Числа

Розділ 30

1 І Мойсей сказав Ізраїлевим синам усе так, як Господь наказав Мойсеєві.

2 І Промовляв Мойсей до голів племе́н Ізраїлевих синів, говорячи: „Оце та річ, що Господь наказав:

3 Коли хто складає обі́тницю для Господа або присягне́ прися́гу заректи́ заро́ка на душу свою, хай той не порушить свого слова, — нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.

4 А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече́ заро́ка в домі свого батька в своїй мо́лодості,

5 і почує її батько обітницю її та заро́ка, що зарекла́ на свою душу, та буде мовчати їй ба́тько її, то будуть важні всі обі́тниці її, і буде важний кожен зарі́к її, що вона зарекла́ на ду́шу свою́.

6 А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обі́тниці її та заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, то не будуть вони важні́, а Госпо́дь пробачить їй, бо її ба́тько заборонив їй.

7 А якщо буде вона замі́жня, а обі́тниці її на ній або мова уст її, що зарекла́ на душу свою,

8 і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні́ обі́тниці її, і заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, будуть важні́.

9 А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і унева́жнить обі́тниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла́ на свою душу, то Господь пробачить їй.

10 А обі́тниця вдови та розве́деної, усе, що зарекла́ на свою душу, буде важне́ на ній.

11 А якщо вона обі́тувала в домі свого чоловіка, або зарекла́ заро́ка на свою душу прися́гою,

12 а чоловік її чув та змо́вчав їй, не заборонив їй, то будуть важні́ всі обі́тниці її, і кожен зарі́к, що зарекла́ на свою душу, буде важни́й.

13 А якщо справді унева́жнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для заро́ків душі її, не буде важне́, — її чоловік унева́жнив їх, і Господь про́стить їй.

14 Кожна обі́тниця й кожна прися́га заро́ку впокоря́ти свою душу, — чоловік її зробить важно́ю, або́ чоловік її унева́жнить її.

15 А якщо чоловік її, замо́вчуючи, буде мовча́ти їй з дня на день, то зробить важни́ми всі її обі́тниці, або всі її заро́ки, що на ній; зробив їх важни́ми, бо він мовчав їй того дня, коли був почув.

16 А якщо справді унева́жнить він їх по то́му, як був почув, то понесе він гріх її.

17 Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між ба́тьком та його дочкою в її мо́лодості в домі батька свого“.

民數記

第30章

1 摩西曉諭以色列各支派的首領說:「耶和華所吩咐的乃是這樣:

2 人若向耶和華許願或起誓,要約束自己,就不可食言,必要按口中所出的一切話行。

3 女子年幼、還在父家的時候,若向耶和華許願,要約束自己,

4 她父親也聽見她所許的願並約束自己的話,卻向她默默不言,她所許的願並約束自己的話就都要為定。

5 但她父親聽見的日子若不應承她所許的願和約束自己的話,就都不得為定;耶和華也必饒恕[forgive]她,因為她父親不應承。

6 她若出了嫁,有願在身,或是[lips]中出了約束自己的冒失話,

7 她丈夫聽見的日子,卻向她默默不言,她所許的願並約束自己的話就都要為定。

8 但她丈夫聽見的日子,若不應承,就算廢了她所許的願和她用嘴吐出[uttered with her lips]約束自己的冒失話;耶和華也必饒恕[forgive]她。

9 寡婦或是被休的婦人所許的願,就是她約束自己的話,都要為定。

10 她若在丈夫家裏許了願或起了誓,約束自己,

11 丈夫聽見,卻向她默默不言,也沒有不應承,她所許的願並約束自己的話就都要為定。

12 丈夫聽見的日子,若把這兩樣全廢了,婦人[lips]中所許的願或是約束自己的話就都不得為定,因她丈夫已經把這兩樣廢了;耶和華也必饒恕[forgive]她。

13 凡她所許的願和刻苦約束自己所起的誓,她丈夫可以堅定,也可以廢去。

14 倘若她丈夫天天向她默默不言,就算是堅定她所許的願和約束自己的話;因丈夫聽見的日子向她默默不言,就使這兩樣堅定。

15 但她丈夫聽見以後,若使這兩樣全廢了,就要擔當婦人的罪孽。」

16 這是丈夫待妻子,父親待女兒,女兒年幼、還在父家,耶和華所吩咐摩西的律例。

17

Числа

Розділ 30

民數記

第30章

1 І Мойсей сказав Ізраїлевим синам усе так, як Господь наказав Мойсеєві.

