БуттяРозділ 37 |
1 |
2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька. |
3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́. |
4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно. |
5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього. |
6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені. |
7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“. |
8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його. |
9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“. |
10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“ |
11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова. |
12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем. |
13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“ |
14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему. |
15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“ |
16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“ |
17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні. |
18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його. |
19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець! |
20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“. |
21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“ |
22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його. |
23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було. |
24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води. |
25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту. |
26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров? |
27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його. |
28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту. |
29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою... |
30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“ |
31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров. |
32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“ |
33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“ |
34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му... |
35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько. |
36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі. |
創世記第37章 |
1 |
2 雅各宗族 |
3 以色列原來愛約瑟過於愛他的眾子,因為約瑟是他年老生的;他給約瑟作了一件彩衣。 |
4 約瑟的哥哥們見父親愛約瑟過於愛他們,就恨約瑟,不與他說和睦的話。 |
5 |
6 約瑟對他們說:「請聽我所作的夢: |
7 夢見 |
8 他的哥哥們回答說:「難道你真要作我們的王嗎?難道你真要管轄我們嗎?」他們就因為他的夢和他的話越發恨他。 |
9 |
10 約瑟將這夢告訴他父親和他哥哥們,他父親就責備他說:「你作的這是甚麼夢?難道我和你母親、你弟兄果然要來屈身在地,向你下拜 |
11 他哥哥們都嫉妒他,他父親卻把這話存在心裏。 |
12 |
13 以色列對約瑟說:「你哥哥們不是在示劍放羊嗎?你來,我要打發你往他們那裏去。」約瑟說:「我在這裏。」 |
14 以色列說:「請 |
15 有個 |
16 他說:「我找我的哥哥們,求你告訴我,他們在何處放羊。」 |
17 那人說:「他們已經走了,我聽見他們說要往多坍去。」約瑟就去追趕他哥哥們,遇見他們在多坍。 |
18 他們遠遠地看見他,趁他還沒有走到跟前,大家就同謀要害死他, |
19 彼此說:「你看。那作夢的來了。 |
20 來吧,我們將他殺了,丟在一個坑裏,就說:『有惡獸把他吃了。』我們且看他的夢將來怎麼樣。」 |
21 呂便聽見了,要救他脫離他們的手,說:「我們不可害他的性命」; |
22 又說:「不可流他的血,可以把他丟在這曠野 |
23 約瑟到了他哥哥們那裏,他們就剝了他的外衣,就是他穿的那件彩衣, |
24 把他丟在坑裏;那坑是空的,裏頭沒有水。 |
25 |
26 猶大對眾弟兄說:「我們殺我們的兄弟,藏了他的血有甚麼益處呢? |
27 我們不如將他賣給以實瑪利人,不可下手害他;因為他是我們的兄弟,我們的骨肉。」眾弟兄就聽從了他。 |
28 那時 |
29 |
30 回到弟兄 |
31 他們宰了一隻山羊羔 |
32 打發人將彩衣 |
33 他認得,就說:「這是我兒子的外衣。有惡獸把他吃了,約瑟是被撕碎無疑了 |
34 雅各便撕裂衣服,腰間圍上麻布,為他兒子悲哀了多日。 |
35 他的兒女都起來安慰他,他卻不肯受安慰,說:「我必悲哀著下墳墓 |
36 米甸人帶約瑟到埃及,把他賣給法老的內臣─護衛長波提乏。 |
БуттяРозділ 37 |
創世記第37章 |
1 |
1 |
2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька. |
2 雅各宗族 |
3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́. |
3 以色列原來愛約瑟過於愛他的眾子,因為約瑟是他年老生的;他給約瑟作了一件彩衣。 |
4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно. |
4 約瑟的哥哥們見父親愛約瑟過於愛他們,就恨約瑟,不與他說和睦的話。 |
5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього. |
5 |
6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені. |
6 約瑟對他們說:「請聽我所作的夢: |
7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“. |
7 夢見 |
8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його. |
8 他的哥哥們回答說:「難道你真要作我們的王嗎?難道你真要管轄我們嗎?」他們就因為他的夢和他的話越發恨他。 |
9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“. |
9 |
10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“ |
10 約瑟將這夢告訴他父親和他哥哥們,他父親就責備他說:「你作的這是甚麼夢?難道我和你母親、你弟兄果然要來屈身在地,向你下拜 |
11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова. |
11 他哥哥們都嫉妒他,他父親卻把這話存在心裏。 |
12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем. |
12 |
13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“ |
13 以色列對約瑟說:「你哥哥們不是在示劍放羊嗎?你來,我要打發你往他們那裏去。」約瑟說:「我在這裏。」 |
14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему. |
14 以色列說:「請 |
15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“ |
15 有個 |
16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“ |
16 他說:「我找我的哥哥們,求你告訴我,他們在何處放羊。」 |
17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні. |
17 那人說:「他們已經走了,我聽見他們說要往多坍去。」約瑟就去追趕他哥哥們,遇見他們在多坍。 |
18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його. |
18 他們遠遠地看見他,趁他還沒有走到跟前,大家就同謀要害死他, |
19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець! |
19 彼此說:「你看。那作夢的來了。 |
20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“. |
20 來吧,我們將他殺了,丟在一個坑裏,就說:『有惡獸把他吃了。』我們且看他的夢將來怎麼樣。」 |
21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“ |
21 呂便聽見了,要救他脫離他們的手,說:「我們不可害他的性命」; |
22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його. |
22 又說:「不可流他的血,可以把他丟在這曠野 |
23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було. |
23 約瑟到了他哥哥們那裏,他們就剝了他的外衣,就是他穿的那件彩衣, |
24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води. |
24 把他丟在坑裏;那坑是空的,裏頭沒有水。 |
25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту. |
25 |
26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров? |
26 猶大對眾弟兄說:「我們殺我們的兄弟,藏了他的血有甚麼益處呢? |
27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його. |
27 我們不如將他賣給以實瑪利人,不可下手害他;因為他是我們的兄弟,我們的骨肉。」眾弟兄就聽從了他。 |
28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту. |
28 那時 |
29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою... |
29 |
30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“ |
30 回到弟兄 |
31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров. |
31 他們宰了一隻山羊羔 |
32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“ |
32 打發人將彩衣 |
33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“ |
33 他認得,就說:「這是我兒子的外衣。有惡獸把他吃了,約瑟是被撕碎無疑了 |
34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му... |
34 雅各便撕裂衣服,腰間圍上麻布,為他兒子悲哀了多日。 |
35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько. |
35 他的兒女都起來安慰他,他卻不肯受安慰,說:「我必悲哀著下墳墓 |
36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі. |
36 米甸人帶約瑟到埃及,把他賣給法老的內臣─護衛長波提乏。 |