CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 5
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Марка

Розділ 5

1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.

2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.

3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,

4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.

5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.

6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,

7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“

8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“

9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.

10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.

12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.

13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.

14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.

15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.

16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.

17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.

18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.

19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“

20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.

22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“

24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,

26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.

28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.

29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!

30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“

31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“

32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.

34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“

35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“

36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!

37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.

39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“

40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“

42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!

43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

Das Evangelium nach Markus

Kapitel 5

1 Und2532 sie kamen2064 jenseit4008 des Meers2281, in1519 die1519 Gegend5561 der Gadarener1046.

2 Und2532 als er846 aus1831 dem1537 Schiff4143 trat, lief528 ihm alsbald2112 entgegen aus1537 den Gräbern3419 ein besessener Mensch444 mit1722 einem unsaubern169 Geist4151,

3 der3739 seine846 Wohnung2731 in1722 den Gräbern3419 hatte2192. Und2532 niemand3762 konnte1410 ihn binden1210, auch nicht3777 mit Ketten254.

4 Denn1223 er846 war oft4178 mit5259 Fesseln3976 und2532 Ketten254 gebunden gewesen1210 und hatte1288 die Ketten254 abgerissen und die Fesseln3976 zerrieben4937, und niemand3762 konnte2480 ihn846 zähmen1150.

5 Und2532 er war2258 allezeit1275, Tag2250 und2532 Nacht3571, auf den Bergen3735 und2532 in1722 den Gräbern3418, schrie2896 und2532 schlug2629 sich1438 mit1722 Steinen3037.

6 Da er846 aber1161 JEsus2424 sah1492 von ferne3113, lief5143 er zu und2532 fiel vor ihm nieder, schrie laut und4352 sprach:

7 Was5101 hab‘ ich1698 mit2532 dir4571 zu tun, o JEsu2424, du3361 Sohn Gottes2316, des Allerhöchsten5310,? Ich beschwöre3726 dich4671 bei GOtt2316, daß du mich3165 nicht2532 quälest928!

8 Er846 aber1063 sprach3004 zu ihm: Fahre aus1831, du unsauberer169 Geist4151, von1537 dem Menschen444!

9 Und2532 er846 fragte1905 ihn: Wie heißest3004 du4671? Und2532 er antwortete611 und sprach5101: Legion3003 heiße3686 ich3427; denn3754 unser ist viel4183.

10 Und2532 er846 bat3870 ihn sehr4183, daß3363 er649 sie846 nicht3363 aus1854 derselben Gegend5561 triebe649.

11 Und1161 es war2258 daselbst1563 an4314 den Bergen3735 eine große3173 Herde34 Säue5519 auf der Weide1006.

12 Und2532 die1519 Teufel1142 baten3870 ihn846 alle3956 und sprachen3004: Laß3992 uns2248 in1519 die846 Säue5519 fahren1525!

13 Und2532 alsbald2112 erlaubete ihnen846 JEsus2424. Da fuhren1831 die unsaubern169 Geister4151 aus und2532 fuhren1525 in1519 die Säue5519 und2532 die Herde34 stürzte sich3729 mit1722 einem Sturm ins1519 Meer2281 (ihrer war2258 aber bei5613 zweitausend1367) und2532 ersoffen4155 im2596 Meer.

14 Und1161 die Sauhirten5519 flohen5343 und2532 verkündigten312 das in1519 der Stadt4172 und2532 auf1519 dem Lande68. Und2532 sie gingen hinaus1831, zu sehen1492, was5101 da geschehen1096 war2076.

15 Und2532 kamen2064 zu4314 JEsu2424 und2532 sahen2334 den, so von den Teufeln besessen1139 war2192, daß er5399 saß2521 und2532 war bekleidet2439 und2532 vernünftig4993, und2532 fürchteten sich.

16 Und2532 die es gesehen1492 hatten, sagten1334 ihnen846, was4459 dem Besessenen1139 widerfahren war1096, und2532 von4012 den Säuen5519.

