БытиеГлава 9 |
1 |
2 Да страшатся |
3 все движущееся, |
4 только |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 вот, Я поставляю |
10 и со всякою душею |
11 поставляю |
12 |
13 Я полагаю |
14 И будет, когда Я наведу |
15 и Я вспомню |
16 И будет радуга |
17 |
18 Сыновья |
19 Сии трое |
20 |
21 и выпил |
22 И увидел |
23 Сим |
24 |
25 и сказал: |
26 |
27 |
28 |
29 Всех же дней |
БуттяРозділ 9 |
1 |
2 І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. |
3 Усе, що плазує, що живе воно, — буде вам на їжу. Як зеле́ну ярину́ — Я віддав вам усе. |
4 Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати. |
5 А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жада́ти її, і з руки чоловіка, з руки ко́жного брата його Я буду жадати душу лю́дську. |
6 Хто виллє кров людську з люди́ни, то виллята бу́де його кров, бо Він учинив люди́ну за образом Божим. |
7 Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!“ |
8 |
9 „А Я, — ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим пото́мством по вас. |
10 І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї зе́мної звірини́ з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини. |
11 І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не бу́де вже знищене водою пото́пу, і більш не буде пото́пу, щоб землю нищити“. |
12 І Бог промовляв: „Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: |
13 Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею. |
14 І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. |
15 І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для пото́пу, щоб вигубляти кожне тіло. |
16 І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі“. |
17 І сказав Бог до Ноя: „Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі“. |
18 |
19 Оці троє були сини Ноєві, і від них залю́днилася вся земля. |
20 І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. |
21 І пив він вино та й упився, й обнажився в сере́дині свого намету. |
22 І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надво́рі. |
23 Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкува́ли, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого. |
24 А Ной ви́тверезився від свого вина, і довідався, що́ йому був учинив його син наймолодший. |
25 І сказав він: „Про́клятий будь Ханаан, — він буде рабом рабів своїм браттям!“ |
26 І сказав він: „Благословенний Господь, Симів Бог, — і хай Ханаан рабом буде йому! |
27 Нехай Бог розпросто́рить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, — і нехай Ханаан рабом буде йому́!“ |
28 А Ной жив по пото́пі триста літ і п'ятдесят літ. |
29 А всіх Ноєвих днів було́ дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер. |
БытиеГлава 9 |
БуттяРозділ 9 |
1 |
1 |
2 Да страшатся |
2 І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони. |
3 все движущееся, |
3 Усе, що плазує, що живе воно, — буде вам на їжу. Як зеле́ну ярину́ — Я віддав вам усе. |
4 только |
4 Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати. |
5 |
5 А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жада́ти її, і з руки чоловіка, з руки ко́жного брата його Я буду жадати душу лю́дську. |
6 |
6 Хто виллє кров людську з люди́ни, то виллята бу́де його кров, бо Він учинив люди́ну за образом Божим. |
7 |
7 Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!“ |
8 |
8 |
9 вот, Я поставляю |
9 „А Я, — ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим пото́мством по вас. |
10 и со всякою душею |
10 І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї зе́мної звірини́ з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини. |
11 поставляю |
11 І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не бу́де вже знищене водою пото́пу, і більш не буде пото́пу, щоб землю нищити“. |
12 |
12 І Бог промовляв: „Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: |
13 Я полагаю |
13 Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею. |
14 И будет, когда Я наведу |
14 І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка. |
15 и Я вспомню |
15 І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для пото́пу, щоб вигубляти кожне тіло. |
16 И будет радуга |
16 І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі“. |
17 |
17 І сказав Бог до Ноя: „Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі“. |
18 Сыновья |
18 |
19 Сии трое |
19 Оці троє були сини Ноєві, і від них залю́днилася вся земля. |
20 |
20 І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. |
21 и выпил |
21 І пив він вино та й упився, й обнажився в сере́дині свого намету. |
22 И увидел |
22 І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надво́рі. |
23 Сим |
23 Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкува́ли, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого. |
24 |
24 А Ной ви́тверезився від свого вина, і довідався, що́ йому був учинив його син наймолодший. |
25 и сказал: |
25 І сказав він: „Про́клятий будь Ханаан, — він буде рабом рабів своїм браттям!“ |
26 |
26 І сказав він: „Благословенний Господь, Симів Бог, — і хай Ханаан рабом буде йому! |
27 |
27 Нехай Бог розпросто́рить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, — і нехай Ханаан рабом буде йому́!“ |
28 |
28 А Ной жив по пото́пі триста літ і п'ятдесят літ. |
29 Всех же дней |
29 А всіх Ноєвих днів було́ дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер. |