EcclesiastesChapter 4 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
ЕкклезiястРозділ 4 |
|
1 |
|
2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепе́р. |
|
3 А краще від них від обох тій люди́ні, що досі іще не була́, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем! |
|
4 І я бачив ввесь труд та ввесь у́спіх учи́нку, виклика́є заздрість одно́го до о́дного, — і це все марно́та та ло́влення вітру!.. |
|
5 Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере́ своє тіло, — |
|
6 краща повна долоня споко́ю за повні дві жмені кло́поту та за ло́влення вітру! |
|
7 |
|
8 Буває само́тній, і не має ніко́го він іншого, сина чи брата у ньо́го нема, та немає кінця всьому зуси́ллю його, і не наси́титься око багатством його, і він не пові́сть: „Та для кого дба́ю і позбавляю добра свою душу?“ Марно́та й оце, і даремна робота воно. |
|
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, |
|
10 і якби вони впали, піді́йме одне́ свого друга! Та горе одно́му, як він упаде́, й нема дру́гого, щоб підве́сти його. |
|
11 Також коли вдвох покладу́ться, то тепло їм буде, а я́к же зогрі́тись одно́му? |
|
12 А коли б хто напав на одно́го, то вдвох вони стануть на нього, — і нитка потрійна не скоро пірве́ться! |
|
13 |
|
14 бо виходить юнак і з в'язни́ці, щоб зацарюва́ти, хоч у царстві своїм народивсь він убогим! |
|
15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього́ юнака́, — цього дру́гого, що став він на місце його. |
|
16 Немає кінця всьому лю́дові, всьо́му, що був перед ним, та й насту́пні не втішаться ним, — бо й це теж марно́та та ло́влення вітру! |
EcclesiastesChapter 4 |
ЕкклезiястРозділ 4 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепе́р. |
|
3 |
3 А краще від них від обох тій люди́ні, що досі іще не була́, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем! |
|
4 |
4 І я бачив ввесь труд та ввесь у́спіх учи́нку, виклика́є заздрість одно́го до о́дного, — і це все марно́та та ло́влення вітру!.. |
|
5 |
5 Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере́ своє тіло, — |
|
6 |
6 краща повна долоня споко́ю за повні дві жмені кло́поту та за ло́влення вітру! |
|
7 |
7 |
|
8 |
8 Буває само́тній, і не має ніко́го він іншого, сина чи брата у ньо́го нема, та немає кінця всьому зуси́ллю його, і не наси́титься око багатством його, і він не пові́сть: „Та для кого дба́ю і позбавляю добра свою душу?“ Марно́та й оце, і даремна робота воно. |
|
9 |
9 Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, |
|
10 |
10 і якби вони впали, піді́йме одне́ свого друга! Та горе одно́му, як він упаде́, й нема дру́гого, щоб підве́сти його. |
|
11 |
11 Також коли вдвох покладу́ться, то тепло їм буде, а я́к же зогрі́тись одно́му? |
|
12 |
12 А коли б хто напав на одно́го, то вдвох вони стануть на нього, — і нитка потрійна не скоро пірве́ться! |
|
13 |
13 |
|
14 |
14 бо виходить юнак і з в'язни́ці, щоб зацарюва́ти, хоч у царстві своїм народивсь він убогим! |
|
15 |
15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього́ юнака́, — цього дру́гого, що став він на місце його. |
|
16 |
16 Немає кінця всьому лю́дові, всьо́му, що був перед ним, та й насту́пні не втішаться ним, — бо й це теж марно́та та ло́влення вітру! |