17 Und2532 sie846 fingen an756 und baten3870 ihn, daß er846 aus565 ihrer575 Gegend3725 zöge.

18 Und2532 da er846 in1519 das Schiff4143 trat1684, bat3870 ihn der Besessene1139, daß2443 er möchte5600 bei3326 ihm sein.

19 Aber1161 JEsus2424 ließ es ihm846 nicht3756 zu4314, sondern235 sprach3004 zu ihm846: Gehe5217 hin in dein4675 Haus und2532 zu den Deinen4674 und2532 verkündige312 ihnen846, wie große3745 Wohltat dir4671 der HErr2962 getan4160 und sich863 deiner4571 erbarmet1653 hat.

20 Und2532 er846 ging565 hin und2532 fing756 an auszurufen2784 in1722 den zehn Städten1179, wie große3745 Wohltat ihm JEsus2424 getan4160 hatte. Und2532 jedermann3956 verwunderte2296 sich.

21 Und2532 da JEsus2424 wieder3825 herüberfuhr1276 im1909 Schiff4143, versammelte4863 sich viel4183 Volks3793 zu1722 ihm846 und2532 war2258 an1519 dem Meer2281.

22 Und2532 siehe2400, da kam2064 der1520 Obersten einer von der Schule752 mit Namen3686 Jairus2383. Und2532 da er846 ihn sah1492, fiel4098 er846 ihm zu4314 Füßen4228

23 und2532 bat3870 ihn sehr4183 und3704 sprach: Meine3450 Tochter2365 ist2192 in den letzten Zügen2079; du wollest kommen2064 und2532 deine Hand5495 auf sie846 legen2007, daß2443 sie846 gesund4982 werde und lebe2198.

24 Und2532 er846 ging565 hin mit ihm846. Und2532 es folgte190 ihm viel4183 Volks3793 nach3326, und2532 sie846 drängeten ihn.

25 Und2532 da1722 war ein5100 Weib1135, das5607 hatte den Blutgang4511 zwölf1427 Jahre2094 gehabt

26 und2532 viel4183 erlitten3958 von5259 vielen4183 Ärzten2395 und2532 hatte1159 all3956 ihr1438 Gut3844 darob verzehrt; und2532 half5623 ihr nichts3367, sondern235 vielmehr3123 ward2064 es5623 ärger mit ihr.

27 Da die von4012 JEsu2424 hörete, kam191 sie846 im Volk3793 von hinten3693 zu1722 und rührete sein2064 Kleid2440 an680.

28 Denn1063 sie846 sprach3004: Wenn2579 ich nur sein Kleid2440 möchte anrühren680, so2579 würde ich gesund4982.

29 Und2532 alsbald2112 vertrocknete3583 der Brunn ihres Bluts129; und2532 sie846 fühlte es am Leibe4983, daß3754 sie1097 von575 ihrer Plage3148 war gesund2390 worden.

30 Und2532 JEsus2424 fühlete alsbald an2112 ihm selbst1438 die Kraft1411, die von1537 ihm ausgegangen war1831, und wandte1994 sich848 um1722 zum Volk3793 und sprach3004: Wer5101 hat1722 meine3450 Kleider2440 angerühret?

31 Und2532 die Jünger3101 sprachen3004 zu ihm846: Du991 siehest, daß dich4571 das Volk3793 dränget, und2532 sprichst3004: Wer5101 hat680 mich3450 angerühret?

32 Und2532 er sah sich4017 um nach der, die5124 das1492 getan4160 hatte.

33 Das1492 Weib1135 aber1161 fürchtete sich5399 und2532 zitterte5141 (denn sie846 wußte, was an1909 ihr846 geschehen1096 war), kam2064 und2532 fiel vor4363 ihm846 nieder und2532 sagte2036 ihm die3739 ganze3956 Wahrheit225.

34 Er sprach2036 aber1161 zu1519 ihr846: Meine Tochter2364, dein4675 Glaube4102 hat dich4571 gesund4982 gemacht. Gehe5217 hin mit Frieden1515 und2532 sei2468 gesund4982 von575 deiner4675 Plage3148!

