Книга ПритчейГлава 26 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
ПриповiстiРозділ 26 |
|
1 |
|
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться. |
|
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в. |
|
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому. |
|
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим. |
|
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є. |
|
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка. |
|
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати. |
|
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного. |
|
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих. |
|
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к. |
|
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй. |
|
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“ |
|
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм. |
|
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко. |
|
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно. |
|
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої. |
|
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть, |
|
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“ |
|
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка. |
|
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати. |
|
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять. |
|
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, — |
|
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́: |
|
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д! |
|
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі. |
|
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється. |
|
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять. |
Книга ПритчейГлава 26 |
ПриповiстiРозділ 26 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться. |
|
3 |
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в. |
|
4 |
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому. |
|
5 |
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим. |
|
6 |
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є. |
|
7 |
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка. |
|
8 |
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати. |
|
9 |
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного. |
|
10 |
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих. |
|
11 |
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к. |
|
12 |
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй. |
|
13 |
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“ |
|
14 |
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм. |
|
15 |
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко. |
|
16 |
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно. |
|
17 |
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої. |
|
18 |
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть, |
|
19 |
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“ |
|
20 |
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка. |
|
21 |
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати. |
|
22 |
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять. |
|
23 |
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, — |
|
24 |
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́: |
|
25 |
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д! |
|
26 |
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі. |
|
27 |
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється. |
|
28 |
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять. |