ActsChapter 20 |
|
1 |
|
2 And |
|
3 And |
|
4 And |
|
5 These |
|
6 And |
|
7 |
|
8 And |
|
9 And |
|
10 And |
|
11 When |
|
12 And |
|
13 |
|
14 And |
|
15 And we sailed thence, |
|
16 For |
|
17 |
|
18 And |
|
19 Serving |
|
20 |
|
21 Testifying |
|
22 And |
|
23 Save |
|
24 |
|
25 |
|
26 Wherefore |
|
27 For |
|
28 Take heed |
|
29 For |
|
30 Also |
|
31 Therefore |
|
32 And |
|
33 I have coveted |
|
34 Yea, |
|
35 I have showed |
|
36 |
|
37 And |
|
38 Sorrowing |
ДiїРозділ 20 |
|
1 |
|
2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди, |
|
3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію. |
|
4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим. |
|
5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді. |
|
6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́. |
|
7 |
|
8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел. |
|
9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого. |
|
10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“ |
|
11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув. |
|
12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало. |
|
13 |
|
14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну. |
|
15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету. |
|
16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. |
|
17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. |
|
18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в, |
|
19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови, |
|
20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х. |
|
21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа. |
|
22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені, |
|
23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене. |
|
24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої. |
|
25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже. |
|
26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх, |
|
27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! |
|
28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. |
|
29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть. |
|
30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою. |
|
31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки. |
|
32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених. |
|
33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав. |
|
34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. |
|
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“ |
|
36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився. |
|
37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували. |
|
38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля. |
ActsChapter 20 |
ДiїРозділ 20 |
|
1 |
1 |
|
2 And |
2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди, |
|
3 And |
3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію. |
|
4 And |
4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим. |
|
5 These |
5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді. |
|
6 And |
6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́. |
|
7 |
7 |
|
8 And |
8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел. |
|
9 And |
9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого. |
|
10 And |
10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“ |
|
11 When |
11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув. |
|
12 And |
12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало. |
|
13 |
13 |
|
14 And |
14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну. |
|
15 And we sailed thence, |
15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету. |
|
16 For |
16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. |
|
17 |
17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. |
|
18 And |
18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в, |
|
19 Serving |
19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови, |
|
20 |
20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х. |
|
21 Testifying |
21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа. |
|
22 And |
22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені, |
|
23 Save |
23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене. |
|
24 |
24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої. |
|
25 |
25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже. |
|
26 Wherefore |
26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх, |
|
27 For |
27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! |
|
28 Take heed |
28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. |
|
29 For |
29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть. |
|
30 Also |
30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою. |
|
31 Therefore |
31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки. |
|
32 And |
32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених. |
|
33 I have coveted |
33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав. |
|
34 Yea, |
34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. |
|
35 I have showed |
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“ |
|
36 |
36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився. |
|
37 And |
37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували. |
|
38 Sorrowing |
38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля. |