35 Da er846 noch2089 also redete2980, kamen2064 etliche vom575 Gesinde des Obersten der Schule752 und sprachen: Deine4675 Tochter2364 ist gestorben599, was5101 mühest du weiter2089 den Meister1320?

36 JEsus2424 aber hörete bald2112 die Rede3056, die da gesagt ward2980, und sprach3004 zu191 dem Obersten der Schule752: Fürchte5399 dich5399 nicht3361; glaube4100 nur3440!

37 Und2532 ließ863 niemand3756 ihm nachfolgen4870 denn1508 Petrus4074 und2532 Jakobus2385 und2532 Johannes2491, den Bruder80 des846 Jakobus2385.

38 Und2532 er kam2064 in1519 das Haus3624 des Obersten der Schule752 und2532 sah2334 das Getümmel2351, und2532 die da sehr4183 weineten und heuleten

39 Und2532 er ging hinein1525 und2532 sprach3004 zu ihnen: Was5101 tummelt2350 und weinet2799 ihr846? Das Kind3813 ist599 nicht3756 gestorben599, sondern235 es schläft2518. Und sie verlachten ihn.

40 Und2532 er846 trieb1544 sie537 alle aus1544 und1161 nahm3880 mit3326 sich den Vater3962 des846 Kindes3813 und2532 die Mutter3384 und2532 die bei ihm waren2258, und2532 ging hinein1531, da3699 das Kind3813 lag.

41 Und2532 ergriff2902 das3739 Kind3813 bei der Hand5495 und sprach3004 zu ihr846: Talitha5008, kumi2891! das ist2076 verdolmetschet: Mägdlein2877, ich sage3004 dir4671, stehe auf1453!

42 Und2532 alsbald2112 stund das Mägdlein2877 auf450 und wandelte4043; es war2258 aber zwölf1427 Jahre2094 alt. Und sie entsetzten1839 sich über3173 die Maßen1611.

43 Und2532 er846 verbot1291 ihnen hart4183, daß2443 es5124 niemand3367 wissen1097 sollte, und2532 sagte2036, sie sollten ihr846 zu essen5315 geben1325.

Вiд Марка

Розділ 5

Das Evangelium nach Markus

Kapitel 5

1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.

1 Und2532 sie kamen2064 jenseit4008 des Meers2281, in1519 die1519 Gegend5561 der Gadarener1046.

2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.

2 Und2532 als er846 aus1831 dem1537 Schiff4143 trat, lief528 ihm alsbald2112 entgegen aus1537 den Gräbern3419 ein besessener Mensch444 mit1722 einem unsaubern169 Geist4151,

3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,

3 der3739 seine846 Wohnung2731 in1722 den Gräbern3419 hatte2192. Und2532 niemand3762 konnte1410 ihn binden1210, auch nicht3777 mit Ketten254.

4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.

4 Denn1223 er846 war oft4178 mit5259 Fesseln3976 und2532 Ketten254 gebunden gewesen1210 und hatte1288 die Ketten254 abgerissen und die Fesseln3976 zerrieben4937, und niemand3762 konnte2480 ihn846 zähmen1150.

5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.

5 Und2532 er war2258 allezeit1275, Tag2250 und2532 Nacht3571, auf den Bergen3735 und2532 in1722 den Gräbern3418, schrie2896 und2532 schlug2629 sich1438 mit1722 Steinen3037.

6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,

6 Da er846 aber1161 JEsus2424 sah1492 von ferne3113, lief5143 er zu und2532 fiel vor ihm nieder, schrie laut und4352 sprach:

7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“

7 Was5101 hab‘ ich1698 mit2532 dir4571 zu tun, o JEsu2424, du3361 Sohn Gottes2316, des Allerhöchsten5310,? Ich beschwöre3726 dich4671 bei GOtt2316, daß du mich3165 nicht2532 quälest928!

8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“

8 Er846 aber1063 sprach3004 zu ihm: Fahre aus1831, du unsauberer169 Geist4151, von1537 dem Menschen444!

9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.

9 Und2532 er846 fragte1905 ihn: Wie heißest3004 du4671? Und2532 er antwortete611 und sprach5101: Legion3003 heiße3686 ich3427; denn3754 unser ist viel4183.

