Вiд МаркаРозділ 5 |
|
1 |
|
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого. |
|
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його, |
|
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його. |
|
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння. |
|
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому, |
|
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“ |
|
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“ |
|
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“. |
|
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі. |
|
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. |
|
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“. |
|
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі. |
|
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось. |
|
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони. |
|
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней. |
|
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю. |
|
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним. |
|
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“ |
|
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались! |
|
21 |
|
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, |
|
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“ |
|
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього. |
|
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, |
|
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, |
|
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його. |
|
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“. |
|
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги! |
|
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“ |
|
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“ |
|
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. |
|
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла. |
|
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“ |
|
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“ |
|
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй! |
|
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. |
|
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли. |
|
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“ |
|
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. |
|
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“ |
|
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого! |
|
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів. |
Радостная Весть Исы Масиха в изложении МаркаГлава 5 |
|
1 |
|
2 Как только Иса вышел из лодки, навстречу Ему из могильных пещер выскочил человек, одержимый нечистым духом. |
|
3 Человек этот жил в могильных пещерах, и никто не мог связать его даже цепями: |
|
4 его уже много раз сковывали по рукам и ногам, но он всегда разрывал цепи и разбивал кандалы на ногах. Никто не мог усмирить его. |
|
5 Днём и ночью он бродил среди могил и по горам и с диким криком бил себя камнями. |
|
6 Увидев Ису издалека, он подбежал к Нему, поклонился |
|
7 и закричал во весь голос: |
|
8 потому что Иса говорил ему: |
|
9 Иса спросил: |
|
10 И он настойчиво умолял Ису не выгонять их из тех мест. |
|
11 А там у горы в это время паслось большое стадо свиней, |
|
12 и нечистые духи попросили Ису: |
|
13 Иса позволил, и нечистые духи, выйдя из человека, вошли в свиней. Всё стадо, около двух тысяч голов, тут же ринулось с обрыва в озеро и утонуло в нём. |
|
14 А свинопасы побежали и рассказали о случившемся в городе и в окрестностях. Сбежался народ посмотреть, что произошло. |
|
15 Подойдя к Исе, они увидели, что бывший одержимый, в котором было полчище демонов, сидит одетый и в здравом уме, и их охватил страх. |
|
16 Очевидцы же рассказали им, как всё произошло с одержимым и со свиньями. |
|
17 Тогда местные жители стали просить Ису покинуть их края. |
|
18 Когда Иса садился в лодку, то человек, который был одержим демонами, стал просить, чтобы Он взял его с Собой, |
|
19 но Иса отказал ему. |
|
20 Тот пошёл и стал рассказывать в области Десяти городов о том, что сделал для него Иса. Его рассказ приводил всех в изумление. |
|
21 |
|
22 Тут пришёл Иаир, один из начальников молитвенного дома иудеев. Он, увидев Ису, пал к Его ногам |
|
23 и стал умолять: |
|
24 Иса пошёл с ним, а за Исой следовала большая толпа и теснила Его со всех сторон. |
|
25 Там была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением. |
|
26 Она натерпелась от многих врачей, истратила на лечение всё, что у неё было, но не получила никакой помощи, напротив, ей становилось всё хуже. |
|
27 Она слышала об Исе, и поэтому она подошла сзади к Нему сквозь толпу и прикоснулась к Его одежде. |
|
28 |
|
29 Её кровотечение сразу же остановилось, и она почувствовала, что исцелена. |
|
30 А Иса мгновенно почувствовал, что из Него вышла сила. |
|
31 Ученики ответили Ему: |
|
32 Но Иса обводил толпу взглядом, чтобы увидеть ту, которая это сделала. |
|
33 Женщина, дрожа от страха и зная, что с ней произошло, подошла, пала к Его ногам и рассказала всю правду. |
|
34 Тогда Иса сказал ей: |
|
35 Пока Иса ещё говорил, пришли люди из дома Иаира, начальника молитвенного дома, и передали: |
|
36 Но Иса, не обращая внимания на их слова, сказал начальнику молитвенного дома: |
|
37 Он не позволил идти с Ним никому, кроме Петира, Якуба и Иохана, брата Якуба. |
|
38 Когда они вошли в дом начальника, Он увидел смятение. Люди плакали и причитали. |
|
39 Иса вошёл в дом и спросил их: |
|
40 Над Ним начали смеяться. Но Иса велел всем выйти, а Сам с отцом и матерью девочки и Своими спутниками вошёл в комнату, где она лежала. |
|
41 Взяв её за руку, Иса сказал: |
|
42 Девочка сразу встала и начала ходить (ей было лет двенадцать). Все были сильно удивлены. |
|
43 Но Иса строго наказал им, чтобы никто не узнал о случившемся, а девочку велел покормить. |
