ЧислаРозділ 30 |
|
1 |
|
2 І Промовляв Мойсей до голів племе́н Ізраїлевих синів, говорячи: „Оце та річ, що Господь наказав: |
|
3 Коли хто складає обі́тницю для Господа або присягне́ прися́гу заректи́ заро́ка на душу свою, хай той не порушить свого слова, — нехай зробить усе, як вийшло було з його уст. |
|
4 А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече́ заро́ка в домі свого батька в своїй мо́лодості, |
|
5 і почує її батько обітницю її та заро́ка, що зарекла́ на свою душу, та буде мовчати їй ба́тько її, то будуть важні всі обі́тниці її, і буде важний кожен зарі́к її, що вона зарекла́ на ду́шу свою́. |
|
6 А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обі́тниці її та заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, то не будуть вони важні́, а Госпо́дь пробачить їй, бо її ба́тько заборонив їй. |
|
7 А якщо буде вона замі́жня, а обі́тниці її на ній або мова уст її, що зарекла́ на душу свою, |
|
8 і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні́ обі́тниці її, і заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, будуть важні́. |
|
9 А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і унева́жнить обі́тниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла́ на свою душу, то Господь пробачить їй. |
|
10 А обі́тниця вдови та розве́деної, усе, що зарекла́ на свою душу, буде важне́ на ній. |
|
11 А якщо вона обі́тувала в домі свого чоловіка, або зарекла́ заро́ка на свою душу прися́гою, |
|
12 а чоловік її чув та змо́вчав їй, не заборонив їй, то будуть важні́ всі обі́тниці її, і кожен зарі́к, що зарекла́ на свою душу, буде важни́й. |
|
13 А якщо справді унева́жнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для заро́ків душі її, не буде важне́, — її чоловік унева́жнив їх, і Господь про́стить їй. |
|
14 Кожна обі́тниця й кожна прися́га заро́ку впокоря́ти свою душу, — чоловік її зробить важно́ю, або́ чоловік її унева́жнить її. |
|
15 А якщо чоловік її, замо́вчуючи, буде мовча́ти їй з дня на день, то зробить важни́ми всі її обі́тниці, або всі її заро́ки, що на ній; зробив їх важни́ми, бо він мовчав їй того дня, коли був почув. |
|
16 А якщо справді унева́жнить він їх по то́му, як був почув, то понесе він гріх її. |
|
17 Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між ба́тьком та його дочкою в її мо́лодості в домі батька свого“. |
ЧислаГлава 30 |
|
1 |
|
2 |
|
3 «Если даст кто обет ГОСПОДУ нечто сделать для Него или свяжет себя клятвою, что будет воздерживаться от чего-либо, он должен держать свое слово, должен точно исполнить всё, что произнес устами своими. |
|
4 |
|
5 то все обеты ее должны ею соблюдаться и всякое обещание о воздержании исполняться. Но это только в том случае, если отец ее, услышав об обете или такого рода обещании дочери, не возразил ей. |
|
6 Если же он, узнав об ее обете или ее обязательстве о воздержании, запретит ей их исполнять, она освобождается от них. ГОСПОДЬ не вменит ей это в вину, поскольку отец запретил ей это сделать. |
|
7 |
|
8 она должна соблюдать их только в том случае, если ее муж, слыша о них, промолчит. |
|
9 Однако, когда муж, услышав, запретит ей держаться ее обета или поспешного обещания, которым она связала себя, он тем самым отменит их. И ГОСПОДЬ не вменит ей это в вину. |
|
10 |
|
11 |
|
12 а он, слыша о том, ей ничего не говорит и не запрещает, — все такие обеты и обязательства о воздержании, принятые этой женщиной на себя, должны исполняться. |
|
13 Но если муж такой женщины откажется признавать их, как только о них услышит, тогда ничто из сказанного ею: ни один из ее обетов и никакое обещание о воздержании — не будет обязательным. Муж ее отменил их, и ГОСПОДЬ не вменит ей это в вину. |
|
14 |
|
15 |
|
16 Однако если он отменяет их спустя какое-то время после того, как стало ему известно о них, тогда за ее вину он будет в ответе». |
