CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Бут. 37
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Буття

Розділ 37

1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.

2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́.

4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього.

6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені.

7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“.

8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.

10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“

11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова.

12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“

14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“

16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“

17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець!

20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“.

21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“

22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.

25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.

26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров?

27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.

28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“

31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“

33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“

34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му...

35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько.

36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі.

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 37

1 Jakob3290 aber wohnete im Lande776, da sein Vater1 ein Fremdling4033 innen gewesen war3427, nämlich im Lande776 Kanaan3667.

2 Und7651 das sind die Geschlechter8435 Jakobs3290: Joseph3130 war1121 siebenzehn Jahre8141 alt1121, da er3130 ein Hirte7462 des Viehes ward mit seinen Brüdern251; und6629 der Knabe5288 war bei den Kindern1121 Bilhas1090 und Silpas2153, seines Vaters1 Weiber802, und brachte935 vor ihren Vater1, wo ein bös Geschrei1681 wider sie war.

3 Israel3478 aber hatte157 Joseph3130 lieber denn alle seine Kinder1121, darum daß er ihn im Alter2208 gezeuget hatte; und1121 machte6213 ihm einen bunten6446 Rock3801.

4 Da nun seine Brüder251 sahen7200, daß ihn ihr Vater1 lieber hatte157 denn alle seine Brüder251, waren sie ihm feind8130 und konnten3201 ihm kein freundlich Wort7965 zusprechen1696.

5 Dazu hatte2492 Joseph3130 einmal einen Traum2472 und sagte5046 seinen Brüdern251 davon; da wurden8130 sie ihm noch3254 feinder.

6 Denn er sprach559 zu ihnen: Höret, lieber, was2472 mir doch geträumet hat8085!

7 Mich deuchte, wir banden481 Garben485 auf8432 dem Felde7704, und meine Garbe richtete5324 sich7812 auf6965 und stund, und eure Garben485 umher5437 neigeten sich gegen meine Garbe.

8 Da sprachen559 seine Brüder251 zu ihm: Solltest du unser König4427 werden4427 und über uns herrschen4910? Und wurden8130 ihm noch3254 feinder um1697 seines Traums und seiner Rede willen.

9 Und er hatte2492 noch einen259 andern312 Traum2472, den erzählte5608 er seinen Brüdern251 und sprach559: Siehe, ich habe noch einen Traum2472 gehabt. Mich deuchte, die Sonne8121 und der Mond3394 und elf Sterne3556 neigeten sich7812 vor mir.

10 Und da das776 seinem Vater1 und seinen Brüdern251 gesagt559 ward5608, strafte1605 ihn sein Vater1 und sprach zu ihm: Was ist935 das für ein Traum2472, der dir geträumet hat2492? Soll ich und deine Mutter517 und deine Brüder251 kommen935 und dich anbeten7812?

11 Und seine Brüder251 neideten ihn7065. Aber sein8104 Vater1 behielt diese Worte1697.

12 Da nun seine Brüder251 hingingen3212, zu weiden7462 das Vieh6629 ihres Vaters1 in Sichem7927,

13 sprach559 Israel3478 zu Joseph3130: Hüten7462 nicht deine Brüder251 des Viehes in Sichem? Komm3212, ich will dich zu ihnen7927 senden7971. Er aber sprach559: Hie bin ich!

14 Und6629 er sprach559: Gehe3212 hin und sieh7200, ob es wohl stehe7965 um1697 deine Brüder251 und um7725 das Vieh; und sage mir wieder7725, wie sich‘s hält. Und er sandte7971 ihn7965 aus dem Tal6010 Hebron2275, daß er gen Sichem7927 ginge935.

15 Da fand4672 ihn ein376 Mann376, daß er irre ging8582 auf dem Felde7704; der fragte7592 ihn und sprach559: Wen suchest du1245?

16 Er antwortete: Ich suche1245 meine Brüder251; lieber, sage559 mir5046 an, wo375 sie hüten7462.

17 Der Mann376 sprach559: Sie559 sind von dannen2088 gezogen5265; denn ich hörte, daß sie sagten: Lasset uns8085 gen Dothan1886 gehen3212. Da folgte Joseph3130 seinen Brüdern251 nach310 und fand4672 sie zu Dothan1886.

