Библия - Обещанное Восстановление

Книга пророка Иезекииля

Глава 33

1 Было ко мне слово Господа:

2 — Сын человеческий, поговори с соплеменниками и скажи им: «Если Я наведу на страну меч, а жители той страны изберут у себя человека, поставят его своим стражем,

3 и он увидит, что на страну идет меч, и затрубит в рог, чтобы предупредить народ,

4 то тот, кто услышит рог, но не остережется, и меч, придя, лишит его жизни, сам будет повинен в своей гибели.

5 Раз он услышал рог и не остерегся, он сам виноват в своей гибели. Если бы он остерегся, то остался бы жив.

6 Но если страж увидит, что идет меч, и не затрубит в рог, чтобы предупредить народ, и меч придет и лишит жизни кого-то из них, то этот человек будет взят за свой грех, а стража за эту гибель Я призову к ответу».

7 Сын человеческий, Я поставил тебя стражем для дома Израиля. Слушай же Мое слово и передавай им Мои предостережения.

8 Если Я скажу злодею: «Злой человек, ты непременно умрешь», а ты не будешь говорить, чтобы отвести его от его пути, то злодей умрет за свой грех, а за его гибель Я призову к ответу тебя.

9 Но если ты предостерегал злодея, чтобы он оставил свой путь, а он этого не сделал, то он умрет за свой грех, а ты спасешь свою душу.

10 Сын человеческий, скажи дому Израиля: «Вы говорите: „Наши преступления и грехи гнетут нас. Мы угасаем из-за них. Как нам выжить?“»

11 Скажи им: «Верно, как и то, что Я живу, — возвещает Владыка Господь, — Я хочу не смерти грешников, но того, чтобы они оставили свои пути и жили. Обратитесь! Оставьте свои неправедные пути! Дом Израиля, зачем вам умирать?»

12 Итак, сын человеческий, скажи соплеменникам: «Праведность не спасет праведника, если тот согрешит, и беззаконие злодея не погубит его, если он отвернется от него. Также если согрешит праведник, то он не сможет остаться в живых ради его былой праведности».

13 Если Я скажу праведнику, что он непременно будет жить, а он понадеется на свою праведность и сделает зло, то ни одно из праведных дел, которые он совершил, не вспомнится; он умрет за то зло, которое сделал.

14 А если Я скажу злодею: «Ты непременно умрешь», а он оставит грех и станет поступать справедливо и праведно:

15 отдаст обратно то, что взял в залог за долги, вернет украденное, будет исполнять установления, которые дают жизнь, и не будет делать зла, то он непременно будет жить; он не умрет.

16 Ни один из совершенных им грехов не будет ему припомнен. Он поступает справедливо и праведно: он непременно будет жить.

17 А твои соплеменники говорят: «Путь Господа несправедлив». Нет, это их пути несправедливы.

18 Если праведник оставит праведность и примется делать зло, то он за это и умрет.

19 А если злодей оставит злодейство и станет делать то, что справедливо и праведно, то, поступая так, он будет жить.

20 А вы говорите: «Путь Господа несправедлив». Я буду судить вас, дом Израиля, каждого по его поступкам.

21 В двенадцатом году нашего плена, в пятый день десятого месяца ко мне пришел человек, который спасся из Иерусалима, и сказал: «Город пал!»

22 А вечером, накануне того дня, когда пришел беженец, рука Господа была на мне, и Он открыл мои уста, прежде чем беженец утром пришел ко мне. Он открыл мои уста, и я уже не молчал.

23 И было ко мне слово Господа:

24 — Сын человеческий, жители этих развалин, что в земле Израиля, говорят: «Авраам был совсем один и владел этой землей, а нас много. Конечно же, эта земля отдана нам во владение».

25 Поэтому скажи им: «Так говорит Владыка Господь: Вы едите мясо с кровью, поклоняетесь идолам и проливаете чужую кровь — вам ли владеть этой землей?

26 Вы полагаетесь на меч, делаете мерзости, и один оскверняет жену другого. Вам ли владеть этой землей?»

