ExodusChapter 12 |
1 And the LORD |
2 This |
3 Speak |
4 And if |
5 Your lamb |
6 And you shall keep |
7 And they shall take |
8 And they shall eat |
9 Eat |
10 And you shall let nothing |
11 And thus |
12 For I will pass |
13 And the blood |
14 And this |
15 Seven |
16 And in the first |
17 And you shall observe |
18 In the first |
19 Seven |
20 You shall eat |
21 Then Moses |
22 And you shall take |
23 For the LORD |
24 And you shall observe |
25 And it shall come |
26 And it shall come |
27 That you shall say, |
28 And the children |
29 And it came |
30 And Pharaoh |
31 And he called |
32 Also |
33 And the Egyptians |
34 And the people |
35 And the children |
36 And the LORD |
37 And the children |
38 And a mixed |
39 And they baked |
40 Now the sojourning |
41 And it came |
42 It is a night |
43 And the LORD |
44 But every |
45 A foreigner |
46 In one |
47 All |
48 And when |
49 One |
50 Thus did |
51 And it came |
ВихідРозділ 12 |
1 |
2 „Оцей місяць для вас — поча́ток місяців. Він вам перший між місяцями року. |
3 Скажіть усій ізра́їльській громаді, говорячи: „У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня́ за домом батьків, ягня на дім. |
4 А коли буде той дім замали́й, щоб з'їсти ягня, то нехай ві́зьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдо́ю своєю полі́читься на те ягня. |
5 Ягня у вас нехай бу́де без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз. |
6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його ці́лий збір Ізраїлевої громади на смерка́нні. |
7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові́ одві́рки, і на одві́рок верхній у тих дома́х, що бу́дуть їсти його в них. |
8 І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спе́чене на огні, та опрі́сноки. Нехай їдять його на гірких травах. |
9 Не їжте з нього сирово́го та варе́ного, зва́реного в воді, бо до їди тільки спе́чене на огні, голова його з голі́нками його та з нутро́м його. |
10 І не лишайте з нього нічого до ра́нку, а полишене з нього до ра́нку спаліть на огні. |
11 А їсти його бу́дете так: сте́гна ваші підпере́зані, взуття́ ваше на ногах ваших, а па́лиця ваша в руці вашій, і бу́дете ви їсти його в поспіху. Па́сха це для Господа! |
12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від люди́ни аж до скотини. А над усіма єгипетськими бога́ми вчиню́ Я суд. Я — Господь! |
13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згу́бної пора́зи, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї. |
14 І стане той день для вас па́м'яткою, і бу́дете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну бу́дете святкувати його! |
15 Сім днів бу́дете їсти опрі́сноки. Але́ першого дня зро́бите, щоб не було́ ква́шеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме ква́шене, — від дня першого аж до дня сьомого, — то буде ви́тята душа та з Ізраїля. |
16 А першого дня бу́дуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що́ їсти кожній душі, те єдине роби́тимете ви. |
17 І ви будете доде́ржувати опрі́сноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І бу́дете доде́ржувати того дня в ваших родах, як постанови вічної. |
18 Першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця бу́дете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця. |
19 Сім день ква́шене не буде знахо́дитися в ваших дома́х, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде ви́тята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед прихо́дьків, чи то тих, хто народився у кра́ї. |
20 Жодного ква́шеного не бу́дете їсти в усіх ваших оселях, — будете їсти опрі́сноки!“ |
21 |
22 І візьміть в'язку ісо́пу й умочіть у кров, що в посу́дині, і доторкніться горі́шнього одві́рка й двох одвірків бічни́х кров'ю, що в посудині. А ви, — ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ра́нку! |
23 І пере́йде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горі́шнім і на двох одвірках бічни́х, — і обмине́ Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити. |
24 А ви бу́дете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки. |
25 І станеться, коли ви вві́йдете до того Кра́ю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви бу́дете доде́ржувати цієї служби. |
26 І станеться, коли запитають вас ваші сини: „Що́ то за служба ваша?“ |
27 то відкажете: „Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг“. І схилився наро́д, — і вклонивсь до землі. |
28 І пішли й учинили сини Ізраїля, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони. |
29 |
30 І встав фараон уночі́, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І зня́вся великий зойк в Єгипті, бо не було́ дому, щоб не було там померлого!... |
