Деяния посланников МасихаГлава 28 |
1 |
2 Жители острова оказали нам необычайное гостеприимство. Они разожгли костёр и пригласили нас к себе, так как было холодно и шёл дождь. |
3 Когда Паул, собрав охапку хвороста, стал бросать его в костёр, ему в руку вцепилась ядовитая змея, которая, спасаясь от жара, выползла из хвороста. |
4 Когда жители острова увидели, что с руки Паула свисает змея, они стали говорить друг другу: |
5 Но Паул стряхнул змею в огонь, и она не причинила ему никакого вреда. |
6 Люди ожидали, что он начнёт опухать или внезапно упадёт мёртвым. Они прождали долгое время, и когда увидели, что с ним ничего не происходит, изменили мнение и стали говорить, что он какое-то божество. |
7 Неподалёку было имение, принадлежавшее правителю острова по имени Публий. Он радушно принял нас у себя, и три дня мы гостили у него. |
8 Отец Публия был болен и лежал в постели, у него был жар и дизентерия. Паул вошёл к нему, помолился, возложил на него руки и исцелил его. |
9 Когда народ это увидел, то все больные острова стали приходить и получали исцеление. |
10 Они воздали нам много почестей, и когда мы должны были отплывать, они снабдили нас в дорогу всем необходимым. |
11 |
12 Мы приплыли в Сиракузы и пробыли там три дня. |
13 Оттуда мы, идя галсами, прибыли в Ригий. . На следующий день подул южный ветер, и мы прибыли в Путеолы. |
14 Там мы нашли братьев, и они попросили нас провести с ними неделю. |
15 Братья в Риме слышали о том, что мы должны прибыть, и вышли навстречу нам до самой Аппиевой площади, а другие до городка Три Гостиницы. Когда Паул увидел их, он поблагодарил Всевышнего и ободрился. |
16 Мы прибыли в Рим, и Паулу разрешили жить отдельно. С ним жил лишь солдат, который и стерёг его. |
17 |
18 Римляне провели расследование по моему делу и хотели меня отпустить, так как за мной нет никакой вины, за которую я заслуживал бы смерти. |
19 Но поскольку представители нашего народа возражали, я вынужден был потребовать суда у императора, и сделал я это вовсе не для того, чтобы в чём-либо обвинить мой народ. |
20 Я и созвал вас сегодня, чтобы увидеть вас и поговорить с вами. Ведь сегодня на мне эти цепи из-за надежды Исраила на то, что Всевышний обещал. |
21 Слушавшие Паула ответили: |
22 Но мы хотели бы от тебя самого услышать, как ты сам думаешь, потому что до нас доходят лишь отрицательные отклики об этой секте. |
23 Они условились с Паулом, и в назначенный день к нему домой пришло ещё больше народу. Паул с утра и до вечера говорил им о Царстве Всевышнего и свидетельствовал им об Исе словами из Таурата и из Книги Пророков. |
24 Некоторых он убедил, другие же не верили. |
25 У них начались разногласия между собой, и когда они стали уходить, Паул произнёс такие слова: |
26 |
27 |
28 – Итак, знайте, что спасение Всевышнего послано язычникам: . они и услышат эту весть! |
29 |
30 Паул жил в Риме ещё целых два года в снятом им помещении и принимал всех, кто приходил к нему. |
31 Он смело и беспрепятственно возвещал о Царстве Всевышнего и учил о Повелителе Исе Масихе. |
ДiїРозділ 28 |
1 |
2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх. |
3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому. |
4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“ |
5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав! |
6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог. |
7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в. |
8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його. |
9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись. |
10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба. |
11 |
12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні. |
13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі, |
14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму. |
15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав. |
16 |
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н. |
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́. |
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити. |
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“. |
21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. |
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“ |
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками. |
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. |
25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, |
26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите! |
27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“ |
28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“ |
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. |
30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього, |
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа! |