18 Als sie ihn nun sahen von ferne7350, ehe denn er nahe7126 bei sie kam, schlugen sie an7200, daß sie ihn töteten4191,

19 und sprachen559 untereinander376: Sehet, der1976 Träumer kommt935 daher!

20 So kommt3212 nun und lasset uns ihn erwürgen und in eine Grube953 werfen7993 und sagen, ein259 böses7451 Tier2416 habe2026 ihn gefressen398, so wird man559 sehen7200, was2472 seine Träume sind.

21 Da das Ruben7205 hörete, wollte er5221 ihn aus ihren Händen3027 erretten5337 und sprach559: Lasset uns8085 ihn nicht töten5315!

22 Und weiter sprach559 Ruben7205 zu ihnen7725: Vergießet nicht Blut1818, sondern werfet ihn in die Grube953, die in der Wüste4057 ist, und leget die Hand3027 nicht an ihn. Er7993 wollte ihn aber aus8210 ihrer Hand3027 erretten5337, daß er ihn seinem Vater1 wiederbrächte7725.

23 Als nun Joseph3130 zu seinen Brüdern251 kam935, zogen6584 sie ihm seinen Rock3801 mit854 dem bunten6446 Rock3801 aus, den853 er3130 anhatte;

24 und nahmen3947 ihn und warfen7993 ihn in eine Grube953; aber dieselbige Grube953 war leer7386 und kein Wasser4325 drinnen.

25 Und setzten sich3427 nieder zu1980 essen398. Indes huben sie ihre Augen5869 auf5375 und sahen7200 einen Haufen736 Ismaeliter3459 kommen von Gilead1568 mit ihren Kamelen1581; die trugen5375 Würze5219, Balsam6875 und Myrrhen, und zogen935 hinab3381 nach Ägypten4714.

26 Da sprach559 Juda3063 zu seinen Brüdern251: Was hilft‘s uns, daß wir unsern Bruder251 erwürgen2026 und sein Blut1818 verbergen3680?

27 Kommt3212, lasset uns8085 ihn den Ismaeliten3459 verkaufen, daß sich unsere Hände3027 nicht4376 an ihm vergreifen; denn er ist unser Bruder251, unser Fleisch1320 und Blut. Und sie251 gehorchten ihm.

28 Und da die Midianiter4084, die Kaufleute5503, vorüberreiseten, zogen935 sie4900 ihn3130 heraus5927 aus der Grube953 und verkauften4376 ihn3130 den Ismaeliten3459 um zwanzig6242 Silberlinge3701; die brachten5674 ihn3130 nach Ägypten4714.

29 Als nun Ruben7205 wieder7725 zur Grube953 kam und fand Joseph3130 nicht darinnen, zerriß7167 er sein Kleid899

30 und kam935 wieder7725 zu seinen Brüdern251 und sprach559: Der Knabe3206 ist nicht da, wo575 soll ich hin?

31 Da nahmen3947 sie Josephs3130 Rock3801 und schlachteten7819 einen Ziegenbock8163 und tunkten den Rock3801 ins Blut1818.

32 Und schickten7971 den bunten6446 Rock3801 hin und ließen ihn ihrem Vater1 bringen935 und sagen559: Diesen haben4672 wir funden; siehe, ob es deines Sohnes1121 Rock3801 sei, oder nicht5234.

33 Er kannte5234 ihn aber und sprach559: Es ist meines Sohnes1121 Rock3801; ein böses7451 Tier2416 hat ihn gefressen398, ein reißend Tier hat Joseph3130 zerrissen2963.

34 Und Jakob3290 zerriß7167 seine Kleider8071 und legte7760 einen Sack8242 um seine Lenden4975 und trug56 Leid um seinen Sohn1121 lange7227 Zeit3117.

35 Und1121 alle seine Söhne1121 und Töchter1323 traten auf6965, daß sie1058 ihn trösteten5162; aber er wollte sich nicht3985 trösten5162 lassen und sprach559: Ich werde mit Leide hinunterfahren3381 in die Grube7585 zu meinem Sohne. Und sein Vater1 beweinete ihn.

36 Aber die Midianiter4092 verkauften4376 ihn in Ägypten4714 dem Potiphar6318, des Pharao6547 Kämmerer5631 und Hofmeister.

Буття

Розділ 37

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 37

1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.