|
17 |
ЧислаРозділ 30 |
ЧислаГлава 30 |
|
1 |
1 |
|
2 І Промовляв Мойсей до голів племе́н Ізраїлевих синів, говорячи: „Оце та річ, що Господь наказав: |
2 |
|
3 Коли хто складає обі́тницю для Господа або присягне́ прися́гу заректи́ заро́ка на душу свою, хай той не порушить свого слова, — нехай зробить усе, як вийшло було з його уст. |
3 «Если даст кто обет ГОСПОДУ нечто сделать для Него или свяжет себя клятвою, что будет воздерживаться от чего-либо, он должен держать свое слово, должен точно исполнить всё, что произнес устами своими. |
|
4 А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече́ заро́ка в домі свого батька в своїй мо́лодості, |
4 |
|
5 і почує її батько обітницю її та заро́ка, що зарекла́ на свою душу, та буде мовчати їй ба́тько її, то будуть важні всі обі́тниці її, і буде важний кожен зарі́к її, що вона зарекла́ на ду́шу свою́. |
5 то все обеты ее должны ею соблюдаться и всякое обещание о воздержании исполняться. Но это только в том случае, если отец ее, услышав об обете или такого рода обещании дочери, не возразил ей. |
|
6 А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обі́тниці її та заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, то не будуть вони важні́, а Госпо́дь пробачить їй, бо її ба́тько заборонив їй. |
6 Если же он, узнав об ее обете или ее обязательстве о воздержании, запретит ей их исполнять, она освобождается от них. ГОСПОДЬ не вменит ей это в вину, поскольку отец запретил ей это сделать. |
|
7 А якщо буде вона замі́жня, а обі́тниці її на ній або мова уст її, що зарекла́ на душу свою, |
7 |
|
8 і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні́ обі́тниці її, і заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, будуть важні́. |
8 она должна соблюдать их только в том случае, если ее муж, слыша о них, промолчит. |
|
9 А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і унева́жнить обі́тниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла́ на свою душу, то Господь пробачить їй. |
9 Однако, когда муж, услышав, запретит ей держаться ее обета или поспешного обещания, которым она связала себя, он тем самым отменит их. И ГОСПОДЬ не вменит ей это в вину. |
|
10 А обі́тниця вдови та розве́деної, усе, що зарекла́ на свою душу, буде важне́ на ній. |
10 |
|
11 А якщо вона обі́тувала в домі свого чоловіка, або зарекла́ заро́ка на свою душу прися́гою, |
11 |
|
12 а чоловік її чув та змо́вчав їй, не заборонив їй, то будуть важні́ всі обі́тниці її, і кожен зарі́к, що зарекла́ на свою душу, буде важни́й. |
12 а он, слыша о том, ей ничего не говорит и не запрещает, — все такие обеты и обязательства о воздержании, принятые этой женщиной на себя, должны исполняться. |
|
13 А якщо справді унева́жнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для заро́ків душі її, не буде важне́, — її чоловік унева́жнив їх, і Господь про́стить їй. |
13 Но если муж такой женщины откажется признавать их, как только о них услышит, тогда ничто из сказанного ею: ни один из ее обетов и никакое обещание о воздержании — не будет обязательным. Муж ее отменил их, и ГОСПОДЬ не вменит ей это в вину. |
|
14 Кожна обі́тниця й кожна прися́га заро́ку впокоря́ти свою душу, — чоловік її зробить важно́ю, або́ чоловік її унева́жнить її. |
14 |
|
15 А якщо чоловік її, замо́вчуючи, буде мовча́ти їй з дня на день, то зробить важни́ми всі її обі́тниці, або всі її заро́ки, що на ній; зробив їх важни́ми, бо він мовчав їй того дня, коли був почув. |
15 |
|
16 А якщо справді унева́жнить він їх по то́му, як був почув, то понесе він гріх її. |
16 Однако если он отменяет их спустя какое-то время после того, как стало ему известно о них, тогда за ее вину он будет в ответе». |
|
17 Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між ба́тьком та його дочкою в її мо́лодості в домі батька свого“. |
17 |