Деяния посланников МасихаГлава 28 |
ДiїРозділ 28 |
1 |
1 |
2 Жители острова оказали нам необычайное гостеприимство. Они разожгли костёр и пригласили нас к себе, так как было холодно и шёл дождь. |
2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх. |
3 Когда Паул, собрав охапку хвороста, стал бросать его в костёр, ему в руку вцепилась ядовитая змея, которая, спасаясь от жара, выползла из хвороста. |
3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому. |
4 Когда жители острова увидели, что с руки Паула свисает змея, они стали говорить друг другу: |
4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“ |
5 Но Паул стряхнул змею в огонь, и она не причинила ему никакого вреда. |
5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав! |
6 Люди ожидали, что он начнёт опухать или внезапно упадёт мёртвым. Они прождали долгое время, и когда увидели, что с ним ничего не происходит, изменили мнение и стали говорить, что он какое-то божество. |
6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог. |
7 Неподалёку было имение, принадлежавшее правителю острова по имени Публий. Он радушно принял нас у себя, и три дня мы гостили у него. |
7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в. |
8 Отец Публия был болен и лежал в постели, у него был жар и дизентерия. Паул вошёл к нему, помолился, возложил на него руки и исцелил его. |
8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його. |
9 Когда народ это увидел, то все больные острова стали приходить и получали исцеление. |
9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись. |
10 Они воздали нам много почестей, и когда мы должны были отплывать, они снабдили нас в дорогу всем необходимым. |
10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба. |
11 |
11 |
12 Мы приплыли в Сиракузы и пробыли там три дня. |
12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні. |
13 Оттуда мы, идя галсами, прибыли в Ригий. . На следующий день подул южный ветер, и мы прибыли в Путеолы. |
13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі, |
14 Там мы нашли братьев, и они попросили нас провести с ними неделю. |
14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму. |
15 Братья в Риме слышали о том, что мы должны прибыть, и вышли навстречу нам до самой Аппиевой площади, а другие до городка Три Гостиницы. Когда Паул увидел их, он поблагодарил Всевышнего и ободрился. |
15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав. |
16 Мы прибыли в Рим, и Паулу разрешили жить отдельно. С ним жил лишь солдат, который и стерёг его. |
16 |
17 |
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н. |
18 Римляне провели расследование по моему делу и хотели меня отпустить, так как за мной нет никакой вины, за которую я заслуживал бы смерти. |
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́. |
19 Но поскольку представители нашего народа возражали, я вынужден был потребовать суда у императора, и сделал я это вовсе не для того, чтобы в чём-либо обвинить мой народ. |
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити. |
20 Я и созвал вас сегодня, чтобы увидеть вас и поговорить с вами. Ведь сегодня на мне эти цепи из-за надежды Исраила на то, что Всевышний обещал. |
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“. |
21 Слушавшие Паула ответили: |
21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе. |
22 Но мы хотели бы от тебя самого услышать, как ты сам думаешь, потому что до нас доходят лишь отрицательные отклики об этой секте. |
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“ |
23 Они условились с Паулом, и в назначенный день к нему домой пришло ещё больше народу. Паул с утра и до вечера говорил им о Царстве Всевышнего и свидетельствовал им об Исе словами из Таурата и из Книги Пророков. |
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками. |
24 Некоторых он убедил, другие же не верили. |
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили. |
25 У них начались разногласия между собой, и когда они стали уходить, Паул произнёс такие слова: |
25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю, |
26 |
26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите! |
27 |
27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“ |
28 – Итак, знайте, что спасение Всевышнего послано язычникам: . они и услышат эту весть! |
28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“ |
29 |
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою. |
30 Паул жил в Риме ещё целых два года в снятом им помещении и принимал всех, кто приходил к нему. |
30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього, |
31 Он смело и беспрепятственно возвещал о Царстве Всевышнего и учил о Повелителе Исе Масихе. |
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа! |