1 Jakob3290 aber wohnete im Lande776, da sein Vater1 ein Fremdling4033 innen gewesen war3427, nämlich im Lande776 Kanaan3667.

2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

2 Und7651 das sind die Geschlechter8435 Jakobs3290: Joseph3130 war1121 siebenzehn Jahre8141 alt1121, da er3130 ein Hirte7462 des Viehes ward mit seinen Brüdern251; und6629 der Knabe5288 war bei den Kindern1121 Bilhas1090 und Silpas2153, seines Vaters1 Weiber802, und brachte935 vor ihren Vater1, wo ein bös Geschrei1681 wider sie war.

3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́.

3 Israel3478 aber hatte157 Joseph3130 lieber denn alle seine Kinder1121, darum daß er ihn im Alter2208 gezeuget hatte; und1121 machte6213 ihm einen bunten6446 Rock3801.

4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

4 Da nun seine Brüder251 sahen7200, daß ihn ihr Vater1 lieber hatte157 denn alle seine Brüder251, waren sie ihm feind8130 und konnten3201 ihm kein freundlich Wort7965 zusprechen1696.

5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього.

5 Dazu hatte2492 Joseph3130 einmal einen Traum2472 und sagte5046 seinen Brüdern251 davon; da wurden8130 sie ihm noch3254 feinder.

6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені.

6 Denn er sprach559 zu ihnen: Höret, lieber, was2472 mir doch geträumet hat8085!

7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“.

7 Mich deuchte, wir banden481 Garben485 auf8432 dem Felde7704, und meine Garbe richtete5324 sich7812 auf6965 und stund, und eure Garben485 umher5437 neigeten sich gegen meine Garbe.

8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

8 Da sprachen559 seine Brüder251 zu ihm: Solltest du unser König4427 werden4427 und über uns herrschen4910? Und wurden8130 ihm noch3254 feinder um1697 seines Traums und seiner Rede willen.

9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.

9 Und er hatte2492 noch einen259 andern312 Traum2472, den erzählte5608 er seinen Brüdern251 und sprach559: Siehe, ich habe noch einen Traum2472 gehabt. Mich deuchte, die Sonne8121 und der Mond3394 und elf Sterne3556 neigeten sich7812 vor mir.

10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“

10 Und da das776 seinem Vater1 und seinen Brüdern251 gesagt559 ward5608, strafte1605 ihn sein Vater1 und sprach zu ihm: Was ist935 das für ein Traum2472, der dir geträumet hat2492? Soll ich und deine Mutter517 und deine Brüder251 kommen935 und dich anbeten7812?

11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова.

11 Und seine Brüder251 neideten ihn7065. Aber sein8104 Vater1 behielt diese Worte1697.

12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

12 Da nun seine Brüder251 hingingen3212, zu weiden7462 das Vieh6629 ihres Vaters1 in Sichem7927,

13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“

13 sprach559 Israel3478 zu Joseph3130: Hüten7462 nicht deine Brüder251 des Viehes in Sichem? Komm3212, ich will dich zu ihnen7927 senden7971. Er aber sprach559: Hie bin ich!

14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

14 Und6629 er sprach559: Gehe3212 hin und sieh7200, ob es wohl stehe7965 um1697 deine Brüder251 und um7725 das Vieh; und sage mir wieder7725, wie sich‘s hält. Und er sandte7971 ihn7965 aus dem Tal6010 Hebron2275, daß er gen Sichem7927 ginge935.

15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“

15 Da fand4672 ihn ein376 Mann376, daß er irre ging8582 auf dem Felde7704; der fragte7592 ihn und sprach559: Wen suchest du1245?

16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“

16 Er antwortete: Ich suche1245 meine Brüder251; lieber, sage559 mir5046 an, wo375 sie hüten7462.

17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

17 Der Mann376 sprach559: Sie559 sind von dannen2088 gezogen5265; denn ich hörte, daß sie sagten: Lasset uns8085 gen Dothan1886 gehen3212. Da folgte Joseph3130 seinen Brüdern251 nach310 und fand4672 sie zu Dothan1886.

18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

18 Als sie ihn nun sahen von ferne7350, ehe denn er nahe7126 bei sie kam, schlugen sie an7200, daß sie ihn töteten4191,

19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець!

