До филип'янРозділ 2 |
1 |
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! |
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе. |
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. |
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі! |
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, |
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, |
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. |
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́, |
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, |
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця! |
12 |
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю. |
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву, |
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, |
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо. |
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́. |
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною! |
19 |
20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас. |
21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового. |
22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії. |
23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною. |
24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас. |
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй, |
26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в. |
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. |
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був. |
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, |
30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене. |
Послание филиппийцамГлава 2 |
1 |
2 то я исполнен радости. Думайте одно, любите одно, объединяйтесь духовно и имейте одни и те же цели. |
3 Не делайте ничего из зависти или пустого самодовольства. Наоборот, в уничижении своём считайте каждого выше себя. |
4 Каждый из вас должен думать не только о своём благе, но также и о благе других. |
5 |
6 Хотя Он был Богом по природе Своей, Он не держался за Своё равенство с Богом, |
7 но уничижил Себя Самого, приняв образ раба и сделавшись по виду человеком. |
8 |
9 А поэтому Бог вознёс Его до высочайшего положения и дал Ему имя выше всякого другого имени, |
10 чтобы все преклонились перед именем Иисуса, — все, кто на небе, на земле и под землёй, |
11 и чтобы все уста произнесли, что Иисус Христос — Господь во славу Бога Отца. |
12 |
13 Потому что именно Бог вызывает у вас и желания, и поступки, угодные Ему. |
14 Делайте всё без жалоб и ссор, |
15 |
16 неся им послание, созидающее жизнь, чтобы я гордился вами в День Христа, когда увижу что участвовал в этом состязании и трудился не напрасно. |
17 И даже если моя кровь должна будет пролиться в дополнение к жертвенному приношению вашей веры, я радуюсь и разделяю свою радость со всеми вами. |
18 Также и вы должны ощутить радость и разделить свою радость со мной. |
19 |
20 У меня нет никого, кроме него, кто разделял бы мои чувства и искренне беспокоился бы о вашем благополучии. |
21 Потому что все остальные беспокоятся лишь о своём, а не о том, что угодно Иисусу Христу. |
22 И вы знаете, как Тимофей проявил себя и что он, как сын отцу своему, служил вместе со мной в Благовестии. |
23 И потому я надеюсь послать его к вам, как только увижу, как обстоят мои дела. |
24 Надеюсь, что с помощью Господней я сам тоже вскоре смогу прийти. |
25 |
26 Он тоскует по всем вам и скорбит, так как до вас дошёл слух о том, что он болен. |
27 В самом деле, он был болен и находился при смерти, но Бог смилостивился над ним (и не только над ним, но и надо мной тоже), чтобы у меня не было ещё большего горя. |
28 И потому тем охотнее я посылаю его, чтобы вы, увидев его снова, возрадовались, и чтобы у меня не было печали. |
29 Так приветствуйте его в Господе с великой радостью и воздавайте почести таким людям, |
30 потому что он едва не умер, трудясь на ниве Христа, и подвергал свою жизнь опасности, чтобы завершить то, чего недоставало в вашем служении мне. |
До филип'янРозділ 2 |
Послание филиппийцамГлава 2 |
1 |
1 |
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! |
2 то я исполнен радости. Думайте одно, любите одно, объединяйтесь духовно и имейте одни и те же цели. |
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе. |
3 Не делайте ничего из зависти или пустого самодовольства. Наоборот, в уничижении своём считайте каждого выше себя. |
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. |
4 Каждый из вас должен думать не только о своём благе, но также и о благе других. |
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі! |
5 |
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, |
6 Хотя Он был Богом по природе Своей, Он не держался за Своё равенство с Богом, |
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, |
7 но уничижил Себя Самого, приняв образ раба и сделавшись по виду человеком. |
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. |
8 |
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́, |
9 А поэтому Бог вознёс Его до высочайшего положения и дал Ему имя выше всякого другого имени, |
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, |
10 чтобы все преклонились перед именем Иисуса, — все, кто на небе, на земле и под землёй, |
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця! |
11 и чтобы все уста произнесли, что Иисус Христос — Господь во славу Бога Отца. |
12 |
12 |
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю. |
13 Потому что именно Бог вызывает у вас и желания, и поступки, угодные Ему. |
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву, |
14 Делайте всё без жалоб и ссор, |
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, |
15 |
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо. |
16 неся им послание, созидающее жизнь, чтобы я гордился вами в День Христа, когда увижу что участвовал в этом состязании и трудился не напрасно. |
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́. |
17 И даже если моя кровь должна будет пролиться в дополнение к жертвенному приношению вашей веры, я радуюсь и разделяю свою радость со всеми вами. |
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною! |
18 Также и вы должны ощутить радость и разделить свою радость со мной. |
19 |
19 |
20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас. |
20 У меня нет никого, кроме него, кто разделял бы мои чувства и искренне беспокоился бы о вашем благополучии. |
21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового. |
21 Потому что все остальные беспокоятся лишь о своём, а не о том, что угодно Иисусу Христу. |
22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії. |
22 И вы знаете, как Тимофей проявил себя и что он, как сын отцу своему, служил вместе со мной в Благовестии. |
23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною. |
23 И потому я надеюсь послать его к вам, как только увижу, как обстоят мои дела. |
24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас. |
24 Надеюсь, что с помощью Господней я сам тоже вскоре смогу прийти. |
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй, |
25 |
26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в. |
26 Он тоскует по всем вам и скорбит, так как до вас дошёл слух о том, что он болен. |
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. |
27 В самом деле, он был болен и находился при смерти, но Бог смилостивился над ним (и не только над ним, но и надо мной тоже), чтобы у меня не было ещё большего горя. |
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був. |
28 И потому тем охотнее я посылаю его, чтобы вы, увидев его снова, возрадовались, и чтобы у меня не было печали. |
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, |
29 Так приветствуйте его в Господе с великой радостью и воздавайте почести таким людям, |
30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене. |
30 потому что он едва не умер, трудясь на ниве Христа, и подвергал свою жизнь опасности, чтобы завершить то, чего недоставало в вашем служении мне. |