БытиеГлава 19 |
|
1 |
|
2 и сказал: |
|
3 |
|
4 Еще не легли |
|
5 и вызвали |
|
6 |
|
7 и сказал: |
|
8 вот у меня две |
|
9 |
|
10 |
|
11 а людей, |
|
12 Сказали |
|
13 ибо мы |
|
14 |
|
15 |
|
16 И как он медлил, |
|
17 Когда же вывели |
|
18 |
|
19 вот, раб |
|
20 вот, ближе |
|
21 |
|
22 поспешай, |
|
23 |
|
24 И пролил |
|
25 и ниспроверг |
|
26 Жена |
|
27 |
|
28 и посмотрел |
|
29 |
|
30 |
|
31 И сказала |
|
32 итак |
|
33 |
|
34 На другой |
|
35 И напоили |
|
36 |
|
37 и родила |
|
38 И младшая |
БуттяРозділ 19 |
|
1 |
|
2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“. |
|
3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони. |
|
4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім. |
|
5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“ |
|
6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою, |
|
7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого! |
|
8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“. |
|
9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері. |
|
10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули. |
|
11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу. |
|
12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця, |
|
13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“. |
|
14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун. |
|
15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“. |
|
16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом. |
|
17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“. |
|
18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи! |
|
19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру. |
|
20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“. |
|
21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав. |
|
22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар. |
|
23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару. |
|
24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба. |
|
25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі. |
|
26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним! |
|
27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім. |
|
28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки... |
|
29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот. |
|
30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його. |
|
31 |
|
32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“. |
|
33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... |
|
34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“. |
|
35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... |
|
36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого. |
|
37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня. |
|
38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня. |
БытиеГлава 19 |
БуттяРозділ 19 |
|
1 |
1 |
|
2 и сказал: |
2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“. |
|
3 |
3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони. |
|
4 Еще не легли |
4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім. |
|
5 и вызвали |
5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“ |
|
6 |
6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою, |
|
7 и сказал: |
7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого! |
|
8 вот у меня две |
8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“. |
|
9 |
9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері. |
|
10 |
10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули. |
|
11 а людей, |
11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу. |
|
12 Сказали |
12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця, |
|
13 ибо мы |
13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“. |
|
14 |
14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун. |
|
15 |
15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“. |
|
16 И как он медлил, |
16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом. |
|
17 Когда же вывели |
17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“. |
|
18 |
18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи! |
|
19 вот, раб |
19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру. |
|
20 вот, ближе |
20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“. |
|
21 |
21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав. |
|
22 поспешай, |
22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар. |
|
23 |
23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару. |
|
24 И пролил |
24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба. |
|
25 и ниспроверг |
25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі. |
|
26 Жена |
26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним! |
|
27 |
27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім. |
|
28 и посмотрел |
28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки... |
|
29 |
29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот. |
|
30 |
30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його. |
|
31 И сказала |
31 |
|
32 итак |
32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“. |
|
33 |
33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... |
|
34 На другой |
34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“. |
|
35 И напоили |
35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... |
|
36 |
36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого. |
|
37 и родила |
37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня. |
|
38 И младшая |
38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня. |