19 und sprachen559 untereinander376: Sehet, der1976 Träumer kommt935 daher!

20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“.

20 So kommt3212 nun und lasset uns ihn erwürgen und in eine Grube953 werfen7993 und sagen, ein259 böses7451 Tier2416 habe2026 ihn gefressen398, so wird man559 sehen7200, was2472 seine Träume sind.

21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“

21 Da das Ruben7205 hörete, wollte er5221 ihn aus ihren Händen3027 erretten5337 und sprach559: Lasset uns8085 ihn nicht töten5315!

22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

22 Und weiter sprach559 Ruben7205 zu ihnen7725: Vergießet nicht Blut1818, sondern werfet ihn in die Grube953, die in der Wüste4057 ist, und leget die Hand3027 nicht an ihn. Er7993 wollte ihn aber aus8210 ihrer Hand3027 erretten5337, daß er ihn seinem Vater1 wiederbrächte7725.

23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

23 Als nun Joseph3130 zu seinen Brüdern251 kam935, zogen6584 sie ihm seinen Rock3801 mit854 dem bunten6446 Rock3801 aus, den853 er3130 anhatte;

24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.

24 und nahmen3947 ihn und warfen7993 ihn in eine Grube953; aber dieselbige Grube953 war leer7386 und kein Wasser4325 drinnen.

25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.

25 Und setzten sich3427 nieder zu1980 essen398. Indes huben sie ihre Augen5869 auf5375 und sahen7200 einen Haufen736 Ismaeliter3459 kommen von Gilead1568 mit ihren Kamelen1581; die trugen5375 Würze5219, Balsam6875 und Myrrhen, und zogen935 hinab3381 nach Ägypten4714.

26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров?

26 Da sprach559 Juda3063 zu seinen Brüdern251: Was hilft‘s uns, daß wir unsern Bruder251 erwürgen2026 und sein Blut1818 verbergen3680?

27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.

27 Kommt3212, lasset uns8085 ihn den Ismaeliten3459 verkaufen, daß sich unsere Hände3027 nicht4376 an ihm vergreifen; denn er ist unser Bruder251, unser Fleisch1320 und Blut. Und sie251 gehorchten ihm.

28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

28 Und da die Midianiter4084, die Kaufleute5503, vorüberreiseten, zogen935 sie4900 ihn3130 heraus5927 aus der Grube953 und verkauften4376 ihn3130 den Ismaeliten3459 um zwanzig6242 Silberlinge3701; die brachten5674 ihn3130 nach Ägypten4714.

29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

29 Als nun Ruben7205 wieder7725 zur Grube953 kam und fand Joseph3130 nicht darinnen, zerriß7167 er sein Kleid899

30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“

30 und kam935 wieder7725 zu seinen Brüdern251 und sprach559: Der Knabe3206 ist nicht da, wo575 soll ich hin?

31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

31 Da nahmen3947 sie Josephs3130 Rock3801 und schlachteten7819 einen Ziegenbock8163 und tunkten den Rock3801 ins Blut1818.

32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“

32 Und schickten7971 den bunten6446 Rock3801 hin und ließen ihn ihrem Vater1 bringen935 und sagen559: Diesen haben4672 wir funden; siehe, ob es deines Sohnes1121 Rock3801 sei, oder nicht5234.

33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“

33 Er kannte5234 ihn aber und sprach559: Es ist meines Sohnes1121 Rock3801; ein böses7451 Tier2416 hat ihn gefressen398, ein reißend Tier hat Joseph3130 zerrissen2963.

34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му...

34 Und Jakob3290 zerriß7167 seine Kleider8071 und legte7760 einen Sack8242 um seine Lenden4975 und trug56 Leid um seinen Sohn1121 lange7227 Zeit3117.

35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько.

35 Und1121 alle seine Söhne1121 und Töchter1323 traten auf6965, daß sie1058 ihn trösteten5162; aber er wollte sich nicht3985 trösten5162 lassen und sprach559: Ich werde mit Leide hinunterfahren3381 in die Grube7585 zu meinem Sohne. Und sein Vater1 beweinete ihn.

36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі.

36 Aber die Midianiter4092 verkauften4376 ihn in Ägypten4714 dem Potiphar6318, des Pharao6547 Kämmerer5631 und Hofmeister.