БытиеГлава 20 |
1 |
2 Авраам сказал людям, что Сарра его сестра. Авимелех, царь герарский, услышав это, захотел Сарру для себя и послал слуг привести её. |
3 |
4 |
5 Сам Авраам сказал мне: „Эта женщина — моя сестра”, и женщина тоже сказала: „Этот человек — мой брат”. Я не виновен, так как не знал, что Сарра — жена Авраама». |
6 |
7 Возврати Аврааму его жену, потому что он пророк, он помолится за тебя, и ты будешь жить. Если же не возвратишь Сарру Аврааму, то знай, что умрёшь и вся твоя семья умрёт вместе с тобой!» |
8 |
9 Затем Авимелех призвал к себе Авраама и спросил: |
10 Чего ты боялся? Зачем ты солгал мне?» |
11 |
12 Она моя жена, но также и сестра, дочь моего отца, хотя и не моей матери. |
13 Когда Бог увёл меня из дома моего отца и велел мне странствовать, я сказал Сарре: „Сделай для меня вот что: куда бы мы ни пришли, говори всем, что ты моя сестра”». |
14 |
15 и сказал: |
16 |
17 |
БуттяРозділ 20 |
1 |
2 І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: „Вона сестра моя“. І послав Авімеле́х, цар Ґерару, і взяв Сарру. |
3 І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: „Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка“. |
4 А Авімелех не зближався до неї, і сказав: „Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний? |
5 Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона — також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх“. |
6 І промовив до нього Бог у сні: „І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї. |
7 А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє“. |
8 І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися. |
9 І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: „Що́ ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!“ |
10 І сказав Авімелех Авраамові: „Що́ ти мав на увазі, що вчинив таку річ?“ |
11 І сказав Авраам: „Бо подумав я: Нема ж стра́ху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою. |
12 І притім вона справді сестра моя, — вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, — і стала за жінку мені. |
13 І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, — говори ти на мене: він мій брат“. |
14 I взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його. |
15 І сказав Авімелех: „Ось край мій перед обличчям твоїм, — осядь там, де тобі до вподоби“. |
16 А Саррі сказав: „Ось тисячу се́клів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана“. |
17 І помолився Авраам Богові, — і вздоро́вив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, — і почали вони знову роджати. |
БытиеГлава 20 |
БуттяРозділ 20 |
1 |
1 |
2 Авраам сказал людям, что Сарра его сестра. Авимелех, царь герарский, услышав это, захотел Сарру для себя и послал слуг привести её. |
2 І сказав Авраам на Сарру, жінку свою: „Вона сестра моя“. І послав Авімеле́х, цар Ґерару, і взяв Сарру. |
3 |
3 І прийшов Бог до Авімелеха у сні нічнім, і сказав до нього: „Ось ти вмираєш через жінку, яку взяв, бо вона має чоловіка“. |
4 |
4 А Авімелех не зближався до неї, і сказав: „Господи, чи Ти вб'єш також люд праведний? |
5 Сам Авраам сказал мне: „Эта женщина — моя сестра”, и женщина тоже сказала: „Этот человек — мой брат”. Я не виновен, так как не знал, что Сарра — жена Авраама». |
5 Чи ж не він був сказав мені: Вона моя сестра, а вона — також вона сказала: Він мій брат. Я те зробив у невинності серця свого й у чистоті рук своїх“. |
6 |
6 І промовив до нього Бог у сні: „І Я знаю, що в чистоті свого серця вчинив ти оце, і Я теж удержав тебе, щоб не згрішив проти Мене. Тому то не дав Я тобі доторкнутись до неї. |
7 Возврати Аврааму его жену, потому что он пророк, он помолится за тебя, и ты будешь жить. Если же не возвратишь Сарру Аврааму, то знай, что умрёшь и вся твоя семья умрёт вместе с тобой!» |
7 А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє“. |
8 |
8 І встав Авімелех рано вранці, і покликав усіх рабів своїх, та й сказав усі ці слова до їхніх ушей. А люди ті сильно злякалися. |
9 Затем Авимелех призвал к себе Авраама и спросил: |
9 І закликав Авімелех Авраама, і промовив до нього: „Що́ ти нам учинив? І чим згрішив я проти тебе, що ти приніс на мене й на царство моє великий гріх? Учинки, яких не роблять, ти зо мною вчинив!“ |
10 Чего ты боялся? Зачем ты солгал мне?» |
10 І сказав Авімелех Авраамові: „Що́ ти мав на увазі, що вчинив таку річ?“ |
11 |
11 І сказав Авраам: „Бо подумав я: Нема ж стра́ху Божого в місцевості цій, тому вб'ють мене за жінку мою. |
12 Она моя жена, но также и сестра, дочь моего отца, хотя и не моей матери. |
12 І притім вона справді сестра моя, — вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї, — і стала за жінку мені. |
13 Когда Бог увёл меня из дома моего отца и велел мне странствовать, я сказал Сарре: „Сделай для меня вот что: куда бы мы ни пришли, говори всем, что ты моя сестра”». |
13 І сталося, коли Бог учинив мене мандрівником з дому батька мого, то сказав я до неї: То буде твоя ласка, яку вчиниш зо мною: у кожній місцевості, куди прийдем, — говори ти на мене: він мій брат“. |
14 |
14 I взяв Авімелех дрібну та велику худобу, і рабів та невільниць, та й дав Авраамові. І вернув йому Сарру, жінку його. |
15 и сказал: |
15 І сказав Авімелех: „Ось край мій перед обличчям твоїм, — осядь там, де тобі до вподоби“. |
16 |
16 А Саррі сказав: „Ось тисячу се́клів срібла я дав братові твоєму. Оце тобі накриття на очі перед усіма, хто з тобою. І перед усіма ти оправдана“. |
17 |
17 І помолився Авраам Богові, — і вздоро́вив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, — і почали вони знову роджати. |