JobChapter 29 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
ЙовРозділ 29 |
|
1 |
|
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог, |
|
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́, |
|
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм, |
|
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти, |
|
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́! |
|
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє, |
|
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли, |
|
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, — |
|
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння, |
|
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, — |
|
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного. |
|
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим! |
|
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє. |
|
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був. |
|
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував. |
|
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене. |
|
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок: |
|
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй. |
|
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу. |
|
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою. |
|
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями. |
|
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик. |
|
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли. |
|
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він! |
JobChapter 29 |
ЙовРозділ 29 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог, |
|
3 |
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́, |
|
4 |
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм, |
|
5 |
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти, |
|
6 |
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́! |
|
7 |
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє, |
|
8 |
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли, |
|
9 |
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, — |
|
10 |
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння, |
|
11 |
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, — |
|
12 |
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного. |
|
13 |
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим! |
|
14 |
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє. |
|
15 |
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був. |
|
16 |
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував. |
|
17 |
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене. |
|
18 |
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок: |
|
19 |
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй. |
|
20 |
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу. |
|
21 |
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою. |
|
22 |
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями. |
|
23 |
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик. |
|
24 |
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли. |
|
25 |
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він! |