31 І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі́, та й сказав: „Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, — і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господе́ві, як ви казали! |
32 І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!“ |
33 І квапили єги́птяни наро́д той, щоб спішно відпустити їх із кра́ю, бо казали: „Усі ми помремо́!“ |
34 І поніс той наро́д тісто своє, поки воно вкисло, діжки́ свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх. |
35 І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і пози́чили від єги́птян посуд срібний і по́суд золотий та шати. |
36 А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, — і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту. |
37 |
38 а також багато різноголюду підняли́ся з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий. |
39 І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі́, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли бари́тися, а поживи на дорогу не пригото́вили собі. |
40 А перебува́ння Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, — чотириста років і тридцять років. |
41 І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, — вийшли всі Господні війська з єгипетського кра́ю. |
42 Це ніч сторо́жі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського кра́ю. Ця сама ніч — сторо́жа для Господа всім синам Ізраїля на їхні поколі́ння. |
43 |
44 А кожен раб лю́дський, ку́плений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її. |
45 Прихо́дько та на́ймит не бу́де їсти її. |
46 В само́му домі буде вона їстися, не винесеш із дому назо́вні того м'яса, а костей його не зламаєте. |
47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її. |
48 А коли буде ме́шкати з тобою прихо́дько, і схоче справляти Пасху Господе́ві, то нехай буде обрі́заний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як наро́джений в краї. А кожен необрі́заний не буде їсти її. |
49 Один зако́н буде для тубі́льця й для прихо́дька, що мешкає серед вас“. |
50 І вчинили всі Ізраїлеві сини, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони. |
51 І сталося того саме дня, — вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю за їхніми відділами. |
ExodusChapter 12 |
ВихідРозділ 12 |
1 And the LORD |
1 |
2 This |
2 „Оцей місяць для вас — поча́ток місяців. Він вам перший між місяцями року. |
3 Speak |
3 Скажіть усій ізра́їльській громаді, говорячи: „У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня́ за домом батьків, ягня на дім. |
4 And if |
4 А коли буде той дім замали́й, щоб з'їсти ягня, то нехай ві́зьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдо́ю своєю полі́читься на те ягня. |
5 Your lamb |
5 Ягня у вас нехай бу́де без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз. |
6 And you shall keep |
6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його ці́лий збір Ізраїлевої громади на смерка́нні. |
7 And they shall take |
7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові́ одві́рки, і на одві́рок верхній у тих дома́х, що бу́дуть їсти його в них. |
8 And they shall eat |
8 І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спе́чене на огні, та опрі́сноки. Нехай їдять його на гірких травах. |
9 Eat |
9 Не їжте з нього сирово́го та варе́ного, зва́реного в воді, бо до їди тільки спе́чене на огні, голова його з голі́нками його та з нутро́м його. |
10 And you shall let nothing |
10 І не лишайте з нього нічого до ра́нку, а полишене з нього до ра́нку спаліть на огні. |
11 And thus |
11 А їсти його бу́дете так: сте́гна ваші підпере́зані, взуття́ ваше на ногах ваших, а па́лиця ваша в руці вашій, і бу́дете ви їсти його в поспіху. Па́сха це для Господа! |
12 For I will pass |
12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від люди́ни аж до скотини. А над усіма єгипетськими бога́ми вчиню́ Я суд. Я — Господь! |
13 And the blood |
13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згу́бної пора́зи, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї. |
14 And this |
14 І стане той день для вас па́м'яткою, і бу́дете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну бу́дете святкувати його! |
15 Seven |
15 Сім днів бу́дете їсти опрі́сноки. Але́ першого дня зро́бите, щоб не було́ ква́шеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме ква́шене, — від дня першого аж до дня сьомого, — то буде ви́тята душа та з Ізраїля. |
16 And in the first |
16 А першого дня бу́дуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що́ їсти кожній душі, те єдине роби́тимете ви. |
