PsalmsPsalm 78 |
1 Maschil |
2 I will open |
3 Which |
4 We will not hide |
5 For he established |
6 That the generation |
7 That they might set |
8 And might not be as their fathers, |
9 The children |
10 They kept |
11 And forgot |
12 Marvelous |
13 He divided |
14 In the daytime |
15 He split |
16 He brought |
17 And they sinned |
18 And they tempted |
19 Yes, they spoke |
20 Behold, |
21 Therefore |
22 Because |
23 Though he had commanded |
24 And had rained |
25 Man |
26 He caused an east |
27 He rained |
28 And he let it fall |
29 So they did eat, |
30 They were not estranged |
31 The wrath |
32 For all |
33 Therefore their days |
34 When |
35 And they remembered |
36 Nevertheless they did flatter |
37 For their heart |
38 But he, being full of compassion, |
39 For he remembered |
40 How |
41 Yes, they turned |
42 They remembered |
43 How |
44 And had turned |
45 He sent |
46 He gave |
47 He destroyed |
48 He gave |
49 He cast |
50 He made a way |
51 And smote |
52 But made his own people |
53 And he led |
54 And he brought |
55 He cast |
56 Yet they tempted |
57 But turned |
58 For they provoked him to anger |
59 When God |
60 So that he forsook |
61 And delivered |
62 He gave |
63 The fire |
64 Their priests |
65 Then the LORD |
66 And he smote |
67 Moreover he refused |
68 But chose |
69 And he built |
70 He chose |
71 From following |
72 So he fed |
ПсалмиПсалом 78 |
1 |
2 Рабів Твоїх трупи вони віддали́ на пожи́ву для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звіри́ні земні́й. |
3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в око́лицях Єрусалиму, — і не було́ погреба́льників! |
4 Ми стали за га́ньбу для наших сусідів, за нару́гу та по́сміх для наших око́лиць. |
5 Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь? |
6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть, |
7 бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили! |
8 Не пам'ята́й гріхів пре́дківських нам, — нехай попере́дить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зо́всім осла́бли! |
9 Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́! |
10 Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“ Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів, |
11 нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних! |
12 А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи! |
13 А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід! |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 |
33 |
34 |
35 |
36 |
37 |
38 |
39 |
40 |
41 |
42 |
43 |
44 |
45 |
46 |
47 |
48 |
49 |
50 |
51 |
52 |
53 |
54 |
55 |
56 |
57 |
58 |
59 |
60 |
61 |
62 |
63 |
64 |
65 |
66 |
67 |
68 |
69 |
70 |
71 |
72 |
PsalmsPsalm 78 |
ПсалмиПсалом 78 |
1 Maschil |
1 |
2 I will open |
2 Рабів Твоїх трупи вони віддали́ на пожи́ву для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звіри́ні земні́й. |
3 Which |
3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в око́лицях Єрусалиму, — і не було́ погреба́льників! |
4 We will not hide |
4 Ми стали за га́ньбу для наших сусідів, за нару́гу та по́сміх для наших око́лиць. |
5 For he established |
5 Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь? |
6 That the generation |
6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть, |
7 That they might set |
7 бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили! |
8 And might not be as their fathers, |
8 Не пам'ята́й гріхів пре́дківських нам, — нехай попере́дить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зо́всім осла́бли! |
9 The children |
9 Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́! |
10 They kept |
10 Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“ Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів, |
11 And forgot |
11 нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних! |
12 Marvelous |
12 А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи! |
13 He divided |
13 А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід! |
14 In the daytime |
14 |
15 He split |
15 |
16 He brought |
16 |
17 And they sinned |
17 |
18 And they tempted |
18 |
19 Yes, they spoke |
19 |
20 Behold, |
20 |
21 Therefore |
21 |
22 Because |
22 |
23 Though he had commanded |
23 |
24 And had rained |
24 |
25 Man |
25 |
26 He caused an east |
26 |
27 He rained |
27 |
28 And he let it fall |
28 |
29 So they did eat, |
29 |
30 They were not estranged |
30 |
31 The wrath |
31 |
32 For all |
32 |
33 Therefore their days |
33 |
34 When |
34 |
35 And they remembered |
35 |
36 Nevertheless they did flatter |
36 |
37 For their heart |
37 |
38 But he, being full of compassion, |
38 |
39 For he remembered |
39 |
40 How |
40 |
41 Yes, they turned |
41 |
42 They remembered |
42 |
43 How |
43 |
44 And had turned |
44 |
45 He sent |
45 |
46 He gave |
46 |
47 He destroyed |
47 |
48 He gave |
48 |
49 He cast |
49 |
50 He made a way |
50 |
51 And smote |
51 |
52 But made his own people |
52 |
53 And he led |
53 |
54 And he brought |
54 |
55 He cast |
55 |
56 Yet they tempted |
56 |
57 But turned |
57 |
58 For they provoked him to anger |
58 |
59 When God |
59 |
60 So that he forsook |
60 |
61 And delivered |
61 |
62 He gave |
62 |
63 The fire |
63 |
64 Their priests |
64 |
65 Then the LORD |
65 |
66 And he smote |
66 |
67 Moreover he refused |
67 |
68 But chose |
68 |
69 And he built |
69 |
70 He chose |
70 |
71 From following |
71 |
72 So he fed |
72 |