1 摩西曉諭以色列各支派的首領說:「耶和華所吩咐的乃是這樣:

2 І Промовляв Мойсей до голів племе́н Ізраїлевих синів, говорячи: „Оце та річ, що Господь наказав:

2 人若向耶和華許願或起誓,要約束自己,就不可食言,必要按口中所出的一切話行。

3 Коли хто складає обі́тницю для Господа або присягне́ прися́гу заректи́ заро́ка на душу свою, хай той не порушить свого слова, — нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.

3 女子年幼、還在父家的時候,若向耶和華許願,要約束自己,

4 А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече́ заро́ка в домі свого батька в своїй мо́лодості,

4 她父親也聽見她所許的願並約束自己的話,卻向她默默不言,她所許的願並約束自己的話就都要為定。

5 і почує її батько обітницю її та заро́ка, що зарекла́ на свою душу, та буде мовчати їй ба́тько її, то будуть важні всі обі́тниці її, і буде важний кожен зарі́к її, що вона зарекла́ на ду́шу свою́.

5 但她父親聽見的日子若不應承她所許的願和約束自己的話,就都不得為定;耶和華也必饒恕[forgive]她,因為她父親不應承。

6 А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обі́тниці її та заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, то не будуть вони важні́, а Госпо́дь пробачить їй, бо її ба́тько заборонив їй.

6 她若出了嫁,有願在身,或是[lips]中出了約束自己的冒失話,

7 А якщо буде вона замі́жня, а обі́тниці її на ній або мова уст її, що зарекла́ на душу свою,

7 她丈夫聽見的日子,卻向她默默不言,她所許的願並約束自己的話就都要為定。

8 і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні́ обі́тниці її, і заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, будуть важні́.

8 但她丈夫聽見的日子,若不應承,就算廢了她所許的願和她用嘴吐出[uttered with her lips]約束自己的冒失話;耶和華也必饒恕[forgive]她。

9 А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і унева́жнить обі́тниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла́ на свою душу, то Господь пробачить їй.

9 寡婦或是被休的婦人所許的願,就是她約束自己的話,都要為定。

10 А обі́тниця вдови та розве́деної, усе, що зарекла́ на свою душу, буде важне́ на ній.

10 她若在丈夫家裏許了願或起了誓,約束自己,

11 А якщо вона обі́тувала в домі свого чоловіка, або зарекла́ заро́ка на свою душу прися́гою,

11 丈夫聽見,卻向她默默不言,也沒有不應承,她所許的願並約束自己的話就都要為定。

12 а чоловік її чув та змо́вчав їй, не заборонив їй, то будуть важні́ всі обі́тниці її, і кожен зарі́к, що зарекла́ на свою душу, буде важни́й.

12 丈夫聽見的日子,若把這兩樣全廢了,婦人[lips]中所許的願或是約束自己的話就都不得為定,因她丈夫已經把這兩樣廢了;耶和華也必饒恕[forgive]她。

13 А якщо справді унева́жнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для заро́ків душі її, не буде важне́, — її чоловік унева́жнив їх, і Господь про́стить їй.

13 凡她所許的願和刻苦約束自己所起的誓,她丈夫可以堅定,也可以廢去。

14 Кожна обі́тниця й кожна прися́га заро́ку впокоря́ти свою душу, — чоловік її зробить важно́ю, або́ чоловік її унева́жнить її.

14 倘若她丈夫天天向她默默不言,就算是堅定她所許的願和約束自己的話;因丈夫聽見的日子向她默默不言,就使這兩樣堅定。

15 А якщо чоловік її, замо́вчуючи, буде мовча́ти їй з дня на день, то зробить важни́ми всі її обі́тниці, або всі її заро́ки, що на ній; зробив їх важни́ми, бо він мовчав їй того дня, коли був почув.

15 但她丈夫聽見以後,若使這兩樣全廢了,就要擔當婦人的罪孽。」

16 А якщо справді унева́жнить він їх по то́му, як був почув, то понесе він гріх її.

16 這是丈夫待妻子,父親待女兒,女兒年幼、還在父家,耶和華所吩咐摩西的律例。

17 Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між ба́тьком та його дочкою в її мо́лодості в домі батька свого“.

17