Господу. Мы приносим свои жертвы, благодарения и жертвы всесожжения Господу. Мы хотим, чтобы ваши дети росли и знали, что мы, как и вы, тоже народ Израиля.

28 І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколі́нь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопа́лення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами.

28 В будущем, если случится так, что дети ваши скажут, что мы не принадлежим Израилю, наши дети смогут ответить: „Смотрите! Наши отцы, которые жили до нас, поставили жертвенник, и он точно такой же, как жертвенник Господа в священном шатре. Но мы не пользуемся этим алтарём для жертвоприношений. Он — доказательство того, что мы являемся частью Израиля”.

29 Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відверта́тися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопа́лення, і на жертву хлі́бну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його“.

29 Мы не хотим идти против Господа, не хотим сейчас отступить от Него. Мы знаем, что единственный истинный алтарь находится перед священным шатром и принадлежит Господу, Богу нашему».

30 І почув священик Пінхас та начальники громади й го́лови тисяч Ізра́їлевих, що були з ним, ті слова́, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх оча́х.

30 Священник Финеес и вожди, бывшие с ним, услышали всё, что сказали сыны колен Рувима, Гада и Манассии и поверили в то, что эти люди говорят правду.

31 І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: „Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневі́рилися Господе́ві тим пере́ступом, — тепе́р ви ви́зволили Ізраїлевих синів від Господньої руки“.

31 Тогда священник Финеес сказал: «Теперь мы знаем, что Господь пребывает с нами, и что вы не ослушались Господа, и Он не накажет народ Израиля».

32 І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського кра́ю до Кра́ю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали́ їм звіт.

32 После этого Финеес и вожди отправились домой. Они покинули народ Рувима и Гада на земле Галаада и вернулись в Ханаан. Они пришли к народу Израиля и рассказали им обо всём, что произошло.

33 І була́ добра та річ в оча́х синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому.

33 Тогда израильтяне тоже обрадовались и возблагодарили Бога, и решили не выступать войной против народа Рувима, Гада и Манассии и не уничтожать землю, на которой жили эти народы.

34 І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я́ жертівникові: Ед, бо він свідок між нами, що Господь — Він Бог.

34 А народ Рувима и Гада дал жертвеннику имя. Они назвали его «Свидетельство нашей веры в Господа Бога».