1 Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої.

2 Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій.

3 Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста.

4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих.

5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся!

6 Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я!

7 Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.

8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:

9 „Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!

10 Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.

11 У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“.

12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!

13 Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?

14 Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:

15 у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —

16 тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,

17 щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,

18 щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая[22] його щоб не впала на ра́тище.

19 І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.

20 І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.

21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.

22 І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.

23 Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,

24 то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.

25 Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.

26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.

27 Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.

28 Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая[22] моя“.

29 Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною,

30 щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих.

31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму!

32 Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння.

33 Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“