17 And you shall observe |
17 І ви будете доде́ржувати опрі́сноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І бу́дете доде́ржувати того дня в ваших родах, як постанови вічної. |
18 In the first |
18 Першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця бу́дете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця. |
19 Seven |
19 Сім день ква́шене не буде знахо́дитися в ваших дома́х, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде ви́тята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед прихо́дьків, чи то тих, хто народився у кра́ї. |
20 You shall eat |
20 Жодного ква́шеного не бу́дете їсти в усіх ваших оселях, — будете їсти опрі́сноки!“ |
21 Then Moses |
21 |
22 And you shall take |
22 І візьміть в'язку ісо́пу й умочіть у кров, що в посу́дині, і доторкніться горі́шнього одві́рка й двох одвірків бічни́х кров'ю, що в посудині. А ви, — ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ра́нку! |
23 For the LORD |
23 І пере́йде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горі́шнім і на двох одвірках бічни́х, — і обмине́ Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити. |
24 And you shall observe |
24 А ви бу́дете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки. |
25 And it shall come |
25 І станеться, коли ви вві́йдете до того Кра́ю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви бу́дете доде́ржувати цієї служби. |
26 And it shall come |
26 І станеться, коли запитають вас ваші сини: „Що́ то за служба ваша?“ |
27 That you shall say, |
27 то відкажете: „Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг“. І схилився наро́д, — і вклонивсь до землі. |
28 And the children |
28 І пішли й учинили сини Ізраїля, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони. |
29 And it came |
29 |
30 And Pharaoh |
30 І встав фараон уночі́, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І зня́вся великий зойк в Єгипті, бо не було́ дому, щоб не було там померлого!... |
31 And he called |
31 І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі́, та й сказав: „Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, — і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господе́ві, як ви казали! |
32 Also |
32 І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!“ |
33 And the Egyptians |
33 І квапили єги́птяни наро́д той, щоб спішно відпустити їх із кра́ю, бо казали: „Усі ми помремо́!“ |
34 And the people |
34 І поніс той наро́д тісто своє, поки воно вкисло, діжки́ свої, зав'язані в їхні одежі, на плечах своїх. |
35 And the children |
35 І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і пози́чили від єги́птян посуд срібний і по́суд золотий та шати. |
36 And the LORD |
36 А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, — і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту. |
37 And the children |
37 |
38 And a mixed |
38 а також багато різноголюду підняли́ся з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий. |
39 And they baked |
39 І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі́, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли бари́тися, а поживи на дорогу не пригото́вили собі. |
40 Now the sojourning |
40 А перебува́ння Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, — чотириста років і тридцять років. |
41 And it came |
41 І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, — вийшли всі Господні війська з єгипетського кра́ю. |
42 It is a night |
42 Це ніч сторо́жі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського кра́ю. Ця сама ніч — сторо́жа для Господа всім синам Ізраїля на їхні поколі́ння. |
43 And the LORD |
43 |
44 But every |
44 А кожен раб лю́дський, ку́плений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її. |
45 A foreigner |
45 Прихо́дько та на́ймит не бу́де їсти її. |
46 In one |
46 В само́му домі буде вона їстися, не винесеш із дому назо́вні того м'яса, а костей його не зламаєте. |
47 All |
47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її. |
48 And when |
48 А коли буде ме́шкати з тобою прихо́дько, і схоче справляти Пасху Господе́ві, то нехай буде обрі́заний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як наро́джений в краї. А кожен необрі́заний не буде їсти її. |
49 One |
49 Один зако́н буде для тубі́льця й для прихо́дька, що мешкає серед вас“. |
50 Thus did |
50 І вчинили всі Ізраїлеві сини, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони. |
51 And it came |
51 І сталося того саме дня, — вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю за їхніми відділами. |