Вiд МаркаРозділ 5 |
Радостная Весть Исы Масиха в изложении МаркаГлава 5 |
|
1 |
1 |
|
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого. |
2 Как только Иса вышел из лодки, навстречу Ему из могильных пещер выскочил человек, одержимый нечистым духом. |
|
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його, |
3 Человек этот жил в могильных пещерах, и никто не мог связать его даже цепями: |
|
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його. |
4 его уже много раз сковывали по рукам и ногам, но он всегда разрывал цепи и разбивал кандалы на ногах. Никто не мог усмирить его. |
|
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння. |
5 Днём и ночью он бродил среди могил и по горам и с диким криком бил себя камнями. |
|
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому, |
6 Увидев Ису издалека, он подбежал к Нему, поклонился |
|
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“ |
7 и закричал во весь голос: |
|
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“ |
8 потому что Иса говорил ему: |
|
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“. |
9 Иса спросил: |
|
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі. |
10 И он настойчиво умолял Ису не выгонять их из тех мест. |
|
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. |
11 А там у горы в это время паслось большое стадо свиней, |
|
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“. |
12 и нечистые духи попросили Ису: |
|
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі. |
13 Иса позволил, и нечистые духи, выйдя из человека, вошли в свиней. Всё стадо, около двух тысяч голов, тут же ринулось с обрыва в озеро и утонуло в нём. |
|
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось. |
14 А свинопасы побежали и рассказали о случившемся в городе и в окрестностях. Сбежался народ посмотреть, что произошло. |
|
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони. |
15 Подойдя к Исе, они увидели, что бывший одержимый, в котором было полчище демонов, сидит одетый и в здравом уме, и их охватил страх. |
|
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней. |
16 Очевидцы же рассказали им, как всё произошло с одержимым и со свиньями. |
|
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю. |
17 Тогда местные жители стали просить Ису покинуть их края. |
|
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним. |
18 Когда Иса садился в лодку, то человек, который был одержим демонами, стал просить, чтобы Он взял его с Собой, |
|
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“ |
19 но Иса отказал ему. |
|
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались! |
20 Тот пошёл и стал рассказывать в области Десяти городов о том, что сделал для него Иса. Его рассказ приводил всех в изумление. |
|
21 |
21 |
|
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, |
22 Тут пришёл Иаир, один из начальников молитвенного дома иудеев. Он, увидев Ису, пал к Его ногам |
|
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“ |
23 и стал умолять: |
|
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього. |
24 Иса пошёл с ним, а за Исой следовала большая толпа и теснила Его со всех сторон. |
|
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, |
25 Там была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением. |
|
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, |
26 Она натерпелась от многих врачей, истратила на лечение всё, что у неё было, но не получила никакой помощи, напротив, ей становилось всё хуже. |
|
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його. |
27 Она слышала об Исе, и поэтому она подошла сзади к Нему сквозь толпу и прикоснулась к Его одежде. |
|
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“. |
28 |
|
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги! |
29 Её кровотечение сразу же остановилось, и она почувствовала, что исцелена. |
|
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“ |
30 А Иса мгновенно почувствовал, что из Него вышла сила. |
|
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“ |
31 Ученики ответили Ему: |
|
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. |
32 Но Иса обводил толпу взглядом, чтобы увидеть ту, которая это сделала. |
|
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла. |
33 Женщина, дрожа от страха и зная, что с ней произошло, подошла, пала к Его ногам и рассказала всю правду. |
|
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“ |
34 Тогда Иса сказал ей: |
|
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“ |
35 Пока Иса ещё говорил, пришли люди из дома Иаира, начальника молитвенного дома, и передали: |
|
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй! |
36 Но Иса, не обращая внимания на их слова, сказал начальнику молитвенного дома: |
|
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. |
37 Он не позволил идти с Ним никому, кроме Петира, Якуба и Иохана, брата Якуба. |
|
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли. |
38 Когда они вошли в дом начальника, Он увидел смятение. Люди плакали и причитали. |
|
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“ |
39 Иса вошёл в дом и спросил их: |
|
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. |
40 Над Ним начали смеяться. Но Иса велел всем выйти, а Сам с отцом и матерью девочки и Своими спутниками вошёл в комнату, где она лежала. |
|
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“ |
41 Взяв её за руку, Иса сказал: |
|
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого! |
42 Девочка сразу встала и начала ходить (ей было лет двенадцать). Все были сильно удивлены. |
|
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів. |
43 Но Иса строго наказал им, чтобы никто не узнал о случившемся, а девочку велел покормить. |