1 А Йов відповів та й сказав:

2 „Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.

3 О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!

4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —

5 розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.

6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!

7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.

8 Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,

9 на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.

10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!

11 Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.

12 Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.

13 Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:

14 бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!

15 Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.

16 А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,

17 бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!