Книга ПритчейГлава 29 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
ПриповiстiРозділ 29 |
|
1 |
|
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д. |
|
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток. |
|
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його. |
|
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить. |
|
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться. |
|
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це. |
|
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів. |
|
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає. |
|
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу. |
|
11 Глупа́к увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує. |
|
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його! |
|
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює. |
|
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди. |
|
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою. |
|
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док. |
|
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі. |
|
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний. |
|
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає. |
|
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй! |
|
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний. |
|
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин. |
|
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом. |
|
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє. |
|
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний. |
|
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни. |
|
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному. |
Книга ПритчейГлава 29 |
ПриповiстiРозділ 29 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д. |
|
3 |
3 Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток. |
|
4 |
4 Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його. |
|
5 |
5 Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить. |
|
6 |
6 У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться. |
|
7 |
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це. |
|
8 |
8 Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів. |
|
9 |
9 Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає. |
|
10 |
10 Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу. |
|
11 |
11 Глупа́к увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує. |
|
12 |
12 Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його! |
|
13 |
13 Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює. |
|
14 |
14 Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди. |
|
15 |
15 Різка й поу́ка премудрість дають, а дити́на, зали́шена тільки собі, засоро́млює матір свою. |
|
16 |
16 Як мно́жаться несправедливі — провина розмно́жується, але праведні бачитимуть їхній упа́док. |
|
17 |
17 Карай сина свого — й він тебе заспоко́їть, і приє́мнощі дасть для твоєї душі. |
|
18 |
18 Без пророчих виді́нь люд розбе́щений, коли ж стереже він Зако́на — блаженний. |
|
19 |
19 Раб словами не буде пока́раний, — хоч він розуміє, але́ не послу́хає. |
|
20 |
20 Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй! |
|
21 |
21 Хто розпе́щує зма́лку свого раба, то кінець його буде невдячний. |
|
22 |
22 Гнівли́ва люди́на викли́кує сварку, а лютий вчиняє багато провин. |
|
23 |
23 Горди́ня люди́ни її понижає, а чести набуває покірливий духом. |
|
24 |
24 Хто ді́литься з зло́дієм, той нена́видить душу свою, — він чує прокля́ття, та не виявляє. |
|
25 |
25 Страх перед люди́ною па́стку дає, хто ж наді́ю складає на Господа, буде безпечний. |
|
26 |
26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для люди́ни. |
|
27 |
27 Наси́льник — оги́да для праведних, а простодоро́гий — оги́да безбожному. |