27 Скажи им вот что: «Так говорит Владыка Господь: Верно как и то, что Я живу: оставшиеся в развалинах падут от меча; тех, кто находится в открытом поле, Я отдам на съедение диким зверям; а те, кто сидит в укреплениях и в пещерах, погибнут от мора.

28 Я превращу эту землю в мертвую пустыню, ее гордая мощь исчезнет, и горы Израиля станут такими дикими, что никто не будет по ним проходить.

29 Они узнают, что Я — Господь, когда Я превращу эту землю в мертвую пустыню за все те мерзости, которые они сделали».

30 А о тебе, сын человеческий, твои соплеменники разговаривают у стен и дверей домов, говоря друг другу: «Идем, послушаем весть от Господа».

31 Мой народ ходит к тебе, как обычно, и садится пред тобой слушать твои слова, но не исполняет их. На устах у них — лесть, а сердца тянутся к нечестной наживе.

32 Истинно говорю, ты для них что певец, поющий о любви красивым голосом и хорошо играющий: они слышат твои слова, но не исполняют их.

33 Когда все это сбудется, — а сбудется это непременно, — тогда они и узнают, что среди них был пророк.

Єзекiїль

Розділ 33

1 І було́ мені слово Господнє таке:

2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м,

3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ,

4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде!

5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу.

6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го.

7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене.

8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.

9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в.

10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“

11 Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?

12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́.

13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре!

14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість:

15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!

16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити!

17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“ тоді як несправедлива їхня власна дорога.

18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!

19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!

20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“

21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигна́ння, прийшов був до мене втіка́ч з Єрусалиму, говорячи: „Побите це місто!“

22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!

23 І було мені слово Господнє таке:

24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину !

25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви?

26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви?

27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці!

28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого.

29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони.

30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа?

31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою.

32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують!

33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“.

