БытиеГлава 3 |
|
1 |
|
2 И сказала |
|
3 только плодов |
|
4 И сказал |
|
5 но знает |
|
6 |
|
7 И открылись |
|
8 И услышали |
|
9 И воззвал |
|
10 Он сказал: |
|
11 И сказал: |
|
12 Адам |
|
13 И сказал |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 И сделал |
|
22 И сказал |
|
23 И выслал |
|
24 И изгнал |
БуттяРозділ 3 |
|
1 |
|
2 І відповіла жінка змієві: „З плодів дерева раю ми можемо їсти, |
|
3 але з плодів дерева, що в сере́дині ра́ю, — Бог сказав: „Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти“. |
|
4 І сказав змій до жінки: „Умерти — не вмрете! |
|
5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло“. |
|
6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, — і він з'їв. |
|
7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що на́гі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі. |
|
8 |
|
9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: „Де ти?“ |
|
10 А той відповів: „Почув я Твій голос у раю́ — і злякався, бо наги́й я, — і сховався“. |
|
11 І промовив Господь: „Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?“ |
|
12 А Адам відказав: „Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, — і я їв“. |
|
13 Тоді Господь Бог промовив до жінки: „Що́ це ти наробила?“ А жінка сказала: „Змій спокусив мене, — і я їла“. |
|
14 І до змія сказав Господь Бог: „3а те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойо́го життя. |
|
15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жали́ти його в п'яту“. |
|
16 До жінки промовив: „Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожада́ння твоє, — а він буде панувати над тобою“. |
|
17 І до Адама сказав Він: „За те, що ти послу́хав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: „Від нього не їж“, — прокля́та через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойо́го життя. |
|
18 Тернину й осо́т вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. |
|
19 У поті свойо́го лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся“. |
|
20 |
|
21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну́ — і зодягнув їх. |
|
22 І сказав Господь Бог: „Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, — і не жив повік віку“. |
|
23 І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був. |
|
24 І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який оберта́вся навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя. |
БытиеГлава 3 |
БуттяРозділ 3 |
|
1 |
1 |
|
2 И сказала |
2 І відповіла жінка змієві: „З плодів дерева раю ми можемо їсти, |
|
3 только плодов |
3 але з плодів дерева, що в сере́дині ра́ю, — Бог сказав: „Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти“. |
|
4 И сказал |
4 І сказав змій до жінки: „Умерти — не вмрете! |
|
5 но знает |
5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло“. |
|
6 |
6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, — і він з'їв. |
|
7 И открылись |
7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що на́гі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі. |
|
8 И услышали |
8 |
|
9 И воззвал |
9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: „Де ти?“ |
|
10 Он сказал: |
10 А той відповів: „Почув я Твій голос у раю́ — і злякався, бо наги́й я, — і сховався“. |
|
11 И сказал: |
11 І промовив Господь: „Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?“ |
|
12 Адам |
12 А Адам відказав: „Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, — і я їв“. |
|
13 И сказал |
13 Тоді Господь Бог промовив до жінки: „Що́ це ти наробила?“ А жінка сказала: „Змій спокусив мене, — і я їла“. |
|
14 |
14 І до змія сказав Господь Бог: „3а те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойо́го життя. |
|
15 |
15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жали́ти його в п'яту“. |
|
16 |
16 До жінки промовив: „Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожада́ння твоє, — а він буде панувати над тобою“. |
|
17 |
17 І до Адама сказав Він: „За те, що ти послу́хав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: „Від нього не їж“, — прокля́та через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойо́го життя. |
|
18 |
18 Тернину й осо́т вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. |
|
19 |
19 У поті свойо́го лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся“. |
|
20 |
20 |
|
21 И сделал |
21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну́ — і зодягнув їх. |
|
22 И сказал |
22 І сказав Господь Бог: „Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, — і не жив повік віку“. |
|
23 И выслал |
23 І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був. |
|
24 И изгнал |
24 І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який оберта́вся навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя. |