10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

10 Und2532 er846 bat3870 ihn sehr4183, daß3363 er649 sie846 nicht3363 aus1854 derselben Gegend5561 triebe649.

11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.

11 Und1161 es war2258 daselbst1563 an4314 den Bergen3735 eine große3173 Herde34 Säue5519 auf der Weide1006.

12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.

12 Und2532 die1519 Teufel1142 baten3870 ihn846 alle3956 und sprachen3004: Laß3992 uns2248 in1519 die846 Säue5519 fahren1525!

13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.

13 Und2532 alsbald2112 erlaubete ihnen846 JEsus2424. Da fuhren1831 die unsaubern169 Geister4151 aus und2532 fuhren1525 in1519 die Säue5519 und2532 die Herde34 stürzte sich3729 mit1722 einem Sturm ins1519 Meer2281 (ihrer war2258 aber bei5613 zweitausend1367) und2532 ersoffen4155 im2596 Meer.

14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.

14 Und1161 die Sauhirten5519 flohen5343 und2532 verkündigten312 das in1519 der Stadt4172 und2532 auf1519 dem Lande68. Und2532 sie gingen hinaus1831, zu sehen1492, was5101 da geschehen1096 war2076.

15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.

15 Und2532 kamen2064 zu4314 JEsu2424 und2532 sahen2334 den, so von den Teufeln besessen1139 war2192, daß er5399 saß2521 und2532 war bekleidet2439 und2532 vernünftig4993, und2532 fürchteten sich.

16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.

16 Und2532 die es gesehen1492 hatten, sagten1334 ihnen846, was4459 dem Besessenen1139 widerfahren war1096, und2532 von4012 den Säuen5519.

17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.

17 Und2532 sie846 fingen an756 und baten3870 ihn, daß er846 aus565 ihrer575 Gegend3725 zöge.

18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.

18 Und2532 da er846 in1519 das Schiff4143 trat1684, bat3870 ihn der Besessene1139, daß2443 er möchte5600 bei3326 ihm sein.

19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“

19 Aber1161 JEsus2424 ließ es ihm846 nicht3756 zu4314, sondern235 sprach3004 zu ihm846: Gehe5217 hin in dein4675 Haus und2532 zu den Deinen4674 und2532 verkündige312 ihnen846, wie große3745 Wohltat dir4671 der HErr2962 getan4160 und sich863 deiner4571 erbarmet1653 hat.

20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

20 Und2532 er846 ging565 hin und2532 fing756 an auszurufen2784 in1722 den zehn Städten1179, wie große3745 Wohltat ihm JEsus2424 getan4160 hatte. Und2532 jedermann3956 verwunderte2296 sich.

21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.

21 Und2532 da JEsus2424 wieder3825 herüberfuhr1276 im1909 Schiff4143, versammelte4863 sich viel4183 Volks3793 zu1722 ihm846 und2532 war2258 an1519 dem Meer2281.

22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

22 Und2532 siehe2400, da kam2064 der1520 Obersten einer von der Schule752 mit Namen3686 Jairus2383. Und2532 da er846 ihn sah1492, fiel4098 er846 ihm zu4314 Füßen4228

23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“

23 und2532 bat3870 ihn sehr4183 und3704 sprach: Meine3450 Tochter2365 ist2192 in den letzten Zügen2079; du wollest kommen2064 und2532 deine Hand5495 auf sie846 legen2007, daß2443 sie846 gesund4982 werde und lebe2198.

24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

24 Und2532 er846 ging565 hin mit ihm846. Und2532 es folgte190 ihm viel4183 Volks3793 nach3326, und2532 sie846 drängeten ihn.

25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,

25 Und2532 da1722 war ein5100 Weib1135, das5607 hatte den Blutgang4511 zwölf1427 Jahre2094 gehabt

26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

26 und2532 viel4183 erlitten3958 von5259 vielen4183 Ärzten2395 und2532 hatte1159 all3956 ihr1438 Gut3844 darob verzehrt; und2532 half5623 ihr nichts3367, sondern235 vielmehr3123 ward2064 es5623 ärger mit ihr.

