Книга ПритчейГлава 30 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
ПриповiстiРозділ 30 |
|
1 |
|
2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму, |
|
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих.... |
|
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш? |
|
5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має. |
|
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти. |
|
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́: |
|
8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим, |
|
9 щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“ і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога. |
|
10 Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став. |
|
11 Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє, |
|
12 покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите, |
|
13 покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися! |
|
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі! |
|
15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“ Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить": |
|
16 шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“ огонь! |
|
17 Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть! |
|
18 Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю: |
|
19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.. |
|
20 Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“ |
|
21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона: |
|
22 під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться, |
|
23 під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.. |
|
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі: |
|
25 мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом; |
|
26 борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; |
|
27 немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить; |
|
28 паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х! |
|
29 Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири: |
|
30 лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким, |
|
31 осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько! |
|
32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста! |
|
33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“. |
Книга ПритчейГлава 30 |
ПриповiстiРозділ 30 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму, |
|
3 |
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих.... |
|
4 |
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш? |
|
5 |
5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має. |
|
6 |
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти. |
|
7 |
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́: |
|
8 |
8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим, |
|
9 |
9 щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“ і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога. |
|
10 |
10 Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став. |
|
11 |
11 Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє, |
|
12 |
12 покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите, |
|
13 |
13 покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися! |
|
14 |
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі! |
|
15 |
15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“ Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить": |
|
16 |
16 шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“ огонь! |
|
17 |
17 Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть! |
|
18 |
18 Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю: |
|
19 |
19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.. |
|
20 |
20 Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“ |
|
21 |
21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона: |
|
22 |
22 під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться, |
|
23 |
23 під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.. |
|
24 |
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі: |
|
25 |
25 мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом; |
|
26 |
26 борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; |
|
27 |
27 немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить; |
|
28 |
28 паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х! |
|
29 |
29 Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири: |
|
30 |
30 лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким, |
|
31 |
31 осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько! |
|
32 |
32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста! |
|
33 |
33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“. |