До филип'ян

Розділ 2

1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.

Philippians

Chapter 2

1 IF, therefore, you have found consola tion in Christ, or whole hearted love or fellowship of the Spirit or compassion and mercies,

2 Complete my joy by being in one accord and one love and one soul and one mind.

3 Do nothing through strife or vain glory; but in humility let each regard his neighbor better than himself.

4 Let no one be mindful only of his own things, but let every one be mindful of the things of his neighbor also.

5 Reason this within you which Jesus Christ also reasoned,

6 Who, being in the form of God, did not consider it robbery to be equal with God:

7 But made himself of no reputation and took upon himself the form of a servant, and was in the likeness of men:

8 And, being found in fashion as a man, he humbled himself, and became obedient to death, even the death of the cross.

9 Wherefore God also has highly exalted him, and given him a name which is above every name;

10 That at the name of Jesus every knee should bow, of those in heaven, of those on earth, and those under the earth,

11 And every tongue shall confess that Jesus Christ is the LORD, to the glory of God his Father.

12 From now on, my beloved, just as you have always been obedient, not only in my presence, but much more in my absence, work out your own salvation with fear and trembling.

13 For it is God who inspires you with the will to do the good things which you desire to do.

14 Do all things without disputing, and doubting:

15 That you may be sincere and blameless, like the innocent children of God, in the midst of a crooked and perverse generation, among whom you shine as lights in the world:

16 For you are to them the light of life; for my pride and glory in the day of Christ, for I have not run in vain nor labored in vain.

17 Yes, even if my blood be offered upon the sacrifice and the service of your faith, I am happy and rejoice with you all.

18 Likewise you also must be happy and rejoice with me.

19 But I trust in our LORD Jesus Christ to send Ti-mo'the-us to you soon, that I also may be at ease when I learn of your well being.

20 For I have no one here as interested as I am, who will sincerely care for your welfare;

21 For all seek their own, not the things which are Jesus Christ's.

22 But you know his record, that as a son with his father, he has served with me in the gospel.

23 I hope to send him to you presently, as soon as I see how it will go with me.

24 But I trust in my LORD that I also myself shall come shortly.

25 But right now I am forced through circumstances to send to you Epaphroditus, a brother, and assistant and co-worker with me, but he is also your apostle and one who ministers to my wants.

26 For he has been longing to see you all, and has been depressed because he knew you had heard that he had been sick.

27 For indeed he was sick to the point of death but God had mercy on him; and not on him only, but on me also, lest I should have sorrow upon sorrow.

28 Therefore I have sent him quickly, so that, when you see him again, you may rejoice, and that I may be relieved from anxiety.

29 Welcome him, therefore, in the LORD with all joy; and honour those who are like him:

30 Because for the work of Christ he came near to death; and by his self denial, he made good your lack of service to me.

До филип'ян

Розділ 2

Philippians

Chapter 2

1 Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

1 IF, therefore, you have found consola tion in Christ, or whole hearted love or fellowship of the Spirit or compassion and mercies,

2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

2 Complete my joy by being in one accord and one love and one soul and one mind.

3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

3 Do nothing through strife or vain glory; but in humility let each regard his neighbor better than himself.

4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

4 Let no one be mindful only of his own things, but let every one be mindful of the things of his neighbor also.

5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

5 Reason this within you which Jesus Christ also reasoned,

6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

6 Who, being in the form of God, did not consider it robbery to be equal with God:

7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

7 But made himself of no reputation and took upon himself the form of a servant, and was in the likeness of men:

8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

8 And, being found in fashion as a man, he humbled himself, and became obedient to death, even the death of the cross.

9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

9 Wherefore God also has highly exalted him, and given him a name which is above every name;

10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

10 That at the name of Jesus every knee should bow, of those in heaven, of those on earth, and those under the earth,

11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

11 And every tongue shall confess that Jesus Christ is the LORD, to the glory of God his Father.

12 Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

12 From now on, my beloved, just as you have always been obedient, not only in my presence, but much more in my absence, work out your own salvation with fear and trembling.

13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

13 For it is God who inspires you with the will to do the good things which you desire to do.

14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

14 Do all things without disputing, and doubting:

15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

15 That you may be sincere and blameless, like the innocent children of God, in the midst of a crooked and perverse generation, among whom you shine as lights in the world:

16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

16 For you are to them the light of life; for my pride and glory in the day of Christ, for I have not run in vain nor labored in vain.

17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

17 Yes, even if my blood be offered upon the sacrifice and the service of your faith, I am happy and rejoice with you all.

18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

18 Likewise you also must be happy and rejoice with me.

19 Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

19 But I trust in our LORD Jesus Christ to send Ti-mo'the-us to you soon, that I also may be at ease when I learn of your well being.

20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

20 For I have no one here as interested as I am, who will sincerely care for your welfare;

21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

21 For all seek their own, not the things which are Jesus Christ's.

22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

22 But you know his record, that as a son with his father, he has served with me in the gospel.

23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

23 I hope to send him to you presently, as soon as I see how it will go with me.

24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

24 But I trust in my LORD that I also myself shall come shortly.

25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

25 But right now I am forced through circumstances to send to you Epaphroditus, a brother, and assistant and co-worker with me, but he is also your apostle and one who ministers to my wants.

26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

26 For he has been longing to see you all, and has been depressed because he knew you had heard that he had been sick.

27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

27 For indeed he was sick to the point of death but God had mercy on him; and not on him only, but on me also, lest I should have sorrow upon sorrow.

28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

28 Therefore I have sent him quickly, so that, when you see him again, you may rejoice, and that I may be relieved from anxiety.

29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

29 Welcome him, therefore, in the LORD with all joy; and honour those who are like him:

30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.

30 Because for the work of Christ he came near to death; and by his self denial, he made good your lack of service to me.