До филип'янРозділ 2 |
1 |
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! |
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе. |
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. |
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі! |
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, |
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, |
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. |
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́, |
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, |
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця! |
12 |
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю. |
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву, |
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, |
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо. |
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́. |
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною! |
19 |
20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас. |
21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового. |
22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії. |
23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною. |
24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас. |
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй, |
26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в. |
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. |
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був. |
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, |
30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене. |
腓立比書第2章 |
1 |
2 你們就要意念相同,愛心相同,有一樣的心思,有一樣的意念,使我的喜樂可以滿足。 |
3 凡事不可結黨,不可貪圖虛浮的榮耀;只要存心謙卑,各人看別人比自己強。 |
4 各人不要單顧自己的事,也要顧別人的事。 |
5 你們當以基督耶穌的心為心: |
6 |
7 反倒虛己,取了僕人 |
8 既有人的樣子,就自己卑微,存心順服,以至於死,且死在十字架上。 |
9 |
10 叫一切在天上的、地上的,和地底下的,因耶穌的名無不屈膝, |
11 無不口認 |
12 |
13 因為你們立志行事都是神在你們心裏運行,為要成就他的美意。 |
14 |
15 使你們無可指摘,誠實無偽,在這彎曲悖謬的國度 |
16 將生命的道表明出來;好叫 |
17 我以你們的信心為供獻的祭 |
18 為此 |
19 |
20 因為我沒有人 |
21 各人 |
22 但你們知道提摩太的明證;他興旺福音,與我同勞,待我像兒子待父親一樣。 |
23 所以,我一看出我的事要怎樣了結,就盼望現在 |
24 但我靠著主自信我也必快去。 |
25 |
26 他很想念你們眾人,並且滿有憂愁 |
27 他實在是病了,幾乎要死;然而神憐恤他,不但憐恤他,也憐恤我,免得我憂上加憂。 |
28 所以我越發急速打發他去,叫你們再見他,就可以喜樂,我也可以少些憂愁。 |
29 故此,你們要在主裏歡歡樂樂的接待他,而且要尊重這樣的人; |
30 因他為作基督的工作 |
До филип'янРозділ 2 |
腓立比書第2章 |
1 |
1 |
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! |
2 你們就要意念相同,愛心相同,有一樣的心思,有一樣的意念,使我的喜樂可以滿足。 |
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе. |
3 凡事不可結黨,不可貪圖虛浮的榮耀;只要存心謙卑,各人看別人比自己強。 |
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. |
4 各人不要單顧自己的事,也要顧別人的事。 |
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі! |
5 你們當以基督耶穌的心為心: |
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, |
6 |
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, |
7 反倒虛己,取了僕人 |
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. |
8 既有人的樣子,就自己卑微,存心順服,以至於死,且死在十字架上。 |
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́, |
9 |
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, |
10 叫一切在天上的、地上的,和地底下的,因耶穌的名無不屈膝, |
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця! |
11 無不口認 |
12 |
12 |
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю. |
13 因為你們立志行事都是神在你們心裏運行,為要成就他的美意。 |
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву, |
14 |
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, |
15 使你們無可指摘,誠實無偽,在這彎曲悖謬的國度 |
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо. |
16 將生命的道表明出來;好叫 |
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́. |
17 我以你們的信心為供獻的祭 |
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною! |
18 為此 |
19 |
19 |
20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас. |
20 因為我沒有人 |
21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового. |
21 各人 |
22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії. |
22 但你們知道提摩太的明證;他興旺福音,與我同勞,待我像兒子待父親一樣。 |
23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною. |
23 所以,我一看出我的事要怎樣了結,就盼望現在 |
24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас. |
24 但我靠著主自信我也必快去。 |
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй, |
25 |
26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в. |
26 他很想念你們眾人,並且滿有憂愁 |
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. |
27 他實在是病了,幾乎要死;然而神憐恤他,不但憐恤他,也憐恤我,免得我憂上加憂。 |
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був. |
28 所以我越發急速打發他去,叫你們再見他,就可以喜樂,我也可以少些憂愁。 |
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, |
29 故此,你們要在主裏歡歡樂樂的接待他,而且要尊重這樣的人; |
30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене. |
30 因他為作基督的工作 |