Книга ПритчейГлава 18 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
ПриповiстiРозділ 18 |
|
1 |
|
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати. |
|
3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором. |
|
4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к. |
|
5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді. |
|
6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́. |
|
7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його. |
|
8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би. |
|
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику. |
|
10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний. |
|
11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його. |
|
12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність. |
|
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому! |
|
14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́? |
|
15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́. |
|
16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей. |
|
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його. |
|
18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го. |
|
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку. |
|
20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх. |
|
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає. |
|
22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа. |
|
23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло. |
|
24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний. |
Книга ПритчейГлава 18 |
ПриповiстiРозділ 18 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати. |
|
3 |
3 З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором. |
|
4 |
4 Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к. |
|
5 |
5 Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді. |
|
6 |
6 Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́. |
|
7 |
7 Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його. |
|
8 |
8 Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би. |
|
9 |
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику. |
|
10 |
10 Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний. |
|
11 |
11 Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його. |
|
12 |
12 Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність. |
|
13 |
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому! |
|
14 |
14 Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́? |
|
15 |
15 Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́. |
|
16 |
16 Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей. |
|
17 |
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його. |
|
18 |
18 Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го. |
|
19 |
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку. |
|
20 |
20 Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх. |
|
21 |
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає. |
|
22 |
22 Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа. |
|
23 |
23 Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло. |
|
24 |
24 Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний. |