Книга пророка Иезекииля Глава 33	Єзекiїль Розділ 33
1 Было ко мне слово Господа:	1 І було́ мені слово Господнє таке:
2 — Сын человеческий, поговори с соплеменниками и скажи им: «Если Я наведу на страну меч, а жители той страны изберут у себя человека, поставят его своим стражем,	2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м,
3 и он увидит, что на страну идет меч, и затрубит в рог, чтобы предупредить народ,	3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ,
4 то тот, кто услышит рог, но не остережется, и меч, придя, лишит его жизни, сам будет повинен в своей гибели.	4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде!
5 Раз он услышал рог и не остерегся, он сам виноват в своей гибели. Если бы он остерегся, то остался бы жив.	5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу.
6 Но если страж увидит, что идет меч, и не затрубит в рог, чтобы предупредить народ, и меч придет и лишит жизни кого-то из них, то этот человек будет взят за свой грех, а стража за эту гибель Я призову к ответу».	6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го.
7 Сын человеческий, Я поставил тебя стражем для дома Израиля. Слушай же Мое слово и передавай им Мои предостережения.	7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене.
8 Если Я скажу злодею: «Злой человек, ты непременно умрешь», а ты не будешь говорить, чтобы отвести его от его пути, то злодей умрет за свой грех, а за его гибель Я призову к ответу тебя.	8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.
9 Но если ты предостерегал злодея, чтобы он оставил свой путь, а он этого не сделал, то он умрет за свой грех, а ты спасешь свою душу.	9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в.
10 Сын человеческий, скажи дому Израиля: «Вы говорите: „Наши преступления и грехи гнетут нас. Мы угасаем из-за них. Как нам выжить?“»	10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“
11 Скажи им: «Верно, как и то, что Я живу, — возвещает Владыка Господь, — Я хочу не смерти грешников, но того, чтобы они оставили свои пути и жили. Обратитесь! Оставьте свои неправедные пути! Дом Израиля, зачем вам умирать?»	11 Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?
12 Итак, сын человеческий, скажи соплеменникам: «Праведность не спасет праведника, если тот согрешит, и беззаконие злодея не погубит его, если он отвернется от него. Также если согрешит праведник, то он не сможет остаться в живых ради его былой праведности».	12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́.
13 Если Я скажу праведнику, что он непременно будет жить, а он понадеется на свою праведность и сделает зло, то ни одно из праведных дел, которые он совершил, не вспомнится; он умрет за то зло, которое сделал.	13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре!
14 А если Я скажу злодею: «Ты непременно умрешь», а он оставит грех и станет поступать справедливо и праведно:	14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість:
15 отдаст обратно то, что взял в залог за долги, вернет украденное, будет исполнять установления, которые дают жизнь, и не будет делать зла, то он непременно будет жить; он не умрет.	15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!
16 Ни один из совершенных им грехов не будет ему припомнен. Он поступает справедливо и праведно: он непременно будет жить.	16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити!
17 А твои соплеменники говорят: «Путь Господа несправедлив». Нет, это их пути несправедливы.	17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“ тоді як несправедлива їхня власна дорога.
18 Если праведник оставит праведность и примется делать зло, то он за это и умрет.	18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!
19 А если злодей оставит злодейство и станет делать то, что справедливо и праведно, то, поступая так, он будет жить.	19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!
20 А вы говорите: «Путь Господа несправедлив». Я буду судить вас, дом Израиля, каждого по его поступкам.	20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“
21 В двенадцатом году нашего плена, в пятый день десятого месяца ко мне пришел человек, который спасся из Иерусалима, и сказал: «Город пал!»	21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигна́ння, прийшов був до мене втіка́ч з Єрусалиму, говорячи: „Побите це місто!“
22 А вечером, накануне того дня, когда пришел беженец, рука Господа была на мне, и Он открыл мои уста, прежде чем беженец утром пришел ко мне. Он открыл мои уста, и я уже не молчал.	22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!
23 И было ко мне слово Господа:	23 І було мені слово Господнє таке:
24 — Сын человеческий, жители этих развалин, что в земле Израиля, говорят: «Авраам был совсем один и владел этой землей, а нас много. Конечно же, эта земля отдана нам во владение».	24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину !
25 Поэтому скажи им: «Так говорит Владыка Господь: Вы едите мясо с кровью, поклоняетесь идолам и проливаете чужую кровь — вам ли владеть этой землей?	25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви?
26 Вы полагаетесь на меч, делаете мерзости, и один оскверняет жену другого. Вам ли владеть этой землей?»	26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви?
27 Скажи им вот что: «Так говорит Владыка Господь: Верно как и то, что Я живу: оставшиеся в развалинах падут от меча; тех, кто находится в открытом поле, Я отдам на съедение диким зверям; а те, кто сидит в укреплениях и в пещерах, погибнут от мора.	27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці!
28 Я превращу эту землю в мертвую пустыню, ее гордая мощь исчезнет, и горы Израиля станут такими дикими, что никто не будет по ним проходить.	28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого.
29 Они узнают, что Я — Господь, когда Я превращу эту землю в мертвую пустыню за все те мерзости, которые они сделали».	29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони.
30 А о тебе, сын человеческий, твои соплеменники разговаривают у стен и дверей домов, говоря друг другу: «Идем, послушаем весть от Господа».	30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа?
31 Мой народ ходит к тебе, как обычно, и садится пред тобой слушать твои слова, но не исполняет их. На устах у них — лесть, а сердца тянутся к нечестной наживе.	31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою.
32 Истинно говорю, ты для них что певец, поющий о любви красивым голосом и хорошо играющий: они слышат твои слова, но не исполняют их.	32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують!
33 Когда все это сбудется, — а сбудется это непременно, — тогда они и узнают, что среди них был пророк.	33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“.

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга пророка Иезекииля

Глава 33

Єзекiїль

Розділ 33

Книга пророка Иезекииля

Глава 33

Єзекiїль

Розділ 33

Ветхий завет

Новый завет

Книга пророка Иезекииля

Глава 33

Єзекiїль

Розділ 33

Книга пророка Иезекииля

Глава 33

Єзекiїль

Розділ 33

Ветхий
завет

Новый
завет