27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.

27 Da die von4012 JEsu2424 hörete, kam191 sie846 im Volk3793 von hinten3693 zu1722 und rührete sein2064 Kleid2440 an680.

28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.

28 Denn1063 sie846 sprach3004: Wenn2579 ich nur sein Kleid2440 möchte anrühren680, so2579 würde ich gesund4982.

29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!

29 Und2532 alsbald2112 vertrocknete3583 der Brunn ihres Bluts129; und2532 sie846 fühlte es am Leibe4983, daß3754 sie1097 von575 ihrer Plage3148 war gesund2390 worden.

30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“

30 Und2532 JEsus2424 fühlete alsbald an2112 ihm selbst1438 die Kraft1411, die von1537 ihm ausgegangen war1831, und wandte1994 sich848 um1722 zum Volk3793 und sprach3004: Wer5101 hat1722 meine3450 Kleider2440 angerühret?

31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“

31 Und2532 die Jünger3101 sprachen3004 zu ihm846: Du991 siehest, daß dich4571 das Volk3793 dränget, und2532 sprichst3004: Wer5101 hat680 mich3450 angerühret?

32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

32 Und2532 er sah sich4017 um nach der, die5124 das1492 getan4160 hatte.

33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.

33 Das1492 Weib1135 aber1161 fürchtete sich5399 und2532 zitterte5141 (denn sie846 wußte, was an1909 ihr846 geschehen1096 war), kam2064 und2532 fiel vor4363 ihm846 nieder und2532 sagte2036 ihm die3739 ganze3956 Wahrheit225.

34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“

34 Er sprach2036 aber1161 zu1519 ihr846: Meine Tochter2364, dein4675 Glaube4102 hat dich4571 gesund4982 gemacht. Gehe5217 hin mit Frieden1515 und2532 sei2468 gesund4982 von575 deiner4675 Plage3148!

35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“

35 Da er846 noch2089 also redete2980, kamen2064 etliche vom575 Gesinde des Obersten der Schule752 und sprachen: Deine4675 Tochter2364 ist gestorben599, was5101 mühest du weiter2089 den Meister1320?

36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!

36 JEsus2424 aber hörete bald2112 die Rede3056, die da gesagt ward2980, und sprach3004 zu191 dem Obersten der Schule752: Fürchte5399 dich5399 nicht3361; glaube4100 nur3440!

37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

37 Und2532 ließ863 niemand3756 ihm nachfolgen4870 denn1508 Petrus4074 und2532 Jakobus2385 und2532 Johannes2491, den Bruder80 des846 Jakobus2385.

38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.

38 Und2532 er kam2064 in1519 das Haus3624 des Obersten der Schule752 und2532 sah2334 das Getümmel2351, und2532 die da sehr4183 weineten und heuleten

39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“

39 Und2532 er ging hinein1525 und2532 sprach3004 zu ihnen: Was5101 tummelt2350 und weinet2799 ihr846? Das Kind3813 ist599 nicht3756 gestorben599, sondern235 es schläft2518. Und sie verlachten ihn.

40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

40 Und2532 er846 trieb1544 sie537 alle aus1544 und1161 nahm3880 mit3326 sich den Vater3962 des846 Kindes3813 und2532 die Mutter3384 und2532 die bei ihm waren2258, und2532 ging hinein1531, da3699 das Kind3813 lag.

41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“

41 Und2532 ergriff2902 das3739 Kind3813 bei der Hand5495 und sprach3004 zu ihr846: Talitha5008, kumi2891! das ist2076 verdolmetschet: Mägdlein2877, ich sage3004 dir4671, stehe auf1453!

42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!

42 Und2532 alsbald2112 stund das Mägdlein2877 auf450 und wandelte4043; es war2258 aber zwölf1427 Jahre2094 alt. Und sie entsetzten1839 sich über3173 die Maßen1611.

43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

43 Und2532 er846 verbot1291 ihnen hart4183, daß2443 es5124 niemand3367 wissen1097 sollte, und2532 sagte2036, sie sollten ihr846 zu essen5315 geben1325.