Книга ИоваГлава 10 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
ЙовРозділ 10 |
|
1 |
|
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю? |
|
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш? |
|
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну? |
|
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа, |
|
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій, |
|
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки? |
|
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене. |
|
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш. |
|
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир? |
|
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил. |
|
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. |
|
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе: |
|
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш. |
|
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм! |
|
16 А коли піднесе́ться вона,то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся: |
|
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш. |
|
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б, |
|
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу. |
|
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи, |
|
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні, |
|
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“. |
Книга ИоваГлава 10 |
ЙовРозділ 10 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю? |
|
3 |
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш? |
|
4 |
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну? |
|
5 |
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа, |
|
6 |
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій, |
|
7 |
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки? |
|
8 |
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене. |
|
9 |
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш. |
|
10 |
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир? |
|
11 |
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил. |
|
12 |
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. |
|
13 |
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе: |
|
14 |
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш. |
|
15 |
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм! |
|
16 |
16 А коли піднесе́ться вона,то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся: |
|
17 |
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш. |
|
18 |
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б, |
|
19 |
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу. |
|
20 |
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи, |
|
21 |
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні, |
|
22 |
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“. |